Суд: Херсонський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Крадіжка
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №650/1575/25
Суддя: Коровайко О. І.
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 650/1575/25
Номер провадження: 11-кп/819/461/26
Головуючий в суді І інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2026 року стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Токівське Апостолівського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.
Вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2026 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
ОСОБА_8 в строк відбуття призначеного покарання зараховано строк його попереднього ув`язнення з 21 вересня 2024 року по 23 вересня 2024 року та з 04 березня 2025 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою залишено без змін – до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави витрат на проведення 2 експертиз у кримінальному провадженні на загальну суму 11332,58 грн.
Витрати за проведення експертизи від 20.03.2025 №СЕ-19/115-25/3818-БД на суму 9489,40 грн. – віднесено на рахунок держави.
ОСОБА_8 по епізоду викрадення мобільного телефону марки «POCO», моделі «С40», об`ємом пам`яті 64 GB, зеленого кольору, з картою пам`яті 2 GB GB, в силіконовому чохлі, чорного кольору з зображенням тризубу у потерпілого ОСОБА_9 - визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та виправдано.
Речові докази: мобільний телефон марки «РОСО», моделі «С40», об`ємом пам`яті 64 GB, зеленого кольору, з картою пам`яті 2 GB, в силіконовому чохлі, чорного кольору з зображенням тризубу у потерпілого ОСОБА_9 - визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та виправдати.
Вироком також вирішено долю речових доказів, а саме ухвалено вважати мобільний телефон марки «РОСО», моделі «С40», об`ємом пам`яті 64 GB, зеленого кольору, з картою пам`яті 2 GB, в силіконовому чохлі, чорного кольору з зображенням тризубу, який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_9 , повернутими власнику.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, що скоєні за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 в період часу 18.09.2024 по 21.09.2024, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, добровільно погодився на пропозицію раніше знайомого командира механізованої роти військової частини НОМЕР_1 - ОСОБИ №1, щодо вчинення окремого злочину за попередньою змовою групою осіб у якості співвиконавців, а саме таємного викрадення майна ПП «Приорітет-1», що відноситься до підприємств оборонно-промислового комплексу та розташоване у АДРЕСА_3 , разом із ніде не працюючим та не маючим законних джерел прибутку, раніше знайомим їм місцевим мешканцем м.Покров Нікопольського району Дніпропетровської області - ОСОБОЮ №5. При цьому, ОСОБА №5 та ОСОБА_8 не були обізнані про вчинення цього та попередніх злочинів ОСОБОЮ №2, ОСОБОЮ №4 у складі організованої ОСОБОЮ №1 злочинної групи. Так, в ніч з 20.09.2024 на 21.09.2024, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_8 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою з ОСОБОЮ №1, ОСОБОЮ №2 та ОСОБОЮ №5, та за вказівкою ОСОБИ №1, який попередньо узгодивши свої дії з охоронцем ПП «Приорітет-1» ОСОБОЮ №4, що за допомогою месенджера «Signal» повідомив ОСОБІ №1 місця розташування цінного майна на підприємстві, місця безперешкодного доступ до території підприємства, відсутність сторонніх осіб та працівників правоохоронних органів на території підприємства та поруч, і здійснював заходи щодо дотримання конспірації всіх учасників групи, спільно з останніми, керуючись єдиним з ними корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, відповідно до відведеної йому ролі співвиконавця, будучи залученим за попередньою змовою з ОСОБОЮ №1 для полегшення вчинення окремого злочину, та не будучи обізнаним про вчинення цього та попередніх злочинів останніми у складі вказаної організованої злочинної групи, разом з останнім (ОСОБОЮ №1) на автомобілі марки «Mitsubishi», моделі «L200», з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_2 » з автомобільним причепом «Y6WG02615Р0001735» та залученим, за попередньою змовою з виконавцем ОСОБОЮ №2 для полегшення вчинення окремого злочину, ніде не працюючим та не маючим законних джерел прибутку місцевим мешканцем м.