Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №290/752/26 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/752/26

2/290/800/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

1 жовтня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Шакалова Андрія Вікторовича, за участю секретаря судового засідання Кліменчук С.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — Любарський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі — Любарський ВДВС), про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень проти них

Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить скасувати (зняти) арешт, накладений постановою у виконавчому провадженні № 60956895 від 11.01.2020, виданою Романівським районним відділом державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), реєстраційний номер обтяження 35808645 від 05.03.2020, на квартиру АДРЕСА_1 . За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно предметом цього обтяження є 1/6 частка у спільній частковій власності на квартиру, яка належала померлому братові позивачки ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позов, позивачка зазначає, що вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 10.09.2019 у справі № 278/2062/19 ОСОБА_2 було засуджено до покарання з конфіскацією майна. На виконання вироку в частині конфіскації було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника, зокрема на належну йому частку квартири. Постановою від 27.02.2025 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка як сестра померлого є його спадкоємицею за законом і 05.09.2025 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Наявність обтяження порушує її право на отримання свідоцтва про право на спадщину та на вільне розпорядження майном. На обґрунтування позову вона посилається на статті 1216, 1217, 1218, 1297 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 643/3614/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18.

У відзиві від 24.07.2026 Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі — ГУ ДПС) позов не визнало. Воно зазначило, що податковий орган не приймав рішення про накладення арешту, у позові відсутні твердження про порушення ним прав позивачки, а тому, на його думку, воно є неналежним відповідачем і спору про право між сторонами немає. Відповідач також вказав, що виникає питання, чому державний виконавець не зняв арешт після повернення виконавчого документа, що смерть боржника сама по собі арешт автоматично не припиняє, а до участі в справі можуть бути залучені спадкоємці або інші особи, права яких зачіпає спір. Крім того, ГУ ДПС повідомило, що податкові вимоги, податкові повідомлення-рішення та податкова застава щодо ОСОБА_2 і позивачки не виносилися, а податковий орган не є суб`єктом державної реєстрації речових прав. Прізвище позивачки у відзиві зазначено як « ОСОБА_3 », що суд розцінює як описку. Відповідач просить у позові відмовити.

Любарський ВДВС у поясненнях виклав хід виконавчого провадження, повідомив, що воно завершено 27.02.2025 на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» з поверненням виконавчого документа до Житомирського районного суду Житомирської області, що повторно виконавчий документ на виконання не надходив, а арешт з майна не знято. Щодо задоволення позову третя особа покладається на розсуд суду.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 20.07.2026 відкрито провадження у справі. Копію ухвали ГУ ДПС отримало 23.07.2026, відзив подано 24.07.2026. Любарський ВДВС залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачка сплатила судовий збір у сумі 1 347,20 грн.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 10.09.2019 у справі № 278/2062/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 187 Кримінального кодексу України (далі — КК України), та із застосуванням статті 69 цього Кодексу призначено покарання у виді 5 років обмеження волі з конфіскацією належного йому майна. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок без змін. Вирок набрав законної сили 25.11.2019.

На виконання вироку в частині конфіскації Житомирський районний суд видав виконавчий лист від 12.12.2019. Постановою державного виконавця Романівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 11.01.2020 відкрито виконавче провадження № 60956895. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2023 № 688/5 цей відділ приєднано до Любарського відділу державної виконавчої служби, який нині входить до складу Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.03.2020 зареєстровано два обтяження у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_2 з підставою у вигляді постанови № 60956895 від 11.01.2020: запис № 35807497 (предмет обтяження — все майно) та запис № 35808645 (предмет обтяження — квартира АДРЕСА_1 , додаткові відомості — 1/6 частина спільної часткової власності). Обтяжувачем у обох випадках визначено Романівський районний відділ державної виконавчої служби.

Квартира є однокімнатною, загальною площею 36 кв.м, житловою площею 17 кв.м. Право власності на 1/6 частку квартири за ОСОБА_2 зареєстровано 10.01.2018 на підставі свідоцтва про право на спадщину, а право власності позивачки на окрему 1/6 частку цієї ж квартири зареєстровано 06.03.2018 також на підставі свідоцтва про право на спадщину. Частка позивачки арештом не обтяжена.

Згідно з поясненнями Любарського ВДВС під час виконавчого провадження іншого майна боржника, на яке можна звернути стягнення, не виявлено: за відповідями Пенсійного фонду, органів державної податкової служби, реєстру МВС та реєстру обтяжень рухомого майна відомості про доходи, рахунки, транспортні засоби та рухоме майно боржника відсутні. 05.05.2022 призначено суб`єкта оціночної діяльності, після чого 1/6 частку квартири передано на реалізацію. Торги, призначені на 28.05.2024, 18.06.2024 та 09.07.2024, не відбулися через відсутність допущених учасників, незважаючи на уцінку майна. Відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985, питання безоплатної передачі нереалізованого майна розглядає комісія у складі представників органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу. 09.09.2024 прийнято рішення про безоплатну передачу майна, 11.09.2024 повідомлення про це розміщено на офіційному сайті, кінцевий строк звернення визначено до 13.10.2024. Пропозицій щодо отримання майна не надійшло.

