Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №521/7060/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/7060/26

Номер провадження № 2/521/5867/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Громіка Д.Д.,

при секретарі Котигорох Н.С.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів. Обґрунтовуючи вимоги даного позову, позивач вказує на те, що 20.03.2024 року Малиновським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ у справі № 521/3495/24 про стягнення з Відповідача на її користь аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Камнєва Дмитра Анатолійовича відкрито виконавче провадження № 75491902 з примусового виконання судового наказу, виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 20.03.2024 року у справі № 521/3495/24 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку, а також стягнення в дохід держави судового збору у розмірі 302,80 грн. Відповідач був проінформований про існування виконавчого провадження та необхідність сплачувати аліменти, проте аліменти сплачував нерегулярно, в результаті чого утворилася заборгованість. Згідно повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Камнєва Дмитра Анатолійовича від 19.07.2024 року станом на 19.07.2024 року у Відповідача була наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 19.07.2024 року за період з 19.01.2024 року по 19.07.2024 року становить 36671,22 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, у зв`язку з чим відомості про ОСОБА_2 було внесено до Єдиного реєстру боржників. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.12.2025 року у боржника ОСОБА_2 була наявна заборгованість по аліментам 8663,48 грн. Станом на 01.04.2026 року заборгованість Відповідача по сплаті аліментів складає 7497,83 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданого Хаджибейським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.04.2026 року. Відповідно до даних Єдиного реєстру боржників станом на 28.04.2026 року відомості щодо Відповідача включено до реєстру та станом на вказану дату залишаються чинними. Обізнаність Відповідача про наявність заборгованості зі сплати аліментів також підтверджується відповіддю Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.04.2026 року на його заяву від 27.03.2026 року. Крім того, Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, шляхом направлення постанови про його відкриття, яка містила ідентифікатор доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), що забезпечує можливість дистанційного доступу до інформації про стан виконавчого провадження, у тому числі щодо наявної заборгованості. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. У зв`язку з викладеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Відповідач надіслав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до довідки ОК5, ОСОБА_2 з березня 2024 року та і по сьогоднішній день є офіційно працевлаштованим, та за весь вказаний період державним виконавцем стягувались поточна сума аліментів, яка становить частки з усіх видів доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, а також заборгованість яка виникла у період з моменту винесення судового наказу до моменту подання виконавчого листа до примусового виконання (фактично заборгованість за цей період виникла не з вини ОСОБА_2 , який не звільнявся, не переховувався, не змінював місце проживання). Відповідач наголошує на тому, що протягом усього часу він був офіційно працевлаштований, не приховував місце роботи, доходи чи майно, а аліменти систематично стягувалися органами державної виконавчої служби із його заробітної плати у примусовому порядку. Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості та матеріали виконавчого провадження підтверджують факт регулярного утримання коштів із доходу відповідача, що свідчить про відсутність умислу ухилятися від сплати аліментів. Виникнення заборгованості було зумовлено не протиправною поведінкою, а порядком та механізмом здійснення виконавчого провадження, зокрема: періодичністю та розміром відрахувань із заробітної плати; діями або бездіяльністю органу державної виконавчої служби; обмеженнями щодо максимального розміру утримань із заробітної плати; іншими обставинами, які не залежали від волі відповідача. Також відповідач звертає увагу на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів саме умисного ухилення відповідача від сплати аліментів, приховування доходів, зміни місця проживання чи роботи з метою уникнення виконання рішення суду. Навіть з розрахунку який надано суду позивачем видно, що виплати по аліментам відбувались щомісяця. Станом на день подання даного відзиву до позовної заяви, ОСОБА_2 . по0вністю погасив заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом, виданого Малиновським районним судом міста Одеси, що вказує на те, що він не ухиляється від матеріального утримання доньки, а тому у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Згідно правил ч. 6ст. 19 ЦПК України, зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18.05.2026 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомлення та участю сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилась. Однак, надала суду заяву, згідно якої позові вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити та провести розгляд справи у її відсутність (а.с.53).

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.

Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.03.2024 року Малиновським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ у справі № 521/3495/24 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Камнєва Дмитра Анатолійовича від 15.07.2024 року відкрито виконавче провадження № 75491902 з примусового виконання судового наказу, виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 20.03.2024 року у справі № 521/3495/24 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку, а також стягнення в дохід держави судового збору у розмірі 302,80 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Лайфсел» №62/03-А від 25.03.2024 року ОСОБА_2 з 16.12.2021 року по день складання довідки працює у ТОВ «Лайфсел» на посаді Інженер електрозв`язку з аварійних та експлуатаційних робіт, місячний оклад складає 26400,00 грн.

Згідно відповіді Хаджибейського ВДВС у місті Одесі вих. №92017 від 02.06.2025 року адресованої ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів з ОСОБА_2 станом на 01.06.2025 року – відсутня (а.с. 97, 98).

Відповідно до довідки ТОВ «Лайфсел» від 11.09.2025 року ОСОБА_2 , з якого стягувались аліменти, був звільнений 29.08.2025 року. Станом на 29.08.2025 року заборгованості з утримання та перерахування аліментів немає.

У зв`язку із зміною місця роботи відповідача, постановою старшого державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі від 21.10.2025 року звернуто стягнення на заробітну плату яку боржник отримує в ПрАТ «ДАТАГРУП».

Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 09.06.2026 року за ВП №75491902 у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.155).

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч.2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 1 ст. 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч., 1 3 ст. 549 ЦК України).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 року у справі №661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з ч.1 ст. 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Як визначено п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Верховний суд у постанові від 10.04.2024 року по справі № 359/240/21 роз`яснив, що якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 16.12.2021 року по 29.08.2025 року працював у ТОВ «Лайфсел» та у зазначений період з його заробітної плати утримувалось 25% за ВП №75491902.

У зв`язку із зміною місця роботи відповідача, постановою старшого державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі від 21.10.2025 року звернуто стягнення на заробітну плату яку боржник отримує в ПрАТ «ДАТАГРУП».

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 був працевлаштований, зобов`язання зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виконувалося належним чином.

Незначна заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 утворилась через дії з боку бухгалтерії при зміні місця роботи останнім, однак зазначена заборгованість була у найкоротший термін погашена, шляхом відрахувань із заробітної плати відповідача.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і має встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

При цьому, суд враховує, що заборгованість зі сплати аліментів виникла саме в період, коли ОСОБА_2 змінював місце роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, з ОСОБА_2 на користь позивача утримувались аліменти, в тому числі частково в період, за який нараховано пеню, що не свідчить про ухилення останнього від сплати аліментів.

Поряд з цим, суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_2 повністю погашена заборгованість по сплаті аліментів за судовим наказом №521/3495/24 від 20.03.2024 року, виданим Малиновським районним судом м. Одеси на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, суд доходить висновку про недоведеність обставин, визначених законом, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, оскільки не є доведеним факт злісного ухилення відповідача від обов`язку сплачувати аліменти, в зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 141 ЦПК України).

Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у задоволенні позову відмовлено, судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 150, 180, 196 СК України, ст. 549 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06 жовтня 2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ),

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрований: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Суддя: Д.Д. Громік