Покров Нікопольського району Дніпропетровської області у якості співвиконавця - ОСОБОЮ №5, який не був обізнаний про вчинення попередніх та цього злочину останніми у складі вказаної організованої злочинної групи, разом з ОСОБОЮ №2, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, на автомобілі марки «Nissan», моделі «Navara», чорного кольору, без вантажної платформи, з малюнком білого кольору на склі задньої лівої дверці, у вигляді «голови Пітбуля» з причепом, яким останніх забезпечив ОСОБА №2 як командир роти, проникли через незачинені ворота на огороджену територію ПП «Приорітет- 1», розташовану за адресою: Херсонська область, Бериславський район, м. Берислав вул. Губайдуліна, 1, де їх зустрів пособник ОСОБА №4, який орієнтував організатора злочинної групи, щодо місця розташування цінного майна на підприємстві, надав доступ до території підприємства та здійснював заходи, щодо дотримання конспірації всіх членів злочинної групи, в умовах дії воєнного стану, введеного в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, і продовжуючи реалізацію свого злочинного плану вказані особи, таємно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом пошкодження та розбирання трансформатору ТМРУ 2000/10 (ТМПУ 1000 кВА 6/0,22/0,23 кВ 74,3/867/3000А, 1988 р.в.), який знаходився на першій площадці підприємства, здійснили з нього крадіжку 2-х мідних котушок та мідних обмотувальних стрічок, загальною вагою брухту кольорових металів (міді) - 1420 кг., які погрузивши до вантажної платформи автомобіля марки «Mitsubishi», моделі «L200», з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_2 » та прикріпленого до нього причепу з номером « НОМЕР_3 » вивезли з території ПП «Приоритет-1» в напрямку с. Новорайськ Бериславського району Херсонської області, тобто обернули вказане майно на свою користь розпорядилися ним на власний розсуд, чим спричинили ПП «Приорітет» майнову шкоду на суму 326600 гривень.
Крім того, ОСОБА_8 , будучи особою, яку 22.09.2024 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 12024231090001956 від 21.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вчинив новий умисний злочин проти власності, а саме 04.03.2025 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБОЮ №1, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, на автомобілі марки «Chevrolet», VIN: НОМЕР_4 , проникли на огороджену територію наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Таванська 2», що розташована за адресою: Херсонська область, м. Берислав вул. Кості Гордієнка, 70, де діючи в умовах дії воєнного стану, введеного в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом демонтажу, з 10 ряду сонячних панелей, вчинили крадіжку 6 інверторів моделі: STP 60-10 (потужність 60 кВт), вартістю 534986,04 грн. та шафи постійного струму 4.7: суматора постійного струму, 1000 V DC, 120А, IP 65, вартістю 5521,01грн., які погрузивши до салону та вантажної платформи автомобіля марки «Chevrolet», VIN: НОМЕР_5 , вивезли з території НФСЕ «Таванська 2», в напрямку c-ще Нововоронцовка Бериславського району Херсонської області, тобто обернули вказане майно на свою користь та розпорядилися ним на власний розсуд, чим спричинили ТОВ «Тавань Солар 2», майнову шкоду на загальну суму 540507,05 грн.
Вказані дії суд кваліфікував:
по першому епізоду - за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, що завдало значної шкоди потерпілому, вчинена в умовах воєнного стану;
по-другому епізоду, за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, вчинена в умовах воєнного стану, у великих розмірах.
Крім того, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_8 інкриміновано те, що він будучи особою, яку 22.09.2024 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 12024231090001956 від 21.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вчинив новий умисний злочин проти власності, а саме 13.02.2025 року, близько 02.30 год., на невстановленому досудовому слідству автомобілі, шляхом відчинення воріт, проник на територію наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Таванська 4», що розташована за адресою: Херсонська область, м.Берислав, на земельній ділянці з кадастровим номером 6520610100:02:001:0092, де діючи, в умовах дії воєнного стану, введеною в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом відкриття незачинених на замикаючий пристрій дверей, проник в адміністративну будівлю, яка використовувалася як кімната для відпочинку охорони, звідки, зі столу, умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, вчинив крадіжку мобільного телефону марки «РОСО», моделі «С40», об`ємом пам`яті 64 GB, зеленого кольору вартістю 3364,90 грн., з картою пам`яті 2 GB, вартістю 146,67 грн., в силіконовому чохлі, чорного кольору з зображенням тризубу, вартістю 188,53 грн., після чого місце вчинення злочину залишив, тобто обернув вказане майно на свою користь та розпорядилися ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 , майнової шкоди на загальну суму 3700,10 грн.
Вказані дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Разом з тим, суд визнав недоведеною вину ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України (за всіма епізодами згідно пред`явленого обвинувачення) та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Також прокурор просить дослідити наявні у матеріалах кримінального провадження документи з відомостями, які доводять факти та обставини, які мають значення для кримінального провадження, у тому числі:
-витяг з ЄРДР кримінального провадження №;1202523109000496 від 04 березня 2025 року;
-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04 березня 2025 року від ОСОБА_9 ;
-протокол огляду від 07 березня 2025 року із фототаблицею до нього;
-наказ директора ТОВ «Тавань Солар 3» №07-к від 14 вересня 2023 року про прийняття на роботу ОСОБА_9 на посаду чергового адміністратора;
-протокол огляду від 04 березня 2025 року із фототаблицею до нього;
-протокол огляду від 05 березня 2025 року;
-висновок експерта №1097/25 від 15 квітня 2025 року;
Крім того просить допитати потерпілого ОСОБА_9 ..
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України за епізодом викрадення мобільного телефону, не доведена.
Зазначає, що наявні в матеріалах провадження письмові докази, а також показання свідка ОСОБА_10 , підтверджують винуватість ОСОБА_8 за вказаним епізодом.
Зокрема вказаний телефон був виявлений у співмешканки обвинуваченого. При цьому, з її слів телефон приніс їй саме обвинувачений. Крім того, місце викрадення телефону знаходиться в зоні звичайної злочинної діяльності обвинуваченого, що полягала у вчиненні крадіжок, які зокрема мали місце з 18.09.2024 по 21.09.2024 та 04.03.2025 (що суд визнав доведеним).
Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що саме ОСОБА_8 викрав мобільний телефон.
Звертає увагу на правові позиції Верховного Суду в яких суд касаційної інстанції вказав на те, що КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів.
Також, на думку прокурора суд першої інстанції необґрунтовано послався на виправлення у заяві потерпілого про вчинення злочину, як одну з підстав для ухвалення виправдувального вироку. Так, суд не зазначив яким саме чином наявність такого виправлення впливає на доведеність обставин, що підлягають доказуванню у даній справі. Крім того, будь-які сумніви з приводу вказаного виправлення могли бути усунуті шляхом допиту потерпілого, однак, попри клопотання сторони обвинувачення, такий допит здійснено не було.
Натомість висновки суду про те, що встановлені обставини не виключають версію отримання ОСОБА_8 телефону як розрахунок за виконані роботи по ремонту автомобіля від військових є нічим не обґрунтованими, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено жодних доказів про те, що у період часу з 13.02.2025 по 04.03.2025 обвинувачений взагалі виконував якісь роботи, за які міг би отримати розрахунок мобільним телефоном. Зокрема стороною захисту не зазначено жодної конкретної особи, яка ніби то передала предмет кримінального правопорушення обвинуваченому.
Таким чином запропонована стороною захисту версія щодо вказаного епізоду не підтверджується жодними доказами.