27.02.2025 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження завершено, а виконавчий документ повернуто до Житомирського районного суду Житомирської області. Повторно виконавчий лист до Любарського ВДВС не надходив. Арешт з майна знято не було, відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключено, що підтверджується листом Любарського ВДВС від 10.03.2026 № 20.4-01-14/2026/13219 та поясненнями третьої особи.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою Биківського старостинського округу Романівської селищної ради та відомостями Спадкового реєстру. Довідкою цього ж старостинського округу підтверджено, що позивачка є його рідною сестрою. Спадкову справу № 162/2025 заведено Романівською державною нотаріальною конторою 05.09.2025 на підставі заяви позивачки про прийняття спадщини від 05.09.2025 № 403, поданої в межах шестимісячного строку. Довідкою завідувача Романівської державної нотаріальної контори від 14.07.2026 № 752/02-14 підтверджено, що позивачка є спадкоємицею за законом після померлого брата і що відомості про інших спадкоємців у справі відсутні.

Згідно з інформацією зі Спадкового реєстру від 16.10.2025 ОСОБА_2 10.01.2018 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Прогонним Є.М., яким усе майно заповів ОСОБА_4 , а попередній заповіт від 29.03.2016 скасував. Заповіт на дату видачі інформації не змінений і не скасований. Відомостей про те, що ОСОБА_4 у встановлений законом шестимісячний строк, який закінчився 02.10.2025, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, у справі немає. Доказів її звернення до суду з вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суду не надано.

IV. Мотиви суду та застосовані норми права

1. Щодо юрисдикції та способу захисту

Відповідно до статей 4 і 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права, а суд обирає спосіб захисту, передбачений законом. За статтями 16 і 391 ЦК України власник може вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, а стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про зняття арешту. Позов про зняття арешту, який ґрунтується на праві власності, є різновидом негаторного позову, виникає з цивільних правовідносин і розглядається в порядку цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 643/3614/17). Позивачка не оскаржує дій державного виконавця, а заявляє вимогу як власник майна, що не є боржником у виконавчому провадженні, тому обраний нею спосіб захисту є належним.

2. Щодо належного відповідача

Доводи ГУ ДПС про те, що воно є неналежним відповідачем, суд відхиляє. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, відповідачем у справах про зняття арешту з майна є боржник або особа, в інтересах якої арешт накладено, оскільки задоволення такого позову безпосередньо впливає на їхні права та законні інтереси, а орган державної виконавчої служби може залучатися як третя особа. Боржник ОСОБА_2 помер, а арешт накладено для забезпечення виконання конфіскації, тобто примусового безоплатного вилучення майна на користь держави. Інтереси держави у відносинах щодо конфіскованого майна представляє територіальний орган державної податкової служби, представник якого входить до складу комісії, що вирішує долю нереалізованого конфіскованого майна за Порядком № 985. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 у справі № 331/1383/20 за подібних обставин, у спорі спадкоємця засудженого про зняття арешту, накладеного для виконання вироку в частині конфіскації, визнав належним відповідачем територіальний орган державної податкової служби. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує цей висновок при вирішенні спору.

Доводи відзиву про відсутність податкових вимог, податкової застави та про те, що податковий орган не є суб`єктом державної реєстрації речових прав, не мають значення для вирішення спору, оскільки арешт не пов`язаний із податковим боргом, а накладений у виконавчому провадженні про конфіскацію майна за вироком суду. Заперечення ГУ ДПС проти позову по суті свідчать про наявність спору, адже задоволення вимоги безпосередньо впливає на права держави щодо конфіскованого майна. Любарський ВДВС, який здійснював виконавчі дії, обґрунтовано залучений як третя особа.

3. Щодо права позивачки на звернення до суду

Відповідно до статей 1216 і 1217 ЦК України спадкування є переходом прав та обов`язків від померлої особи до її спадкоємців. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи (стаття 1220 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, вважається таким, що прийняв її з часу відкриття спадщини, незалежно від часу видачі свідоцтва та державної реєстрації права на нерухоме майно (статті 1268, 1296, 1297 ЦК України). Отже, з 02.04.2025 позивачка є власником успадкованої 1/6 частки квартири і має право захищати це право, зокрема вимагати зняття арешту, накладеного на майно спадкодавця.

Позивачка як сестра померлого є спадкоємицею другої черги за законом (стаття 1262 ЦК України) і подала заяву про прийняття спадщини в межах строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Наявність заповіту від 10.01.2018 на користь ОСОБА_4 не позбавляє її цього права. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України спадкоємець, який не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений строк, вважається таким, що її не прийняв. Нотаріус станом на 14.07.2026, тобто через понад дев`ять місяців після спливу строку для прийняття спадщини, підтвердив відсутність відомостей про інших спадкоємців, а матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 прийняла спадщину за заповітом заявою чи фактичним вступом у володіння. За таких обставин суд доходить висновку, що позивачка є спадкоємицею, до якої перейшла належна спадкодавцеві 1/6 частка квартири.

