Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №587/4822/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/4822/25Головуючий у суді 1-ї інстанції - Вортоломей І. Г.

Номер провадження 33/816/827/26Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,в залі суду в місті Суми розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бровка Р.М. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 26.11.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , заступника начальника прикордонної застави логістичного забезпечення НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 26.11.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років за те, що він 09.10.2025 о 20.53 год, траса Т191215, 4 км, керував транспортним засобом Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 (Нижньосироватська сільська територіальна громада), не маючи права керувати таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушено п. 2.1 А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

З таким рішенням суду не погодився захисник Бровко Р.М. і подав апеляційну скаргу в якій просив:

- поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 26.11.2025 як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки повний текст судового рішення ОСОБА_1 не отримано, а захисник зі змістом оскаржуваної постанови був ознайомлений лише в ході з самим ознайомленням з матеріалами справи – 05.12.2025;

- постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 26.11.2025 скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП просив закрити з підстав визначених п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП;

- викликати та допитати свідка ОСОБА_3 (сторона захисту забезпечить явку свідка до судового засідання).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначав, що ОСОБА_1 09.10.2025 з 07.00 год до 20.00 год перебував на виконанні бойового розпорядження за межами населеного пункту м.Суми. Ці обставини підтверджуються витягом з журналу бойових дій, копія якого знаходиться в матеріал справи.

Після закінчення виконання бойового розпорядження, водій (військовослужбовець), який доставив ОСОБА_2 на місце виконання бойового розпорядження, мав їхати на іншу позицію та залишатися там на чергуванні.

Враховуючи дані обставини, ОСОБА_2 мав самостійно добратися до місця дислокації свого підрозділу, а тому ним було прийнято рішення сісти за кермо та самостійно керувати ТЗ. Залишатися в цьому місці, де виконувалося бойове розпорядження для ОСОБА_2 було небезпечно.

Такі ж показання, які є аналогічними поясненням ОСОБА_2 , надав і свідок ОСОБА_4 . Єдине, що суддя в оскаржуваній постанові не правильно відобразив показання свідка в частині того, що свідок ОСОБА_3 залишився чергувати та не зміг відвезти ОСОБА_2 в місце дислокації, але таке чергування свідка ОСОБА_4 відбувалося не на тій локації де виконувалося вищевказане бойове розпорядження по облаштуванню фортифікаційних споруд, а на іншій позиції, на яку він перемістився після виконання вищевказаного бойового розпорядження.

Те що, ОСОБА_2 керував іншим автомобілем, а ніж той який зазначений в наказі на виконання бойового розпорядження, ніяким чином не спростовує тих обставин, що ОСОБА_2 діяв у стані крайньої необхідності. Використання іншого автомобіля, а ніж того, який зазначений в наказі про бойове розпорядження, пояснюється тим, що автомобіль, який обліковується за військовою частиною, перебував на ремонті.

З оскаржуваної постанови вбачається, що суддя вважала, що встановлені обставини та досліджені докази, не свідчать про те, що ОСОБА_2 діяв у стані крайньої необхідності з чим захисник не згодний оскільки ОСОБА_1 керуючи ТЗ без посвідчення водія, саме усував небезпеку, яка загрожувала його життю та здоров`ю.

Також захисник звертав увагу, що незважаючи на те, що в наказі про виконання бойового розпорядження зазначено н.п. Суми, про те, місце виконання даного бойового розпорядження було на значній відстані від самого н.п. Суми.

Враховуючи це сторона захисту вважала хибними твердження судді про те, що ОСОБА_1 міг би знайти попутний транспорт, скористуватися послугами таксі, попросити знайомих чи друзів підвезти його до місця дислокації.

Суддя не врахувала, що характер виконуваних робіт (облаштування командно-спостережного пункту) не можна розголошувати іншим особам: знайомим, таксистам чи друзям, як зазначено в оскаржуваній постанові. Також необхідно врахувати, що ОСОБА_1 родом з м.Сарни Рівненської обл., а тому не має на місці несення військової служби (Сумська обл.) друзів, знайомих, родичів, і т.д., які могли б приїхати та забрати його з місця виконання бойового розпорядження.

Також, суддя вважала, що строк дії наказу на виконання бойового розпорядження закінчився о 20.00, а ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час керування ТЗ о 20.30, і це свідчить, на думку судді, що ОСОБА_1 вже не перебував на виконані бойового розпорядження, і як наслідок, він не діяв у стані крайньої необхідності.

Сторона захисту не погоджувалася з таким висновком, оскільки відповідно до наказу про виконання бойового розпорядження, час виконання зазначений, як з 07.00 до 20.00. Проте, це не означає, що в 20.00 ОСОБА_1 вже мав знаходитися в місці дислокації після закінчення виконання бойового розпорядження. Виконання самого бойового розпорядження (облаштування контрольно-спостережного пункту) здійснювалося до 20.15-20.30, а зупинення ОСОБА_1 поліцейськими відбулося в 20.52. Але ж неможливо до хвилини розрахувати час завершення робіт по облаштуванню КСП, і час відхилення, який зазначений в наказі (20.00) від часу, коли ОСОБА_1 був зупинений (20.52).

