Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №290/814/26 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/814/26

2/290/837/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 жовтня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Шакалова А.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ТОВ "Споживчий центр", ЄДРПОУ: 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року представник ТОВ "Споживчий центр" звернувся до суду м. з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 в якій просив стягнути з останнього на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором №18.02.2025-100002134 у розмірі 8300 грн., з яких: 2500 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 3875 грн.- сума заборгованості за процентами, 225 грн – комісія, 450 грн. – додаткова комісія, 1250 грн. – неустойка.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 18.02.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №18.02.2025-100002134 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до його умов Договору ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 2500 грн..

Оскільки відповідач має непогашену кредитну заборгованість перед позивачем, представник звернувся до суду з даним позовом.

03 серпня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Судом направлено сторонам ухвалу про відкриття провадження. Відповідач повідомлений належним чином засобами поштового зв`язку.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 18.02.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та кратовським Я.С. укладений Кредитний договір №18.02.2025-100002134 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 2500 зі сплатою відсотків у розмірі 1% за день користування кредитом терміном на 217 днів.

ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надавши йому кредитні кошти, що слідує із підтвердження про перерахування кредитних коштів квитанцією платіжної компанії «iPay.ua» №1-1704 від 17.04.2026 про переказ коштів у сумі 2500 грн. на картку НОМЕР_2 з призначенням операції «Видача за договором кредиту №18.02.2025-100002134», своєю чергою відповідач зобов`язання перед ТОВ "Споживчий центр" не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 2500 грн та відсотків, що нараховані за період користування кредитними коштами в розмірі 3875 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі – 225 грн., додаткової комісії в розмірі – 450 грн., неустойки в розмірі 1250 грн. суд зазначає наступне.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача комісії та неустойки, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст наданих послуг, і обґрунтованість встановлення плати за їх надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії в розмірі 225грн., додаткової комісії в розмірі – 450 грн., неустойки в розмірі 1250 грн. з відповідача на користь позивача.

У силу приписів Цивільного процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2044,90 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ "Споживчий центр" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "Споживчий центр" (ЄДРПОУ: 37356833, адреса місця знаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) заборгованість за кредитним договором у розмірі 6375 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" 2044,90 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