Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №748/3405/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/3405/25

Головуючий у першій інстанції – Майборода С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1421/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Луговця О.А.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 4028733 від 20 травня 2021 року у розмірі 23 950 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4028733 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало позичальнику кредит в розмірі 5 000 грн строком на 30 днів на умовах, визначених договором, а клієнт зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на визначених договором умовах. Відповідачка порушила зобов`язання з повернення коштів, що зумовило виникнення заборгованості за кредитним договором у сумі 23 950 грн, з яких: 5 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 18 000 грн – заборгованість за нарахованими відсотками та 950 грн – заборгованість за комісійними винагородами.

13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 07Т, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за наведеним кредитним договором. У досудовому порядку позичальницею кредитну заборгованість не погашено.

Заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 4028733 та його підписання відповідачкою.

Зазначає, що у заявці на отримання кредиту та при укладенні кредитного договору відповідачка повідомила власні персональні дані, зокрема РНОКПП, паспортні дані, рік народження, адресу місця реєстрації (проживання), номер мобільного телефону та електронну адресу, а також погодилась з правилами кредитування. Кредитором направлено ОСОБА_1 смс-повідомлення на вказаний нею номер телефону та одноразовий ідентифікатор R69025, ввівши який, відповідачка підтвердила прийняття умов договору, розміщеного у власному кабінеті позичальника на офіційному веб-сайті товариства. Крім того, у анкеті-заяві на кредит № 4028733 відображено хронологію підписання кредитного договору позичальницею.

Файл із зашифрованим електронним підписом (копію кредитного договору) було завантажено разом із позовною заявою через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд». Водночас під час відкриття або перегляду відповідного файлу безпосередньо в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у форматі для перегляду, а також під час його друку, інформація про електронний підпис не відображається, що зумовлено технічними особливостями відображення таких файлів та вимогами щодо збереження конфіденційності даних.

Позивач зазначає, що PDF-файл договору, що наявний в матеріалах справи як додаток до позовної заяви, у разі його завантаження на пристрій (не лише перегляду у підсистемі «Електронний суд», а саме збереження файлу) та відкриття за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення для роботи з PDF-файлами (Adobe Acrobat Reader), надає можливість переконатися у наявності накладеного електронного підпису.

Вважає помилковим висновок районного суду про відсутність належних доказів на підтвердження перерахування коштів за договором про споживчий кредит № 4028733 від 20 травня 2021 року та наголошує, що ТОВ «Мілоан», яке надавало кошти, не є банківською установою і, відповідно, не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно з вимогами ЗУ «Про банки та банківську діяльність». ТОВ «Мілоан» надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що реєструє сам позичальник в особистому кабінеті на сайті кредитодавця для отримання кредиту. Позивач позбавлений можливості самостійно звернутися в банк отримувача для отримання документа про перерахування ТОВ «Мілоан» коштів за кредитним договором № 4028733 від 20 травня 2021 року на рахунок ОСОБА_1 . Перерахування коштів підтверджується наявною у матеріалах справи відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит, а відповідачкою не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не зараховувались на її картковий рахунок.

Відповідачкою відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору у порядку та на умовах, на які посилається товариство, зокрема кредитний договір № 4028733 від 20 травня 2021 року не містить електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідачки. Підпис відсутній як на роздрукованому варіанті договору, що наявний у матеріалах справи, так і у файлі, який було надіслано через систему «Електронний суд». Наведене свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 виявила волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду у даній справі.

Районний суд дійшов також висновку про недоведеність тверджень позивача щодо перерахування позивальниці кредитних коштів у сумі 5 000 грн. Надане ТОВ «Діджи Фінанс» платіжне доручення, як зазначив суд, не відповідає критеріям належності та достовірності, яким мають відповідати засоби доказування у цивільному процесі, зокрема вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України.

Суд першої інстанції зазначив, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Оскільки кредитний договір № 4028733 від 20 травня 2021 року не є укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відтак відсутні підстави вважати, що ТОВ «Діджи Фінанс»» набуло права вимоги до відповідачки на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Наданий позивачем договір про споживчий кредит № 4028733 від 20 травня 2021 року свідчить про те, що ТОВ «Мілоан» зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 19-22).

Пунктами 1.2-1.4 договору передбачено, що сума кредиту становить 5 000 грн у валюті: українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 20 травня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 19 червня 2021 року.

У пунктах 1.5.1, 1.5.2., 1.6. договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 950 грн, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 3 000 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з пунктом 6.1. договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

У розділі «Реквізити сторін» цього договору підписи позичальника та позикодавця як у виді електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, так і у виді власноручного підпису відсутні.