Таким чином, обставини справи та наявні у справі матеріали свідчать про те, що ОСОБА_1 , керуючи ТЗ без водійського посвідчення, діяв саме у стані крайньої необхідності.

Також захисник звертав увагу і на те, що ОСОБА_1 не було завдану шкоди життю та здоров`ю, яка могла б бути завдана, у випадку, якби він залишився на даній локації після виконання бойового розпорядження.

Тому, ОСОБА_1 вимушено порушив охоронювані державою інтереси у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Як слідує з матеріалів справи до Сумського апеляційного суду вона надійшла 16.12.2025 та судові засідання були призначені на 03.07.2026 та на 02.10.2026.

Про дату, час і місце учасники справи повідомлені належним чином про що свідчать письмові розписки ОСОБА_1 та захисника Бровка Р.М., про вручення їм поштових відправлень.

Також, захисник Бровко Р.М. 28.09.2026 звертався до суду з клопотанням, про проведення судового засідання призначеного на 09.30 год 02.10.2026 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, на підставі чого апеляційним судом було прийнято постанову про забезпечення участі захисника в режимі відеоконференції.

Разом з тим, 30.09.2026 захисник Бровко Р.М. до початку апеляційного розгляду справи, подав до суду ще одне клопотання, про відкладення судового засідання з 02.10.2026 на іншу дату, причина – відсутність можливості забезпечити явку проханого про допит в апеляційній скарзі захисником свідка ОСОБА_3 , оскільки той військовослужбовець і знаходиться на даний час у відпустці.

Однак, оцінюючи встановлені обставини, апеляційний суд підстав для відкладення судового засідання на іншу дату не знаходить, оскільки відпустка свідка ОСОБА_3 , який допитувався судом першої інстанції і пояснення якого відображені в судовому рішенні, що оскаржується, на переконання апеляційного суду в даному випадку не може визнатися тією безумовною поважною причиною для відкладення судового розгляду, строк на здійснення якого повинний бути в розумних часових межах.

Термін перегляду справи про адміністративне правопорушення апеляційним судом визначений в ч. 4 ст. 294 КУпАП.

При цьому, ЄСПЛ послідовно наголошує, що особи, які беруть участь у справі, повинні демонструвати належну зацікавленість у швидкому судовому розгляді та утримуватися від поведінки, що призводить до невиправданих затримок.

Тому, виходячи з дати надходження матеріалів справи до апеляційного суду – 16.12.2025, відсутності обґрунтованих причин для чергового відкладення судового засідання на іншу дату та виходячи з достатності наявних у справі матеріалів для вирішення справи по суті і з метою забезпечення дотримання розумних строків її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу як за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 так і його захисника Бровка Р.М.

Тому, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення в сукупності з доводами апеляційної скарги захисника і клопотання, про поновлення строку на оскарження судового рішення, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст.285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як слідує з матеріалів справи її розгляд 26.11.2025 проводився за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в цей же день – 26.11.2025 останній отримав і копію постанови Сумського районного суду від 26.11.2025 про що свідчить його письмова розписка (а.с. 19).

04.12.2025 від захисника Бровка Р.М. надходила заява про ознайомлення з матеріалами справи та з нею сторона захисту ознайомилась 05.12.2025 про що свідчить відмітка захисника на цій же заяві (а.с. 22).

15.12.2025 захисником Бровком Р.М. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 26.11.2025 подано апеляційну скаргу (а.с. 24).

Враховуючи встановлені обставини, а також з метою доступу особи до правосуддя, апеляційний суд вбачає підстави для поновлення захиснику строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Тому, переходячи до аналізу доводів скарги захисника по суті заявлених у справі вимог апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Перевіривши матеріали справи в межах заявлених захисником вимог, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові переконливі мотиви прийнятого рішення.

Так, з матеріалів справи слідує, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснював, що посвідчення водія не отримував, оскільки розпочав навчання, але з браком часу не встиг його закінчити. Посвідчення водія наразі в нього не має. Також зазначав суду, що 09.10.2025 з 07.00 год до 20.00 год перебував на виконанні БР 15 МПРИКЗ від 06.10.2025 №5529-БР-ДСК, де виконував інженерне та фортифікаційне обладнання районів, рубежів та позицій, довго працював, заморився. Так як водій залишився на чергуванні, то відвезти його було нікому, тому мав самостійно добиратись до місця дислокації, яке знаходилось неподалік, та сам сів за кермо.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснював, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 . Зазначав, що зранку 09.10.2025 до вечора до 21.30 год працювали, він залишився чергувати та не зміг в той день відвезти додому ОСОБА_1 . Автомобіль, який рахується за військовою частиною HYUNDAI SantaFе, в/н НОМЕР_4 , зламаний, водіїв, які могли сісти за кермо, не було, тому ОСОБА_1 вимушений був їхати сам на іншому автомобілі.