Крім того, судом першої інстанції ОСОБА_8 призначене покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
Так, за результатами освідування обвинуваченого встановлено факт перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння, про що суду було надано належні та допустимі докази. Натомість суд не врахував дану обставину, як таку, що обтяжує покарання обвинуваченого.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що потерпілий ОСОБА_9 проживає в зоні активних бойових дій, а тому вчинення крадіжки в таких умовах носить особливу суспільну небезпеку.
Звертає увагу, що в умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов`язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, а суспільство об`єднане спільною метою протидії ворогу, безпідставне призначення наближеної до нижньої межі міри покарання, особі, яка систематично вчиняє крадіжки у зоні активних бойових дій, підриває довіру до суспільства та держави та її здатності забезпечити правопорядок.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2026 року скасувати та ухвалити новий вирок.
Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а вирок суду залишити без змін.
В судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.
В останньому слові ОСОБА_8 зазначив, що крадіжку телефону не вчиняв, наркотичні засоби не вживає.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, позиції сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Частина 1 ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 за першим та другим епізодами злочинної діяльності щодо викрадення обладнання та відповідні фактичні обставини, стороною обвинувачення не оспорюються, за наведеного предметом апеляційного перегляд є висновки суду щодо виправдання ОСОБА_8 за епізодом викрадення 13 лютого 2025 року мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_9 , а також відповідність призначеного покарання вчиненим ОСОБА_8 кримінальним правопорушенням та особі обвинуваченого.
В ході апеляційного провадження за клопотанням прокурора повторно досліджено письмові докази, що перелічені прокурором в апеляційній скарзі та які стосуються епізоду від 13 лютого 2025 року.
Що стосується допиту потерпілого ОСОБА_9 , то апеляційним судом вживалися заходи, щодо його виклику та допиту, зокрема в режимі відеоконференції, однак потерпілий не з`явився.
Крім того сторона обвинувачення взяла на себе зобов`язання забезпечити участь потерпілого в судовому засіданні, однак явку потерпілого в судове засідання не забезпечено. В судовому засідання 05 жовтня 2026 року прокурор відмовився від допиту потерпілого.
Щодо доведеності вини ОСОБА_8 за епізодом викрадення мобільного телефону.
За вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст.284 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст.91 КПК України у кримінальному провадженні зокрема підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
Обов`язок доказування вказаних обставин покладається на сторону обвинувачення (слідчого, прокурора), яка в ході судового розгляду, надавши суду для оцінки фактичні дані, які містяться в показаннях потерпілого, свідків, речових доказах, документах, висновках експертів, має довести наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч.1 ст.84, ч.1 ст.92 КПК України).
Суд же в ході судового розгляду має надати оцінку такими доказам за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та надати оцінку доказам з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При цьому суд керується принципом, що жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст.94 КПК України).
Водночас в кримінальному провадженні діє презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом .Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. (ст.17 КПК України).
Таким чином стороною обвинувачення винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, котра є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).
На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд дотримався вказаних вимог закону та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що наданими стороною обвинувачення доказами не доведено поза розумним сумнівом скоєння ОСОБА_8 13.02.2025 року, близько 02.30 год., на території наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Таванська 4», що розташована за адресою: Херсонська область, м. Берислав, на земельній ділянці з кадастровим номером 6520610100:02:001:0092, крадіжки телефону марки «РОСО», моделі «С40», що належить ОСОБА_9 .
