Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №314/5166/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 30.09.2026 Справа № 314/5166/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 314/5166/25 Пр. № 22-ц/807/1407/26Головуючий у 1-й інстанції: Швець О.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Смокотіної В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Федосєєва Костянтина Євгеновича на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович про зняття арешту

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с.2-7), в якому просив зняти арешт з автомобіля «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску: 2004, номер кузова (шасі, рами): НОМЕР_2 , накладений приватним виконавцем Котулою Артемом Михайловичем постановою від 18.10.2025 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 19.09.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 . З 19.09.2025 року і по теперішній час автомобіль перебуває у позивача за місцем його фактичного проживання. Позивач є військовослужбовцем. Внаслідок відсутності талонів у Сервісному центрі МВС сторони не здійснили перереєстрацію транспортного засобу в цей день, тому 19.09.2025 року сторони договору звернулись до приватного нотаріуса, де ОСОБА_3 було надано довіреність дочці позивача - ОСОБА_4 на право відчуження транспортного засобу. Позивач, у зв`язку із проходженням військової служби, зміг прибути до Сервісного центру МВС лише 22.10.2025, де йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки постановою приватного виконавця Котули А.М. від 18.10.2025 в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 було накладено арешт на вказаний транспортний засіб. Представник позивача зазначав, що вказаний арешт було накладено після продажу автомобіля. З метою уникнення можливих правових проблем у зв`язку із дефектами договору купівлі-продажу, адвокатом Фєдосєєвим К.Є. було подано адвокатський запит до приватного виконавця Котули А.М. з вимогою зняти арешт із майна. Проте, 03.11.2025 року приватним виконавцем надано відповідь, що на даний час відсутні підстави для зняття арешту з рухомого майна.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Швець О.В. (а.с.23). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.24-25) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2026 року (а.с.70-76) у задоволенні вищезазначеного позову позивача у цій справі відмовлено.

За заявою відповідачів вищезазначене заочне рішення судом першої інстанції не переглядалось та в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника Федосєєва К.Є. у своїй апеляційній скарзі (а.с.82-88) просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити у цій справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В автоматизованому порядку 05.05.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Трофимову Д.А. (а.с.94). Ухвалою апеляційного суду від 06.05.2026 року (а.с.95) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 18.05.2026 року (а.с.98). У період з 18.05.2026 року по 22.05.2026 року включно суддя - доповідач приймала участь у підготовці суддів Національною школою суддів України для підтримання кваліфікації (довідка - а.с.99). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 25.05.2026 року (а.с.104), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.105), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно (довідка - а.с. 132).

Всі учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 152) розгляд цієї справи був призначений в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника Банку, як відповідача (а.с. 133-151).

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 117-119, 121), у тому числі позивач ОСОБА_1 додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представників: позивача ОСОБА_1 - адвоката Федосєєва К.Є. (а.с. 90) в залі суду, та Банку, як відповідача, - Сидоренка О.О. (а.с. 136-146) в режимі відео конференції, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представників: позивача ОСОБА_1 - адвоката Федосєєва К.Є. (а.с. 90) в залі суду та Банку, як відповідача, - Сидоренка О.О. (а.с. 136-146) в режимі відеоконференції.

Апеляційним судом встановлено, що раніше судді Гончар М.С. та Кочеткова І.В. вже ухвалювали постанову Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2019 року (головуючий суддя Гончар М.С. , судді Кочеткова І.В. та Маловічко С.В. - а.с. 155-180) -173) в іншій справі ЄУН 314/3658/15 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України … рішення…судді в інших справах… не може бути підставою для відводу. Самовідводів у цій справі не заявлено, відводи відсутні.

Ухвалою апеляційного суду, постановленою протокольно у даному судовому засіданні 30.09.2026 року, клопотання позивача ОСОБА_1 в особі представника Федосєєва К.Є. про долучення доказів, а саме копій: - 1) постанови приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Кармазіної Н.Є. від 07.07.2026 року у ВП № НОМЕР_6 про повернення виконавчого документу стягувачу (Банку) - виконавчого листа № 314/3658/15-ц, виданого Вільнянським районним судом Запорізької області 22.04.2025 року відносно боржника ОСОБА_3 на загальну суму 38270,79 доларів США, на підставі заяви стягувача про його повернення в порядку п 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (стягувач подав заяву про повернення виконавчого документу) - а.с. 183-184); - 2)постанови приватного виконавця виконавчого кругу Запорізької області Проценка А.Ю. від 04.09.2026 року у ВП № НОМЕР_5 про арешт майна боржника ОСОБА_3 - а.с. 185-186); - 3) приватного виконавця виконавчого кругу Запорізької області Проценка А.Ю. від 03.09.2026 року у ВП № НОМЕР_5 відкриття за заявою Банку, як стягувача, виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 314/3658/15-ц, виданого Вільнянським районним судом Запорізької області 22.04.2025 року відносно боржника ОСОБА_3 на загальну суму 38270,79 доларів США а.с. 187-188); - 4) витягу від 29.09.2026 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 18.10.2025 року припинено приватним виконавцем Катула А.М. 01.08.2026 року - а.с. 189); задоволено частково, останні долучено до матеріалів цієї справи із наданням останнім у подальшому оцінки апеляційним судом вже під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду по суті вищезазначеної апеляційної скарги сторони позивача.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення учасників цієї справи, які з`явились, у тому числі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федосєєва К.Є., який у тому числі на запитання апеляційного суду зазначав, що його клієнт ОСОБА_1 , служить в ЗСУ, але останній не просив відкладати чи зупиняти провадження у цій справі апеляційним судом через це, а, навпаки, не проти, що апеляційний суд розглядав цю справу за його відсутності за присутності його - Федосєєва К.Є. , як представника позивача ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника Федосєєва К.Є. у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеного позову позивача у цій справі, керувався ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України та виходив із того, позивач не набув права власності на транспортний засіб, а тому не є особою, яка має право пред`являти вимоги про зняття арешту з майна, яке йому не належить.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 19.09.2025 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску: 2004, номер кузова (шасі, рами): НОМЕР_2 (копія - а.с.12-14).

В подальшому, як зазначив у своїй позовній заяві представник позивача, з`ясувалося, що 06.10.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою А.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 (копія а.с.45). Звернення до вищевказаного приватного виконавця з проханням зняти арешт не дало результату (копія а.с.15-17), тому здійснення позивачем права власності обмежено.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно із ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажу транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07 вересня 1998 року №1388 (далі по тексту - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Системний аналіз положень статей 15, 392 ЦК України дає підстави дійти висновку, що підставою позову про визнання права власності є такі обставини: - особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; - особа втратила документ, який засвідчує її право власності. Позивач має довести, зокрема, володіння спірним майном.

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частина четверта статті 334 ЦК України).

Відповідно до ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу. Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень. Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.

Відповідно до пункту 1 Порядку встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень (пункт 2 Порядку). Відповідно до пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. В пункті 8 Порядку наведено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, якими є: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою (за її наявності); договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків. Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі - продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). З аналізу наведених норм права вбачається, що договір купівлі-продажу транспортного засобу є укладеним лише з моменту його державної реєстрації.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач вважає себе власником транспортного засобу на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19 вересня 2025 року, але у встановленому законом порядку позивач не зареєстрував право власності на автомобіль. Оскільки момент вчинення вищезазначеного правочину відповідно до статті 210 ЦК України пов`язується із державною реєстрацією, тому він не є укладеним і не створює прав і обов`язків для сторін, а тому відсутні підстави вважати, що позивач набув право власності на автомобіль у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.41 Порядку забороняється перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця. Перереєстрація на нового власника транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, здійснюється за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні. Забороняється перереєстрація на нового власника транспортних засобів, що: зареєстровані за неповнолітніми особами відповідно до вимог пункту 23 цього Порядку, без письмової нотаріально засвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозволу органу опіки та піклування; одержані через органи соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, без письмового розпорядження зазначених органів; придбані у розстрочку без надання відповідних документів про остаточний розрахунок (крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва). Забороняється перереєстрація на нового власника переданих безоплатно транспортних засобів, які зареєстровані відповідно до вимог пункту 11 цього Порядку без сплати мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів), передбачених законодавством під час імпорту автомобілів, без подання документів про внесення зазначених платежів. Не вважається відчуженням передача транспортного засобу іншому структурному підрозділу (територіальному органу) в межах одного органу державної влади.

