Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №950/3824/25 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3824/25

2/950/349/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку цивільного судочинства цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФАКТОР П» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 007/04450/09/20 від 28 вересня 2020 року.

Позов обґрунтований тим, що 28 вересня 2020 року між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 007/04450/09/20, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 50 000 грн, а остання взяла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти у строки і порядку, визначені договором та графіком платежів.

Факт одержання відповідачкою кредитних коштів позивач підтверджує, зокрема, видатковим касовим ордером № 877 від 28 вересня 2020 року.

30 червня 2021 року між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ТОВ «ФАКТОР П» укладено договір факторингу № 22-ФП-ПП-202106, за умовами якого до ТОВ «ФАКТОР П» перейшло право вимоги до боржників за відповідними кредитними договорами, у тому числі право вимоги за кредитним договором № 007/04450/09/20, укладеним із ОСОБА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань станом на визначену позивачем дату утворилася заборгованість у загальному розмірі 61 978 грн, яка складається з: 44 952,11 грн. - залишку суми кредиту; 17 025,89 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом.

Позивач просив стягнути зазначену суму та понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка - ОСОБА_1 в судові засідання неодноразово не з`являлася, разом із тим систематично подавала до суду заяви та клопотання про відкладення розгляду справи. Судом установлено, що під час розгляду справи відповідачка неодноразово просила перенести судові засідання, посилаючись у різний час на необхідність отримання правничої допомоги та залучення адвоката, обставини, пов`язані з роботою, стан здоров`я, необхідність лікування, а також на інші причини.

Суд, дотримуючись принципів рівності сторін та змагальності процесу і забезпечуючи відповідачці реальну можливість реалізувати свої процесуальні права, раніше відкладав розгляд справи та надавав їй достатній час для підготовки до розгляду справи, отримання правничої допомоги, ознайомлення з матеріалами та подання доказів і заперечень.

В останній заяві відповідачка знову просила не розглядати справу та надати їй додатковий час, у тому числі для ознайомлення з матеріалами справи. Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, суд не знаходить правових підстав для чергового відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною першою ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається. Закон прямо відносить до можливих проявів зловживання, залежно від конкретних обставин, дії, спрямовані на безпідставне затягування або перешкоджання розгляду справи. Законодавство України

При цьому саме по собі подання стороною заяви про відкладення не створює для суду безумовного обов`язку відкладати справу. Суд у кожному випадку зобов`язаний оцінити обґрунтованість причин неявки, тривалість розгляду справи, попередню процесуальну поведінку учасника та те, чи була такій особі фактично забезпечена можливість реалізувати свої права.

Суд звертає увагу, що право учасника справи бути присутнім у судовому засіданні не є тотожним праву вимагати необмеженої кількості відкладень розгляду справи.

Сторона, яка знає про наявність судового спору, повинна вживати розумних та своєчасних заходів для захисту своїх інтересів, ознайомлення з матеріалами, підготовки пояснень, доказів, залучення представника та участі в судових засіданнях.

Відповідачка була обізнана про судовий розгляд протягом тривалого часу. Судові засідання неодноразово переносилися саме за її зверненнями. Від першого звернення відповідачки щодо відкладення до останнього судового засідання минув значний проміжок часу, достатній як для ознайомлення з матеріалами справи, так і для отримання правничої допомоги та формування правової позиції.

Крім того, зміст поданих відповідачкою клопотань свідчить, що вона фактично ознайомлена з предметом спору та основними доказами позивача. Зокрема, у своїх зверненнях відповідачка наводила конкретні заперечення щодо кредитного договору, договору факторингу, реєстру прав вимоги та належності поданих позивачем письмових доказів.

За таких обставин, прохання в черговий раз надати додатковий час саме для ознайомлення з матеріалами справи суд оцінює критично, оскільки відповідачка мала для цього об`єктивно достатній строк, а зміст її попередніх заяв підтверджує фактичну обізнаність з доказами та суттю заявлених вимог.

При цьому відповідачкою не наведено конкретних обставин, які об`єктивно унеможливлювали ознайомлення з матеріалами справи протягом усього попереднього періоду її розгляду, не зазначено, з якими саме матеріалами вона не мала можливості ознайомитися та з яких незалежних від неї причин така можливість не була реалізована раніше.

Суд також враховує, що попередні відкладення були достатньою процесуальною гарантією права відповідачки на участь у справі. Подальше відкладення за відсутності нових об`єктивних та виняткових обставин призвело б до невиправданого затягування судового розгляду та порушення принципу розумності строків.

Тому неявка відповідачки та надходження чергової заяви про відкладення не перешкоджають розгляду справи по суті та ухваленню рішення за наявними у справі доказами.

