Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №591/7971/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/7971/25Головуючий у суді 1-ї інстанції - Янголь Є. В.

Номер провадження 33/816/528/26Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/7971/25 за апеляційною скаргою захисника ПАНЧЕНКО П. Е. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

захисника – адвоката Панченко П. Е.,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник ПАНЧЕНКО П. Е. просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення, оскільки протокол огляду місця події є неналежним і недопустимим доказом, протокол складений з порушеннями ст. 254 КУпАП, у діях ОСОБА_2 відсутнє порушення п. 16.6 ПДР, так як він впевнився у безпечності маневру, бачивши при цьому зустрічний т/з, але який був на значній відстані, зіткнення відбулося через перевищення швидкості іншим учасником ДТП, до протоколу не долучені пояснення свідків, судом не надано оцінки висновку експертного дослідження обставин та механізму ДТП.

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2025 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, водій ОСОБА_2 20.06.2025 о 11:50 в м. Суми на перехресті вул. Харківської та вул. Холодноярської Бригади, керуючи т/з Hyndai Tucson, д. н. з. НОМЕР_1 , під час повороту ліворуч на основний зелений сигнал світлофору, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з т/з Volkswagen Passat д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 16.6 ПДР.

Вислухавши доводи захисника Панченко П. Е., яка підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати постанову судді та закрити провадження в справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки судді суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на досліджених в суді першої інстанції доказах.

На підтвердження викладених у протоколі фактичних обставин правопорушення суддя суду першої інстанції у своїй постанові послався на належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведення вину ОСОБА_2 поза розумним сумнівом.

Так, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 392046 від 15.07.2025, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 20.06.2025 о 11:50 в м. Суми на перехресті вул. Харківської та вул. Холодноярської Бригади, керуючи т/з Hyndai Tucson, д. н. з. НОМЕР_1 , під час повороту ліворуч на основний зелений сигнал світлофору, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з т/з Volkswagen Passat д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 16.6 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, крім протоколу, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, зокрема:

- протоколом огляду та схемою місця ДТП від 30.06.2025, яке сталося в м. Суми, перехрестя вул. Харківської та вул. Холодноярської Бригади, якими зафіксовано дорожню обстановку, розташування та пошкодження т/з, відповідні заміри тощо;

- фотографіями пошкоджень т/з;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 , згідно яких 30.06.2025 близько 12:00 в м. Суми він керував т/з Volkswagen Passat д. н. з. НОМЕР_2 та рухався по вул. Харківській. На перехресті з вул. Холодноярської Бригади для нього був зелений сигнал світлофору, перед ним із зустрічної смуги почав повертати ліворуч т/з Hyndai Tucson на вул. Холодноярської Бригади. Він одразу почав гальмувати, після чого відбулося зіткнення з вказаним т/з;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких 30.06.2025 близько 12:00 в м. Суми він керував т/з Hyndai Tucson, д. н. з. НОМЕР_1 по вул. Харківській. На перехресті йому було потрібно повернути на вул. Холодноярської Бригади. Під час здійснення маневру на зелений сигнал світлофору в праву частину керованого ним т/з в`їхав т/з Volkswagen Passat д. н. з. НОМЕР_2 .

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Оцінюючи наведений вище доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності та достатності для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Аналіз наведених вище доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, а також установлених фактичних обставин ДТП дає достатні підстави для висновку про те, що саме невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п. 16.6 ПДР перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з виникненням ДТП і настанням її наслідків у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів.

Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП, настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження, крім іншого, т/з. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі мається посилання на порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 16.6 ПДР, згідно яких повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Зміст наведеної норми встановлює чітку та імперативну черговість проїзду регульованого перехрестя у відповідній дорожній ситуації. Дозвільний зелений сигнал основного світлофора надає водієві право розпочати рух та виконувати поворот ліворуч, однак не надає йому переваги перед транспортними засобами зустрічного напрямку, які одночасно рухаються через перехрестя прямо або повертають праворуч.

Отже, водій, який за таких умов виконує поворот ліворуч, повинен організувати свої дії таким чином, щоб не створити перешкоди транспортному засобу зустрічного напрямку, який рухається прямо. Практична реалізація цього обов`язку полягає у тому, що водій до початку або в процесі виконання повороту повинен оцінити дорожню обстановку, врахувати наявність і рух зустрічних транспортних засобів та утриматися від продовження маневру до моменту, коли його виконання не перешкоджатиме транспортним засобам, яким він відповідно п. 16.6 ПДР зобов`язаний дати дорогу.

