Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №161/15530/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15530/26

Провадження № 1-кп/161/1369/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 07 жовтня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026035580000347 від 11.06.2026, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, не працює, неодружений, судимий вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2026 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 2 роки, який ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 08.08.2026 змінений, ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 2 роки,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_3 під час іспитового строку, у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місце, однак не пізніше 10.06.2026, керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу психотропних речовин, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року, незаконно придбав у невстановленому місці, психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, для власного вживання, без мети збуту.

Після чого, 10.06.2026, ОСОБА_3 прибув на територію, яка розташована в місті Луцьку, Волинської області, по вулиці Наливайка поблизу будинку №54, де помістив 3 (три) зіп-пакети із вмістом психотропної речовини, обіг якої обмежено – амфетамін, до своєї нижньої білизни та незаконно зберігав при собі без мети збуту, для власного вжитку, до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення огляду місця події, проведеного поблизу будинку №54, що знаходиться у місті Луцьку, по вулиці Наливайка, а саме до 17 год. 44 хв. 10.06.2026.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/103-26/7601-НЗПРАП від 14.07.2026 надана на експертизу речовина містить у своєму складі психотропну речовину – амфетамін. Маca амфетаміну становить 0,4014 г., що, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» №770 від 06 травня 2000 року (зі змінами та доповненнями) та згідно з Таблицею №2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться в незаконному обігу», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров?я України №188 від 01 серпня 2000 року, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, в невеликому розмірі.

Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується незаконне зберігання психотропних речовин без мети збуту, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.309 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно зберігав психотропну речовину без мети збуту, щиро розкаявся, просив призначити покарання у виді штрафу.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у незаконному зберіганні психотропних речовин без мети збуту, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки така обставина встановлена в ході судового розгляду.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 судимий, повністю визнав свою винуватість, має постійне місце проживання, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліку в нарколога чи психіатра не перебуває.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, позицію сторони обвинувачення щодо виду і строку покарання, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді обмеження волі на мінімальний строк.

Підстави для призначення покарання у виді штрафу, виправних робіт чи пробаційного нагляду відсутні, з огляду на особу обвинуваченого.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 в період відбування іспитового строку, призначеного за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2026, який ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 08.08.2026 змінений, знову вчинив умисне кримінальне правопорушення, тому на підставі ч.1 ст.71 КК України, суд вважає за необхідне до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

На думку суду, таке остаточне покарання, яке необхідно відбувати реально є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Строк відбуття покарання необхідно обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України, зокрема мобільний телефон повертається власнику, із врахуванням позиції прокурора.

Процесуальні витрати за проведення експертизи під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.

Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою у відповідності до вимог ст.72 КК України.

Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2026, який ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 08.08.2026 змінений, та остаточно визначити до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2026 на майно, скасувати.

Речові докази у справі, а саме:

-один порожній зіп-пакет та три зіп-пакети із вмістом психотропної речовини, обіг якої заборонено – амфетамін, маса амфетаміну становить 0,4014г, разом із первинним упакуванням, знищити;

-мобільний телефон марки “Айфон 11”, у якому наявна сім-карта ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 із IMEI1: НОМЕР_2 та IMEI2: НОМЕР_3 , повернути ОСОБА_3 за належністю.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 копійки.

Зарахувати ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.72 КК України в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 12.02.2026 по 18.02.2026 включно, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні обмеження волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий