Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №331/219/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 331/219/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/219/26 Головуючий у 1 інст. Губанов Р.О.

Провадження № 33/807/1159/26 Доповідач у 2 інст. Клименко Л.В.

Категорія – ст. 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – адвоката Кузнецова П.М., розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кузнецова П.М. на постанову Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 10 вересня 2026 року, якою у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя першої інстанції встановив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 06.01.2026 року серії ЕПР1 № 560485, 06.01.2026 о 17 год. 15 хв. м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 44, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, днз НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав перевагу у русі транспортному засобу BMW Х5, днз НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_2 , що рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись. Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Травмованих немає. Чим порушив п. 10.3. ПДР.

Суд першої, не дослідивши доказів та не встановивши фактичних обставин справи, закрив провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись з вказаною постановою, адвокат Кузнецов П.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Також просить призначити комплексну судову відеотехнічну та автотехнічну експертизу, проведення якої доручити Дніпровському науково-дослідному інституту судових експертиз, поставивши перед експертами питання щодо відповідності дій водіїв транспортних засобів вимогам Правил дорожнього руху України та встановити дії кого з водіїв перебувають у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова винесена судом першої інстанції передчасно, з істотним порушенням права ОСОБА_1 на захист та встановленого законом порядку дослідження доказів.

Звертає увагу на тому, що оскаржувана постанова винесена після того, як місцевий суд поза процесуальним способом фактично припинив виконання раніше постановленого судового рішення про проведення комплексної відеотехнічної та автотехнічної експертизи від 26 травня 2026 року, яка була призначена для перевірки доводів сторони захисту та встановлення технічного механізму ДТП. Так, 13 серпня 2026 року вказана справа про адміністративне правопорушення передана на розгляд іншому складу суду. 25 серпня 2026 року новий склад суду листом звернувся до експертної установи з проханням повернути матеріали справи та залишити постанову суду від 26 травня 2026 року про призначення судової комплексної відеотехнічної та автотехнічної експертизи без виконання.

Переконаний, що судом першої інстанції зазначеними вище діями порушені процесуальні права водія на захист та належний судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Як на підставу для задоволення клопотання про призначення експертизи посилається на ту обставину, що постанова попереднього складу суду про призначення судової експертизи від 26 травня 2026 року, в якій наведені мотиви для застосування спеціальних знань, має принципове значення для оцінки законності подальших процесуальних дій. Отже, висновок експерта мав стосуватися не другорядного питання, а безпосередньо механізму ДТП, відповідності дій водіїв вимогам ПДР та причинного зв`язку між їх діями та настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє окреме мотивоване процесуальне рішення, яким було б припинено проведення експертизи, скасовано необхідність застосування спеціальних знань або наведено обставини, що об`єктивно унеможливлювали подальше виконання постанови від 26 травня 2026 року. Лист, на підставі якого припинено виконання експертизи, не містить оцінки доказів, які стали підставою для призначення експертизи, не пояснює, чому спеціальні знання перестали бути необхідними, не містить даних про неможливість проведення експертизи та не встановлює жодних нових обставин щодо механізму ДТП.

Водночас зазначає, що згідно п. 2.2 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у разі постановлення судом ухвали про припинення проведення експертизи, експерт зобов`язаний негайно повернути матеріали справи та інші документи, що використовувались для проведення експертизи. Тобто, припинення вже призначеного експертного дослідження має ґрунтуватися на процесуальному рішенні суду.

Зауважує, що 04 вересня 2026 року стороною захисту було подано клопотання про відкладення судового розгляду, в задоволенні якого було відмовлено, а остаточний розгляд даної справи відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисника, чим було обмежено можливість сторони захисту висловити заперечення щодо припинення експертизи та заявити клопотання щодо дослідження доказів.

Вказує, що посилання судом першої інстанції на постанову Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі № 308/8763/15-а не усуває допущених процесуальних порушень.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 з самого початку розгляду даної справи заперечував факт порушення ним п. 10.3 ПДР та ставив питання про необхідність встановлення механізму ДТП, а закриття справи виключно за строками залишило це питання невирішеним.

Враховуючи обізнаність водія іншого транспортного засобі – ОСОБА_2 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Кузнецова П.М., які зазначили про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_2 , суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Кузнецова П.М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП, регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з абз. 3, 5 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Перевіряючи законність постановленого судом рішення, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до наведених вимог закону суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку та в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване і законне рішення.

