Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №644/5926/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

30.09.2026

Справа № 644/ 5926 /26

н/п 2/644/ 4414 /26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 вересня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря – Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача – Кукса К.О. звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 179135 від 14.04.2025 в розмірі 19320,42 грн.

Ціна позову визначена у розмірі 19320,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 179135 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору загальна сума кредиту становить 13514,00 грн.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» перед позичальником виконало та надало кредитні кошти. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту.

10.10.2025 між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 10102025 відповідно до умов якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором № 179135 від 14.04.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025 до Договору факторингу 1 від первісного кредитора до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Представник позивача зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів в повному обсязі не виконала, чим порушила умови договору.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, згідно розрахунку заборгованості заборгованість позичальника за кредитним договором № 179135 від 14.04.2025 становить 21120,42 грн., яка складається з наступного: 12248,60 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6570,82 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 501,00 грн. – заборгованість по комісії; 1800,00 грн. - заборгованість по штрафним санкція (пеня, штрафи).

Разом з тим, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не заявляються вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у межах даного позову, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 19 320,42 грн.

Ухвалою суду від 08.06.2026 відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Копія даної ухвали направлена відповідачу на відому адресу місця реєстрації, що підтверджується поштовим повідомленням, яке знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки ухвала суду про відкриття провадження та судові повістки направлялись відповідачу на відому адресу місця реєстрації, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та встановленого судом строку для подання відзиву.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подавався. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача – Кукса К.О. просила проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та задовольнити позовні вимоги повністю. Проти розгляду справи в заочному порядку представник позивача не заперечувала.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

В силу частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 179135 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору загальна сума кредиту становить 13514,00 грн.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Підписавши вказані договори про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідач добровільно погодилась у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотками за користування кредитом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

У абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладеним, отже відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є підстави вважати, що його укладення відповідало внутрішній волі позичальника.

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним укладення між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем договору № 179135 про надання споживчого кредиту в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Зазначені у договорі умови не порушують вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

З інформації, яка надана АТ «Універсал Банк» судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .

На картковий рахунок вказаної платіжної картки за період з 14.04.2025 по 19.04.2025 не було зарахування грошових коштів в сумі 13514,00 грн.

Разом з тим, з довідки про рух коштів по картці від 29.08.2026 вбачається, що 14.04.2025 на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 зараховані коштів в розмірі 10000,36 грн., що підтверджується також графіком платежів за кредитним договором та довідкою про успішність зарахування коштів на рахунок позичальника.

З викладеного вбачається, що переказ коштів в розмірі 10000,36 грн. виданих в рамках договору позики здійснено шляхом перерахування на банківську картку, яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання коштів.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за кредитним договором перед позичальником виконало та надало кошти в розмірі 10000,36 грн., шляхом їх зарахування безготівковим переказом на платіжну картку відповідача, яка вказана в заяві на отримання кредиту.

10.10.2025 між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 10102025 відповідно до умов якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором № 179135 від 14.04.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025 до Договору факторингу 1 від первісного кредитора до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а тому ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з позичальником ОСОБА_1 .

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання, передбаченого умовами договору та не здійснює плату для погашення кредитної заборгованості.

У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за договором, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за процентами.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд приходить до наступних висновків.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В кредитному договорі укладеному між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Враховуючи, що позикодавцем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Враховуючи відсутність доказів, які б спростовували факт наявності у відповідача кредитної заборгованості та його розміру, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000,36 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 6570,82 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Загальна сума заборгованості за вищевказаним кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 16571,18 грн.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

За подання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задоволено частково, а саме на 86 % то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2289,66 грн.

За ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

В позовній заяві також міститься вимога про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн.

Згідно п. 8 ч. 2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Суд, дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Представник позивача не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною, а заявлені витрати на правову допомогу на загальну суму 7000,00 грн. є очевидно не співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним.

Враховуючи, що з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд доходить висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу у суді першої інстанції в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2289,66 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 179135 від 14.04.2025 в розмірі 16571,18 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,36 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 6570,82 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2289,66 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення до Харківського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено – 05.10.2026.

Суддя: А. К. Сітало