Графік платежів, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 4028733 від 20 травня 2021 року, та паспорт споживчого кредиту, який є додатком № 2 до договору, також не містять підписів сторін (а.с. 23, 23 зворот-24).

Відповідно до платіжного доручення № 46707649 від 20 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 000 грн з призначенням платежу – кошти згідно договору № 4028733 (а.с. 32).

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан», 20 травня 2021 року надано кредит у сумі 5 000 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 950 грн; з 21 травня по 19 червня 2021 року нараховано проценти згідно з п. 1.5.2 договору у сумі 100 грн за кожен день; з 20 червня по 18 серпня 2021 року нараховано проценти згідно з п. 1.6 договору в сумі 250 грн за кожен день користування кредитними коштами (а.с. 18).

13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 07Т, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта та плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 25-27). Цього ж дня ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» підписано акт приймання-передачі реєстру прав вимоги від 13 вересня 2021 року за яким, згідно з вимогами договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимоги від 13 вересня 2021 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Кількість боржників: 9 315, загальна сума заборгованості: 200 189 234,88 грн (а.с. 31).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4028733 від 20 травня 2021 року в загальній сумі 23 950 грн (а.с. 17).

Платіжними інструкціями № 3 від 05 жовтня 2021 року, № 1689 від 04 листопада 2021 року, № 1 від 03 грудня 2021 року, № 7 від 10 січня 2022 року, № 1937 від 03 лютого 2022 року, № 2 від 29 червня 2022 року, № 2681 від 03 листопада 2022 року, № 2682 від 03 листопада 2022 року, № 2829 від 02 грудня 2022 року, № 2830 від 02 грудня 2022 року, № 3013 від 03 січня 2023 року, № 3014 від 03 січня 2023 року, № 3168 від 02 лютого 2023 року, № 3167 від 02 лютого 2023 року, № 3337 від 02 березня 2023 року, № 3338 від 02 березня 2023 року, № 3598 від 04 квітня 2023 року, № 3597 від 04 квітня 2023 року, № 3799 від 04 травня 2023 року, № 3798 від 04 травня 2023 року, № 4016 від 04 червня 2023 року, № 4014 від 04 червня 2023 року, № 4213 від 04 липня 2023 року, № 4212 від 04 липня 2023 року, № 4418 від 03 серпня 2023 року, № 4417 від 03 серпня 2023 року, № 4593 від 05 вересня 2023 року, № 4592 від 05 вересня 2023 року, № 4790 від 03 жовтня 2023 року, № 4791 від 03 жовтня 2023 року підтверджується проведення оплати новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») коштів за наведеним вище договором факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року в загальній сумі 8 944 336,98 грн (а.с. 36-43).

25 липня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості за договором № 4028733 від 20 травня 2021 року, яка станом на 25 липня 2025 року становить 23 950 грн (а.с. 34).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

На підтвердження доводів про укладення сторонами кредитного договору № 4028733 від 20 травня 2021 року позивачем надано електронні докази в паперовій формі, зокрема: анкету-заяву на кредит № 4028733 від 20 травня 2021 року (а.с. 15), договір про споживчий кредит № 4028733 від 20 травня 2021 року (а.с. 19-22), графік платежів, який є додатком № 1 до вказаного договору (а.с. 23), паспорт споживчого кредиту № 4028733 (а.с. 23 зворот-24), а також платіжне доручення 46707649 від 20 травня 2021 року (а.с. 32).

Як свідчить зміст кредитного договору № 4028733 від 20 травня 2021 року, в розділі «Реквізити сторін» підписи від імені позикодавця та позичальника відсутні, тобто відомості про підписання відповідачкою правочину одноразовим ідентифікатором, або власноручним підписом не відображені. Графік платежів, який є додатком № 1 до договору № 4028733 від 20 травня 2021 року, та паспорт споживчого кредиту нею також не підписано.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 6.2 договору відповідь про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання кредитного договору.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 виснував, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, РНОКПП, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

За змістом п. 6.2 договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277.

Матеріали справи не містять доказів того, що позичальниця відправила відповідне електронне повідомлення (акцепт) через сайт товариства або через мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора при підписанні договору відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію» та п. 6.2 кредитного договору № 4028733. Зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідачки не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно з вимогами законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію особи відповідачки.

