Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №585/3702/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/3702/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Машина І. М.

Номер провадження 33/816/1559/26Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання Кравченко Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Суми про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Цимбала Володимира Івановича на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03.09.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Цимбала В.І.,

установив:

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03.09.2026 ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців та стягнуто судовий збір, за те, що 17.08.2026 о 21.00 год в с. Перекопівка, дорога Р-60 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом БМВ д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечної швидкості руху та з`їхав на узбіччя, допустивши наїзд на металеву перешкоду відбійник. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3.б, п.12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Цимбал В.І. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, а провадження у справі закрити, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник посилається на те, що висновок суду про наявність вини в діях ОСОБА_1 ґрунтується фактично тільки на протиправному протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПРі №755608 від 26.08.2026, складеному через 9 днів після події і не на місці ДТП інспектором Роменського РВП ГУНП в Сумській області Омельченком В.А. відносно ОСОБА_1 , в якому викладена абстрактна та суб`єктивна думка поліцейського, який не є ні фахівцем в області автотехнічних досліджень, ні експертом у розумінні статті 273 КУпАП. Крім цього, протокол не підписано ні свідками, ні потерпілими, як не містить інформації щодо інших доказів.

На думку апелянта, в матеріалах справи немає жодного доказу, який би з достовірністю підтверджував той факт, що водій ОСОБА_1 не виконав вимог пунктів 2.3.6 та 12.1 ПДР України, в наслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода і що саме його неправомірні дії знаходилися в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, суддя апеляційного суду дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

На думку судді апеляційного суду, розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення, суддя суду першої інстанції правильно встановила, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддею були досліджені наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 755608 від 26.08.2026; рапорти працівника поліції від 17.08.2026 про надходження повідомлення зі служби 102 про те що 17.08.2026 року о 21:17 за адресою: Роменський район, с. Перекопівка, вулиця немає, заявниця ОСОБА_2 повідомила, що знаходиться на трасі, побачила, що в кюветі авто, можливо врізався в дерево; потерпіла ОСОБА_3 написала відмову від огляду та від госпіталізації; схема до протоколу огляду місця ДТП від 17.08.2026, відеозапис на диску CD долучений до протоколу.

Саме з врахуванням вищезазначених доказів, які зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими, досліджені та перевірені в повному обсязі з наданням належної правової оцінки, суддя суду першої інстанції і дійшла висновку, з яким також погоджується і суддя апеляційної інстанції, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується виключно на протоколі про адміністративне правопорушення, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції дослідив наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, надав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху та наявність причинного зв`язку між допущеним порушенням і дорожньо-транспортною пригодою, а факт складення протоколу через певний проміжок часу після ДТП та не безпосередньо на місці події не свідчить про його недопустимість. Апелянтом не наведено норми закону, яка б за таких обставин позбавляла протокол доказового значення.

Не є підставою для скасування постанови й посилання на те, що протокол складений працівником поліції, який не має статусу експерта, оскільки поліцейський при складанні протоколу не проводить експертного дослідження, а фіксує встановлені обставини події, які підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Посилання на відсутність підписів свідків чи потерпілих також не спростовує висновків суду, оскільки змістом самого протоколу наявність їх підписів не передбачено. При цьому власноруч проставлений ОСОБА_1 підпис міститься на протоколі (а.с. 1).

Доводи про відсутність доказів порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3 та 12.1 ПДР України і причинного зв`язку з ДТП фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. При цьому конкретних доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, апеляційна скарга не містить.

Відсутність висновку автотехнічної експертизи також не свідчить про недоведеність вини, оскільки необхідність її проведення визначається з урахуванням конкретних обставин справи, а апелянтом не доведено, що встановлення обставин ДТП було неможливим без застосування спеціальних знань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а фактично спрямовані на переоцінку досліджених ним доказів.

Разом з тим, на думку судді апеляційного суду, обраний суддею суду першої інстанції вид адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, є надто суворим та не відповідає обставинам справи та вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Так, санкцією ст. 124 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вирішуючи питання щодо виду та розміру адміністративного стягнення, суд врахував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, наявність в авто пасажирів, а також те, що ОСОБА_1 не в повній мірі визнав свою вину.

З врахуванням зазначеного, не встановивши, при цьому, чи існують у даному випадку обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суддя вважала за необхідне піддати останнього адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, яке є наближеним до максимального, відповідно до санкції ст. 124 КУпАП.

Разом з тим, на думку судді апеляційного суду, суддею першої інстанції не в повному обсязі були враховані положення ч. 2 ст. 30 КУпАП, якими визначено, що позбавлення наданого права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом. Доказів грубого чи повторного порушення ОСОБА_1 порядку користування правом керування транспортним засобом матеріали прави не містять.

Крім того, з врахуванням того, що потерпілі претензії до правопорушника не мають, за відсутності обтяжуючих обставин та тяжких наслідків, на думку судді апеляційного суду, ОСОБА_1 має бути підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що, у даному випадку, буде достатнім та справедливим, та таким, що відповідає вимогам вищезазначеного закону.

За таких обставин, оскаржувана постанова судді суду першої інстанції, в частині накладення на ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП адміністративного стягнення, підлягає зміні, а апеляційна скарга захисника Цимбала В.І. частковому задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Цимбала Володимира Івановича задовольнити частково.

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП змінити, в частині призначеного адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині постанову залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова