Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №274/3725/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/3725/26

провадження № 2/0274/2731/26

Рішення

Іменем України

07.10.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в :

Представник ТзОВ "Юніт капітал" Кукса К.О. звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за договором кредитної лінії №836812321 від 20.04.2025 року в розмірі 20278,96 грн та понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 20.04.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з використанням інформаційно-комунікаційної системи в електронному вигляді укладений договір кредитної лінії №836812321, шляхом підписання позичальником електронним підписом, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 6800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що відповідач отримав в тимчасове платне користування грошові кошти згідно з укладеним договором, умови якого не виконав, отримані кредитні кошти в установлений графіком строк не повернув, не сплатив інші платежі за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 20278,96 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

У позовній заяві позивач також посилається на те, що право вимоги до відповідача за кредитним договором №836812321 від 20.04.2025 перейшло до нього відповідно до ст. 512, 514 ЦК України, на підставі договору факторингу №МВ-ТП/40 від 17.06.2025, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та на підставі договору факторингу №04/1225-01 від 04.12.2025, який укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал».

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб (а.с.52 - 53).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові докази суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору відповідач діяв відповідно до алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно телекомунікаційній системі первісного кредитора (в електронному вигляді).

20.04.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №836812321 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.8-19).

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту TOB "Манівео швидка фінансова допомога".

У пункті 2.2 договору встановлено, що загальний розмір кредиту становить 6800,00 грн, проте позичальникові можуть бути надані додаткові кошти шляхом надання додаткових траншів.

Кредитодавець надає перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 20.04.2025, що є датою надання кредиту (п. 2.3).

Кредит надається з метою задоволення споживчих потреб (п. 2. 5 договору).

У пукті 5.1 договору передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11XX-XXXX-7398, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Відповідно до п. 14.2 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього договору, для цілей ініціювання отримання нових траншів чи пролонгацій, позичальник здійснює авторизацію в особистому кабінеті в ІКС.

Договір підписаний ОСОБА_1 20.04.2025 одноразовим ідентифікатором - "ТWXG".

Невід`ємною частиною договору, згідно п. 4.1 договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (в ел. виді).

Основні умови договору зазначено в Паспорті споживчого кредиту (а.с.21 - 22).

20.04.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» згідно платіжного доручення перерахувало грошові кошти в сумі 6800,00 грн на банківську карту відповідача №4441-11XX-XXXX-7398. У графі «призначення платежу» вказано про переказ коштів за договором №836812321 від 20.04.2025 (а.с.23).

Згідно інформації, наданої АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 04.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №4441-11XX-XXXX-7398. Згідно виписки по карті за період з 20.04.2025 по 25.04.2025 вбачається зарахування 20.04.2025 на рахунок відповідача коштів в сумі 6800,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №836812321 від 20.04.2025 станом на 17.06.2025 розмір заборгованості ОСОБА_1 становив 14216,08 грн., яка складається з наступного: 6800,00 грн - заборгованість по тілу, 3608,08 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам, 408,00 грн - заборгованість за комісією, 3400,00 грн - неустойка (а.с.24).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, вищевказані обставини підтверджують факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №836812321 від 20.04.2025.

Також під час розгляду справи встановлено, що 17.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/40 (а.с.30 - 32).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 17.06.2025 до договору факторингу №МВ-ТП/40, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача в розмірі 14216,08 грн., яка складається з наступного: 6800,00 грн - заборгованість по тілу, 3608,08 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам, 408,00 грн - заборгованість за комісією, 3400,00 грн - неустойка (а.с.33).

04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем було укладено договір факторингу № 04/1225-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №836812321 від 20.04.2025 (а.с.35-41).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 04.12.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23678,96 грн, з яких: 6800,00 грн - заборгованість по тілу, 13070,96 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам, 408,00 грн - заборгованість за комісією, 3400,00 грн - неустойка (в ел.виді).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №836812321 від 20.04.2025 станом на 04.12.2025 та Виписки з особового рахунку за кредитним договором №836812321 від 20.04.2025 розмір заборгованості ОСОБА_1 становить: 23678,96 грн, з яких: 6800,00 грн - заборгованість по тілу, 13070,96 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам, 408,00 грн - заборгованість за комісією, 3400,00 грн - неустойка (а.с.25-27).

