Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №644/11351/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/11351/26

Провадження № 1-кп/644/1162/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представниці потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши матеріали справи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026226210000337 від 21.06.2026 щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

20 червня 2026 року, після 15 години 00 хвилини, більш точного часу в ході судового розгляду встановити не вдалося, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на першому поверсі третього під`їзду житлового будинку №160/32 по проспекту Олександрівському в м. Харкові, де між ним та іншими мешканцями під`їзду, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник словесний конфлікт на ґрунті раніше неприязних відносин. В ході словесного конфлікту у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Далі ОСОБА_4 , реалізуючи свій умисел на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, стоячи навпроти ОСОБА_5 , наніс останньому один удар кулаком правої руки по обличчю в ділянку нижньої щелепи. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 згідно з висновком судово-медичної експертизи спричинив потерпілому ОСОБА_5 наступні тілесні ушкодження: ділянка травматичного набряку м`яких тканин та синець на голові, що належить до легких тілесних ушкоджень, згідно п.п. 2.3.2 «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в завданні умисного легкого тілесного ушкодження.

2. Показання обвинуваченого, позиції інших учасників справи

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 20.06.2026 він йшов по під`їзду в будинку по АДРЕСА_2 , а саме спускався на перший поверх. Його зустріла ОСОБА_7 , яка сказала, що він обпльовує її двері. Він заперечив це та попросив її пропустити його. ОСОБА_7 все одно його не пропускала, блокувала йому шлях по сходам, а він намагався відсторонити її, при цьому у нього в руках була сумка та велосипед. Далі з`явився ОСОБА_5 , схопив його за комір куртки та потягнув до виходу з під`їзду. В цей час ОСОБА_7 схопила його капелюх та витерла капелюхом свої двері. Він неодноразово просив ОСОБА_5 відпустити його, а ОСОБА_7 стала бити ногами його велосипед і кинула в нього капелюх. Під час цих дій ОСОБА_5 промовив фразу: «Скільки можна терпіти». У певний момент ОСОБА_5 впав, а він, ОСОБА_4 , зібрав свої речі та пішов з місця події. До цього він знав ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на протязі приблизно 10 років, конфліктів з ними у нього не було. Він не пам`ятає чи наносив ОСОБА_5 тілесні ушкодження, а також не пам`ятає чому впав ОСОБА_5 . Після цих подій він подзвонив на номер 102 та спитав, що йому робити, якщо на нього напали дві особи.

Під час судових дебатів прокурор просив визнати обвинуваченого винним у скоєнні інкримінованого йому правопорушення та призначити йому покарання у виді штрафу.

Представниця потерпілого під час судових дебатів просила визнати обвинуваченого винним у скоєнні інкримінованого йому правопорушення та призначити йому суворе покарання.

Потерпілий під час судових дебатів просив визнати обвинуваченого винним у скоєнні інкримінованого йому правопорушення.

3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

3.1. Показання потерпілого та свідка

Потерпілий ОСОБА_5 під час допиту в якості потерпілого вказав, що 20.06.2026 десь всередині дня на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 біля квартири його колишньої дружини ОСОБА_7 його колишня дружина попросила допомогти завезти візок у квартиру. Між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , який проходив повз, відбулася конфліктна розмова, під час якої ОСОБА_4 почав тягати ОСОБА_7 за волосся. Він вирішив втрутитися та потягнув ОСОБА_4 за комір та за одяг до виходу з під`їзду з метою витягнути ОСОБА_4 з під`їзду та відпустити. В цей час ОСОБА_4 вдарив його в обличчя, в нижню ліву частину щелепи, від чого він втратив свідомість. Коли він прийшов до тями, то ОСОБА_7 допомогла йому встати, а далі його відвезли на машині швидкої медичної допомоги до лікарні. Раніше у нього конфліктів з ОСОБА_4 не було. Вищевказану подію зафіксувала відеокамера біля квартири ОСОБА_7 . У нього ІІІ група інвалідності, на час вказаних подій йому було 65 років. Він хотів би це все забути та щоб обвинувачений менше проявляв свою агресію. Коли він падав від удару обвинуваченого, то ще зашибся та потім тиждень кульгав.

