Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №953/5336/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5336/26

н/п 2/953/3575/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.

розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 18.04.2024-100000617 від 18.04.2024 у розмірі 20 340,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 04.05.2026 прийняв позовну заяву до розгляду у спрощеному позовному провадженню, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав та призначив судове засіданн.

Розгляд справи відкладався, зокрема до 06.10.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника, вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу його реєстрації. Поштове повідомлення повернулось з відміткою: "адресат відсутній" (на судові засідання 16.04.2026, 18.05.2026, 16.06.2026), що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд ухвалою від 06.10.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача згідно з положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Товариство та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 18.04.2024-100000617 (далі – договір), шляхом пропозиції (оферти) на укладення такого кредитного договору Товариством 18.04.2024 та в подальшому акцептування ОСОБА_1 пропозиції Товариства (оферти).

Відповідно до п. 3.1 – 3.3.8 договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання для товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою. незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту: кредитна лінія; строк, на який надається Кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Згідно з п. 2 – 9 заявки від 18.04.2024 сума кредиту: 9 000 грн. Строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту – 29.05.2024; Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується в чергових періодах, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Неустойка: 225 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 17). Згідно з відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4441-11ХХ-ХХХХ-0941.

Відповідно до квитанції № O_59FE971A42B3F84B6D5BB8E700A11F7378AA від 18.04.2024 на рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в розмірі 9 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 18.04.2024-100000617 від 18.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 9 000 грн – основний борг; 8 190 – проценти, 3 150 - неустойка. Разом 20 340,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 уклав кредитний договір, шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, які у своїй сукупності з пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (оферти), є договором споживчого кредиту, оскільки у них відображені узгоджені сторонами умови. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України. Указані умови визнав відповідач у відповіді (акцепті).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, Товариство виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором своєчасно та повністю, надавши ОСОБА_1 кредит, шляхом перерахування суми кредиту на його реквізити, однак в порушення ст. 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

Отже, суд визнає обгрунтованими вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 9 000,00 грн.

З наданого розрахунком заборгованості за кредитним договором № 18.04.2024-100000617 від 18.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 9 000 грн – основний борг; 8 190 – проценти, 3 150 – неустойка. За таких обставин, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії (узгоджені сторонами договору у п. 2 – 9 заявки).

Щодо процентів

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023:

доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %;

доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %;

у пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформував такі висновки:

-норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні "не може перевищувати". Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;

-за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова;

-суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Повертаючись до обставин цієї справи, договір про споживче кредитування був укладений 18.04.2024, тобто після грудня 2023 року (набрання Законом чинності), відповідно, до такого, за загальним правилом, застосовується максимальний розмір денної процентної ставки визначений вказаним Законом – 1 %.

Водночас, як вбачається з положень договору таким передбачено іншу процентну ставку 2,5 %, 2 % (більшу). Однак застосування таких процентних ставок не відповідає обмеженню розміру, встановленому частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, положення договору про застосування процентної ставки більшої ніж встановлено Законом є неправомірним, оскільки таке є нікчемним і відповідно нарахування процентів за такими ставками. Відповідно суд здійснив перерахунок нарахованих процентів, з урахуванням максимально встановленої ставки Законом (статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", яку було доповнено частино п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, який набув чинності 24.12.2023) і в межах чітко встановленого строку кредитування - 42 дні і такий складає 3 780,00 грн (9 000,00 * 1% * 42 (строк кредитування)), що відповідає висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформованому у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23.

Щодо нарахування неустойки

Суд встановив, що позивач заявив до стягнення з відповідача складається, крім тіла кредиту, процентів заявив до стягнення неустойку у розмірі 3 150 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69).

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ "Споживчий центр" і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

Положення Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання щодо звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану, а норми ЦК України застосовуються безпосередньо до спірних правовідносин.

Отже, суд відхиляє посилання позивача на правомірність нарахування та заявлення до стягнення неустойки, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 3 150,00 грн не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягнення заборгованість у розмірі 12 780 грн, яка складається з 9 000,00 грн – основний борг; 3 780,00 – проценти.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам .

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 – 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" суму заборгованості за кредитним договором 18.04.2024-100000617 від 18.04.2024 в розмірі 12 780,00 гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 672,83 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи

Позивач (стягувач): Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганська, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833)

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Повне судове рішення складено та підписано 06.10.2026.

Суддя Роман ВІТЮК