Так, на підтвердження своєї позиції, щодо скоєння ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення стороною обвинувачення надано наступні письмові докази:
- витяг з ЄРДР, кримінальне провадження № 1202523109000496 від 04.03.2025 року;
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04.03.2025 від ОСОБА_9 , згідно якого потерпілий повідомив про крадіжку у нього о 02:30 13.02.2025 року мобільного телефону марки «РОСО», моделі «С40», об`ємом пам`яті 64 GB, зеленого кольору;
- протокол огляду від 07.03.2025 року із фото таблицею до нього, відповідно до якого оглянута територія та приміщення ТОВ «Тавань Солар 4» на земельній ділянці із кадастровим номером: 6520610100:02:001:0092 за місцем вчинення крадіжки мобільного телефону марки «РОСО»;
- наказ директора ТОВ «Тавань Солар 3» № 07-к від 14.09.2023 року про прийняття на роботу ОСОБА_9 на посаду чергового адміністратора;
- протокол огляду від 04.03.2025 року із фото таблицею до нього, відповідно до якого під час слідчої дії за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 добровільно видала працівникам поліції мобільний телефон марки «РОСО», моделі «С40», належний ОСОБА_9 , який залишив вдома її співмешканець ОСОБА_8 ;
- протокол огляду від 05.03.2025 року, згідно з яким працівниками оглянуто зміст мобільного телефону марки «РОСО», моделі «С40», належний ОСОБА_9 . Після чого телефон повернуто власнику ОСОБА_9 для зберігання;
- висновок експерта № 1097/25 від 15.04.2025, відповідно до якого ринкова вартість досліджуваних об`єктів, з урахуванням зносу, станом на 13.02.2025, становила: мобільний телефон марки «РОСО» моделі С40, об`ємом пам`яті 64GB, зеленого кольору, бувший у використанні, придбаний в грудні 2022 року - 3364,90 грн.; силіконовий чохол чорного кольору із зображенням тризубу (гербу України), бувший у використанні - 188,53 грн.; карта пам`яті об`ємом 2GB - 146,67грн., загальна вартість об`єктів дослідження становила 3700,10 грн.
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04.03.2025 року від обвинуваченого ОСОБА_8 та його пояснення, в яких останній вказав на факт заволодіння ним мобільним телефоном РОСО» моделі С40 та описав обставини його викрадення.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції визнав недопустимими доказами протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04.03.2025 року від обвинуваченого ОСОБА_8 та його письмові пояснення і зазначив, що інші надані стороною обвинувачення докази не доводять винуватість ОСОБА_8 у таємному викраденні телефону.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Щодо недопустимості доказів.
Так, свої висновки щодо недопустимості як доказів протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.03.2025 року від ОСОБА_8 та письмових пояснень, суд мотивував тим, що вони отримані з порушенням права особи на захист , адже отримані від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання.
Дійсно, зміст зазначених документів не місить жодних відомостей, щодо того, що ОСОБА_8 був повідомлений про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, водночас бажав надати визнавальні пояснення.
Окремо слід зазначити, зо відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є зокрема показання. За правилами ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України.
Виходячи зі змісту наданих стороною обвинувачення документів, а саме протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 та письмових пояснень, вказані заяви, по суті є позасудовими показаннями, і в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК України не можуть бути визнані допустимими доказами у справі.
Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано визнав вказані докази недопустимими, що в повній мірі узгоджується і з правовою позицію ККС ВС, що викладена в постанові від 07 травня 2025 року у справі №705/2043/14-к.
Щодо доведеності вини.
Що стосується доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому епізоду крадіжки мобільного телефону, що належить ОСОБА_9 , то як вірно вказав суд першої інстанції наявними в матеріалах кримінального провадження доказами таку вину не доведено.
Так, надані стороною обвинувачення письмові докази підтверджують лише факт викрадення невідомими особами мобільного РОСО», моделі «С40», об`ємом пам`яті 64 GB, належного ОСОБА_9 та факт його видачі працівниками поліції свідком ОСОБА_10 , яка є співмешканкою ОСОБА_8 .
Сам обвинувачений заперечив факт викрадення даного телефону та під час судового розгляду зазначив, що телефон отримав в якості оплати від військових за ремонт транспортного засобу. Крім того, обвинувачений заперечив факт підписання ним заяви про вчинене кримінальне правопорушення та пояснень, де він зізнається у викраденні телефону.
