Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №165/227/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/227/26

провадження №1-кп/165/263/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року місто Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області кримінальне провадження № 42022071210000402 від 11.11.2022 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Мишів, Іваничівський район, Волинська область; місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянство України, неодружений, освіта середня спеціальна, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 у званні солдат, судимостей не має, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

встановив:

Солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 07.12.2020 самовільно залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_1 , розташованому у наметовому містечку ІНФОРМАЦІЯ_2 , що неподалік населеного пункту АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, та в період часу з 07.12.2020 по 23.01.2026 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов`язки в особливий період.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, суть яких полягає в наступному. З липня 2020 року на підставі укладеного контракту проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . 06 грудня 2020 року самовільно залишив військову частину, повернувся додому та перебував за місцем проживання у м. Нововолинську. 23 січня 2026 року добровільно звернувся до відділення поліції у м. Нововолинську та повідомив про самовільне залишення військової частини. Шкодує про свій вчинок, кається, сприяв слідчим в розкритті правопорушення, добровільно надавав визнавальні покази. Має намір повернутися на військову службу, у зв`язку з чим отримав відповідну письмову згоду від командира військової частини НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового провадження не оспорюються, останні правильно розуміють їх зміст, їм роз`яснено, що у випадку визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи, що у суду не має жодних сумнівів у добровільності такої позиції учасників судового провадження, суд за їх згодою відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються – часу, місця, способу та обставин вчинення кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення.

Суд вважає встановленою та доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції закону України про кримінальну відповідальність на момент вчинення кримінального правопорушення) – самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_4 вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином, судимостей не має, є військовослужбовцем, неодружений, молодого віку, на утриманні дітей чи інших непрацездатних осіб немає, проживає разом із бабусею ОСОБА_6 , 1940 року народження, за місцем проживання характеризується позитивно.

Суд дійшов висновку про щирість визнання ОСОБА_4 вини шляхом відповідного ставлення до скоєного, про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд, сприяння органу досудового розслідування у встановленні обставин кримінального правопорушення, добровільне з`явлення до органу поліції, а тому визнає обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно з ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років. Таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Крім цього, при оцінці тяжкості кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечних наслідків, виходячи із принципу індивідуалізації покарання, що має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, суд також враховує: бажання обвинуваченого продовжити проходження військової служи, що підтверджено його заявою та письмовою згодою командира військової частини НОМЕР_2 від 04.06.2026 № 45/17/25663 на продовження військової служби в Збройних Силах України; факт загибелі батька обвинуваченого солдата ОСОБА_7 14.05.2023 під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини.

За правилами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Інститут умовного звільнення не є імперативним і прийняття відповідного рішення належить до дискреційних повноважень суду, який їх реалізує у кожному конкретному випадку, беручи до уваги встановлені у справі факти, які свідчать про суспільну небезпечність діяння та характеризують засуджену особу.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що будь-яке втручання держави у права особи повинно відповідати вимозі пропорційності, тобто бути необхідним у демократичному суспільстві. Під час призначення та виконання покарання національні суди повинні враховувати індивідуальні обставини справи та поведінку особи після вчинення правопорушення, оскільки це є важливим елементом оцінки справедливості кримінально-правової реакції держави.

Враховуючи особу обвинуваченого, його молодий вік, сімейний стан, визнання вини, те, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, фактичне бажання продовжити проходження військової служби, сімейні обставини щодо загибелі батька при захисті Батьківщини, обставини кримінального провадження, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання та прийняття рішення на підставі ст. 75 КК України про звільнення його від відбування покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Речові докази та документи для вирішення питання в порядку ст. 100 КПК України суду не надавались.

Документально підтвердженні процесуальні витрати згідно обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_8