Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №290/239/26 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/239/26

2-о/290/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 жовтня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Шакалова А. В., за участю секретаря судового засідання Кліменчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Романів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин (факту батьківства),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та позиції учасників справи

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, в якій просив встановити, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його батьком.

Заяву обґрунтовано тим, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Новоград-Волинський Житомирської області. Його мати, ОСОБА_6 , на час народження дитини не перебувала у шлюбі з батьком дитини, спільної заяви про визнання батьківства не подавалося. Через це відомості про батька в актовому записі про народження № 110 від 23 лютого 1993 року (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно) внесено за вказівкою матері: батьком записано « ОСОБА_7 ». За твердженням заявника, його біологічним батьком є ОСОБА_5 , з яким його мати проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входять, зокрема, земельні ділянки в с. Пилипо-Кошара та на території Малокозарського старостинського округу Романівської територіальної громади Житомирського району. Представник заявника за довіреністю від 09 січня 2024 року звернувся до Романівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа № 40/2025). Листом від 26 лютого 2025 року № 253/02-14 нотаріус повідомив про неможливість видачі свідоцтва, оскільки надані документи не дають змоги підтвердити родинні відносини заявника зі спадкодавцем, і роз`яснив необхідність звернення до суду.

Заявник просить встановити цей факт для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_5 . У заяві від 23 квітня 2026 року він просив розглянути справу за його відсутності й підтримав свої вимоги в повному обсязі.

Заінтересовані особи надали письмові заяви про відсутність заперечень у судове засідання не з`явилися, відзиву не подали, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 26 березня 2026 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено справу до розглдяу.

За запитом суду Романівська державна нотаріальна контора листом від 03 квітня 2026 року № 646/02-14 надіслала копію спадкової справи № 40/2025 до майна ОСОБА_5 на 23 аркушах, яку долучено до матеріалів справи.

10 червня 2026 року заявник подав клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. Ухвалою від 11 червня 2026 року суд призначив у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручив Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, а провадження у справі зупинив. На вирішення експерта поставлено питання, чи перебувають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та заявник у біологічній спорідненості як можливі дід і онук, і якщо так, то яка ймовірність такої спорідненості.

Повідомленням від 13 липня 2026 року № СЕ-19/106-26/11508-БД судовий експерт Житомирського НДЕКЦ МВС повідомила про неможливість надання висновку, оскільки в Реєстрі методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України відсутня методика дослідження спорідненості між можливим дідом і онуком за аутосомною ДНК. Ухвалою від 30 липня 2026 року провадження у справі поновлено.

Заявник 25 вересня 2026 року долучив до матеріалів справи результат дослідження від 14 серпня 2026 року № 55947, складений медичним генетичним центром «МАМА ПАПА».

Обставини, встановлені судом, та докази

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

1) ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Новоград-Волинський Житомирської області. За свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (видане повторно) актовий запис № 110 складено 23 лютого 1993 року. Матір`ю вказана ОСОБА_6 , батьком — ОСОБА_7 . Прізвище батька в записі збігається з прізвищем матері, що відповідає внесенню відомостей про батька за вказівкою матері за відсутності спільної заяви батьків, заяви батька чи рішення суду (ч. 1 ст. 135 СК України ).

2) ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Пилипо-Кошара Романівського району Житомирської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Пилипо-Кошара, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 08 січня 2024 року виконавчим комітетом Миропільської селищної ради Житомирського району (актовий запис № 2).

3) Згідно з довідками виконавчого комітету Миропільської селищної ради, підписаними старостою Малокозарського старостинського округу, ОСОБА_5 постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Склад його сім`ї на день смерті становив син — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . За цією ж адресою зареєстроване місце проживання заявника.

4) Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 177748, № 177749 та № 177750 підтверджується, що земельні ділянки в с. Пилипо-Кошара належали на праві власності ОСОБА_5 .

5) Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через неможливість підтвердити родинні відносини між заявником і спадкодавцем та роз`яснив право звернутися до суду (лист від 26.02.2025 № 253/02-14).

6) У судовому засіданні як свідків допитано ОСОБА_2 (діда заявника) ОСОБА_6 (матір заявника, яких попереджено про відповідальність за відмову від давання показань та за завідомо неправдиві показання (статті 384, 385 КК України). Вони пояснили, що ОСОБА_5 є батьком заявника, і вказали джерело своєї обізнаності: ОСОБА_2 підтвердив, що його покійний син ОСОБА_5 є батьком заявника ОСОБА_1 , від народження він проживав разом з батьком та матір`ю. Все свої життя він вважав і вважає його своїм онуком. ОСОБА_6 повідомила, що з ОСОБА_5 проживала без реєстрації шлюбу та мають спільного сина ОСОБА_1 .. Причиною нереєстрації шлюбу, стало бажання отримувати соціальну допомогу від держави. Їх показання послідовні, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, тому суд визнає їх достовірними.

