Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №290/679/26 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/679/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 жовтня 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2026 року через підсистему «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 02 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та відповідачем було укладено договір позики № 77558538, за умовами якого останньому надано кредит в розмірі 9048,00 грн строком кредитування на 29 днів (до 01 жовтня 2021 року).

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, а також на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» набуло право вимоги за вказаним договором, позивач просить стягнути з нього заборгованість в сумі 30295,08 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом – 9048,00 грн, заборгованість за відсотками – 21247,08 грн.

В поданому до суду відзиві відповідач не заперечив факту укладення договору позики № 77558538 від 02.09.2021, отримання грошових коштів та порушення ним своїх кредитних зобов`язань за договором. Щодо стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» 21247,08 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом за кредитним договором, відповідач визнав частково та вважає, що кредитний договір в частині нарахування таких відсотків порушує права позичальника як споживача фінансових послуг щодо встановлення кредитодавцем вимоги про сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації (розмір процентів більш ніж удвічі перевищує розмір суми кредиту), така умова договору є несправедливою та не відповідає принципам добросовісності та розумності. При цьому, посилаючись на обставини, що завадили своєчасній сплаті кредитної заборгованості у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, відповідач просить розстрочити виконання судового рішення про стягнення заборгованості. Також вказано, що витрати на правничу допомогу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, є явно завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, тому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу або відмовити у їх стягненні.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 02 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77558538, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 14mV2YQYDH, згідно з умовами якого позикодавець надав у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (пункт 1 договору).

Сума позики складає 9048,00 грн; строк позики (строк договору) - 29 днів; процентна ставка (базова)/день – 1,99 % (фіксована); дата надання позики - 02.09.2021; дата повернення позики - 01.10.2021; знижена процентна ставка/день % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) – 0,70 % в день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (не застосовується в період карантину) – 2,70 % в день; пеня % в день (не застосовується в період карантину) – 2,70 %; орієнтовна річна процентна ставка – 913,04 %; орієнтовна загальна вартість позики – 10875,56 грн (пункт 2 договору). Проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення на залишок позики (пункт 4 договору).

Згідно додатку «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», який є невід`ємною частиною до договору надання коштів у кредит № 77558538 від 02.09.2021, сторони погодили графік платежів, згідно якого дата видачі кредиту - 02.09.2021, дата повернення кредиту - 01.10.2021, кількість днів у розрахунковому періоді - 29.

До зазначеного договору позивач додав Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики (протокол № 14/05/2021 від 14.05.2021).

Пунктом 6.1 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передбачено, що за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірі, визначеному у договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного договору позики.

У разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування (пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»).

Пунктами 7.1-7.2, 7.4 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передбачено право позичальника на продовження строку користування позикою (пролонгація) необмежену кількість разів. Умови пролонгації вказуються в Особистому кабінеті позичальника на сайті.

Згідно з пунктами 7.12-7.16 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день (далі Автопролонгація). Строк Автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При Автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на один календарний день. Проценти під час Автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в Договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що Автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної Автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди Позичальника. Подовження строку позики на умовах Автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 Автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.

Крім того, до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту (позика на умовах поверненя в кінці строку позики) (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який 02.09.2021 підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором kBC9age8ej, у якому містяться інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі кредитної лінії № 77558538 від 02.09.2021.

Довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» від 15.04.2026 підтверджується факт перерахування коштів в розмірі 9048,00 грн, дата: 02.09.2021, отримувач ОСОБА_2 на картку – НОМЕР_1 , номер платежу – b5256081-afe9-4c7a-8f93-abe743561f4e.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 станом на 27 січня 2022 року становить 30295,08 грн, з яких: 9048,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 21247,08 грн заборгованості за відсотками.

Також із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що 01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 сплачено 1764,56 грн, які були зараховані на сплату процентів.

