Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №576/2891/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/2891/25Головуючий у суді 1-ї інстанції - Мазур С. А.

Номер провадження 33/816/836/26Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює у ТОВ «Дюстрейд»

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік за те, що він, за даними протоколу серії ЕПР1 №500751, 01 листопада 2025 року о 23 год. 20 хв. у м. Глухів по вулиці Героїв Небесної Сотні, керував автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора так і в Глухівській міській лікарні відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суддею суду першої інстанції не було враховано чисельні порушення з боку працівників поліції які полягають у тому, що після зупинки транспортного засобу було зазначено, що з салону автомобіля відчувається запах алкоголю, а не з порожнини рота водія транспортного засобу, що направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я поліцейськими взагалі не було складено, і пройти огляд у нього не вимагали, як передбаченого Законом, а пропонували і після складання протоколу, від керування транспортним засобом його не відсторонили, при цьому, до ТЦК та СП він їхав на власному транспортному засобі, що свідчить, про те що у поліцейських не було достатніх доказів вважати, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Також, апелянт зауважує, що він, як водій, не відмовлявся від проходження огляду у Глухівській міській лікарні, куди доставлений не був, а відмовився від проходження огляду, оскільки перебував у ТЦК та СП, не керував транспортним засобом і не планував керувати у подальшому.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що з самого початку законні підстави для зупинки транспортного засобу під його керуванням були відсутні і йому взагалі не було повідомлено, що стало причиною для цього, у зв`язку з чим він не був зобов`язаний виконувати подальші вказівки поліцейських, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доповівши зміст оскаржуваного судового рішенні та доводи апеляційної скарги, заслухавши особу, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 на підтримку апеляційних доводів та вимог, перевіривши матеріали даної справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 надаючи свої пояснення в судовому засіданні, вину за ч.1 ст.130 КУпАП не визнавав та просив закрити провадження за відсутності в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. При цьому, ОСОБА_1 посилався на те, що зупинку транспортного засобу під його керуванням було здійснено працівниками поліції незаконно, оскільки він не порушував правил дорожнього руху, що останніми була порушена процедура огляду на стан сп`яніння, оскільки його не направляли до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, а доставили спочатку до ТЦК для з`ясування обставин перебування його в розшуку, де він дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки вважав, що не є водієм і не мусить проходити огляд.

Проте, незважаючи на таку позицію ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення була встановлена суддею суду першої інстанції з врахуванням наявних у справі доказів, а саме, протоколу серії ЕПР1 № 500751 від 01 листопада 2025 року та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складеного адміністративного матеріалу.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх сумнівність, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, вищезазначений відеозапис було проглянуто і апеляційним судом, в порядку підготовки даної справи до апеляційного розгляду, і саме його даними, на спростування доводів апелянта, підтверджується законність зупинки транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н. НОМЕР_1 , оскільки його водій здійснював рух у комендантську годину, що в умовах воєнного стану, який діє на даний час, заборонено. Працівниками поліції було встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 , а у зв`язку з тим, що в автомобілі перебував він не один, а ще був пасажир, і у салоні відчувався запах алкоголю, працівники запропонували саме водієві пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер чи у медичному закладі, за підозри керування транспортним засобом у такому стані. ОСОБА_1 погодився пройти огляд у лікарні, проте, по базі даних працівниками поліції було встановлено, що за даними ТЦК та СП останній перебуває у розшуку. На запитання поліцейських з цього приводу, ОСОБА_1 повідомив, що був у ТЦК та СП і оголошення його у розшук скасовано, однак, зателефонувавши до ТЦК, чіткої відповіді чи перебуває останній у розшуку, чи не перебуває, працівник поліції не отримав.

Вказані обставини стали підставою для того, що працівники поліції, разом з ОСОБА_1 направились до ТЦК, з метою підтвердження чи спростування перебування останнього у розшуку та для отримання відповідного Акту. У ТЦК та СП було з`ясовано, що ОСОБА_1 у розшуку не перебуває, при цьому останній на місці, не залишаючи кабінет, почав вживати алкогольні напої, а на запитання працівника поліції, на що він це робить та чи буде їхати до лікарні для проходження огляду на стан сп`яніння, отримав відповідь, що сенсу в цьому вже немає, оскільки він випив спиртне і за кермом не перебуває. Зазначене було розцінено поліцейським як відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, що і стало підставою для складання відносно останнього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, спростовуючи доводи апелянта, апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1 був доставлений спочатку до ТЦК та СП з метою з`ясування обставин, як зазначалось вище, перебування його у розшуку, і коли підтвердилось те, що розшук скасовано, працівники поліції мали доставити його, саме як водія, якого було зупинено і виявлено ознаки сп`яніння, до медичного закладу, де він сам погодився пройти огляд на стан сп`яніння, від якого, у подальшому, відмовився, та ще й вжив алкогольні напої у присутності поліцейських та представника органу військового управління в Україні.

Крім того, на спростування доводів апелянта, апеляційний суд зауважує, що обставин, за яких можливо було б дійти висновку про порушення працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, якими закріплена процедура проведення огляду особи на стан сп`яніння, встановлено не було.

Апеляційний суд наголошує, що у даній справі для визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ключовим є те, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху він, як водій, був зобов`язаний, а не мав право, на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння, однак, відмовився від цього, що свідчить про наявність в його діях ознак вказаного адміністративного правопорушення.

При цьому, посилання ОСОБА_1 на те, що він відмовився від проходження огляду, оскільки перебував у ТЦК та СП, не керував транспортним засобом і не планував керувати у подальшому, є надуманими та безпідставними та такими, що спростовані вищезазначеним відеозаписом, який було вірно враховано судом першої інстанції, як доказ винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу та незаконність притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і під час апеляційного перегляду даної справи таких обставин встановлено не було.

За таких обставин, всупереч доводів апелянтів, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою, не вбачає підстав для її скасування, а тому, вказане рішення судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.