Згідно протоколу огляду місця події від 04 березня 2025 року (т.3 а.п.174) ОСОБА_10 добровільно видала працівникам поліції телефон РОСО у корпусі бірюзового кольору. При цьому зазначила, що вказаний мобільний телефон приніс додому і залишив її співмешканець ОСОБА_8 , приблизно в січні 2025. Точної дати вона не пам`ятає. Звідки телефон їй невідомо.
Будь-яких інших відомостей, щодо обставин появи у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 мобільного телефону матеріали провадження не містять.
Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04.03.2025 від ОСОБА_9 , потерпілий повідомив про крадіжку його мобільного телефону марки «РОСО», моделі «С40», об`ємом пам`яті 64 GB, зеленого кольору, яка вчинена 13.02.2025 року близько 02:30 здійснено невідомими особами за адресою м.Берислав, К.Гордієнко, 35 (т.3 а.п.139).
Водночас, ані зміст вказаної заяви, ані будь-які інші письмові докази, що надані стороною обвинувачення не містять жодних відомостей, що ОСОБА_8 13 лютого 2025 року перебував на місці вчинення крадіжки за адресою м.Берислав, К.Гордієнко, 35, чи на території наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Таванська 4», що розташована за адресою: Херсонська область, м.Берислав, на земельній ділянці з кадастровим номером 6520610100:02:001:0092. Не містять такі матеріали і відомостей, про те, що саме ОСОБА_8 скоїв таємне викрадення даного майна.
Посилання апеляційної скарги прокурора на те, що місце викрадення телефону потерпілого розташоване в межах території звичної злочинної діяльності обвинуваченого, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони є непереконливими.
Відповідно до встановлених в ході судового розгляду обставин, обвинуваченим скоєно два епізоди крадіжки: перший епізод - за адресою м. Берислав по вул. Губайдуліна, 1, другий - на огороджені території наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Таванська 2», що розташована за адресою: Херсонська область, м. Берислав вул. Кості Гордієнка, 70.
Обвинуваченого визнано винним у вчиненні лише двох епізодів крадіжок, які вчинені в різних місцях, а тому відсутні будь-які підстави стверджувати про наявність у обвинуваченого певної «звичної території злочинної діяльності».
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що місцем викрадення мобільного телефону, що належить ОСОБА_9 є територія наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Таванська 4», що розташована за адресою: Херсонська область, м.Берислав, на земельній ділянці з кадастровим номером 6520610100:02:001:0092.
Дійсно, місце викрадення мобільного телефону є наближеним до місця вчинення ОСОБА_8 04 березня 2025 року епізоду крадіжки, після якого його і було затримано. Водночас, зазначена обставина сама по собі не може свідчити, що вказану крадіжку телефону скоїв саме ОСОБА_8 , оскільки датою її вчинення є 13 лютого 2025 року, при цьому відсутні будь-які відомості щодо перебування ОСОБА_8 поруч з місцем викрадення телефону у вказану дату.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на виправлення у заяві потерпілого про вчинення злочину, як одну з підстав для ухвалення виправдувального вироку, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки суд хоч і послався на вказану обставину, проте підставами виправдання обвинуваченого стала саме недоведеність скоєння ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Що стосується посилань прокурора на практику суду касаційної інстанції щодо можливості встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, на підставі їх логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку, то слід зазначити наступне.
Дійсно практика суду касаційної інстанції свідчить про те, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. (постанова ККС ВС № 202/6517/23 від15 вересня 2025 року.
Водночас, виходячи зі змісту постанов, в яких суд касаційної інстанції констатував можливість застосування такого підходу, встановлені судами обставини кримінального провадження у таких справах дозволяли суду встановити логічний зв`язок між поведінкою обвинуваченого чи місцем його перебування поруч з місцем вчинення злочину та наслідками, що настали зокрема заподіянням шкоди здоров`ю чи власності. При цьому обставини справи виключали будь-яке інше пояснення події, окрім як вчинення злочину саме обвинуваченим.