Проте, судом першої інстанції було правильно встановлено, що саме позовних вимог про визнання за права власності за ним на спірний транспортний засіб, позивачем ОСОБА_1 у цій справі не було заявлено.

Враховуючи те, що судом першої інстанції у цій справі було правильно встановлено, що позивач не набув права власності на транспортний засіб, а тому не є особою, яка має право пред`являти вимоги про зняття арешту з майна, яке йому не належить, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку у цій справі, що у задоволенні позовних вимог позивача до відповідачів у цій справі слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника Федосєєва К.Є. є такими, що фактично дублюють доводи його позову у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування сторони позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України у цій справі відсутні та зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані.

Не можуть бути також прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі, як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, для перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі від 13.04.2026 року вперше надані лише апеляційному суду стороною позивача до його клопотання, заявленого у судовому засіданні 30.09.2026 року в апеляційному суді, у цій справі докази, датовані датами після ухвалення оскаржуваного рішення, а саме, копії: а саме копій: - 1) постанови приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Кармазіної Н.Є. від 07.07.2026 року у ВП № НОМЕР_6 про повернення виконавчого документу стягувачу (Банку) - виконавчого листа № 314/3658/15-ц, виданого Вільнянським районним судом Запорізької області 22.04.2025 року відносно боржника ОСОБА_3 на загальну суму 38270,79 доларів США, на підставі заяви стягувача про його повернення в порядку п 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (стягувач подав заяву про повернення виконавчого документу) - а.с. 183-184); - 2)постанови приватного виконавця виконавчого кругу Запорізької області Проценка А.Ю. від 04.09.2026 року у ВП № НОМЕР_5 про арешт майна боржника ОСОБА_3 - а.с. 185-186); - 3) приватного виконавця виконавчого кругу Запорізької області Проценка А.Ю. від 03.09.2026 року у ВП № НОМЕР_5 відкриття за заявою Банку, як стягувача, виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 314/3658/15-ц, виданого Вільнянським районним судом Запорізької області 22.04.2025 року відносно боржника ОСОБА_3 на загальну суму 38270,79 доларів США а.с. 187-188); - 4) витягу від 29.09.2026 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 18.10.2025 року припинено приватним виконавцем Катула А.М. 01.08.2026 року - а.с. 189).

Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд не може надавати оцінку доказам (переглядати по суті докази) у цій справі, які суд першої інстанції у цій справі не досліджував (не розглядав). Апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції станом у цій справі на дату його ухвалення - 13.04.2026 року в межах доказів сторін, наявних у матеріалах цієї справи на цю дату та які досліджував суд першої інстанції.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони позивача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, заочне рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, встановлено, що заочним рішенням, що оскаржується, суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції у цій справі.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити ОСОБА_1 його право у подальшому у позасудовому чи судовому порядку окремо від цієї справи вирішувати питання про зняття арешту з вищезазначеного транспортного засобу, в інший спосіб, зокрема у тому числі із заявленням позовних вимог спочатку про визнання за ним права власності на цей транспортний засіб та зняття арешту з будь-яких інших правових підстав, у тому числі накладеного вже після ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі іншим виконавцем в іншому виконавчому провадженні тощо.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Федосєєва Костянтина Євгеновича залишити без задоволення.

Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 06.10.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С.Кочеткова І.В.Трофимова Д.А.