Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №592/5374/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/5374/25Головуючий у суді 1-ї інстанції - Алфьоров А. М.

Номер провадження 33/816/435/26Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шевченко Д.С., розглянувши у судовому засіданні у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ткачука А.Ю. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2025 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що 22 березня 2025 року о 00 год. 15 хв. в м. Суми, по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 22, керував транспортним засобом AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 7510, результат 1,70 Проміле, тест 395, чим порушив п. 2.9 А Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Ткачук А.Ю. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі за ч. 1 ст.130 КУпАП відносно його підзахисного закрити, за відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог, захисник не навів жодних доводів, а зазначив лише, що скарга у такому вигляді подана ним з метою дотримання встановленого законом 10-ти денного строку на апеляційне оскарження. Крім того, захисник зазначив, що після ознайомлення з матеріалами справи, ним буде подано доповнення та уточнення до апеляційної скарги, з викладенням мотивів незаконності оскаржуваного ним рішення суду першої інстанції.

Однак, доповнення до апеляційної скарги апелянтом - захисником Ткачук А.Ю. так подано і не було.

У свою чергу, інший захисник Шевченко Д.С., який здійснює захист ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з клопотаннями про зупинення провадження у справі до моменту звільнення останнього з військової служби, про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими та неналежними, про визнання процедури огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а її результати – недійсними, про дослідження матеріалів справи у судовому засіданні та окремо просив, у разі визнання ОСОБА_1 винним, накласти на останнього адміністративне стягнення , застосувавши аналогію права, на підставі ст. 69 КК України, у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

У подальшому, захисник Шевченко Д.С. подав клопотання, в якому просив закрити справу у зв`язку з закінченням строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

У призначене судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, проте, присутній у судовому засіданні захисник Шевченко Д.С. не заперечував щодо здійснення апеляційного розгляду у відсутність його підзахисного.

А тому, заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Д.С., який подану апеляційну скаргу та клопотання підтримав, просив їх задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, була встановлена суддею з врахуванням зібраних у справі доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 278129 від 22 березня 2025 року, результату проведеного огляду за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 з позитивним показником 1,70 Проміле, Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складеного адміністративного матеріалу.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було проглянуто і апеляційним судом.

Саме його даними, підтверджується зупинка транспортного засобу AUDI A4, р.н.з. НОМЕР_1 , яким, як було встановлено, керував ОСОБА_1 , під час спілкування з яким працівники поліції виявили у останнього ознаки сп`яніння, що і стало підставою для пропозиції пройти огляд на визначення такого стану на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest чи у медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки, результат виявився позитивним – 1,70 Проміле, при допустимій нормі 0,20 Проміле. З таким результатом ОСОБА_1 був згоден і проходити огляд у лікарні не бажав, після цього відносно останнього був складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який він підписав особисто і жодних зауважень чи заперечень щодо його змісту не склав.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що прохаючи визнати вказаний відеозапис недопустимим доказом, захисник не вказує, що саме свідчить про те, що здійснений він був з порушенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», порушення ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» і не надає доказів на підтвердження того, що даний відеодоказ було спотворено, змонтовано чи сфальсифіковано, а тому підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.

Крім того, під час перегляду вказаного відеозапису, апеляційним судом не було встановлено обставин, які б вказували на те, що при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, працівниками поліції не було дотримано Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, а тому, підстави для задоволення клопотання захисника про визнання процедури огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, відсутні.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП було встановлено суддею суду першої інстанції за результатом повного, всебічно та об`єктивно дослідження наявних у справі доказів, яким була надана належна правова оцінка, та якими не підтверджено наявність обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення.

Що стосується доводів захисника про застосування у даному випадку аналогії права з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд зауважує, що такі доводи, у даному випадку, є безпідставними, з врахуванням наступного.

Так, відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

У свою чергу, ЄСПЛ, дійсно, неодноразово звертав увагу на недосконалість законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

При цьому, виходячи із системного аналізу законів України, в тому числі і КУпАП, а також усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення питання накладення на особу адміністративного стягнення, гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не поширюються, оскільки прогалини у законодавстві України про адміністративні правопорушення у цій сфері немає, і про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання мова не йде, що у свою чергу не надає можливості застосувати аналогію закону, як просить захисник у поданій апеляційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП чітко визначено, що на осіб, які дане правопорушення вчинили, накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За встановлених обставин винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення на останнього було вірно накладено суддею з врахуванням діючого законодавства, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яке є безальтернативним.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_2 про зупинення провадження до звільнення останнього з військової служби, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Згідно з ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, при цьому, має адвокатів, які представляють його інтереси під час розгляду справи, один з яких подавав апеляційну скаргу на прийняте рішення, а інший був безпосередньо присутнім у судовому засіданні під час апеляційного розгляду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 належним чином забезпечив свій захист.

З врахуванням вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що у даному випадку підстави для зупинення провадження у вказаній справі відсутні, і у задоволенні поданого захисником Шевченко Д.С. клопотання про зупинення провадження до звільнення ОСОБА_1 з військової служби, також, слід відмовити.

Що стосується клопотання щодо закриття провадження у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, то вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та особу винного, призначив останньому безальтернативне адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що вказане правопорушення не є триваючим і як встановлено ч. 6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Як зазначено у протоколі серії ЕПР1 № 278129, датою вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначено 22 березня 2025 року і річний строк накладення адміністративного стягнення фактично закінчився б 22 березня 2026 року. Судове рішення суддею суду першої інстанції у даній справі постановлено 29 липня 2025 року, тобто, адміністративне стягнення було накладено на ОСОБА_3 в межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

З врахуванням як вищезазначеного, так і тих обставин, що неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, за яких постанова судді підлягала б до скасування з прийняттям апеляційним судом нової постанови під час апеляційного перегляду не встановлено, підстави для задоволення клопотання захисника щодо закриття провадження у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, також відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити захиснику Шевченку Д.С. у задоволенні клопотань про зупинення даного провадження до звільнення ОСОБА_1 з військової служби та щодо закриття справи у зв`язку з закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Ткачука А.Ю. на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.