Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №523/18329/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2536/26

Справа № 523/18329/25

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Коновалової В.А.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Осадчука Михайла Петровича

на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2025 року, постановлену Пересипським районним судом міста Одеси у складі: судді Сувертак І.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_4 , про скасування рішення приватного нотаріуса та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Пересипського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2025 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_4 , про скасування рішення приватного нотаріуса та витребування майна з чужого незаконного володіння – визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, що призвело до порушення права позивача на доступ до правосуддя.

Вказує, що повертаючи позов позивачу, суд несправедливо переклав відповідальність за допущені судом в ухвалі від 23.09.2025 порушення вимог ч. 2 ст. 185 ЦПК України на позивача, не зазначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.

Вимога щодо надання додаткової інформації про ринкову вартість майна не була вказана в ухвалі від 23.09.2025 і, відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, не могла бути підставою для повернення позову.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 04.12.2024 року по справі № 297/1881/23, суд першої інстанції неправомірно взяв на себе функції щодо оцінки доказів на стадії відкриття провадження.

Суд першої інстанції, висуваючи додаткові вимоги після повного усунення всіх зазначених в ухвалі від 23.09.2025 недоліків, порушив принцип правової визначеності та передбачуваності застосування норм процесуального законодавства.

Зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, "визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження", позивач обрав законний спосіб визначення ціни позову - вартість інвестиційного договору, тому питання про відповідність цієї суми ринковій вартості має вирішуватися в ході розгляду справи по суті.

Також вказує, що суд не продовжив строк для усунення решти недоліків із врахуванням виконання недоліків позовної заяви, що зазначені в ухвалі від 23.09.2025.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не в повному обсязі усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 23 вересня 2025 року, зокрема, в заяві про усунення недоліків позивач визначив ціну позову в розмірі 196 266,00 грн, посилаючись на ціну Договору № 140/19 про співробітництво з інвестування будівництва житлових будинків від 26 листопада 2004 року, та сплатив судовий збір у розмірі 3174,20 грн, з яких 1211,20 грн — за позовну вимогу немайнового характеру та 1963,00 грн — за позовну вимогу майнового характеру, виходячи з 1% від визначеної позивачем ціни позову. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що з моменту укладення зазначеного договору минуло понад двадцять років, у зв`язку з чим вартість майна на момент звернення до суду могла істотно змінитися. На думку суду, визначена позивачем ціна позову - 196266,00 грн, не відповідає дійсній вартості спірного майна на час звернення до суду, оскільки така сума, з урахуванням вартості квартир у новобудовах у межах міста Одеси у 2025 році, очевидно не відображає його актуальної вартості.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду ("Perez de Rada Cavanilles v. Spain", § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Вимоги до позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Абзацом першим частини другої статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2025 ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_4 , про скасування рішення приватного нотаріуса та витребування майна з чужого незаконного володіння.

У вказаній позовній заяві позивач, зокрема просив звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2025 року на підставі ст. 175, 176, 185 ЦПК України, залишено позовну заяву без руху, та надано строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме: для визначення ціни позову, надання доказів сплати судового збору за позовні вимоги немайнового та майнового характеру або надати інші документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; зазначити паспортні дані (число, місяць та рік народження) відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Крім того, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки позивач звернувся з позовними вимогами, які не випливають з правовідносин, які виникли під час виконання військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. (а.с. 28-29)

На виконання ухвали суду від 23.09.2025, 03.10.2025 ОСОБА_1 в особі свого представника Осадчука М.П. надіслав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив паспортні дані відповідачів, ціну позову у розмірі 196266 грн, та на підтвердження сплати судового збору надав квитанцію про сплату у сумі 3174,20 грн.

Отже, позивач виконав вимоги ухвали суду від 23 вересня 2025 року у строк, визначений судом.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи питання про повернення позовної заяви, фактично висунув позивачу додаткову вимогу щодо підтвердження актуальної ринкової вартості спірного майна, якої попередньою ухвалою встановлено не було і на що цілком слушно посилається заявник в своїй апеляційній скарзі.

При цьому, аналіз ч. 3 ст. 185 ЦПК України передбачає, що повернення позовної заяви можливе у разі невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, тобто підставою для повернення можуть бути лише ті недоліки, про необхідність усунення яких суд прямо зазначив в ухвалі про залишення заяви без руху.

Крім того, наведене судом першої інстанції обґрунтування щодо невідповідності визначеної позивачем ціни позову ґрунтується на припущенні про можливе збільшення вартості спірного майна протягом двадцяти років та загальному посиланні на вартість квартир у новобудовах міста Одеси.

Суд першої інстанції не висував вимоги надання ціни позову як підстави для залишення заяви без руху і що мав би усунути позивач, натомість, останній до позовної заяви на підтвердження вартості витребуваного спірного майна надавав Договір № 140/19 про співпрацю з інвестування будівництва житлових будинків від 26 листопада 2004 року, укладений між ним та ВАТ «Одеський домобудівний комбінат», яким ціну предмета договору визначено у розмірі 196266,00 грн.

Верховний Суд сформував та стало притримується правової позиції про те, що у випадку якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна суд не має права зобов`язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху.

У такому випадку суд здійснює розгляд справи по суті та встановлює ціну позову при розгляді справи і розподіляє судові витрати за результатами такого розгляду (зокрема стягнувши недоплачений судовий збір), а не залишає позовну заяву без розгляду, тощо (Постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 522/12598/22).

Таким чином, суд першої інстанції фактично здійснив оцінку обґрунтованості визначеної позивачем ціни позову та достатності доказів її підтвердження на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, хоча відповідні обставини можуть бути предметом дослідження під час розгляду справи по суті, на що слушно посилається скаржник.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченої або поверненням переплаченої суми судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Аналогічний механізм передбачений абзацом другим частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким у разі невідповідності визначеної позивачем ціни позову дійсній вартості спірного майна або неможливості на день подання позову встановити точну його ціну розмір судового збору попередньо визначає суд із подальшою сплатою недоплаченої суми або поверненням суми переплати відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Отже, сама по собі невідповідність визначеної позивачем ціни позову дійсній вартості спірного майна не є безумовною підставою для повернення позовної заяви, оскільки законодавством передбачено процесуальний механізм попереднього визначення судом розміру судового збору з можливістю його подальшого коригування за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Осадчука Михайла Петровича задовольнити.

Ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 06 жовтня 2026 року

Судді: М.В Назарова

В.В. Кострицький

В.А. Коновалова