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

У пунктах 7.1 - 7.2 кредитного договору визначено, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 11.05.2025, а саме протягом 21 (двадцять один) день від дати отримання першого траншу позичальником. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: - закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; - дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.

Згідно з п. 7.3 договору кінцева дата повернення(виплати) кредиту – 20.05.2030.

Відповідно до п. 7.5 договору комісію за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.

У пункті 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Тобто, на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився, строк повернення тіла кредиту та комісії не настав, а позивач просить стягнути повністю кошти за тілом кредиту та за комісією за кредитним договором.

У пункті п.9.1.1.7. кредитного договору визначено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит).

Таким чином, наданий кредит є споживчим і на нього розповсюджуються норми Закону України "Про споживче кредитування"

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зроблений правовий висновок, якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Подібний за змістом правовий висновок щодо необхідності застосування ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" викладений і в постанові Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 22.10.2025 у справі № 539/402/24.

При цьому суд зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Закону України "Про споживче кредитування" порядок.

07.11.2026 ТОВ "Таліон плюс" направлена вимога відповідачу про дострокове розірвання договору з 07.11.2025 та необхідність сплатити заборгованість в загальному розмірі 23678,96 грн (а.с.20).

За таких обставин наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6800,00 грн.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за відсотками.

Згідно з пунктами 3.1-3.4 договору кредитна лінія надається строком на 21 день від дати отримання кредиту позичальником; сторони погодили, що для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 21 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 556,92 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет. Продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Оскільки пролонгація не є зміною істотних умов договору, зокрема строку дії договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація не потребує застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору.

Відповідно до п. 7.4 кредитного договору передбачений порядок сплати процентів за договором. Так, протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, у разі продовження позичальником дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування; після закінчення дисконтного періоду, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щоденно.

Отже, за умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати відсотки по закінченню кожного дисконтного періоду, а по його закінченню - щоденно.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення відсотків у розмірі 13070,96 грн, які нараховані за період з 20.04.2025 по 04.12.2025.

Таким чином, виходячи з умов кредитного договору, строк сплати відсотків є таким, що настав.

Проаналізувавши умови укладеного договору в частині умов сплати відсотків, судом встановлено, що заявлені до стягнення відсотки у розмірі 13070,96 грн нараховані за період з 20.04.2025 по 04.12.2025 у межах строку дії договору, що цілком відповідає умовам, які визначені у розділі 8 кредитного договору, підтверджується змістом долученого розрахунку.

Беручи до уваги те, що умовами кредитного договору порядок сплати відсотків передбачений по завершенню дисконтного періоду, а після його завершення - щоденно, то строк сплати відсотків за договором є таким, що настав, а відтак вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.

Суд вважає, що до вимоги позивача про стягнення відсотків не підлягають застосуванню положення ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" в частині дотримання процедури направлення досудової вимоги, оскільки строк сплати відсотків є таким, що настав, відповідач в цій частині допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 20278,96 грн, з яких: 6800,00 грн - заборгованість по тілу, 13070,96 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам, комісії - 408,00 грн.

Вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями в сумі 3400,00 грн позивач не заявляв.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надані копії: договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», згідно з п. 3.1 якого отримання винагороди адвокатським бюро відбувається у формі гонорару; додаткової угоди № 25771516549 від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги; протоколу погодження вартості послуг, Акту приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2026, згідно з яким перелік наданих правових та юридичних послуг складається зі: складання позовної заяви до - 2 год. вартістю 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи 2 год. - 1000,00 грн; подання адвокатського запиту 1 год. - 500,00 грн; підготовка клопотання про витребування доказів 1 год. - 500,00 грн, що разом становить 7000,00 грн.( а.с . 42-45).

Обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджується матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги задоволені повністю, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з надання професійної правничої допомоги пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 7000,00 грн.

За правилами ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору вимог у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,137,141,263-265,274,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, м.Київ, бульвар Л.Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163 заборгованість за кредитним договором №836812321 від 20.04.2025 року в розмірі 20278,96 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, м.Київ, бульвар Л.Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163 судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко