Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №517/863/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/863/26

Провадження № 2/517/454/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі: головуючого – судді Гончар І.В., за участю секретаря Заболотної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання коштів у кредит №6254814 від 28 листопада 2025 року в загальному розмірі 14 812,01 грн, з яких 4 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 2 812,00 грн – заборгованість за процентами, 0,01 грн – заборгованість за комісією та 8 000,00 грн – пеня/неустойка, а також судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання коштів у кредит №6254814, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 150,00 грн строком на 364 дні зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту визначена у розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту. 28.11.2025 кредитодавець перерахував відповідачу 3 150,00 грн на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 за посередництва платіжної установи ТОВ «Європейська платіжна система». 01.12.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду №6254814-871503, відповідно до якої відповідачу додатково надано кредит у розмірі 850,00 грн. Загальний розмір фактично наданих відповідачу кредитних коштів становив 4 000,00 грн. 25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №25/02/26, за яким позивач набув право грошової вимоги, у тому числі за договором кредиту №6254814 від 28.11.2025. У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій повідомив про виконання грошових зобов`язань у частині сплати основної суми кредиту та процентів. Відповідно до квитанції №47 від 19.08.2026 відповідач сплатив 6 812,00 грн. Крім того, відповідно до квитанції №625179801675 від 08.09.2026 відповідач сплатив 1 225,00 грн судового збору. Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Судом встановлено, що 28.11.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №6254814, а 01.12.2025 – додаткову угоду №6254814-871503. Договір та додаткову угоду підписано шляхом використання одноразових ідентифікаторів, що підтверджується наданими позивачем документами щодо ідентифікації відповідача та накладення електронного підпису. На виконання умов договору кредитодавцем відповідачу було надано грошові кошти загалом у розмірі 4 000,00 грн, що підтверджується електронними платіжними інструкціями №d8ab1a17-94ef-4b37-946f-9835f32740c9 від 28.11.2025 на суму 3 150,00 грн та №74dd9550-9d94-4c56-b2e6-04689cf30efb від 01.12.2025 на суму 850,00 грн, а також довідками ТОВ «Європейська платіжна система». Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти кредит (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за основною сумою кредиту та процентами становила 6 812,00 грн. Разом з тим, до ухвалення рішення у справі відповідач сплатив зазначену суму в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №47 від 19.08.2026 на суму 6 812,00 грн. Отже, на момент ухвалення рішення заборгованість відповідача за основною сумою кредиту та процентами відсутня. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Враховуючи, що заявлена до стягнення заборгованість за основною сумою кредиту та процентами в розмірі 6 812,00 грн погашена відповідачем після пред`явлення позову, але до ухвалення судом рішення, підстав для повторного стягнення цієї суми немає. Щодо вимоги про стягнення 8 000,00 грн пені/неустойки суд зазначає наступне. Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено також, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, дія якого триває. Отже, на період дії воєнного стану закон прямо звільняє позичальника від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення виконання кредитного зобов`язання. За таких обставин заявлена позивачем до стягнення пеня/неустойка у розмірі 8 000,00 грн стягненню з відповідача не підлягає. Щодо вимоги про стягнення 0,01 грн заборгованості за комісією суд зазначає наступне. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання коштів у кредит №6254814 від 28.11.2025 року за надання кредиту передбачена комісія у розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту. Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем обліковується заборгованість за комісією у розмірі 0,01 грн. Відповідачем сплачено 6 812,00 грн, що відповідно до розрахунку заборгованості становить заборгованість за основною сумою кредиту та процентами. Доказів сплати відповідачем заборгованості за комісією у розмірі 0,01 грн матеріали справи не містять. Враховуючи, що умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту, а заборгованість за нею у розмірі 0,01 грн відповідачем не погашена, суд доходить висновку про обґрунтованість цієї частини позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 0,01 грн заборгованості за комісією. Таким чином, з урахуванням сплати відповідачем 6 812,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та процентами, а також відмови у стягненні 8 000,00 грн пені/неустойки, до стягнення підлягає лише 0,01 грн заборгованості за комісією. Щодо судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд може покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Судом встановлено, що після звернення позивача до суду відповідач добровільно сплатив суму заборгованості за основною сумою кредиту та процентами у розмірі 6 812,00 грн, тобто фактично виконав відповідну частину заявлених позовних вимог. Водночас судовий збір у розмірі 1 225,00 грн відповідач сплатив самостійно, що підтверджується квитанцією №625179801675 від 08.09.2026. Таким чином, підстав для повторного стягнення з відповідача зазначеної суми судового збору на користь позивача немає. Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне. Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 6500,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року, документи щодо обсягу та вартості наданих послуг, а також документ, що підтверджує оплату наданих послуг. З наданих документів убачається, що фактично надані та оплачені послуги з професійної правничої допомоги оцінені сторонами у 4500,00 грн. Зазначена сума підтверджена належними доказами, у зв`язку з чим суд вважає її такою, що фактично понесена позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи. Разом із тим позивачем додатково заявлено 2000,00 грн як витрати на професійну правничу допомогу, які мають бути понесені у майбутньому. Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. При цьому відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків та інших доказів. Зазначена норма передбачає необхідність встановлення судом не лише заявленого стороною розміру витрат, а й наявності відповідного обов`язку щодо їх сплати, а також їх зв`язку з розглядом конкретної справи. У цьому випадку матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що станом на час ухвалення рішення позивач фактично поніс додаткові витрати в розмірі 2000,00 грн або що у нього вже виник обов`язок сплатити зазначену суму за конкретні, фактично надані адвокатом послуги. Зокрема, не надано акта приймання-передачі відповідних послуг, рахунка, платіжного документа чи іншого належного доказу, який би підтверджував фактичне понесення цих витрат або виникнення у позивача на час ухвалення рішення відповідного грошового зобов`язання перед адвокатом. Саме по собі зазначення в заяві про розподіл судових витрат суми 2000,00 грн як такої, що може бути понесена у майбутньому, без належного документального підтвердження не є достатньою підставою для покладення відповідного фінансового обов`язку на відповідача. За таких обставин суд приходить до висновку, що витрати у розмірі 2000,00 грн не можуть бути включені до складу витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки їх фактичне понесення або виникнення обов`язку щодо їх сплати на час ухвалення рішення належними доказами не підтверджено. Водночас, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу, суд також враховує вимоги частини четвертої статті 137 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Судом встановлено, що дана справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, не є складною за характером спірних правовідносин, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків, значного обсягу процесуальних дій або вирішення складних правових питань. Разом з тим представником позивача здійснювалася підготовка позовної заяви, формування доказової бази та вчинялися інші необхідні процесуальні дії, пов`язані з розглядом справи. З огляду на характер справи, обсяг фактично наданих правничих послуг та надані докази суд вважає витрати у розмірі 4500,00 грн обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що можуть бути предметом розподілу між сторонами. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У даній справі позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 14812,01 грн, з яких 4000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 2812,00 грн — проценти, 0,01 грн — комісія та 8000,00 грн — неустойка. До ухвалення рішення відповідачем добровільно сплачено 6812,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту та процентами. У задоволенні вимоги про стягнення 8000,00 грн неустойки суд відмовляє. Відтак задоволенню підлягає лише вимога про стягнення 0,01 грн комісії. Таким чином, судом задоволено 0,01 грн із заявлених 14812,01 грн позовних вимог, що становить приблизно 0,0000675 відсотка від загального розміру заявлених вимог. Враховуючи наведене, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, що припадає на задоволену частину позовних вимог, визначений шляхом множення 4500,00 грн на співвідношення 0,01 грн до 14812,01 грн, становить менше однієї копійки. Отже, за результатами пропорційного розподілу витрат на професійну правничу допомогу сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 0,00 грн. За таких обставин, незважаючи на те, що документально підтверджені витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 4500,00 грн, з огляду на вкрай незначний розмір задоволених позовних вимог та застосування встановленого статтею 141 ЦПК України принципу пропорційності, підстав для фактичного стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу немає. Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 526, 527, 530, 549, 610, 611, 629, 638, 639, 640, 642, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346, р/р НОМЕР_3 відкритий в АТ "ПУМБ", код банку - 334851, місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, Київська область) заборгованість за кредитним договором № 6254814 від 28 листопада 2025 року в розмірі 0,01 грн (нуль гривень) 01 копійка). Вважати виконаною відповідачем до ухвалення рішення суду вимогу позивача про стягнення 6812,00 грн заборгованості за тілом кредиту та процентами у зв`язку з її добровільною сплатою відповідачем після звернення позивача до суду. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 8000,00 грн неустойки — відмовити. У стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу — відмовити. Судові витрати зі сплати судового збору з відповідача додатково не стягувати, оскільки відповідачем до ухвалення рішення суду сплачено судовий збір у розмірі 1225,00 грн, що підтверджується квитанцією № 625179801675 від 08 вересня 2026 року. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ірина ГОНЧАР