У даному випадку неможливо встановити такий логічний зв`язок, оскільки стороною обвинувачення доведено лише наслідок у виді викрадення у ОСОБА_9 мобільного телефону. Однак, матеріали провадження не містять жодних доказів, що саме ОСОБА_8 причетний до даної події.
Єдина обставина, яка пов`язує ОСОБА_8 із вказаним телефоном це факт його вилучення у співмешканки обвинуваченого, яка добровільно видала телефон, та повідомила, що саме ОСОБА_8 приніс його додому.
Однак, факт виявлення даного телефону у співмешканки ОСОБА_8 прямо не свідчить, що саме ОСОБА_8 скоїв викрадення даного майна, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини не виключають іншу версію подій щодо обставин отримання ОСОБА_8 телефону. Зокрема матеріалами провадження не спростовано версію обвинуваченого, щодо отримання телефону в якості оплати за ремонт автомобіля.
Твердження апеляційної скарги прокурора про те, що запропонована стороною захисту версія щодо вказаного епізоду не підтверджується жодними доказами апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки положеннями ч.2 ст.17 КПК України визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
В кримінальному провадженні саме на сторону обвинувачення покладено обов`язок доведення винуватості особи за стандартом доведеності «поза розумним сумнівом».
Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії події, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
За наявності версії сторони захисту про отримання ОСОБА_8 телефону в якості плати за ремонт автомобіля та відсутності відомостей про перебування ОСОБА_8 13 лютого 2025 року на місці скоєння кримінального правопорушення чи безпосередньо викрадення саме ним даного телефону, дана обставина викликає обґрунтовані сумніви в доведеності його винуватості за вказаним епізодом.
Фактично версія сторони обвинувачення зводиться до припущень, що серед невідомих осіб, які 13 лютого 2025 року проникли на територію наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Таванська 4», що розташована за адресою: Херсонська область, м.Берислав, на земельній ділянці з кадастровим номером 6520610100:02:001:0092, перебував ОСОБА_8 та саме він викрав у потерпілого ОСОБА_9 телефон.
Однак відповідно до приписів ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з приводу того, що в ході судового розгляду не здобуто достатніх доказів того, що ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, належного потерпілому ОСОБА_9 мобільного телефону марки «РОСО», моделі «С40», об`ємом пам`яті 64 GB, зеленого кольору, з картою пам`яті 2 GB, в силіконовому чохлі, чорного кольору з зображенням тризубу, з приміщення адміністративної будівлі на території наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Таванська 4», що розташована за адресою: Херсонська область, м. Берислав.
Щодо покарання.
Відповідно до вимог ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, зазначив, що врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що його обтяжують.
Разом із цим, як вірно вказує в апеляційній скарзі прокурор суд першої інстанції при призначені покарання залишив поза увагою ряд обставин, щодо особи обвинуваченого, а також характеру та тяжкості скоєних ОСОБА_8 злочинів. Крім того, суд прийшов до помилкового висновку щодо відсутності обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 .
Так, у вироку суд зазначив, що стороною обвинувачення не доведено існування заявленої обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Однак такі висновки суду першої інстанції є безпідставними, оскільки наявні в матеріалах справи відомості підтверджують існування вказаної обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого.
Так, за другим епізодом злочинної діяльності ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 04.03.2025 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБОЮ №1, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, на автомобілі марки «Chevrolet», проникли на огороджену територію наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Таванська 2», що розташована за адресою: Херсонська область, м. Берислав вул. Кості Гордієнка, 70, де діючи в умовах дії воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом демонтажу, з 10 ряду сонячних панелей, вчинили крадіжку 6 інверторів моделі: STP 60-10 (потужність 60 кВт), вартістю 534986,04 грн. та шафи постійного струму 4.7: суматора постійного струму, 1000 V DC, 120А, IP 65, вартістю 5521,01грн., які погрузивши до салону та вантажної платформи автомобіля марки «Chevrolet», VIN: НОМЕР_5 , вивезли з території НФСЕ «Таванська 2», в напрямку c-ще Нововоронцовка Бериславського району Херсонської області, чим спричинили ТОВ «Тавань Солар 2», майнову шкоду на загальну суму 540507,05 грн.
