Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №747/298/26 — Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/298/26

Провадження № 2/747/246/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

07.10.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» Усенко М.І. звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.03.2025 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» був укладений кредитний договір № 13967461, згідно з умовами якого відповідач отримав 5 500, 00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну суму, але відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору. Представник позивача повідомляє, що сума заборгованості відповідача становить 27 629, 80 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту – 5500, 0 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків – 18 554, 80 грн, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту – 825, 0 грн, простроченої заборгованості за штрафами – 2750, 0 грн. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором разом з понесеними судовими витратами по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 07 липня2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 04 серпня 2026 року, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України ухвалено справу розглядати з повідомленням сторін. Відповідачу за місцем його реєстрації було направлено судову повістку та матеріали. Судова повістка та матеріали, що направлялись відповідачу, повернулись до суду не врученими із відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, тобто відповідач не вважався належним чином повідомленим про розгляд справи в суді, тому ухвалою від 04 серпня 2026 року було вирішено проводити розгляд справи у заочному порядку, розгляд справи відкладено на 07 жовтня 2026 року, про місце, дату і час судового засідання повідомлено відповідача ОСОБА_1 шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України у відповідності до ст. 128 ЦПК України.

В судове засідання представник позивача не з`явився, від представника надійшла заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позов не подав, про дату час і місце судового розгляду повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке розміщене 04 серпня 2026 року, тому у відповідності до положень ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Суд, за згодою позивача, ухвалює провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з винесенням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов. Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 04.03.2025 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» Договір про споживчий кредит № 13967461, на умовах якого отримав кредит в сумі 5 500.00 грн. строком на 360 днів, тобто до 27.02.2026, у безготівковій формі, шляхом перерахування за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , із визначенням денної процентної ставки 0.98% в день, зі сплатою одноразової комісії за надання кредиту 15.00% від суми кредиту, що становить 825.00 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту становить 24 932, 60 грн. Договір підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором ZpyS8TzG (а.с.6-16) Також позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором ZpyS8TzG підписано графік платежів за договором про споживчий кредит № 13967461 (а.с. 17 -17 зв) та Паспорт споживчого кредиту – Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.18-19) Згідно з листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20.04.2026 року «Про підтвердження успішної оплати» - 04.03.2025 було перераховано кошти від ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» на суму 5 500.00 грн, призначення платежу - видача кредитних коштів (а.с. 20 зв). З наданої Позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 13967461 від 04.03.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.02.2026 складає 27 629, 80 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5500, 0 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 18 554, 80 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 825, 0 грн, прострочена заборгованість за штрафами – 2750, 0 грн. (а.с.21-23) 22.05.2026 на адресу ОСОБА_1 була надіслана претензія, якою боржника повідомлено про наявність заборгованості за кредитним договором № 13967461 від 04.03.2025 складає 27 629, 80 грн, та запропоновано здійснити погашення заборгованості протягом 3 днів (а.с. 24).

При розгляді даної справи судом застосовуються положення цивільного законодавства, що регулюють договірні правовідносини.

Відповідно до ст 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з положеннями ст 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У силу статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Відповідно до ст 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, як це передбачає ст 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч.5 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до п.6 ч.1 ст 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

У даному випадку обов`язком позивача є доведення обставини щодо укладення кредитного договору з відповідачем, перерахування йому коштів, та невиконання позичальником умов договору. Але долучені представником позивача до позовної заяви докази не підтверджують обставин, які викладені в обґрунтування позовних вимог, зокрема, позивачем не доведений факт перерахування позичальнику кредитних коштів, оскільки доданий до позовної заяви лист ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20.04.2026 про підтвердження успішної виплати, не містить жодних даних на підтвердження того, що кошти в сумі 5 500.00 грн. були перераховані 04.03.2025 від ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» саме на банківську картку Відповідача. У вказаному листі відсутні відомості про отримувача вказаних коштів. Зазначена представником позивача в додатках (п.4) копія платіжного доручення, що підтверджує отримання відповідачем коштів за кредитним договором № 13967461 від 04.03.2025 від ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» - до позовної заяви не долучена, зазначений лист не є платіжною інструкцією. Згідно Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ 25.09.2018 року № 103, платіжна інструкція - касовий документ в електронній/паперовій формі, який оформляється для здійснення платіжної операції та є розпорядженням платника/ініціатора/отримувача надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні і позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження надання відповідачу кредиту, в тому числі і шляхом перерахування відповідної суми коштів на картковий рахунок відповідача. При розгляді справи суд враховує, що у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст 9 Закону України «про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Суд зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, та повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 09.11.2018 у справі №910/1580/18; від 23.09.2019 у справі №910/10254/18. З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що надані представником позивача до позовної заяви документи документи підтверджують лише умови кредитування, проте вони не є належними та допустимим доказами надання ОСОБА_1 кредиту за договором про надання споживчого кредиту. Надані позивачем докази не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладеного договору та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказами наявності заборгованості. Сам по собі розрахунок, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед банківською установою. ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» не надало суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 зазначений в кредитному договорі та користування ним відповідачем, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність зазначеного рахунку в кредитному договорі саме відповідачу. Жодних належних і допустимих доказів щодо зарахування на картку відповідача ОСОБА_1 грошових коштів у матеріали справи не містять та позивачем не надано. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Однак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві щодо вказаних кредитних договорів матеріали справи не містять. Суд враховує, що розрахунок заборгованості ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» складений самим позивачем, а тому не може бути належним та допустимим доказом, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача. Паспорт споживчого кредиту, долучений товариством не доводить обставин видачі кредиту, а є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини справи, наведені вище положення норм матеріального та процесуального закону, розглядаючи позов у межах заявлених позовних вимог з урахуванням предмету та підстав пред`явленого позову, приймаючи до уваги відсутність належних доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 5 500, 0 грн та виникнення заборгованості у вказаному у позовній заяві розмірі, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором є недоведеними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог п.2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.

На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» 79000 м Львів вул Смаль-Стоцького, 1 28 корпус, код ЄДРПОУ - 43561909.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 )

Суддя Л.В.Тіщенко