Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №742/5475/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/700/26

Єдиний унікальний № 742/5475/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Прилуки матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026270330000652 від 26.09.2026 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Білогалиця, Путивльського району, Сумської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

ОСОБА_3 , будучи достовірно обізнаним про постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, які набрали законної сили, якими його позбавлено права керування транспортними засобами, умисно не виконав зазначені судові рішення.

Так, 23.01.2025 р. постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 742/6651/24 (провадження № 3/742/28/25) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

23.04.2025 р. постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 742/7080/24 (провадження № 3/742/60/25) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

06.04.2026 р. постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 742/1411/26 (провадження № 3/742/363/26) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

07.04.2026 р. постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 742/1567/26 (провадження № 3/742/390/26) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років без конфіскації транспортного засобу.

Зазначені постанови суду ОСОБА_3 не оскаржував, вони набрали законної сили, а ОСОБА_3 був ознайомлений з їх змістом та достовірно знав про позбавлення його права керування транспортними засобами.

Незважаючи на це, 26.09.2026 р. о 11 год. 07 хв. ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що відповідно до зазначених постанов суду позбавлений права керування транспортними засобами, керував транспортним засобом марки «Москвич», модель «ІЖ-4121Е», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , неподалік магазину «Гастроном Кафе» за адресою: м. Прилуки, вул. Пирятинська, 53А, де був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху.

Під час перевірки документів працівниками поліції за допомогою планшетного пристрою було встановлено факт позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами на підставі зазначених постанов суду. При цьому ОСОБА_3 повідомив працівникам поліції, що йому відомо про позбавлення його права керування транспортними засобами.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи обізнаним про зміст постанов Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, які набрали законної сили, та про позбавлення його права керування транспортними засобами, умисно, маючи можливість виконати зазначені судові рішення, 26.09.2026 р. о 11 год. 07 хв. керував транспортним засобом, чим не виконав постанови суду в частині позбавлення його права керування транспортними засобами.

Вказаними діями, які виразилися в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, призначивши йому покарання в межах мінімальної межі санкції статті у виді штрафу та на підставі ч.4 ст.70 КК України до покарання, призначеного цим вироком, повністю приєднати покарання за попереднім вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 30.09.2026 р.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та надав показання, що 26.09.2026 р. він керував транспортним засобом марки «Москвич», модель «ІЖ-4121Е», /д.н.з. НОМЕР_2 /, у м. Прилуки по вул. Пирятинській. Під час зупинки працівниками поліції йому було відомо, що він позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанов Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

Обвинувачений пояснив, що, незважаючи на те, що знав про позбавлення його права керування транспортними засобами, сів за кермо, оскільки його мати хворіла і йому необхідно було їхати з нею до лікарні.

ОСОБА_3 підтвердив, що зазначені постанови суду ним не оскаржувалися, вони набрали законної сили, а про їх зміст та позбавлення права керування транспортними засобами йому було відомо. Вину визнав, у вчиненому розкаявся, просив суворо не карати та у зв`язку з скрутним матеріальним становищем розстрочити покарання.

ІІІ. Оцінка Суду

З`ясувавши думку учасників судового провадження щодо обсягу доказів, які підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки встановив, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною, а також їм роз`яснено та зрозуміло, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати зазначені обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_3 , який свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив фактичні обставини його вчинення та не оспорював їх, а також беручи до уваги добровільність його позиції та розуміння ним наслідків застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає за необхідне дослідити виключно матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України.

Посилання обвинуваченого на те, що він керував транспортним засобом у зв`язку з хворобою матері та необхідністю їхати до лікарні, не спростовує встановленого факту умисного невиконання судових рішень та не виключає наявності у його діях складу кримінального правопорушення. Водночас зазначені обставини підлягають оцінці судом при призначенні покарання.

ІV. Призначення покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Судом враховується, що щире каяття обвинуваченого підтверджується його критичним ставленням до вчиненого правопорушення, повним визнанням вини, а також висловленим наміром стати на шлях виправлення та не допускати подібних діянь у майбутньому.

При цьому суд не встановив у діях ОСОБА_3 конкретних обставин, які б свідчили про його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а тому не визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Інших обставин, які відповідно до ст. 66 КК України могли б бути визнані такими, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.ст.65-67 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України, є нетяжким злочином;

- фактичні обставини скоєного злочину (час, місце, спосіб, наслідки, поведінку обвинуваченого після кримінального правопорушення);

- особу обвинуваченого: освіту, задовільний стан здоров`я, сімейний стан, соціальне становище (офіційно не працюючий), формально позитивні характеризуючі відомості за місцем проживання;

- відсутність відомостей про перебування обвинуваченого на обліку в лікаря психіатра та лікаря-нарколога;

- наявність обставини, яка пом`якшує обвинуваченому покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують;

- раніше не судимого та наявність відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності;

- позицію прокурора, яка наполягала на призначенні обвинуваченому покарання в межах мінімальної межі санкції статті у виді штрафу з застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України, а також думку сторони захисту щодо виду та міри покарання.