03 липня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі ТОВ «Сіроко Фінанс») укладено договір факторингу № 034-030723, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно витягу з Реєстру прав вимог № 07/07/23 від 07.03.2023, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 77558538 до відповідача ОСОБА_1 , який в Реєстрі значиться під № 250, в сумі 30295,08 грн, що складається з 9048,00 грн заборгованості за кредитом та 21247,08 грн заборгованості за відсотками.

17 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено договір факторингу № 17/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно витягу з Реєстру боржників № 17/12/25-01 від 17.12.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 77558538 до відповідача ОСОБА_1 , який в Реєстрі значиться під № 1746, в сумі 30295,08 грн, що складається з 9048,00 грн заборгованості за кредитом та 21247,08 грн заборгованості за відсотками.

За приписами частин першої, другої статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно частинами 2, 4 статті 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року, у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Позивачем доведено факт укладення 02 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики № 77558538 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Докази прав нового кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

Встановивши, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 , як до боржника за договором позики № 77558538 від 02 вересня 2021 року, а також враховуючи, що останній не спростував факт наявності у нього заборгованості за цим договором, що було його процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, суд прийшов до висновку про необхідність захисту прав ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» шляхом стягнення з відповідача сум заборгованості.

Суд бере до уваги розрахунки, надані позивачем, згідно якого станом на 27 січня 2022 року заборгованість за договором позики № 77558538 складає 30295,08 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом – 9048,00 грн та 21247,08 грн заборгованості за відсотками.

При цьому, суд погоджується з розміром нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за договором позики № 77558538 в розмірі 21247,08 грн за період з 02 вересня 2021 року по 27 січня 2022 року, виходячи з наступного.

Умовами договору позики № 77558538 від 02 вересня 2021 року визначено строк кредитування - 29 днів (з 02 вересня 2021 року по 01 жовтня 2021 року) (пункт 2 договору).

Розмір відсотків за договором позики № 77558538 від 02 вересня 2021 року був погоджений сторонами та становив: процентна ставка (базова)/день – 1,99 % (фіксована); знижена процентна ставка/день % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) – 0,70 % в день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (не застосовується в період карантину) – 2,70 % в день (пункт 2 договору).

Положеннями пункту 7 договору позики № 77558538 передбачено порядок пролонгації строку кредитування за ініціативою позичальника (пункти 7.1-7.2, 7.4 договору) та у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування протягом 90 днів (автопролонгація) (пункти 7.12-7.16 договору).

Відповідно до пункту 6.5 договору позики № 77558538, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Таким чином, умовами договору позики № 77558538 передбачено три випадки збільшення строку кредитування - за ініціативою позичальника необмежену кількість разів, на період до 90 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування (автопролонгація) та на період до 90 днів понадстрокового користування після завершення строку кредитування.

Відтак, виконаний первісним кредитором розрахунок заборгованості по сплаті процентів за період з 02.09.2021 по 27.01.2022 в розмірі 21247,08 грн суд вважає обґрунтованим.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача у відзиві, що розмір заборгованості по нарахованих відсотках за несвоєчасно виконані зобов`язання є несправедливим, то таке посилання є помилковими, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, умовами кредитного договору та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розуміння пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні),закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача.

Водночас, дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого невиконання умов договору або визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Із змісту наведених пунктів укладеного між сторонами договору, вбачається, що відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією, передбаченою чинним законодавством України на дату укладення договору.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами та строки кредиту сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Таким чином, до підписання договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у даній справі нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на порушення позивачем статті 3 ЦК України, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У своєму відзиві відповідач просить суд розстрочити виконання рішення, в зв`язку з перебуванням у важкому матеріальному становищі. Пояснює, що на момент виникнення прострочення та протягом тривалого часу після цього навчався у закладах вищої освіти, через відсутність постійної роботи та стабільного доходу не мав реальної фінансової можливості виконати свої кредитні зобов`язання.

На підтвердження вказаних обставин суду надано сформовані через вебпортал «Дія» диплом бакалавра (заклад освіти: Житомирський державний університет імені Івана Франка, дата закінчення навчання: 30.06.2023) та диплом магістра (заклад освіти: Житомирський державний університет імені Івана Франка, дата закінчення навчання: 31.12.2024), а також довідку форми ОК-5, сформовану 04.03.2026 засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України.