4. Щодо наявності підстав для збереження арешту

Арешт майна боржника у виконавчому провадженні є заходом забезпечення виконання. Він має похідний і тимчасовий характер і зберігає правомірність лише доти, доки існує мета, заради якої його застосовано, та реальна можливість її досягнення. Суд не ставить під сумнів законність накладення арешту у 2020 році, коли майно належало засудженому. Предметом розгляду є те, чи є підстави для збереження арешту після смерті засудженого та переходу майна до спадкоємця.

Конфіскація майна відповідно до статей 50 і 59 КК України є додатковим покаранням, що застосовується до засудженої особи. Воно має особистий характер, а відповідальність за нього не є цивільно-правовим боргом померлого, який за статтями 1218 і 1219 ЦК України входить до складу спадщини та переходить до спадкоємців у межах вартості успадкованого майна. Цим цей спір відрізняється від справи № 461/8026/24, у якій Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 04.02.2026 відмовив у знятті арешту, накладеного для забезпечення цивільного позову, оскільки спадкоємець відповідає за цивільно-правові зобов`язання боржника. Арешт, накладений у цій справі, забезпечував виконання покарання, яке після смерті засудженого виконане бути не може.

Суд враховує також сукупність таких обставин: спадкове майно перейшло до позивачки, яка не є боржником у виконавчому провадженні; усі три торги з реалізації частки не відбулися, а пропозицій щодо її безоплатного отримання не надійшло; іншого майна, на яке можна звернути стягнення, у боржника не виявлено; виконавче провадження завершене, виконавчий документ повернуто до суду, що його видав, і повторно не пред`являвся. Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження з поверненням виконавчого документа до суду арешт знімається, проте виконавець цього не зробив, що підтверджується поясненнями Любарського ВДВС, який роз`яснив позивачці право звернутися до суду з позовом. Бездіяльність виконавця не може позбавляти власника майна права на судовий захист, а відсутність зняття арешту після завершення провадження не свідчить про наявність підстав для його збереження.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо обвинувальний вирок не було виконано протягом трьох років у разі засудження до обмеження волі, а строк давності щодо додаткового покарання визначається за основним. Вирок набрав законної сили 25.11.2019, а отже, зазначений строк закінчився 25.11.2022. Даних про ухилення засудженого від відбування покарання чи про вчинення ним нового злочину, які б зупиняли або переривали перебіг давності, матеріали справи не містять, а торги з реалізації частки квартири проводилися вже після спливу цього строку. Такий підхід узгоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.12.2021 у справі № 554/5912/19-ц.

Суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11, за якими повернення виконавчого документа стягувачу саме по собі не завжди є підставою для зняття арешту. Проте в цій справі підставою для зняття арешту є не лише повернення виконавчого документа, а сукупність наведених обставин, насамперед смерть засудженого, особистий характер покарання, перехід майна до спадкоємця, який не є боржником, неможливість реалізації майна та завершення виконавчого провадження. Тому ці висновки не перешкоджають задоволенню позову.

Збереження арешту за таких обставин не відповідає жодній легітимній меті, позбавляє позивачку можливості оформити спадкові права та розпоряджатися майном і є непропорційним втручанням у право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України, статтею 321 ЦК України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому право позивачки підлягає захисту шляхом зняття арешту.

5. Щодо меж позовних вимог

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог. Позивачка просить зняти арешт за записом № 35808645, предметом якого за даними реєстру є 1/6 частка квартири, що належала ОСОБА_2 . Тому арешт підлягає зняттю саме з цієї частки. Належна позивачці власна 1/6 частка арештом не обтяжена. Запис про обтяження № 35807497 предметом цього позову не є, і питання про нього судом не вирішується.

6. Щодо судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Проте ГУ ДПС не накладало арешт і не порушувало прав позивачки, а позов задоволено через обставини, що настали після його накладення, насамперед смерть засудженого. За таких умов судовий збір у сумі 1 347,20 грн, сплачений позивачкою, суд залишає за нею.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 141, 258, 259, 263–265, 268 ЦПК України, статтями 16, 321, 391, 1216–1220, 1262, 1268, 1270, 1272, 1296, 1297 ЦК України, статтями 37, 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, третя особа — Любарський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна задовольнити.

2. Зняти арешт з 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений у виконавчому провадженні № 60956895 на підставі постанови від 11.01.2020, виданої Романівським районним відділом державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як обтяження за записом № 35808645 від 05.03.2020 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51478400 від 05.03.2020).

3. Рішення суду є підставою для державної реєстрації припинення обтяження за записом № 35808645 від 05.03.2020.

4. Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або закінчення апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку, встановленому статтею 354 ЦПК України.

Повні найменування (імена) учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області, код ЄДРПОУ 44096781, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, буд. 7.

Третя особа: Любарський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 34403389, місцезнаходження: 13100, Житомирська область, Житомирський район, селище Любар, вул. Миру, буд. 20.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2026 року.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