Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №154/3429/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3429/26

3/154/1252/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 498061 від 12 серпня 2026 року, 22 липня 2026 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у коридорі загального користування гуртожитку по АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту з ОСОБА_2 голосно висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою, чим порушила громадський спокій та порядок.

Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ст. 173 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначила, що з його змістом не погоджується, а пояснення надасть у суді.

У поданих до суду письмових запереченнях ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала. Зазначила, що між нею та ОСОБА_2 упродовж тривалого часу існують особисті неприязні відносини та систематично виникають конфлікти з приводу користування приміщеннями загального користування у гуртожитку. Звернення ОСОБА_2 до поліції вважає наслідком особистого конфлікту та помстою. Вказала на відсутність належних доказів вчинення нею дрібного хуліганства та на побутовий характер конфлікту.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої письмові заперечення. Пояснила, що між нею та ОСОБА_2 дійсно постійно виникають конфлікти, однак причиною таких конфліктів вважає поведінку самої ОСОБА_2 . Заперечила, що 22 липня 2026 року голосно кричала на останню, висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою чи вчиняла дії, спрямовані на порушення громадського порядку та спокою інших мешканців гуртожитку.

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 систематично конфліктує з нею та іншими мешканцями гуртожитку. Обставини, викладені у протоколі, підтвердила та зазначила, що 22 липня 2026 року ОСОБА_1 під час конфлікту висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що був очевидцем конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09 серпня 2026 року, під час якого чув нецензурну лайку. Водночас прямо зазначив, що 22 липня 2026 року в гуртожитку не перебував та очевидцем події, яка є предметом цього судового розгляду, не був.

Свідок ОСОБА_4 підтвердила наявність тривалих конфліктних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зазначила, що 22 липня 2026 року чула між ними сварку. Водночас не підтвердила, що внаслідок цієї сварки було порушено її спокій.

За клопотанням ОСОБА_1 у судовому засіданні також допитано ОСОБА_5 , яка підтвердила наявність тривалого особистого конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також повідомила про конфліктні відносини ОСОБА_2 з іншими мешканцями гуртожитку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та показання свідків, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган чи посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна конкретна особа у його вчиненні.

Статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Отже, для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, недостатньо встановити лише факт конфлікту, сварки чи неприязних відносин між окремими особами. Необхідним є доведення конкретних дій, передбачених диспозицією цієї статті, та того, що такі дії за своїм характером і фактичними наслідками становили посягання саме на громадський порядок і спокій громадян.

Оцінюючи докази у цій справі, суд насамперед виходить із того, що сам факт тривалих конфліктних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сторонами не заперечується та підтверджений показаннями допитаних свідків.

Так само сукупністю досліджених доказів підтверджується, що 22 липня 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла чергова словесна суперечка.

Однак предметом доказування у цій справі є не сам факт існування між ними конфлікту, а конкретне сформульоване у протоколі обвинувачення в тому, що саме ОСОБА_1 під час цієї суперечки голосно висловлювалася на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою та саме такими діями порушила громадський порядок і спокій громадян.

Ці обставини належними, достатніми та взаємоузгодженими доказами не підтверджені.

Рапорт за повідомленням на спеціальну лінію «102» містить відомості про те, що 22 липня 2026 року ОСОБА_1 словесно чіплялася до заявниці, розлила воду на підлозі та ображала її нецензурною лайкою.

Разом із тим цей рапорт фіксує зміст повідомлення, яке стало підставою для реагування працівників поліції, а не безпосереднє сприйняття відповідних дій працівником поліції. Тому в частині обставин самого конфлікту він не є самостійним незалежним джерелом відомостей про поведінку ОСОБА_1 , а відтворює повідомлену заявницею версію події.

Письмова заява ОСОБА_2 також містить твердження про те, що 22 липня 2026 року ОСОБА_1 не допускала її до спільної кухні, наливала воду під ноги та висловлювалася нецензурною лайкою.

Аналогічні відомості ОСОБА_2 зазначила у своїх письмових поясненнях та підтвердила у судовому засіданні.

Суд не має підстав стверджувати, що сам по собі тривалий особистий конфлікт позбавляє показання ОСОБА_2 доказового значення. Водночас наявність між нею та ОСОБА_1 тривалих неприязних відносин об`єктивно вимагає перевірки її тверджень іншими незалежними доказами, особливо з огляду на те, що ОСОБА_1 послідовно заперечує конкретні дії, поставлені їй у вину.

Рапорт про повідомлення на лінію «102», письмова заява та письмові пояснення ОСОБА_2 у частині тверджень про нецензурну лайку фактично походять з одного першоджерела — від самої ОСОБА_2 . Тому наявність декількох документів, у яких відтворено її версію події, не створює множинності незалежних доказів відповідної обставини.

Пояснення ОСОБА_3 не підтверджують обставин правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 .

Із його показань у судовому засіданні безпосередньо встановлено, що 22 липня 2026 року він у гуртожитку не перебував та очевидцем події не був. Описаний ним конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , під час якого він чув нецензурну лайку, мав місце 09 серпня 2026 року, тобто в інший день та за інших обставин.

