Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №750/2604/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2604/26

Провадження № 2/750/1962/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

у березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_4 , якій на праві приватної власності належала квартира в АДРЕСА_1 . Про смерть матері позивач дізнався приблизно через місяць після її смерті, оскільки остання на момент смерті проживала в Ізраїлі. З родичами, які перебували в Ізраїлі, позивач майже не підтримує зв`язку, однак у зв`язку з неможливістю зв`язатися з матір`ю почав дзвонити усім родичам і сестра ОСОБА_3 повідомила, що мати майже місяць назад померла. Позивач попросив сестру надати свідоцтво про смерть матері та його нотаріально завірений переклад, однак сестра відмовилася його надіслати в Україну. Через брак коштів позивач тривалий час не міг полетіти до Ізраїлю, однак після поїдки туди з`ясував, де похована матір та взяв копію свідоцтва про смерть (нотаріально завірений переклад, з апостилем). Потім з зазначеними документами звернувся до нотаріуса, однак при усній консультації він запропонував звертатися до суду для визначення додатковий строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки відповідний строк було пропущено. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом до своєї сестри ОСОБА_3 та просить визначити йому додатковий строку для подання заяви про прийняття спадщини строком в один місяць та посилається як на поважні причини його пропуску зазначені в позові обставини.

Ухвалою суду від 23.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.09.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.08.2026 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 , у якій вказано, що їй стало відомо про те, що її брат звернувся до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після їх померлої матері. У заяві зазначено, що між відповідачем і позивачем були непрості стосунки, але зараз вони помирилися та вирішили усі суперечки. З позовною заявою і усіма додатками вона ознайомилась і позов визнає повністю. Через безпекову ситуацію в Україні та наявність особистих обставин приїхати в Україну та з`явитися в засідання не має можливості.

У судове засідання позивач не прибув. Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав викладених у позові. Доповнила, що спадкова справа не заводилася і відповідач не вступав у спадщину.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом надсилання повісток на останнє відоме зареєстроване місце проживання, на електронну адресу з якої надійшла її заява та через оголошення на сайті «Судова влада».

Суд, заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько – ОСОБА_5 , мати – ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Беєр-Шева(Ізраїль) померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, до якого додається український переклад, завірений нотаріально з апостилем.

Згідно з інформаційною довідкою, сформованої 08.07.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме мано, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна двокімнатна квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

За змістом норм процесуального права з урахуванням принципів диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача/відповідачів у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити зі складу тих осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому. Суд з власної ініціативи позбавлений права залучати до участі у справі належного відповідача.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що позов з такими вимогами порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у цих спорах є: спадкоємці, які прийняли спадщину, а за відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що у разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та має вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року в справі № 554/10058/17.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 зазначено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом

строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення

додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини

третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення

застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло

з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину(частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності

інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання

заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом,

усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а

також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні

громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за

місцем відкриття спадщини.

У судовому засіданні представник позивача вказала, що відповідач у справі не приймав спадщини після смерті ОСОБА_4 та після її смерті спадкова справа не заводилася, тому суд приходить висновку що, ОСОБА_3 не є належним відповідачем у справі.

При цьому, позивачем та його представником, відповідно до статті 51 ЦПК України до закінчення підготовчого провадження не було заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача – орган місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 51, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 ) про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Слісар