Як установлено під час розгляду справи, ОСОБА_2 , керуючи т/з Hyundai Tucson та здійснюючи на регульованому перехресті поворот ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, не виконав покладеного на нього п. 16.6 ПДР обов`язку дати дорогу т/з Volkswagen Passat, який рухався через це ж перехрестя у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого траєкторії руху зазначених транспортних засобів перетнулися та відбулося їх зіткнення.

Таким чином, у дорожній ситуації, що склалася безпосередньо перед ДТП, саме на ОСОБА_2 як на водія, який змінював напрямок свого руху шляхом виконання повороту ліворуч, покладався безумовний обов`язок надати перевагу в русі т/з Volkswagen Passat, який рухався назустріч прямо.

Наявність зеленого сигналу основного світлофора цього обов`язку не усувала та не надавала ОСОБА_2 переваги в русі перед зустрічним т/з Volkswagen Passat. Навпаки, саме ситуація одночасного дозволеного руху зустрічних транспортних потоків і врегульована положеннями п. 16.6 ПДР, який визначає, на кого з водіїв у такому випадку покладається обов`язок дати дорогу.

Отже, для встановлення причинного зв`язку в цій справі істотним є те, що зіткнення транспортних засобів стало наслідком реалізації тієї дорожньої небезпеки, для запобігання якій п. 16.6 ПДР покладає на водія, що повертає ліворуч, обов`язок пропустити транспортний засіб зустрічного напрямку, який рухається прямо.

Виконання ОСОБА_2 зазначеного обов`язку виключало б одночасне перебування транспортних засобів Hyundai Tucson та Volkswagen Passat у місці перетину траєкторій їх руху. Надавши перевагу т/з Volkswagen Passat та продовживши поворот ліворуч лише після його проїзду, ОСОБА_2 не створив би перешкоди для руху цього транспортного засобу, а відтак не виникли б умови для їх зіткнення. Саме тому порушення ОСОБА_2 вимог п. 16.6 ПДР має не формальний характер, а безпосередньо пов`язане з механізмом виникнення цього ДТП: невиконання встановленого ПДР обов`язку дати дорогу призвело до продовження ОСОБА_2 маневру повороту ліворуч перед транспортним засобом зустрічного напрямку, перетину траєкторій руху транспортних засобів, їх зіткнення та механічного пошкодження.

Іншими словами, між порушенням ОСОБА_2 вимог п. 16.6 ПДР та наслідками ДТП простежується послідовний причинний зв`язок: установлене ПДР зобов`язання надати перевагу в русі – його невиконання ОСОБА_2 – продовження маневру повороту ліворуч за наявності т/з Volkswagen Passat, що рухався у зустрічному напрямку прямо, – виникнення конфлікту траєкторій транспортних засобів – їх зіткнення – механічні пошкодження транспортних засобів. При цьому апеляційний суд виходить із того, що для кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП необхідним є встановлення не лише факту порушення ним конкретної вимоги ПДР, а й причинного зв`язку між цим порушенням та наслідками, передбаченими диспозицією зазначеної норми.

Такий причинний зв`язок у цьому провадженні встановлений сукупністю досліджених доказів та фактичними обставинами ДТП, оскільки дотримання ОСОБА_2 вимог п. 16.6 ПДР і надання ним дороги т/з Volkswagen Passat об`єктивно унеможливлювало б виникнення конфлікту траєкторій транспортних засобів за встановленого механізму події, а отже їх подальше зіткнення та пошкодження.

У зв`язку з цим доводи захисника про те, що причиною ДТП були дії водія т/з Volkswagen Passat, не спростовують установленого щодо ОСОБА_2 порушення вимог п. 16.6 ПДР та наявності причинного зв`язку між цим порушенням і наслідками ДТП.

Предметом судового розгляду в цьому провадженні є вирішення питання про наявність у діях саме ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням ним вимог п. 16.6 ПДР. Тому апеляційний суд перевіряє, чи був ОСОБА_2 зобов`язаний у конкретній дорожній ситуації діяти відповідно вимог зазначеного пункту Правил, чи мав він об`єктивну можливість виконати покладений на нього обов`язок надати перевагу в русі зустрічному транспортному засобу, чи допустив порушення цього обов`язку та чи перебувало таке порушення у причинному зв`язку з настанням передбачених ст. 124 КУпАП наслідків.