Суд при цьому не позбавляє відповідачку права на судовий захист, оскільки вона була повідомлена про розгляд справи, знала про предмет та підстави позову, неодноразово зверталася до суду з процесуальними заявами, мала достатній час для подання своєї позиції і фактично такою можливістю користувалася.

Отже, суд вважає, що сторонам були створені належні та рівні процесуальні умови, а подальше відкладення справи не відповідає завданню цивільного судочинства.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Обставини, встановлені судом, та оцінка доказів

Судом установлено, що 28 вересня 2020 року між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 007/04450/09/20.

За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці кредит у сумі 50 000 грн, а відповідачка - повернути отримані кошти та сплачувати проценти за користування кредитом у порядку і строки, передбачені договором і графіком платежів.

Суд бере до уваги, що кредитний договір містить підпис позичальника. Крім того, матеріали справи містять підписану відповідачкою заяву на видачу кредиту, графік платежів, паспорт споживчого кредиту та інші документи, пов`язані з укладенням кредитного договору.

Таким чином, сукупність зазначених доказів підтверджує волевиявлення відповідачки на укладення кредитного договору та погодження його істотних умов.

Фактичне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання коштів підтверджується видатковим касовим ордером № 877 від 28 вересня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 видано 50 000 грн.

Суд оцінює цей документ у сукупності з кредитним договором та заявою на видачу кредиту і доходить висновку, що факт отримання відповідачкою грошових коштів доведений належними та достатніми доказами.

Водночас доказів повного повернення одержаного кредиту та сплати належних процентів відповідачкою суду не надано.

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «ФАКТОР П»

30 червня 2021 року між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ТОВ «ФАКТОР П» укладено договір факторингу № 22-ФП-ПП-202106.

Матеріали справи містять договір факторингу, відповідні додатки до нього, акти приймання-передачі прав та документів, а також інші документи, надані на підтвердження набуття ТОВ «ФАКТОР П» права вимоги за кредитним договором відповідачки.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Дослідивши надані докази у їх взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що ТОВ «ФАКТОР П» набуло право вимоги за кредитним договором № 007/04450/09/20 та є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Щодо заперечень відповідачки стосовно ненадання оригіналів документів

Судом враховано доводи відповідачки щодо того, що окремі документи подані позивачем у копіях, а не в оригіналах.

Разом із тим сама по собі обставина подання письмового доказу в належним чином засвідченій копії не свідчить про його недопустимість та не є безумовною підставою для відмови у врахуванні такого доказу. ЦПК України допускає подання письмових доказів в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Суд оцінює кожний доказ не ізольовано, а у взаємному зв`язку з іншими доказами.

У даній справі відомості, які містяться у копіях кредитного договору, договору факторингу та додатків до нього, узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами.

Будь-якого доказу, який би свідчив про підроблення відповідних документів, невідповідність копій їх оригіналам або про те, що право вимоги за кредитним договором належить іншій особі, відповідачкою суду не надано.

Загальне заперечення проти доказу лише з мотивів того, що до справи долучена його копія, за відсутності конкретних даних щодо її недостовірності, саме по собі не спростовує встановлених цим доказом обставин.

Тому відповідні заперечення відповідачки суд відхиляє.

Щодо розміру заборгованості

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідачки за кредитним договором становить: 44 952,11 грн. - за основною сумою кредиту; 17 025,89 грн. - за процентами за користування кредитом; усього - 61 978 грн.

Розрахунок співвідноситься з умовами кредитного договору, сумою фактично отриманого кредиту та графіком його погашення.

Відповідачка власного розрахунку заборгованості не надала.

Доказів внесення платежів у розмірі, який не врахований позивачем, повного погашення заборгованості або іншого розміру залишку боргу матеріали справи не містять.

Саме заперечення проти позову без подання доказів виконання зобов`язання чи обґрунтованого контррозрахунку не спростовує наданого позивачем розрахунку. Тому суд приймає зазначений розрахунок як належний доказ розміру заборгованості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві кошти у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у визначеному договором розмірі та на визначених умовах, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти.

Зібраними у справі доказами підтверджено укладення кредитного договору, одержання відповідачкою 50 000 грн, неналежне виконання нею зобов`язань та перехід до позивача права вимоги за договором.

Натомість відповідачкою не доведено обставин, які б свідчили про припинення зобов`язання, його належне виконання або неправильність заявленого до стягнення розміру боргу.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимоги ТОВ «ФАКТОР П» про стягнення 61 978 грн є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 44, 76-81, 89, 95, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 629, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР П», код ЄДРПОУ 41921531, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Дмитра Дорошенка, буд. 18, заборгованість за кредитним договором № 007/04450/09/20 від 28 вересня 2020 року в загальному розмірі 61 978 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок, яка складається з: 44 952 грн 11 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 17 025 грн 89 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОР П» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Роман БАКЛАНОВ