Також на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 судом було досліджено і враховано наявні в матеріалах справи і письмові докази, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 478652 від 09.10.2025 (а.с. 1),

- довідку відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Сумській області від 10.10.2025 про надання інформації відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, притягувався 19.11.2024 до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн, відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» інформація про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія відсутня. Транспортний засіб Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до інформаційно-пошукових систем МВС України належність невідома (а.с. 2),

- копію постанови серії ДП18 № 792648 від 19.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 3),

- рапорт (а.с. 4),і диск з відеозаписом правопорушення (а.с. 5) з якого встановлено, що 09.10.2025 працівниками поліції було зупинено транспортний засіб Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 та керував транспортним засобом, не маючи такого права, оскільки посвідчення водія не отримував.

Вказані докази судом обґрунтовано визнано належними, допустимими та достовірними, оскільки всі вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення у справі.

З доводів апеляційної скарги захисника також не встановлено підстав для визнання окремих чи всіх доказів в своїй сукупності недопустимими, а головними мотивами незгоди сторони захисту з притягненням ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП стало те, що за висновками захисника, ОСОБА_1 фактично вчинив вказане адміністративне правопорушення через крайню необхідність, оскільки з 07.00 год до 20.00 год 09.10.2025 ОСОБА_1 був на виконанні бойового розпорядження за межами населеного пункту м. Суми, та так як не було можливості добратися до місця дислокації свого підрозділу, ніж як самостійно сісти за кермо авто, а залишатися там було небезпечно, ОСОБА_1 свідомо прийняв рішення керувати авто самостійно. Термін бойового завдання хоч і закінчився о 20.00 год, однак це не свідчить про те, що воно закінчилось, роботи могли затягнутись і це не виключає пояснень ОСОБА_1 про те, що його дії вчинені в крайній необхідності.

Крім цього, захисник вважав, що різниця між авто вказаному в розпорядженні тим, яким керував ОСОБА_1 пояснюється ремонтом транспортного засобу, а факт того, що ОСОБА_1 не міг забрати ніхто інший (таксі, знайомі, друзі, попутний транспорт) пояснюється місцем проведених робіт та тим, що сам ОСОБА_1 родом з іншого регіону і знайомих чи товаришив у нього тут немає.

З матеріалів справи слідує, що вказані доводи сторони захисту в суді першої інстанції вже виступали предметом оцінки і за висновками суду в діях ОСОБА_5 ознак крайньої необхідності не встановлено, з чим апеляційний суд погоджується.

Так, під поняттям крайня необхідність слід розуміти обставину, яка виключає протиправність дії та звільняє особу від відповідальності, якщо вона була змушена заподіяти шкоду для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала життю, здоров`ю, правам людини, інтересам суспільства або держави.

Як встановлено судом свої дії ОСОБА_1 виправдовував тим, що в нього не було іншої можливості доїхати до місця дислокації, окрім як самому сісти за кермо автомобіля.

Однак такі дії ОСОБА_1 обґрунтовано визнано судом такими, що не підпадають під ознаки дій, що вчинені у стані крайньої необхідності, оскільки кермуючи автомобілем без посвідчення водія, водій не усував небезпеку, яка загрожувала б державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління.

Також, попри доводи захисника, суд правильно мотивував своє рішення прикладами того, як саме в даній конкретній ситуації ОСОБА_1 міг вчинити не порушуючи ПДР України і не вчиняючи чергове адміністративне правопорушення.

Хоч сторона захисту і вказує на кожну з такого прикладу свою незгоду, однак апеляційний суд з такими висновками захисника погодитись не може, оскільки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП притягується не вперше, висновків для себе не робить та свідомо допускає чергове порушення ПДР України, що свідчить не про «відсутність виходу» діяти не порушуючи закон, а самовпевненість спрямовану на уникнення відповідальності за вчинене.

Також сторона захисту вбачала неточності у поясненнях допитаного судом свідка ОСОБА_3 і наголошувала в апеляційній скарзі на таких розбіжностях та вбачала підстави для виклику і допиту цього свідка, однак апеляційний суд підстав для задоволення цього клопотання захисника не вбачає, оскільки факт того де саме чергував свідок в день подій, на існування в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за вчинення якого його притягнуто судом не відповідальності, не впливає.

Також захисник звертав увагу і на те, що ОСОБА_1 не було завдану шкоди життю та здоров`ю, яка могла б бути завдана, у випадку, якби він залишився на даній локації після виконання бойового розпорядження, що апеляційний суд вважає таким, що має місце, однак разом з тим звертає увагу захисника і на те, що ОСОБА_1 міг і повинен був розраховувати, яким чином він забезпечить своє повернення з позицій не порушуючи закону, при тому, що до цього його вже було притягнуто до відповідальності за вчинення аналогічного характеру адміністративні правопорушення.

Тому, враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого ним адміністративного правопорушення, обставини справи, суд відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 КУпАП обгрунтовано ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та правильно застосував до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в дохід держави в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки він йому не належить.

Апеляційний суд погоджується з тим, що накладення такого виду стягнення є необхідною мірою відповідальності, а також буде достатнім засобом для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Бровку Р.М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 26.11.2025.

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 26.11.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Бровка Р.М. на цю постанову, без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.