7) Результат дослідження від 14 серпня 2026 року № 55947 не є висновком експерта у розумінні статті 102 ЦПК України. Зазначений документ не є висновком судового експерта у розумінні статті 102 ЦПК України, однак підлягає оцінці судом як письмовий доказ відповідно до статей 76, 89 ЦПК України. Водночас з огляду на предмет проведеного дослідження — порівняння Y-хромосоми заявника та ОСОБА_2 — його результати самі по собі не дозволяють ідентифікувати ОСОБА_5 як біологічного батька заявника, а лише можуть підтверджувати належність до спільної чоловічої родової лінії. Тому цей доказ оцінюється у сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої доказової сили.

Норми права та висновки суду

За пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Такі справи розглядаються за умов, що згідно із законом факт породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, заявник не має іншої можливості одержати відповідний документ, а встановлення факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право (пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них (стаття 121 СК України). Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері й батька або за рішенням суду (стаття 125 СК України). Відповідно до частини першої статті 130 СК України заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Таку заяву можуть подати особи, зазначені в частині третій статті 128 СК України, до яких належить і дитина, яка досягла повноліття.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2026 року у справі № 286/3169/24 (провадження № 61-7228св26) виснував, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини за вказівкою матері. Суд враховує такі висновки Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). СК України не визначає особливостей предмета доказування в таких справах. Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, що підтверджують походження дитини від певної особи: пояснення учасників справи, показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів. Правове значення мають дані про спільне проживання матері й батька, ведення спільного господарства до народження дитини, спільне виховання чи утримання, а також докази визнання особою батьківства. Висновок генетичної експертизи є одним із ключових доказів, проте не має наперед встановленої сили, і за наявності достатніх інших належних, допустимих і достовірних доказів факт батьківства може бути встановлений без нього. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц, від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21, від 20 вересня 2024 року у справі № 183/2690/21, від 01 квітня 2025 року у справі № 127/13328/22.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює право особи встановити обставини свого походження та отримати інформацію про своїх батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Келін та інші проти Румунії», заява № 25057/11).

Застосовуючи ці норми до встановлених обставин, суд виходить з такого.

Запис про батька заявника вчинено за вказівкою матері, тобто передумову, визначену частиною першою статті 130 СК України, дотримано. Встановлення факту батьківства ОСОБА_5 має для заявника юридичне значення, оскільки від нього залежить право заявника на спадкування за законом як дитини спадкодавця (стаття 1261 ЦК України). Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз`яснив необхідність звернення до суду, тому іншого порядку встановлення цього факту немає. Заінтересовані особи заяву не заперечили, і спору про право у справі суд не вбачає.

Експертизу, призначену судом, не проведено з причин, що не залежать від заявника: у Реєстрі методик проведення судових експертиз відсутня методика дослідження спорідненості між можливим дідом і онуком за аутосомною ДНК, а біологічного матеріалу померлого отримати неможливо. Відсутність експертного висновку не позбавляє заявника права на судовий захист і не виключає встановлення факту на підставі інших доказів, які суд оцінює в сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Сукупність досліджених доказів підтверджує, що ОСОБА_5 є батьком заявника. По-перше, свідки безпосередньо підтвердили спільне проживання матері заявника з ОСОБА_5 , його визнання заявника своїм сином і ставлення до нього як до сина. По-друге, відомості про батька записані за вказівкою матері, і збіг імені та по батькові, зазначених у записі, з іменем та по батькові ОСОБА_5 узгоджується з поясненнями заявника та свідків; жодної особи, чиє батьківство було б визначено в інший спосіб, немає. По-третє, у довідці селищної ради єдиним членом сім`ї ОСОБА_5 на день смерті названо заявника, який мав з ним спільну адресу реєстрації. По-четверте, заявник діяв послідовно: вже 09 січня 2024 року, тобто через два дні після смерті ОСОБА_5 , він видав довіреність на оформлення спадщини після нього, а згодом звернувся до нотаріуса та до суду.

Доказування у справі не ґрунтується на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України): висновок про батьківство зроблено на підставі безпосередніх показань свідків і письмових доказів, які взаємно узгоджуються. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 319 ЦПК України в рішенні зазначено факт, встановлений судом, мету його встановлення та докази, на підставі яких його встановлено.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, статтями 121, 125, 128, 130, 135 СК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин задовольнити.

2. Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України уродженець с. Пилипо-Кошара Романівського району Житомирської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, матір`ю якого є ОСОБА_6 , згідно з актовим записом про народження № 110, складеним 23 лютого 1993 року Міським відділом РАЦС м. Новоград-Волиського Житомирської області..

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частин рішення цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

СуддяАндрій ШАКАЛОВ