Надання в межах цього провадження самостійної правової оцінки діям водія т/з Volkswagen Passat на предмет наявності в його діях складу адміністративного правопорушення виходило б за межі предмета судового розгляду, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено стосовно ОСОБА_2 , а тому висновки апеляційного суду щодо винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення мають стосуватися саме його дій. При цьому встановлення причин виникнення ДТП у межах провадження щодо ОСОБА_2 вимагає оцінки дорожньої обстановки в цілому та поведінки інших її учасників тією мірою, якою це необхідно для перевірки дотримання ОСОБА_2 вимог п. 16.6 ПДР та встановлення причинного зв`язку між його діями і наслідками ДТП, однак не передбачає вирішення питання про адміністративну відповідальність іншого водія поза відповідним провадженням.

Визначальним у цьому випадку є встановлений факт того, що ОСОБА_2 , виконуючи поворот ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, продовжив маневр, не надавши перевагу т/з Volkswagen Passat, який рухався в зустрічному напрямку прямо, чим допустив виникнення конфлікту траєкторій транспортних засобів і створив безпосередні умови для їх зіткнення. Саме невиконання ОСОБА_2 імперативної вимоги п. 16.6 ПДР є тією необхідною ланкою в механізмі ДТП, без якої за встановлених судом обставин зіткнення транспортних засобів не відбулося б.

Відтак апеляційний суд доходить висновку про наявність прямого причинного зв`язку між допущеним ОСОБА_2 порушенням п. 16.6 ПДР та виникненням ДТП і настанням її наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, об`єктивна сторона вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення полягає у порушенні ним установленого п. 16.6 ПДР порядку проїзду регульованого перехрестя, невиконанні під час повороту ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора обов`язку дати дорогу т/з Volkswagen Passat, який рухався у зустрічному напрямку прямо, що перебувало у причинному зв`язку з подальшим зіткненням транспортних засобів та їх механічним пошкодженням.

Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а доводи апеляційної скарги захисника не спростовують правильності висновку судді суду першої інстанції про доведеність його вини.

Висновок експертного дослідження обставин та механізму ДТП № ЕД-19/119-25/13722-ІТ від 19.08.2025 не спростовує наведених вище висновків щодо порушення ОСОБА_2 вимог п. 16.6 ПДР та наявності причинного зв`язку між таким порушенням і виникненням ДТП.

Так, згідно з указаним висновком експерта водій т/з Volkswagen Passat у дорожній ситуації, що склалася, повинен був діяти відповідно вимог п. 12.3, 12.4 ПДР; у його діях установлено невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР, яка з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з виникненням ДТП, а також зазначено, що водій т/з Volkswagen Passat мав технічну можливість попередити виникнення ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР.

Разом із тим зміст зазначеного експертного дослідження необхідно оцінювати з урахуванням предмета поставлених перед експертом питань та меж проведеного ним дослідження.

Як убачається зі змісту висновку, на вирішення експерта були поставлені питання саме щодо дій водія т/з Volkswagen Passat: якими вимогами ПДР він повинен був керуватися у дорожній ситуації, чи відповідали його дії цим вимогам, чи мав він технічну можливість уникнути зіткнення та чи перебували встановлені невідповідності в його діях у причинному зв`язку з ДТП, а питання щодо дій водія т/з Hyundai Tucson ОСОБА_2 , зокрема щодо відповідності виконаного ним маневру повороту ліворуч вимогам п. 16.6 ПДР, наявності у нього обов`язку дати дорогу т/з Volkswagen Passat, який рухався у зустрічному напрямку прямо, а також причинного зв`язку між невиконанням ОСОБА_2 цього обов`язку та виникненням ДТП, перед експертом не ставилися та предметом експертного дослідження не були.

Відповідно, висновок № ЕД-19/119-25/13722-ІТ від 19.08.2025 містить технічну оцінку дій водія т/з Volkswagen Passat у межах поставлених експерту питань, однак не містить висновку про відповідність дій ОСОБА_2 вимогам п. 16.6 ПДР та не спростовує причинного зв`язку між допущеним ОСОБА_2 порушенням цього пункту Правил і виникненням ДТП.

Наведене узгоджується з установленим апеляційним судом механізмом ДТП. ОСОБА_2 , керуючи т/з Hyundai Tucson та виконуючи поворот ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, відповідно п. 16.6 ПДР був зобов`язаний дати дорогу т/з Volkswagen Passat, який рухався у зустрічному напрямку прямо. Невиконання ОСОБА_2 цього обов`язку призвело до продовження ним маневру повороту ліворуч перед зустрічним транспортним засобом, перетину траєкторій руху автомобілів та їх подальшого зіткнення. При цьому встановлена експертом технічна можливість водія т/з Volkswagen Passat уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР не змінює встановленої ПДР черговості проїзду перехрестя та не усуває покладеного саме на ОСОБА_2 обов`язку під час повороту ліворуч дати дорогу т/з зустрічного напрямку, який рухався прямо.