Суддя апеляційного суду вважає, що таких вимог закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 дотримано не було з огляду на зміст оскаржуваного рішення, а також суддею районного суду не з`ясовані фактичні обставини справи, не надано належної оцінки доказам у справі.

Так, виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції, посилаючись на висновок Верховного Суду в постанові від 11.07.2018 року по справі № 308/8763/15-а, зазначив про закінчення строків накладення адміністративного стягнення, а також про те, що норма ст. 38 КУпАП не містить вимог про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявність вини особи у його вчиненні в разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Таким чином, суддя районного суду прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Звертаючись до змісту оскаржуваної постанови, слід констатувати, що закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстави, передбаченої п. 7 ст. 247 КУпАП відносно ОСОБА_1 , суддя районного суду взагалі не встановив фактичних обставин інкримінованого адміністративного правопорушення, не кваліфікував його дій. Наведений підхід не відповідає принципу правової визначеності судового рішення, що є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

При цьому суддя районного суду не звернув уваги, що закриття провадження з означеної підстави не є реабілітуючою обставиною та не дотримався приписів закону.

Так дійсно, згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Разом із тим, у відповідності до ст. 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, чи винна дана особа в його вчиненні.

Тобто закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. В протилежному випадку закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення має відбуватися з іншої, зокрема передбаченої п. 1 ст. 247 КУпАП підстави.

Питання наявності або відсутності вини, встановленої судовим рішенням в подальшому може суттєво вплинути на права і інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення (у даному випадку на стягнення шкоди з особи в цивільно-правовому порядку, чи відшкодування шкоди страховиком правопорушника).

Враховуючи викладене, суддя апеляційного суду вважає, що таких вимог закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 дотримано не було з огляду на зміст оскаржуваного рішення, а також суддею районного суду не з`ясовані фактичні обставини справи, не надано належної оцінки доказам у справі.

Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції заслухав як особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Кузнецова П.М., а також детально дослідив сукупність зібраних доказів.

З наданих в судовому засіданні апеляційного суду пояснень водія ОСОБА_1 встановлено, що керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat та наближаючись до перехрестя вул. Української з вул. Гоголя, він здійснював рух у середній смузі. В цей час водій автомобіля BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 почав перестроюватись з правого ряду в середній ряд, в якому він здійснював рух, внаслідок чого відбулось зіткнення. Він почав застосовувати екстрене гальмування та зупинився, водій BMW Х5 після зіткнення не зупинився, а продовжив рух.

У відповідності до схеми ДТП від 06.01.2026 року, яка складена в присутності водіїв ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та підписана ним без зауважень, встановлено, що зіткнення транспортних засобів відбулось в середній смузі руху поблизу перехрестя вул. Української та вул. Гоголя в м. Запоріжжі. Після зіткнення транспортний засіб Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , розташовувався позаду транспортного засобу BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на транспортному засобі BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , утворилися механічні пошкодження заднього лівого крила та задніх лівих дверей; на Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 утворилися механічні пошкодження переднього правого крила та передніх правих дверей.

З письмових пояснень водія ОСОБА_2 слідує, що він здійснював рух по вул. Українській в м. Запоріжжі в середньому ряду в бік Шевченківського району. Volkswagen Passat увімкнув покажчик повороту та почав перестроюватись в середню смугу руху, після чого він подав водію вказаного транспортного засобу звуковий сигнал. Проте, водій транспортного засобу Volkswagen Passat продовжив рухатися в його бік, тим самим допустивши зіткнення автомобілів.

Фотознімками з місця ДТП зафіксовано розташування транспортних засобів після їх зіткнення, характер та локалізацію механічних пошкоджень.

З відеозаписів події, долучених стороною захисту до матеріалів справи в суді першої інстанції, апеляційним судом встановлено, що транспортний засіб BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 перетинаючи перехрестя пр. Соборного та вул. Української, здійснює рух по вул. Українській в бік вул. Гоголя у середній смузі руху. Транспортний засіб Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснює поворот ліворуч з крайньої лівої смуги руху пр. Соборного на вул. Українську та продовжує рух по вул. Українській в бік вул. Гоголя в лівій смузі руху. Наближаючись до перехрестя вул. Української з вул. Гоголя, транспортний засіб BMW Х5 перестроюється в праву смугу руху, а транспортний засіб Volkswagen Passat займає вільне місце в середній смузі руху. Продовжуючи рух на зелений сигнал світлофора, автомобіль BMW Х5 починає перестроюватись з правої смуги руху в середню, по якій здійснює рух автомобіль Volkswagen Passat, внаслідок чого відбувається зіткнення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був складений за порушення ним вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху України.

Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Основною умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є наявний причинний зв`язок між порушеннями правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Згідно з п. 10.3 ПДР, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

Проаналізувавши сукупність зібраних доказів, у співвідношенні з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.3 Правил дорожнього руху не знайшли свого підтвердження.

Так судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.01.2026 року приблизно о 17 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, днз НОМЕР_1 , здійснював рух в крайній лівій смузі руху вздовж проїзної частини вул. Української від пр. Соборного в напрямку перехрестя з вул. Гоголя в м. Запоріжжі. В цей час транспортний засіб BMW Х5, днз НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_2 рухався в попутному напрямку, в середній смузі руху.

Перестроювання транспортного засобу Volkswagen Passat з лівої смуги в середню, а транспортного засобу BMW Х5 – з середньої в праву, відбулось неподалік перехрестя вул. Української з вул. Гоголя майже одночасно. При цьому, автомобіль Volkswagen Passat за своїм розташуванням перебував попереду автомобіля BMW Х5.

В подальшому, транспортний засіб BMW Х5, продовжуючи рух в правій смузі руху, почав перестроюватись в середню смугу руху, по якій здійснював рух автомобіль Volkswagen Passat.

Тобто, зіткнення автомобілів відбулось в той час, коли транспортний засіб BMW Х5, випереджаючи автомобіль Volkswagen Passat, здійснював перестроювання з правої смуги руху в середню смугу руху, по якій рухався автомобіль Volkswagen Passat.

Встановлений механізм вчинення дорожньо-транспортної пригоди також підтверджений характером ряду механічних пошкоджень, які утворились на транспортних засобах внаслідок їх зіткнення.

Між тим, апеляційний суд критично ставиться до змісту письмових пояснень водія ОСОБА_2 , з яких слідує, що водій транспортного засобу Volkswagen Passat здійснював перестроювання з лівої смуги в середню, по якій він здійснював рух, не звертаючи уваги на те, що він подав звуковий сигнал.

На переконання апеляційного суду, факт надання звукового сигналу водієм ОСОБА_2 свідчить про те, що транспортний засіб Volkswagen Passat при перестроюванні в середню смугу руху мав би перебувати попереду керованого ним транспортного засобу. При цьому, за вказаною версією події, за умови зіткнення транспортних засобів, механічні пошкодження мали б інший характер та інше місце їх розташування.

Натомість, як слідує зі схеми ДТП, зіткнення транспортних засобі відбулось у середній смузі руху ближче до правого краю, а транспортний засіб BMW Х5, після зіткнення розташовувався попереду автомобіля Volkswagen Passat. При цьому, внаслідок ДТП на автомобілі Volkswagen Passat утворились пошкодження на передньому правому крилі та передніх правих дверях, на автомобілі BMW Х5 було пошкоджено заднє ліве крило та задні ліві двері.

Щодо доводів клопотання захисника Кузнецова П.М. про призначення судової відеотехнічної та автотехнічної експертизи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Згідно зі ст. 273 КУпАП, експертиза може бути призначена в суді виключно у випадках, коли виникає потреба в спеціальних знаннях і з метою отримання даних, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду та вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

В даній справі апеляційний суд не вбачає підстав для призначення експертизи, оскільки для встановлення фактичних обставин ДТП спеціальні знання у цьому випадку не потрібні. Наявні матеріали справи дають змогу встановити дійсні обставини, оцінити їх і зробити відповідний висновок щодо наявності або відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не підтверджена безсумнівно, а інших доказів, які б вказували на наявність в діях останнього ознак адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Склад правопорушення це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна повинно бути спричинено внаслідок порушення Правил дорожнього руху. Відсутність причинного зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху та пошкодженням об`єкту виключає адміністративну відповідальність. В даному випадку відсутній факт порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що виключає наявність причинного зв`язку з пошкодженням транспортних засобів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги адвоката Кузнецова П.М. про відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови судді.

Відтак, сукупність наявних доказів у справі та встановлених апеляційним судом обставини свідчать про відсутність в діях водія ОСОБА_1 порушень вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху України.

Тому провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі або скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Кузнецова П.М. задовольнити частково, постанову судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 10 вересня 2026 року скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кузнецова Павла Миколайовича – задовольнити частково.

Постанову судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 10 вересня 2026 року, якою закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення – скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Клименко