Наявна у справі анкета-заява на кредит № 4028733 (а.с. 15) містить анкетні дані ОСОБА_1 , її контактну інформацію (номер мобільного телефону та адрес електронної пошти), відомості про щомісячні доходи, IP адресу, з якої подано заяву. Проте заява не містить ні власноручного підпису заявниці, ні відомостей про направлення їй одноразового ідентифікатора, за допомогою якого позичальниця мала підписати договір.

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; в) візуальний огляд інформаційно-комунікаційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої. Позивачем не зазначено, які дії мав вчинити суд першої інстанції (крім огляду наданого позивачем кредитного договору в системі «Електронний суд») для того, щоб переконатись у направленні ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора, його отримання позичальницею та підписання за його допомогою кредитного договору.

Районний суд правильно зазначив, що відсутність електронного цифрового підпису позичальниці і в копії кредитного договору, наявного в матеріалах справи, і в файлі, що надіслано позивачем через систему «Електронний суд», що унеможливлює висновок про волевиявлення ОСОБА_1 щодо укладення правочину.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про те, що електронний підпис позичальниці у наданих ним доказах не відображається через технічні особливості відображення таких файлів та вимогами щодо збереження конфіденційності даних, через те, що позивач не був позбавлений можливості надати оригінал електронного документу. Сам по собі факт запису на матеріальний носій файлу у форматі PDF не свідчить про те, що такий файл є оригіналом електронного документа. Формат PDF характеризує спосіб відображення та збереження інформації, однак не підтверджує ані час первісного створення електронного документа, ані спосіб його формування, ані незмінність його змісту після укладення правочину, ані наявність та належний зв`язок із ним електронного підпису, за допомогою якого відповідний правочин був вчинений.

Можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

Для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, у залежності від доказування і з урахуванням конкретних обставин справи, суд може залучити спеціаліста або призначити відповідну судову експертизу (ст. 74, 103 ЦПК України),

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23.

Надана позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення не є первинним документом, який підтверджує укладення кредитного договору на умовах, що зазначені у позовній заяві. Відомість є фактично розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ товариством, суд апеляційної інстанції враховує те, що воно є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що не підтверджуються наданими доказами доводи ТОВ «Діджи Фінанс» щодо належного укладення сторонами кредитного договору № 4028733 від 20 травня 2021 року.

Колегія суддів вважає також обґрунтованим висновок районного суду про недоведеність виконання ТОВ «Мілоан», як первісним кредитором, зобов`язання щодо перерахування позичальнику кредитних коштів з огляду на наступне.

Відповідно до копії платіжного доручення № 46707649 від 20 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 000 грн з призначенням платежу – кошти згідно договору № 4028733.

Пунктом 2.1 договору про споживчий кредит № 4028733 передбачено, що кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок, проте ані в тексті самого договору, ані в розділі «Реквізити сторін» номер такого карткового рахунку не зазначений. У матеріалах справи відсутні відомості про належність карткового рахунку, на який були перераховані кошти в сумі 5 000 грн, саме ОСОБА_1 .

Виписку банку, яка б підтверджувала перерахування кредитних коштів ТОВ «Мілоан» відповідачці, також не надано. Ані анкета-заява на кредит, ані кредитний договір, ані графік платежів як додаток до нього не містять реквізитів кредитної картки, на яку ТОВ «Мілоан» мало перерахувати відповідачці кредитні кошти в сумі 5 000 грн. Доводів щодо неможливості отримати ці докази матеріали справи не містять, відповідних клопотань з приводу витребування інформації, необхідної для вирішення спору, позивачем, з-поміж іншого і в суді апеляційної інстанції не заявлено.

Стверджуючи про очевидну можливість для суду ідентифікувати банківську установу-емітента платіжної картки, зареєстрованої під № НОМЕР_2 за BIN-кодом карти НОМЕР_3 , якою є АТ «Державний ощадний банк України», позивач на підставі ст. 84 ЦПК України в суді першої інстанції не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування відповідної інформації, проте цим правом не скористався. У позовній заяві просив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних доказів та матеріалів, в апеляційній скарзі відповідних клопотань не заявив.

Наявна у матеріалах справи відомість про щоденні нарахування та погашення, яка фактично є розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором, не є первинним документом, який підтверджує факт перерахування кредитних коштів.

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі 287/363/16 виснував, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила – стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

У зв`язку з висновком про недоведеність укладення позичальницею кредитного договору з ТОВ «Мілоан» на визначених у позові умовах та перерахування їй кредитних коштів твердження позивача про правомірність набуття ним права грошової вимоги до відповідачки за договором факторингу не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки не мають правового значення для вирішення справи по суті.

Ураховуючи наведене вище у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення, а заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.А. Луговець