Відповідно до матеріалів провадження, вказане кримінальне правопорушення було припинене працівниками поліції, оскільки ОСОБА_8 разом із співучасником 04 березня 2025 року було затримано разом із викраденим майном.
04 березня 2025 року, у зв`язку із виявленням у ОСОБА_8 ознак наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, почервоніння очей, сповільнена реакція очей на світло, його направлено на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №228 від 05.03.2025 встановлено, що у ОСОБА_8 наявна гостра інтоксикація внаслідок вживання канабіоїдів, неускладнена. В сечі виявлені канабіоїди (т.3 а.п. 226-227).
Таким чином, наявними в матеріалах провадження відомостями підтверджено, що ОСОБА_8 , вчиняючи 04 березня 2025 року злочин перебував у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, у зв`язку із чим суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо відсутності обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_8 , передбаченої п.13 ч.1 ст.67 КК України.
Також суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам даного кримінального провадження та відомостям про особу обвинуваченого в контексті призначення покарання.
Зокрема суд формально послався на зазначені обставини та врахував фактично лише зміст досудової доповіді.
Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_8 раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, має місце проживання, на обліках не перебуває.
Відповідно досудової доповіді Нікопольського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 01.09.2025 року щодо ОСОБА_8 , орган пробації дійшов висновку про високу ймовірність скоєння обвинуваченим повторного кримінального правопорушення по групі статичних факторів.
Разом з тим, ОСОБА_8 вчинив два епізоди тяжкого злочину проти власності, а саме: ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, що завдало значної шкоди потерпілому, вчинена в умовах воєнного стану; та ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, вчинена в умовах воєнного стану, у великих розмірах.
Слід зазначити, що поведінка обвинуваченого та обставини скоєних ним кримінальних правопорушень свідчать про усталеність його протиправної поведінки, оскільки ОСОБА_8 04 березня 2025 року повторно вчинив тяжке кримінальне правопорушення із заподіянням шкоди у великих розмірах, вже будучи підозрюваним у скоєнні першого епізоду злочинної діяльності та при цьому до нього було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби.
Окремо слід звернути увагу на характер злочинної діяльності ОСОБА_8 , яка полягала у розкраданні електрообладнання підприємств, зокрема сонячної електростанції в зоні бойових дій.
В умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов`язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, а суспільство об`єднане спільною метою протидії ворогу, ОСОБА_8 обрав шлях злочинної діяльності, зокрема щодо розкрадання електрообладнання підприємств, в час коли енергосистема та промисловість України зазнає систематичних обстрілів з боку держави-агресора.
Сукупність наведених обставин, з огляду на відомості про особу обвинуваченого, характер та тяжкість скоєних ним кримінальних правопорушень, наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого (вчинення кримінального правопорушення, особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів), свідчить про те, що визначена судом першої інстанції міра покарання є явно недостатньою для виправлення ОСОБА_8 .
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Санкція ч.4 ст.185 КК України за скоєні ОСОБА_8 кримінальні правопорушення, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
Апеляційний суд, врахувавши всі передбачені ст.65 КК України обставини зважаючи на обставини даного кримінального провадження, усталеність протиправної поведінки ОСОБА_8 , тяжкість та характер скоєних ним кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, вважає що покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.
З огляду на тяжкість та характер скоєних ОСОБА_8 кримінальних правопорушень саме такі вид та міра покарання матимуть на обвинуваченого належних виховний вплив та сприятимуть його виправленню та попередженню нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного покарання.
На підставі викладеного, керуючись ч.15 ст.615, ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.4 ст.185 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Зарахувати ОСОБА_8 в строк відбуття призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 21.09.2024 по 23.09.2024 та з 04.03.2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржений учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
Оригінал: reyestr.court.gov.ua