Більше того, висновок про технічну можливість іншого учасника дорожнього руху попередити зіткнення характеризує його дії у конкретній дорожній ситуації, однак не означає, що порушення ОСОБА_2 п. 16.6 ПДР перестає бути складовою механізму виникнення цієї ДТП. За встановлених судом обставин саме виконання ОСОБА_2 повороту ліворуч без надання дороги т/з Volkswagen Passat призвело до виникнення конфлікту траєкторій транспортних засобів, унаслідок якого стало можливим їх зіткнення.

Висновок експерта про наявність з технічної точки зору причинного зв`язку між невідповідністю дій водія т/з Volkswagen Passat вимогам п. 12.3 ПДР та ДТП також не виключає причинного зв`язку між ДТП і порушенням, допущеним ОСОБА_2 . Питання про адміністративну відповідальність ОСОБА_2 підлягає вирішенню виходячи з того, чи порушив саме він вимоги ПДР та чи перебувало встановлене щодо нього порушення у причинному зв`язку з наслідками, передбаченими ст. 124 КУпАП.

Як уже встановлено апеляційним судом на підставі сукупності досліджених доказів, дотримання ОСОБА_2 вимог п. 16.6 ПДР унеможливлювало б виникнення конфлікту траєкторій автомобілів: надавши дорогу т/з Volkswagen Passat та продовживши поворот ліворуч після його проїзду, ОСОБА_2 не створив би перешкоди для руху зустрічного транспортного засобу, а відтак не виникли б установлені у цій справі умови для їх зіткнення.

Отже, встановлені експертом невідповідності в діях водія т/з Volkswagen Passat вимогам п. 12.3 ПДР та його технічна можливість попередити ДТП не спростовують установленого щодо ОСОБА_2 порушення п. 16.6 ПДР і причинного зв`язку між цим порушенням та ДТП, оскільки експертне дослідження проведене щодо дій іншого водія, а питання щодо відповідності дій ОСОБА_2 вимогам ПДР та їх причинного зв`язку з ДТП перед експертом взагалі не ставилися.

Таким чином, висновок експертного дослідження № ЕД-19/119-25/13722-ІТ від 19.08.2025 не суперечить установленим обставинам щодо дій ОСОБА_2 та не дає підстав для висновку про відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Натомість сукупність досліджених доказів підтверджує, що невиконання ОСОБА_2 передбаченого п. 16.6 ПДР обов`язку дати дорогу т/з Volkswagen Passat перебувало у причинному зв`язку з виникненням ДТП та пошкодженням транспортних засобів.

Що стосується доводів захисника про неналежність та недопустимість протоколу огляду місця ДТП, схеми ДТП та фототаблиці у зв`язку з тим, що до прибуття слідчо-оперативної групи працівниками ДСНС здійснювалося змивання водою уламків транспортних засобів, скла та інших слідів, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

Як убачається з доводів апеляційної скарги, сторона захисту пов`язує недопустимість зазначених доказів із тим, що слідчо-оперативна група прибула на місце ДТП після проведення працівниками ДСНС відповідних робіт, унаслідок чого первинне розташування частини уламків та інших слідів могло зазнати змін.

Водночас наведені обставини не свідчать про недостовірність усіх відомостей, зафіксованих під час огляду місця ДТП, та не позбавляють протокол огляду, схему і фототаблицю доказового значення.

Здійснення працівниками ДСНС змивання уламків скла, частин транспортних засобів та інших предметів могло призвести до зміни їх первинного місцезнаходження, що підлягає врахуванню при оцінці відповідних слідів. Разом із тим такі дії не могли змінити геометричні параметри та конфігурацію перехрестя, ширину проїзної частини, організацію дорожнього руху, розташування світлофорних об`єктів, дорожніх знаків і розмітки, напрямки руху транспортних засобів, характер та локалізацію їх механічних пошкоджень, а також інші сталі характеристики місця події, зафіксовані під час огляду.

Схема ДТП за своїм змістом є засобом комплексної фіксації дорожньої обстановки та не обмежується відображенням місця розташування уламків. На ній фіксуються ділянка дороги, сталі орієнтири, транспортні засоби та їх розташування, геометричні параметри проїзної частини, дорожня розмітка, світлофори, дорожні знаки, сліди та інші обставини, що мають значення для встановлення механізму події.