Виходячи з характеру вчиненого кримінального правопорушення, суд враховує, що ОСОБА_3 умисно не виконав судові рішення, які набрали законної сили, незважаючи на те, що був достовірно обізнаний про встановлену ними заборону на керування транспортними засобами. Така поведінка свідчить про свідоме ігнорування обов`язковості судових рішень та встановленого ними правового обов`язку.

При цьому суд враховує, що обвинувачений не заперечував факту умисного керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, а після зупинки працівниками поліції підтвердив свою обізнаність про позбавлення права керування. Отже, невиконання судових рішень у цьому випадку не було наслідком помилки, необізнаності чи неправильного розуміння їх змісту, а мало свідомий характер.

Посилання ОСОБА_3 на те, що він керував транспортним засобом у зв`язку з необхідністю доставити хвору матір до лікарні, саме по собі не виключає протиправності його поведінки та не усуває складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Обвинувачений мав усвідомлювати, що позбавлення його права керування транспортними засобами є обов`язковим для нього та підлягає виконанню незалежно від його особистих обставин.

Водночас суд бере до уваги наведене обвинуваченим пояснення щодо причин, з яких він сів за кермо, при індивідуалізації покарання. Зазначена обставина не змінює правової оцінки вчиненого, однак характеризує конкретну ситуацію, за якої було вчинено кримінальне правопорушення, та свідчить про відсутність у встановлених судом обставинах інших мотивів, пов`язаних із прагненням продемонструвати зневагу до суду чи навмисно перешкодити здійсненню правосуддя.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд виходить із необхідності забезпечення його індивідуалізації та враховує не лише формальний факт невиконання судових рішень, а й конкретний спосіб вчинення кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого після його вчинення, його ставлення до скоєного, дані про його особу, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що для досягнення мети покарання, передбаченої ст.50 КК України, та виконання вимог ст.65 КК України достатнім і необхідним буде призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в межах мінімальної межі санкції ч.1 ст.382 КК України.

Разом з тим судом встановлено, що 30.09.2026 року вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень. На момент ухвалення цього вироку зазначений вирок законної сили не набрав.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, за яке ОСОБА_3 визнається винним цим вироком, вчинено 26.09.2026 року, тобто до постановлення вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.09.2026 року.

За змістом ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, визначеними частинами першою - третьою цієї статті.

Таким чином, визначаючи правила призначення остаточного покарання, закон пов`язує їх застосування саме з моментом постановлення попереднього вироку, а не з моментом набрання ним законної сили.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду /постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18)/, відповідно до якої при визначенні того, які саме правила призначення остаточного покарання - за сукупністю кримінальних правопорушень чи за сукупністю вироків - підлягають застосуванню, визначальним є час постановлення попереднього вироку, а не час набрання ним законної сили. Якщо кримінальне правопорушення, за яке особа засуджується наступним вироком, вчинено до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами ч.4 ст.70 КК України.

Отже, незважаючи на те, що вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.09.2026 року на момент ухвалення цього вироку законної сили не набрав, з огляду на час вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, за яке він засуджується цим вироком, наявні правові підстави для застосування положень ч.4 ст.70 КК України.

Враховуючи, що цим вироком ОСОБА_3 призначається покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 гривень, а за попереднім вироком від 30.09.2026 року йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень підлягає визначенню за правилами ч.4 ст.70 КК України.

З урахуванням положень частин першої - третьої статті 70 КК України суд вважає необхідним визначити остаточне покарання шляхом повного складання призначених покарань, що становить 25 500 гривень штрафу.

При цьому суд враховує, що положення ч.4 ст.70 КК України передбачають зарахування до строку остаточно призначеного покарання покарання, відбутого повністю або частково за попереднім вироком, у порядку, передбаченому ст.72 КК України. Оскільки відомостей про виконання покарання за попереднім вироком та його відбуття суду не надано, підстав для такого зарахування на момент ухвалення цього вироку немає.

Вирішуючи клопотання обвинуваченого про розстрочку виконання покарання, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 просив встановити строк розстрочки до 4 місяців. Дослідивши майновий стан обвинуваченого та відсутність у нього офіційного доходу, що підтверджується його показаннями та не оспорюється стороною обвинувачення, суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання та розстрочити сплату штрафу терміном на 4 місяці.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

Керуючись ст.ст.349,368,373-376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн /вісім тисяч п`ятсот/.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання покарань, призначеного за даним вироком та попереднім вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.09.2026 р., остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25 500 /двадцять п`ять тисяч п`ятсот/ гривень.

Відповідно до ч.4 ст.53 КК України розстрочити ОСОБА_3 виплату призначеного штрафу рівними частинами на 4 місяці зі сплатою щомісячно по 6375 грн., починаючи з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Речові докази: оптичний диск DVD-R з відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження, відео реєстратор - залишити в користуванні володільця.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1