Суд не вправі використовувати поведінку особи під час іншого конфлікту як доказ того, що аналогічні дії були вчинені нею 22 липня 2026 року. Такий підхід фактично означав би висновок про винуватість на підставі припущення щодо схильності особи до певної поведінки, а не на підставі доказів конкретного правопорушення, зазначеного у протоколі.

Не підтверджують у необхідному обсязі пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення і пояснення ОСОБА_4 .

Свідок підтвердила існування між сусідками постійних конфліктів та факт сварки 22 липня 2026 року. Її пояснення щодо інших випадків поведінки ОСОБА_1 , зокрема висипання солі у замки, незачинення вхідних дверей чи створення незручностей іншим мешканцям, стосуються інших подій та не входять до змісту адміністративного обвинувачення, сформульованого у протоколі серії ВАД № 498061.

Такі відомості можуть характеризувати загальний стан відносин між мешканцями гуртожитку, однак не доводять конкретних дій ОСОБА_1 22 липня 2026 року.

Крім того, ОСОБА_4 , підтвердивши факт сварки, не підтвердила, що внаслідок цієї сварки було порушено її особистий спокій.

Не змінює цього висновку й те, що у письмових поясненнях ОСОБА_4 від 12 серпня 2026 року міститься посилання на проведення працівником поліції профілактичної бесіди з ОСОБА_1 з приводу того, що остання нібито ображала нецензурною лайкою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та інших мешканців.

Сам факт проведення працівником поліції профілактичної бесіди не є доказом вчинення адміністративного правопорушення та не може підміняти встановлення судом фактичних обставин на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Показання ОСОБА_5 також не підтверджують інкримінованих ОСОБА_1 дій. Натомість вони узгоджуються з установленою судом обставиною про наявність тривалого міжособистісного конфлікту між мешканцями гуртожитку, у тому числі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Таким чином, дослідженими доказами переконливо підтверджено наявність тривалого побутового конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та факт виникнення між ними словесної суперечки 22 липня 2026 року.

Проте міжособистісний конфлікт сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Доказів, які б незалежно від тверджень ОСОБА_2 достовірно підтверджували, що саме 22 липня 2026 року ОСОБА_1 під час цієї суперечки голосно висловлювалася на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою у спосіб, зазначений у протоколі, матеріали справи не містять.

Так само не доведено передбаченої диспозицією ст. 173 КУпАП ознаки порушення внаслідок поведінки ОСОБА_1 громадського порядку та спокою громадян.

Посилання ОСОБА_2 у письмових поясненнях на те, що поведінка ОСОБА_1 порушила її спокій та спокій інших мешканців, не підтверджене сукупністю незалежних доказів. Допитана в суді ОСОБА_4 , яка перебувала у гуртожитку та чула конфлікт, не підтвердила порушення внаслідок нього її спокою. Інших мешканців, спокій яких нібито було порушено конкретною поведінкою ОСОБА_1 22 липня 2026 року, матеріалами справи не встановлено.

При цьому суд наголошує, що не покладає в основу висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення саме по собі твердження ОСОБА_1 про відсутність у неї хуліганського мотиву.

Визначальним є інше: органом, який склав протокол, не надано належної та достатньої сукупності доказів того, що поведінка ОСОБА_1 у конкретній ситуації 22 липня 2026 року вийшла за межі особистого побутового конфлікту між двома сусідками та набула характеру дій, які посягають на громадський порядок і спокій громадян у розумінні ст. 173 КУпАП.

Сам протокол про адміністративне правопорушення також не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про винуватість особи, оскільки він є процесуальним документом, у якому сформульовано адміністративне обвинувачення, а викладені у ньому обставини підлягають перевірці та підтвердженню доказами під час судового розгляду.

Будь-яких об`єктивних засобів фіксації події, зокрема відеозапису або аудіозапису конфлікту, які б дозволили встановити конкретні висловлювання ОСОБА_1 , їх характер, інтенсивність та реакцію інших мешканців гуртожитку, матеріали справи не містять.

Отже, встановлений судом факт сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є тотожним доведенню факту вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства.

Суд не вправі усувати недоліки доказування шляхом припущень, виходити із загальної характеристики взаємовідносин сторін чи переносити обставини інших конфліктів на подію, зазначену у протоколі.

Висновок про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях. Сукупність доказів повинна бути достатньою для однозначного висновку про наявність усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Такої сукупності доказів у цій справі немає.

Наявні та досліджені судом докази не усувають обґрунтованих сумнівів щодо того, чи мала місце саме та поведінка ОСОБА_1 , яка описана у протоколі серії ВАД № 498061, та чи спричинила вона порушення громадського порядку і спокою громадян.

За таких обставин суд приходить до категоричного висновку, що наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не доведена.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У цьому випадку підставою для закриття провадження є саме відсутність у діях ОСОБА_1 доведеного складу адміністративного правопорушення, а не відсутність самої події конфлікту, оскільки факт словесної суперечки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 липня 2026 року судом установлено.

Згідно зі ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.

Керуючись ст. 7, 173, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.Р. Вітер