Постанова від 05 вересня 2026 р. у справі №469/1602/25 — Миколаївський апеляційний суд

06.09.26

22-ц/812/2011/26

Провадження № 22-ц/812/2011/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Соловйова М.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу № 469/1602/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана її представником – адвокатом Старчеус Ольгою Павлівною, на заочне рішення, яке ухвалив Березанський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Гапоненко Наталії Олександрівни у приміщенні цього суду 06 липня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Лана Голд» про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі,

у с т а н о в и в :

У грудні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Старчеус О.П., звернулася до суду із позовом до Фермерського господарства «Лана Голд» (далі – ФГ «Лана Голд») про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Позов мотивовано тим, що позивачка є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8965 га, кадастровий номер 4820981200:15:000:0096, розташованої у межах території Березанської селищної ради (раніше Дмитрівської сільської ради) Миколаївського (раніше Березанського) району Миколаївської області. 25 травня 2025 року між ОСОБА_1 та ФГ «Лана Голд» було укладено договір оренди земельної ділянки на десять років. В порушення умов пункту 9 укладеного договору відповідач протягом 2021 - 2024 роки не виконував взяті на себе зобов`язання - не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, що є підставою для розірвання вказаного договору та стягнення заборгованості з орендної плати. з урахуванням індексів інфляції відповідно до пункту 10 договору оренди. Розмір заборгованості відповідачка з орендної плати з урахуванням індексів інфляції та відрахованих обов`язкових податків та зборів становить: за 2021 рік – 4427 грн 50 коп.; за 2022 рік – 5095 грн 65 коп.; за 2023 рік – 4320 грн 27 коп.; за 2024 рік - 4508 грн. Крім того, позивачка вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача передбаченої договором пені у зв`язку із несплатою орендної плати в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення на підставі пункту 14 договору: за 2021 року - у розмірі 638 грн 89 коп.; за 2022 року - у розмірі 549 грн 24 коп.; за 2023 року - у розмірі 301 грн 61 коп.; за 2024 року - у розмірі 156 грн 43 коп., а також 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України з несплаченої орендної плати: за 2021 року - 525 грн 11 коп.; за 2022 року – 451 грн 49 коп.; за 2023 року – 247 грн 91 коп.; за 2024 року – 128 грн 57 коп. та інфляційні витрати, які за період з січня 2022 року по жовтень 2025 року становлять 2650 грн 98 коп.; з січня 2023 року по жовтень 2025 року – 1073 грн 15 коп.; з січня 2024 року по жовтень 2025 року – 853 грн 30 коп.; з січня 2025 року по жовтень 2025 року – 329 грн 75 коп.

Посилаючись на викладене, з урахуванням нової редакції позовної заяви, позивачка просить суд розірвати вищевказаний договір оренди та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати у загальній сумі 26167 грн 87 коп., судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп. та витрати на правничу допомогу – 7000 грн.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 06 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ФГ «Лана Голд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати в загальній сумі 26167 грн 85 коп., судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн., усього стягнуто 32590 грн 25 коп.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,8965 га з кадастровим номером 4820981200:15:000:0096 сільськогосподарського призначення, розташованої на території Березанської селищної ради (раніше Дмитрівської сільської ради) Миколаївського (раніше Березанського) району Миколаївської області, укладений 25 травня 2021 р. між ОСОБА_1 та ФГ «Лана Голд».

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивачу не виплачена орендна плата за 2021-2024 роки, що відповідач не спростував, а також не довів наявність підстав для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору, наведені позивачем розрахунки не спростував, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексації орендної плати, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на вимогах закону та договору.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки суд зазначив, що оскільки відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за 2021-2024 роки, що свідчить про систематичне невиконання відповідачем обов`язків, передбачених договором оренди, є підстави для розірвання договору оренди.

Щодо компенсації витрат позивачки на професійну правничу допомогу, суд вважав, що позивачка документально підтвердила такі витрати у розмірі 4000 грн, тому стягнув вказану суму.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Старчеус О.П. просить скасувати рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 4000 грн. та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі у сумі 6661 грн 60 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було надано договір про надання правничої допомоги №4625 від 14 листопада 2025 року, додаткову угоду від 02 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 46/25 від 14 листопада 2025 року, відповідно до якої вартість наданих послуг складає 6661, 60 грн., з яких 4000 грн. підлягає сплаті при прийманні-передачі наданих послуг, а решта - після набрання чинності рішенням суду, акт приймання-передачі наданих послуг від 02 грудня 2025 року, яким підтверджується факт належного отримання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди до нього, квитанцію від 12 грудня 2025 року про сплату на користь адвоката авансу в сумі 4000 грн., ордер адвоката серії BE № 1178216 від 11 грудня 2025 року. Проте суд задовольнив частково вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., мотивувавши тим, що позичка підтвердила понесення витрат на оплату правничої допомогу тільки на таку сума. На думку представника позивачки, такий висновок суперечить сталій судовий практиці, зокрема, Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. Крім того, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18 від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18. від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20 виснується, що компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати. Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до положень статей 128, 130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомили. Від представника позивачки адвоката Старчеус О.П. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та представника.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, взявши до увагу заяву представників сторін, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

За змістом апеляційної скарги позивачка оскаржує рішення суду в частині визначеної судом компенсації витрат на правничу допомогу, тому з огляду на положення частини 1 статті 367 ЦПК України в іншій частині рішення апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вказаним вимогам закону не повною мірою.

Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 06 липня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі задоволені: розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,8965 га з кадастровим номером 4820981200:15:000:0096 сільськогосподарського призначення, розташованої на території Березанської селищної ради (раніше Дмитрівської сільської ради) Миколаївського (раніше Березанського) району Миколаївської області, укладений 25 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Лана Голд»; стягнуто з ФГ «Лана Голд» на користь ОСОБА_1 26167 грн 85 коп. заборгованості з орендної плати, 2422 грн 40 коп. судового збору.

Також суд частково задовольнив вимоги позивачки про стягнення її витрат на професійну правничу допомогу - у розмірі 4000 грн., посилаючись на недоведеність факту решти заявлених до стягнення витрат через ненадання доказів проведення позивачем їх оплати адвокатові.

Вирішуючи питання обґрунтованості та законності таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких міркувань.

A?aiia?aii ai ?anoeie 1 noaoo? 264 OIE Oe?a?ie ai ieoaiu, ye? ae??oo? noa i?a ?an ooaaeaiiy ??oaiiy, a?aianaii oa ye ?iciia?eeoe i?? noi?iiaie noaia? aeo?aoe.

Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У справі, яка переглядається, у позовній заяві ОСОБА_1 окрім вимог по суті спору щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки просила суд стягнути з відповідача судові витрат, виклавши попередній розрахунок суми таких витрат, до якої включила 7000 грн. витрат на правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до складу яких входять витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження витрат позивачки у справі, яка переглядається, на професійну правничу допомогу її представник долучив до позовної заяви: ордер адвоката Старчеус О.П. на представництво інтересів ОСОБА_1 , договір про надання правничої (правової) допомоги № 46/25 від 14 листопада 2025 року та додаткову угоду № 1 від 02 грудня 2025 року до цього договору; акт приймання-передачі наданих послуг від 02 грудня 2025 на суму 6661 грн. 60 коп., копію квитанції про сплату ОСОБА_1 ОСОБА_2 4000 грн. за правничу допомогу 12грудня 2025 року (а.с. 16-22).

Відповідно до положень розділу 5 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 14 листопада 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Старчеус О.П., яка представляла інтереси позивачки в суді першої інстанції, за послуги, що надаються адвокатом, клієнт сплачує гонорар, який може визначатися додатковою угодою. Також сторони домовились, що клієнт авансово сплачує адвокату частину гонорару за домовленістю.

Згідно додаткової угоди від 02 грудня 2025 року загальна вартість наданих адвокатом Старчеус О.П. послуг становить 6661 грн. 60 коп., з яких 4000 грн. підлягають оплаті при прийманні-передачі наданих послуг, а решта – після набрання чинності рішенням суду.

Згідно з частинами другою, четвертою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 686/4996/23 (провадження № 61-15625св23).

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 січня 2024 року у справі № 757/555/22-ц, провадження № 61-10724св23, від 14 лютого 2024 року у справі № 161/14183/22, провадження № 61-15443св23, від 18 березня 2024 року у справі № 357/1559/22, провадження № 61-16351св23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для компенсації позивачці частини витрат на правничу допомогу через ненадання доказів їх оплати є хибним, суперечать наведеним положенням процесуального закону та сталій практиці Верховного Суду.

Тому колегія суддів частково приймає аргументи апеляційної скарги.

Натомість суд першої інстанції не взяв до увагу наступне.

Колегія суддів доходить висновку, що вимога ОСОБА_1 про компенсацію вартості правничої допомоги слід задовольнити частково в межах доведених доказами витрат.

Як убачається з акту приймання-передачі наданих послуг від 02 грудня 2025 року адвокат Старчеус О.П. надала ОСОБА_1 наступні послуги загальною вартістю 6661 грн. 60 коп. з розрахунку вартості однієї години роботи адвоката – 1211 грн. 20 коп.: зустріч, консультацію клієнта, узгодження правової позиції (0,5 год) – 605 грн. 60 коп., опрацювання нормативної бази та судової практики - 1211 грн. (1 год); складання двох заяв на адресу відповідача, складання позовної заяви - 4844 грн. 80 коп. (4 години).

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

У справі, яка переглядається, щодо надання адвокатом Старчеус О.П. позивачці таких послуг, як: опрацювання нормативної бази та судової практики ВС вартістю 1211 грн. 20 коп., апеляційний суд виходить з того, що такі послуги не є послугами з професійної правничої допомоги, а тому не підлягають відшкодуванню позивачеві відповідачкою, що узгоджується із згаданим правовим висновком Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22).

Колегія суддів також враховує, що за відсутності клопотання іншої сторони (відповідача) суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

З урахуванням того, що подані позивачкою (його представником) докази щодо інших послуг адвоката, їх обсягу та вартості в суді першої інстанції підтверджують реальність цих послуг, їх вартість, яка відповідає критеріям розумності та справедливості, та за відсутності заперечень відповідача щодо співмірності витрат на правничу допомогу, наявні підстави для стягнення з останнього витрат на отриману позивачкою правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 5450 грн. (605,60+4844,80).

За такого оскільки при ухваленні заочного рішення в частині визначення розміру компенсації витрат позивачки на правничу допомогу суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального закону, його необхідно в силу вимог пункту 4 статті 376 ЦПК України змінити у цій частині.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана її представником – адвокатом Старчеус Ольгою Павлівною, задовольнити частково.

Заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 06 липня 2026 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити.

Стягнути з Фермерського господарства «Лана Голд», ЄДРПОУ 41037613, місцезнаходження: 57421, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Комісарівка, вул. Шкільна, 13, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 5450 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

__________________________________________________

Повна постанова складена 07 жовтня 2026 року