Тому твердження захисника про те, що зміна розташування частини уламків унаслідок дій працівників ДСНС робить неналежними та недопустимими протокол огляду, схему ДТП і фототаблицю в цілому, не ґрунтується на змісті цих доказів. Сторона захисту фактично поширює можливу зміну окремого елемента первинної слідової картини на весь комплекс об`єктивних даних, зафіксованих під час огляду. При цьому відеозаписи, на які посилається сам захисник, дозволяють установити характер дій працівників ДСНС та врахувати їх при оцінці матеріалів огляду, а отже суд має можливість визначити, які саме елементи обстановки могли зазнати змін до прибуття слідчо-оперативної групи.

Апеляційний суд також не погоджується з твердженням про те, що внаслідок змивання уламків стало неможливим установлення дійсних обставин та механізму ДТП. Механізм ДТП встановлюється на підставі сукупності доказів, зокрема характеру і локалізації пошкоджень транспортних засобів, їх розташування та напрямків руху, дорожньої обстановки, геометричних параметрів місця події, фото- і відеоматеріалів, пояснень учасників та інших фактичних даних. Більше того, наведені захисником обставини не впливають на встановлений у справі факт порушення ОСОБА_2 вимог п. 16.6 ПДР та на причинний зв`язок між цим порушенням і виникненням ДТП.

Встановлення зазначеного порушення п. 16.6 ПДР не залежить від точного місця розташування окремих уламків після зіткнення, оскільки обов`язок ОСОБА_2 дати дорогу визначався напрямками руху транспортних засобів, виконуваним ним маневром повороту ліворуч та встановленою ПДР черговістю проїзду перехрестя. Відповідно, навіть можливі зміна первинного розташування уламків до початку огляду не змінює встановленого механізму виникнення небезпечної дорожньої ситуації.

Таким чином, дії працівників ДСНС могли мати значення для оцінки відомостей про первинне розташування окремих уламків та інших нестійких слідів, однак не вплинули на можливість установлення факту невиконання ОСОБА_2 вимог п. 16.6 ПДР, зміст покладеного на нього обов`язку дати дорогу та причинний зв`язок між невиконанням цього обов`язку і ДТП.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений поза межами строку, передбаченого ч. 2 ст. 254 КУпАП, на увагу апеляційного суду не заслуговують, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно вказаної норми закону протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Необхідно зауважити, що складання протоколу пов`язане саме з моментом виявлення особи, яка вчинила правопорушення, тобто коли у посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність чи відсутність в діях чи бездіяльності конкретної особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу відносно цієї особи тощо. При цьому КУпАП не вказує на наслідки порушення строку складання протоколу про адміністративне правопорушення.

В цій справі правопорушення вчинено 30.06.2025, після чого за результатами перевірки матеріалів за фактом ДТП, у зв`язку тим, що пасажири т/з не отримали тілесних ушкоджень середньої тяжкості, матеріали ДТП були спрямовані з Сумського РУП ГУНП в Сумській області до УПП в Сумській області та надійшли 11.07.2025.

Враховуючи викладене, складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 15.07.2025 не свідчить про порушення закону, оскільки відповідне рішення щодо ініціювання провадження за ст. 124 КУпАП прийнято протягом розумного строку, який цілком відповідає вказаним положенням закону.

Доводи захисника про неповноту матеріалів справи з огляду на те, що, як убачається з відеозаписів, працівником поліції на місці ДТП були відібрані пояснення у трьох осіб, однак такі пояснення не долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, не спростовують установлених обставин. Відсутність у матеріалах справи письмових пояснень цих осіб не свідчить про недопустимість інших зібраних доказів та не нівелює відомостей, які безпосередньо підтверджують обставини ДТП. При цьому сторона захисту не наводить конкретних даних про те, які саме обставини, зафіксовані іншими доказами, спростовувалися поясненнями зазначених осіб та яким чином їх відсутність перешкодила встановленню обставин, що мають значення для вирішення справи.

В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), тому апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні у відношенні ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього, а вказаний вище протокол містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона), конкретний пункт ПДР – п. 16.6, і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за недотримання цієї норми ПДР – ст. 124 КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Сукупність всіх фактичних обставин справи, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 допустив порушення п. 16.6 ПДР, так як будь-який наявний у справі сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, –

постановив:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2025 стосовно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ПАНЧЕНКО П. Е. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов