Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №495/7298/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 495/7298/26

Номер провадження 1-кп/495/771/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді ОСОБА_1 ,,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026162240000790 від 05 липня 2026 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Алма-Ата, Казахстан, громадянина України, українця, із середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

сторони кримінального провадження:

прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області – ОСОБА_4

обвинувачений – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, при наступних обставинах:

Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Встановлено, що 04 липня 2026, приблизно о 14 годині 40 хвилини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зайшовши до магазину мережі супермаркетів «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Перемоги, 2, виявив, що у візку для продуктів, який він взяв до рук, перебуває гаманець, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись раптово виниклим прямим умислом, з метою таємного викрадення чужого майна, ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, розуміючи, що діє в умовах об`явленого на території України воєнного стану, скориставшись необізнаністю сторонніх осіб щодо реального власника вказаного гаманця, у невстановлений момент часу, але не раніше 14 годин 39 хвилин, та не пізніше 14 годин 55 хвилин привласнив вказаний гаманець, а місце вчинення кримінального правопорушення залишив, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Далі, у невстановлений момент часу, але не раніше ніж 14 годин 50 хвилин та не пізніше ніж 15 годин 05 хвилин, чоловік, перебуваючи у автомобілі марки Mercedes Sprinter зеленого кольору, на якому він і приїхав 04.07.2026 та привласнив наявні в гаманці грошові кошти, а саме: 106 доларів США трьома купюрами номіналом по 100, 5 та 1 долар США відповідно, що в перерахунку на національну валюту відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.07.2026 становить 4748,9696 гривень; 20 швейцарських франків, що в перерахунку на національну валюту відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.07.2026 становить 1110,876 гривень; 5 болгарських левів, що в перерахунку на національну валюту відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.07.2026 становить 127,2175 гривень; 4 румунських леїв чотирма купюрами номіналом по 1 лею, що в перерахунку на національну валюту відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.07.2026 становить 39,0556 гривень; 101 гривню, двома купюрами номіналом по 100 та 1 гривні відповідно.

Таким чином, ОСОБА_3 завдав потерпілій шкоду на загальну суму 6127,12 гривень (шість тисяч сто двадцять сім гривень, дванадцять копійок)

Після чого, побоюючись відповідальності за свої дії, ОСОБА_3 повернувся на місце скоєння злочину та у невстановлений момент часу, але не раніше 15 годин 00 хвилин та не пізніше 15 годин 08 хвилин 04.07.2026 року, повернув гаманець без грошових коштів на місце скоєння злочину.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив вимоги ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_3 відносно фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки вони ніким не оспорюються, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з тим, щоб судовий розгляд обмежився його допитом, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого. Йому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнав повністю та пояснив суду, що дійсно, він зайшовши до магазину мережі супермаркетів «АТБ-Маркет» та виявив, що у візку для продуктів, який він взяв до рук, перебуває гаманець, привласнив вказаний гаманець та вийшов з ним із приміщення. Після цього, витягнув із гаманця грошові кошти. Надалі, повернувся до магазину та поклав порожній гаманець назад у торговельний візок. Грошові кошти не витрачав та все повернув. У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що усвідомлює неправомірність своїх дій та просив суворо його не карати.

В матеріалах справи міститься заява потерпілої ОСОБА_5 про розгляд справи без її участі, претензій до ОСОБА_3 не має, просила суворо не карати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Висновок суду підтверджується, зокрема, поясненнями обвинуваченого, який надав точні пояснення щодо того, як, коли та за яких обставин він вчинив злочин. Суд бере до уваги, що пояснення обвинуваченого не суперечать іншим об`єктивним доказам по справі та дозволяють достовірно встановити обставини скоєння злочину обвинуваченим.

Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ч.4 ст. 185 КК України, тобто умисне таємне викрадення чужого майна вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

Стосовно призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, яка його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого

Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити йому покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані, які характеризують особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, пенсіонер, його вік та стан здоров`я, те що він раніше не судимий, у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога на обліку не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, його каяття у скоєному.

Враховуючи те, що обвинувачений є не судимою особою, має постійне місце мешкання, пенсіонер, а також тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його ставлення до скоєного, а саме те, що він розкаявся у скоєному та сприяв розкриттю злочину, його вік та стан здоров`я, суд приходить до переконання про можливість призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії та звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін, передбачений ст.ст. 75,76 КК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набуття вироком законної чинності суд вважає за доцільне не обирати.

Керуючись ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 392-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та на підставі санкції вказаної статті призначити йому покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін у 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_3 доручити Білгород-Дністровському районному відділу філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області.

Речові докази: грошові кошти, а саме: 106 доларів США трьома купюрами номіналом по 100, 5 та 1 долар США відповідно, що в перерахунку на національну валюту відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.07.2026 становить 4748,9696 гривень; 20 швейцарських франків, що в перерахунку на національну валюту відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.07.2026 становить 1110,876 гривень; 5 болгарських левів, що в перерахунку на національну валюту відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.07.2026 становить 127,2175 гривень; 4 румунських леїв чотирма купюрами номіналом по 1 лею, що в перерахунку на національну валюту відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.07.2026 становить 39,0556 гривень; 101 гривню, двома купюрами номіналом по 100 та 1 гривні - повернути потерпілій ОСОБА_5 .

Інші речові докази залишити у кримінальному провадженні.

Міру покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання чинності вироку.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набуття вироком законної чинності не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно видати засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6