Під час допиту в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Потерпілий ОСОБА_5 є її колишнім чоловіком, а ОСОБА_4 є її сусідом, якого вона знає багато років. Конфліктів з ОСОБА_4 раніше у неї не було. 20.06.2026 близько 15 чи 16 години на першому поверсі за місцем її проживання вона попросила ОСОБА_5 допомогти їй підняти візок. В цей час по сходах спускався ОСОБА_4 з велосипедом. Вона зробила ОСОБА_4 зауваження щодо забруднення її дверей та рукою перекрила йому шлях, а також зняла з нього шапку та витерла нею свої двері. ОСОБА_4 схопив її за волосся та намагався відштовхнути. Вона закричала від болю, а ОСОБА_5 спробував відтягнути від неї ОСОБА_4 та стримував його за руки. Вона закричала: «Припиніть негайно». ОСОБА_4 зміг вивільнити руку та вдарив ОСОБА_5 в область підборіддя, від чого ОСОБА_5 знепритомнів. Після цього, ОСОБА_4 вийшов з під`їзду зі своїми речами та велосипедом, а вона викликала швидку медичну допомогу та поліцію. ОСОБА_5 перебував без свідомості приблизно 5-10 хвилин. Всі події були зафіксовані на відеозапис з відеокамери, яку вона встановила у себе на поверсі. Додатково в під`їзді є відеокамери на другому поверсі та з видом на вулицю з її вікна. Після цих подій у ОСОБА_5 з вуха текла кров, він був слабкий, коли його забирала швидка. Він казав після цього, що у нього болить голова, болить щелепа і протягом місяця він не міг жувати тверду їжу, вживав знеболювальне.

3.2. Речові докази та документи

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 22.06.2026 та фототаблицею до нього, було проведено слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_5 у присутності понятих, згідно з яким ОСОБА_5 розповів та відтворив обставини події, що відбулися 20.06.2026. Під час слідчого експерименту ОСОБА_5 вказав, що приблизно о 15:00 год. за адресою АДРЕСА_2 , перебуваючи на вході в під`їзд у нього з чоловіком на ім`я ОСОБА_8 зав`язався конфлікт та штовханина. В ході конфлікту, перебуваючи в положенні стоячи один напроти одного, ОСОБА_8 наніс один удар кулаком правої руки в область підборіддя ОСОБА_5 , після чого останній впав та втратив свідомість, після чого йому тілесних ушкоджень не наносилось.

Згідно з висновком експерта №09/523-С/2026 від 23.06.2026 у ОСОБА_5 встановлені тілесні ушкодження у вигляді травматичного набряку м`яких тканин та синця на голові, які могли виникнути від ударної дії тупого твердого предмету, садна на руках, які могли виникнути від дії тупих твердих предметів за механізмом тертя-ковзання. По ступеню тяжкості це тілесне ушкодження належить до легких тілесних ушкоджень. Обставини, на які посилається ОСОБА_5 в ході проведення слідчого експерименту, не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині способу спричинення тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком експерта №09/522-С/2026 від 23.06.2026 у ОСОБА_5 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: травматичного набряку м`яких тканин та синця на голові, які могли виникнути від ударної дії тупого твердого предмету, садна на руках, які могли виникнути від дії тупих твердих предметів за механізмом тертя-ковзання. По ступеню тяжкості це тілесне ушкодження належить до легких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком експерта №09/734-С/2026 від 21.08.2026 у ОСОБА_5 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: травматичного набряку м`яких тканин та синця на голові, які могли виникнути від ударної дії тупого твердого предмету, садна на руках, які могли виникнути від дії тупих твердих предметів за механізмом тертя-ковзання. По ступеню тяжкості це тілесне ушкодження належить до легких тілесних ушкоджень.

Згідно з протоколом огляду предметів від 17.07.2026, дізнавач здійснив огляд оптичного диску, який містить файл з відеокамери спостереження в під`їзді на першому поверсі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , які зафіксували обставини місця події 20.06.2026 в період часу з 15:01 по 15:06 год.

В судовому засіданні суд здійснив огляд відеозапису події правопорушення на CD-диску. На відеозаписі відображено дату 20.06.2020 та час початку фрагменту відеозапису 15:01 год. З відеозапису видно, що у під`їзді будинку під час проходу ОСОБА_4 , який тримав в руках велосипед та сумки, сходами вниз на перший поверх, до нього звернулася ОСОБА_7 з претензією щодо плювання на її двері. При цьому, ОСОБА_7 перекрила ОСОБА_4 шлях до виходу з під`їзду. ОСОБА_4 схопив ОСОБА_7 за одяг, ремінь сумки та волосся і відтиснув її зі свого шляху. В свою чергу, ОСОБА_5 , побачивши ці події, підійшов до ОСОБА_4 , схопив його за одяг та потягнув до виходу з під`їзду. Під час штовханини між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_5 втратив змогу тягнути ОСОБА_4 до виходу з під`їзду, а ОСОБА_4 , знаходячись біля ОСОБА_5 у нижньому приміщенні під`їзду біля вихідних дверей, зробив щонайменше два ударних рухи правою рукою в бік ОСОБА_5 . Після цього, ОСОБА_4 забрав свої речі та покинув приміщення під`їзду.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.07.2026, потерпілий ОСОБА_5 серед наданих для впізнання за фотознімками осіб впізнав ОСОБА_4 як особу, яка завдала йому тілесні ушкодження.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.07.2026, свідок ОСОБА_7 серед наданих для впізнання за фотознімками осіб впізнала ОСОБА_4 як особу, яка завдала тілесні ушкодження ОСОБА_5 .

4. Норми Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за вищевказані діяння обвинуваченого, а також оцінка аргументів сторони захисту та мотиви зміни частини обвинувачення

Наведені у розділі 1 мотивувальної частини цього вироку дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за нормами ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Стосовно аргументу ОСОБА_4 про те, що він здійснював необхідну оборону від протиправного посягання на нього з боку потерпілого та свідка суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі № 728/2051/23 вказано, що існування підстави для необхідної оборони свідчить, що особа перебуває у стані необхідної оборони, тобто в неї виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Таке право існує в особи лише протягом часу, коли вона перебуває у стані необхідної оборони. У разі якщо такий стан закінчився, то право на необхідну оборону припиняється. У тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не запобігання нападу і захисту, а бажання завдати шкоди потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не передбачають необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і повинні розцінюватися на загальних підставах.

З відеозапису події за участю обвинуваченого, потерпілого та свідка видно, що дійсно потерпілий першим підійшов до обвинуваченого, схопив його за одяг та потягнув до виходу з під`їзду. Разом з тим, під час штовханини між обвинуваченим та потерпілим, потерпілий внаслідок спротиву обвинуваченого втратив змогу тягнути його до виходу з під`їзду, після чого у обвинуваченого закінчилося право на необхідну оборону від дій потерпілого. Однак, обвинувачений продовжив фізичний конфлікт з потерпілим та наніс йому удар, чим завдав тілесні ушкодження.

Отже, обвинувачений не перебував у стані необхідної оборони на момент нанесення ним ударів потерпілому, а лише бажав завдати шкоди потерпілому (розправитися).

Твердження обвинуваченого про недостовірність показань свідка суд вважає неспроможними, оскільки свідок ОСОБА_7 надала показання, які в цілому відповідають подіям, які достовірно відображені на відеозаписі.

З приводу посилання обвинуваченого на те, що час, який зафіксовано на відеозаписі (15-03 год.), не відповідає реальному часу події правопорушення, суд зазначає, що на картці виклику швидкої медичної допомоги для потерпілого ОСОБА_5 дійсно відображено час прийому виклику о 17-38 год., а у рапорті з ВП № 1 ХРУП № 2 вказано про надходження повідомлення про конфлікт о 17-27 год. При цьому, ані потерпілий, ані свідок не змогли згадати точного часу конфлікту між обвинуваченим та потерпілим. Отже, твердження обвинуваченого про те, що час який зафіксовано на відеозаписі, не відповідає реальному часу події правопорушення, заслуговує на увагу, оскільки суд вважає малоймовірним, що виклик швидкої медичної допомоги потерпілому та виклик поліції відбулися лише через дві з половиною години після події правопорушення. З іншого боку, суд не може достовірно встановити час правопорушення саме о 17-00 год., як про це вказує обвинувачений, оскільки відсутні достатні докази такого часу вчинення правопорушення.

У зв`язку із вищенаведеним, в формулюванні обвинувачення суд вважає за необхідне замість словосполучення «близько 15 години 03 хвилини» замінити на словосполучення «після 15 години 00 хвилин, більш точного часу в ході судового розгляду встановити не вдалося». Суд вважає достовірно встановленим, що подія правопорушення відбулася після 15 години, але не може достовірно встановити о котрій саме годині та хвилині після 15 години. Така зміна формулювання обвинувачення не погіршує становища обвинуваченого та не впливає на кваліфікацію його дій.

6. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

7. Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст. 65-68 КК України, враховує наступне:

- ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, який не визнав вину у вчиненні інкримінованого правопорушення;

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України за ч. 1 ст. 125 КК України є кримінальним проступком;

- характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, у виді легких тілесних ушкоджень у потерпілого;

- особу обвинуваченого, який на момент вчинення кримінального правопорушення досяг віку 64 роки, має постійне місце проживання, під наглядом або на обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.

На підставі викладених обставин, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та буде достатнім для досягнення мети покарання відповідно до ст. 50 КК України.

8. Рішення щодо цивільного позову.

Представницею потерпілого подано цивільний позов в інтересах потерпілого до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який ухвалою суду від 01.09.2026 було прийнято до розгляду.

Представниця позивача просить стягнути з обвинуваченого 60000 грн. моральної шкоди в порядку компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Моральна шкода, за твердженням представниці позивача, виразилася в тому, що потерпілий зазнав фізичного болю безпосередньо у момент нанесення удару та в період існування травматичного набряку і синця в ділянці голови. Подія відбулась у під`їзді будинку, де потерпілий проживає. Застосування фізичного насильства у звичному побутовому просторі спричинило відчуття незахищеності та тривоги за можливість повторення конфлікту у місці, яким потерпілий змушений користуватися щоденно. У зв`язку з подією потерпілий був змушений звертатися до поліції, давати показання, проходити судово-медичне обстеження, брати участь у слідчому експерименті та впізнанні, тобто неодноразово повертатися до травмуючих обставин і витрачати особистий час та емоційні ресурси на захист своїх прав. Потерпілий є особою старшого віку та особою з інвалідністю III групи. Тому фізичне насильство, особливо удар у ділянку голови, об`єктивно сприймалося ним як підвищена загроза здоров`ю та викликало додаткову тривогу щодо можливих наслідків. Замість звичайного користування спільними приміщеннями будинку потерпілий був змушений оцінювати ризик повторної конфліктної ситуації, контролювати власну поведінку та уникати небажаних контактів.

Відповідач ОСОБА_4 подав до суду відзив на цивільний позов, в якому позовні вимоги ОСОБА_5 просив залишити без задоволення. Вказав, що характер правопорушення не відповідає дійсності, тілесні ушкодження потерпілому були нанесені у результаті вчинення ним кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_5 та його колишня дружина ОСОБА_7 здійснили на нього напад.

Представниця позивача ОСОБА_6 подала до суду відповідь на відзив в якому вказала, що посилання відповідача на кримінальне правопорушення, нібито вчинене ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , юридично помилкове. За показаннями ОСОБА_5 , під час конфлікту він утримував ОСОБА_4 за руки, після чого останній звільнив праву руку та наніс йому удар у ділянку обличчя. Обставини конфлікту та момент нанесення удару зафіксовані також відеозаписом, дослідженим під час досудового розслідування. Показання потерпілого щодо спричинення йому удару узгоджуються з об`єктивними медичними даними та матеріалами відеофіксації.

Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому статтею 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) у пункті 90 зазначено про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Суд вважає доведеним факт завдання моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 , оскільки діями ОСОБА_4 потерпілому було завдано легких тілесних ушкоджень. Суд вважає, що будь-яка нормально реагуюча людина відчує достатньо інтенсивні моральні страждання, якщо їй умисно, відкрито, у побутовому середовищі буде завдано легких тілесних ушкоджень.

Однак, потерпілим належним чином не вмотивовано з чого він виходив, оцінюючи завдану йому моральну шкоду саме у розмірі 60000 грн. Суд вважає, що з огляду на встановлені обставини справи, характер та глибину моральних страждань, характер фізичних ушкоджень потерпілого, керуючись принципом розумності та справедливості, моральну шкоду слід стягнути в сумі 4000 грн., а у задоволенні іншої частини вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

9. Рішення щодо інших процесуальних питань.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувася, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, у зв`язку із чим суд не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у цій справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення – проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів ГУК Харківська область/МТГХарків/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA558999980313030106000020649; код класифікації доходів бюджету 21081100).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувати.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 .

Речовий доказ: оптичний диск формату CD-R торгової марки «MYMEDIA», 4700 МВ зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України, а також надіслати чи вручити потерпілому та його представниці.

Суддя ОСОБА_9