Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №154/4038/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/4038/26

3/154/1424/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 209209 від 15 вересня 2026 року, 15 вересня 2026 року близько 18 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав її нецензурною лайкою, чим, як зазначено у протоколі, міг завдати шкоди її психологічному здоров`ю.

Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною першою ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Зі змісту чинної редакції цієї норми випливає, що склад адміністративного правопорушення є матеріальним.

Обов`язковими ознаками його об`єктивної сторони є не лише вчинення відповідних умисних дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, а й настання наслідку у виді фактично завданої шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи, а також причинний зв`язок між відповідною поведінкою та такою шкодою.

Попередня законодавча конструкція, яка передбачала достатність того, що шкода могла бути завдана, змінена. Чинна диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вимагає встановлення саме факту заподіяння шкоди.

Отже, сама по собі нецензурна лайка, словесна образа, погроза чи сімейний конфлікт, хоча за своїм характером можуть становити прояви психологічного тиску, не є достатніми для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП без встановлення передбаченого законом наслідку — завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи.

При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 поставлено у вину те, що своїми діями він «міг завдати шкоди» психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Таким чином, уже саме сформульоване у протоколі адміністративне обвинувачення не містить твердження про фактичне настання наслідку, який є обов`язковою ознакою чинного складу адміністративного правопорушення.

Суд не вправі самостійно змінювати зміст адміністративного обвинувачення та доповнювати його обставинами, яких органом, що склав протокол, особі не поставлено у вину.

Заміна судом формулювання «міг завдати шкоди» на висновок про те, що така шкода фактично була завдана, означала б самостійне доповнення об`єктивної сторони правопорушення істотною ознакою та фактичне формування нового обвинувачення, що є несумісним із завданнями судового розгляду.

Досліджені докази також не дають підстав встановити фактичне завдання ОСОБА_2 шкоди її психічному здоров`ю.

Із рапорту за повідомленням на спеціальну лінію «102» вбачається, що ОСОБА_2 повідомила працівників поліції про те, що її чоловік близько п`яти хвилин тому виїхав з дому у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем, та просила не повідомляти йому про те, що саме вона звернулася до поліції.

Зазначений рапорт підтверджує факт звернення ОСОБА_2 до поліції та характеризує загальний контекст події, однак не містить відомостей про конкретні наслідки для її психічного здоров`я внаслідок поведінки ОСОБА_1 .

У письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що чоловік вчинив сварку, під час якої ображав її нецензурною лайкою та погрожував, фізичного насильства не застосовував, після чого поїхав у невідомому напрямку.

Ці пояснення підтверджують наявність сімейного конфлікту та словесної агресивної поведінки ОСОБА_1 .

Водночас у них відсутні відомості про конкретну шкоду психічному здоров`ю потерпілої, заподіяну саме внаслідок події 15 вересня 2026 року.

Матеріали справи не містять даних про виникнення у ОСОБА_2 внаслідок інкримінованих дій страху, стійкої емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, психологічної травми, розладу психоемоційного стану чи інших конкретних негативних наслідків, які б давали підстави встановити передбачену диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП шкоду психічному здоров`ю.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_2 просила працівників поліції не повідомляти чоловіку про її звернення, не є достатнім доказом фактичного завдання шкоди її психічному здоров`ю.

Така обставина може свідчити про небажання потерпілої загострювати конфлікт або побоювання реакції чоловіка, однак за відсутності інших даних не дає суду правових підстав ототожнювати її із фактично завданою шкодою психічному здоров`ю.

Долучена до матеріалів справи форма оцінки ризиків домашнього насильства також не містить конкретних фактичних даних, які б підтверджували настання такого наслідку.

Форма оцінки ризиків за своєю природою призначена для визначення рівня небезпеки повторного чи продовженого насильства та необхідності вжиття заходів реагування, однак сама по собі не доводить факту заподіяння потерпілій шкоди психічному здоров`ю, якщо конкретні наслідки у ній не зафіксовані.

Таким чином, наявні у справі матеріали підтверджують факт конфлікту між подружжям та дають підстави вважати, що ОСОБА_1 допускав щодо дружини словесні образи і погрози.

Разом із тим цих обставин недостатньо для встановлення всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого чинною редакцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Суд звертає увагу, що обов`язок щодо належного оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, формулювання обвинувачення та збирання доказів, необхідних для підтвердження всіх його обов`язкових ознак, покладається на орган, уповноважений складати відповідний протокол.

Суд не є органом адміністративного переслідування та не вправі перебирати на себе функції сторони обвинувачення.

До повноважень суду не належить самостійний пошук доказів винуватості особи, збирання доказів для усунення недоліків адміністративного матеріалу або встановлення замість органу поліції обставин, необхідних для доведення складу правопорушення.

Інший підхід означав би, що суд самостійно усуває недоліки проведеного адміністративного провадження та фактично створює доказову основу обвинувачення, яке ним же надалі розглядається.

Недоліки у формулюванні адміністративного обвинувачення та відсутність доказів обов`язкової ознаки складу правопорушення не можуть бути усунуті шляхом припущень або активного збирання доказів судом.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є доказом фактичного завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої, тим більше що й у самому протоколі зазначено лише про можливість її завдання.

Відтак матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 . 15 вересня 2026 року ОСОБА_2 фактично була завдана шкода психічному здоров`ю.

За відсутності доказів обов`язкового суспільно шкідливого наслідку та причинного зв`язку між діями особи і таким наслідком склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відсутній.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У цій справі підставою для закриття провадження є саме відсутність доведеного складу адміністративного правопорушення, оскільки факт сімейного конфлікту сам по собі матеріалами справи не спростовується, однак передбачені законом наслідки у виді завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої не встановлені та не доведені.

Згідно зі ст. 284 КУпАП за наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.

Керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 173-2, ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.Р. Вітер