Згідно довідки форми ОК-5, за період роботи ОСОБА_1 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» нараховано 48506,83 грн (за 2024 рік) та 49244,09 грн (за 2025 рік). Інших відомостей про страхувальника (страхувальників) застрахованої особи ОСОБА_1 та будь-яких інших періодів, надана довідка не містить.

Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина перша статті 267 ЦПК України).

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина перша статті 435 ЦПК України).

Підстави для відстрочки або розстрочки виконання, встановлення чи зміни способу і порядку виконання рішення наведені також в статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами частини першої якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина четверта статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»).

Однак, вирішення судом питання про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення при його ухваленні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України) не тотожне встановленню порядку виконання рішення суду при розгляді процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення (стаття 435 розділу VI ЦПК України).

Проте, оскільки положення статті 267 ЦПК України не містять підстав надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, підлягають застосуванню підстави, визначені статтею 435 ЦПК України та статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу викладених норм убачається, що ними не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядає справу може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Проте, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

Водночас, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року в справі № 9901/598/19.

Оцінюючи наведені відповідачем обставини для розстрочення виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що вони не можуть бути підставою для застосування такого інституту, виходячи з такого.

Відсутність у відповідача доходу за період з квітня 2025 року по грудень 2025 року не може свідчити про достатність підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі, оскільки ОСОБА_1 2001 року народження, є особою молодого віку та працездатним, доказів неспроможності підшукати роботу та працевлаштуватись на роботу останнім не надано.

При цьому надана відповідачем довідка форми ОК-5 не містить даних щодо суми заробітку для обчислення пенсії, визначення страхового стажу та сплати страхових внесків за 2026 рік, що позбавляє суд належним чином встановити факт відсутності стабільного доходу у відповідача на даний час.

Складне матеріальне становище не завжди має характер особливих або виняткових обставин, тому матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, та не є тією винятковою обставиною, що утруднює його виконання, а відтак не має виключного характеру для розстрочення виконання рішення суду та підлягає оцінці в сукупності з іншими обставинами, оскільки слід враховувати не лише реальний майновий стан боржника, але і ступінь його вини у виникненні спору та його наміри щодо виконання рішення суду, а також слід врахувати інтереси сторони, на користь якої ухвалюється судове рішення.

Суд зауважує, що отримуючи кошти в кредит позичальник повинен усвідомлювати, що отримання кредиту - це зобов`язання, у разі невиконання якого передбачена можливість примусового стягнення, а тому підписуючи кредитний договір та отримуючи кошти в кредит слід було реально оцінити свої доходи та можливість погашення боргу.

У цьому зв`язку, суд також враховує, що безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання (заяви) ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення слід відмовити.

За змістом статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодувати судові витрати у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання позивача до утримання від подання необґрунтованого позову чи скарги на судове рішення, а сторін - до позасудового вирішення спору.

У частинах першій, другій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, що пов`язані з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, представником позивача до суду надано договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та адвокатом Богомоловим В.В., прайс-лист до договору про надання правової допомоги, заявку про надання правової допомоги № 893 від 01 травня 2026 року, витяг акту про надання правової допомоги № 893 від 01 травня 2026 року та платіжну інструкцію № 1467 від 15 травня 2026 року.

Відповідно до акту про надання правової допомоги № 893 від 01 травня 2026 року, адвокатом Богомоловим В.В. по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 77558538 від 02.09.2021 надано правові (юридичні) послуги на загальну суму 15000,00 грн.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судом відзначається, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 8000,00 грн є не обгрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн, оскільки такий розмір буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності та справедливості.

Задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись статтями 526, 1046, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (адреса місцязнаходження: проспект Соборності, 30-А, приміщення 321 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43950742) 30295 (тридцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн 08 коп заборгованості за кредитним договором, 2662,40 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні клопотання (заяви) ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.В. Ковальчук