Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №522/13833/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2769/26

Справа № 522/13833/24

Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Коновалової В.А.,

учасники справи: позивач – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», відповідач – ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» в особі свого представника Хаєцької Олени Сергіївни

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Чорнухи Ю.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків,

в с т а н о в и в :

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду із вказаним позовом, в обгрунтування якого посилається на те, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0314a0oa. Предметом даного Договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Volkswagen; Jetta; НОМЕР_1 .

01.05.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.06.2021 по справі № 522/2268/21 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

До АТ «СК «АРКС» із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа, за заявою якої АТ «СК «АРКС» здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхових актів № ARX2779597 у розмірі 59969,38 гривень.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Peugeot 308 ВН9271ІX на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР9287510 та остання здійснила виплату у розмірі 38941,20 гривень.

Отже, сума, яка підлягає стягненню із відповідача складає 21028,18 гривень.

Тому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог ст. 993, 1194, 1166, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 526 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача відшкодування збитків у розмірі 21028,18 гривень, а також витрат по оплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2025 позовні вимоги про відшкодування збитків – задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 збитки у розмірі 21028,18 гривень та витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Ухвалою суду від 22.04.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків – задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2025 у цивільній справі № 522/13833/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків – скасовано. В іншій частині заяви – відмовлено. Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків – відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» в особі свого представника Хаєцької О.С. просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводами апеляційної скарги є неврахування судом, що при розрахунку страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» (приватне) було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого було розраховано та виплачено страхове відшкодування з урахуванням приписів статті 29 Закону України № 1961-1У «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), тобто скаржник скористався своїм правом на звернення до Страхової компанії Відповідача, а АТ «СГ «ТАС» (приватне) виплатило суму за договором обов`язкового страхування з урахуванням фізичного зносу та франшизи, передбаченої договором.

Приписами спеціального Закону № 1961-1У розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 статті 22 Закону), розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (статті 29 Закону), розмір шкоди зменшується на розмір франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону).

З огляду на п. 2.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобі та враховуючи наведені вимоги закону, при розрахунку страхового відшкодування страховою компанією відповідача було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого було розраховано та виплачено страхове відшкодування з урахуванням приписів статті 29 Закону, оскільки складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами застрахованого транспортного засобу відновлювали ремонтом (п. 7.39 Методики), тобто було визначено матеріальний збиток, внаслідок чого було виплачено страхове відшкодування саме у розмірі 38941,20 грн, про що надано докази суду, які не враховано (постанова Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 691цс15, Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 352/1384/18).

Оскільки вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача, перевищує виплачений страховиком позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням, за умови, що страхова компанія винуватця виконала свій обов`язок та виплатила з урахуванням вимог ст. 29 Закону за договором обов`язкового страхування, укладеним з винуватцем, тому різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням підлягає стягненню саме з відповідача (постанова Верховного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц).

Вказані висновки є обов`язковими для суду в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу, поданий представником відповідачки ОСОБА_3 адвокатом Муравською Л.О. підлягає поверненню без розгляду, оскільки ухвалу про відкриття апеляційного провадження відповідачка отримала особисто 13.01.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30), а відзив подано до суду лише 02.02.2026, без клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, без надання доказів поважності причин пропуску процесуального строку, у той час, коли суд таке з власної ініціативи не вирішує.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням), ціна позову становить 21028,18 грн.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 вказаної норми).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 01.05.2021 о 10:30 год, керуючи автомобілем Peugeot, н.з. НОМЕР_2 , рухаючись на перехресті автодороги Н-33, Овідіопольського району Одеської області, не обрала безпечну дистанцію, в результаті чого скоїла зіткнення з автомобілем Volkswagen н.з. НОМЕР_3 , який рухався попореду у тому ж напрямку.

Як вбачається зі схемі місця ДТП, яке сталося 01.05.2021 о 10 год. 30 хв. на перехресті автодороги М-28-01 в обхід м. Одеса та автодороги Н-33 Одеса - Білгород-Дністровський, перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу Volkswagen н.з. НОМЕР_3 , отриманих унаслідок ДТП, такий: задній бампер, задній капот. Вказана схема підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.06.2021 у справі № 509/2268/21 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 17).

07.07.2020 між СК "ARX" та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 0314а0оа (а.с. 7-14), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаних у розділах 5 та 6 цьго Договору. Згідно вказаного Договору вбачається факт страхування транспортного засобу - Volkswagen Jetta, н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_4 , 2015 року випуску. Серед страхових ризиків, вказаних у Договорі, зазначено, зокрема збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Дата закінчення Договору - 06.07.2021 року.

До матеріалів справи додані акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) Volkswagen Jetta, н.з. НОМЕР_3 (а.с. 20-29), ремонтна калькуляція № 1.003.21.0 від 12.05.2021 (а.с. 30-32), рахунок – фактура № ЧПС-000228 від 12.05.2021 (а.с. 33), згідно якої вбачається, що вартість відновлювального ремонту складає 59969,38 гривень (а.с. 33).

01.05.2021 страхувальник звернувся із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу щодо виплати страхового відшкодування (а.с. 18).

Згідно копії платіжного доручення № 780994 від 20.05.2021 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі 59969,38 гривень (а.с. 37).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Peugeot 308 ВН9271ІX (VIN-код: НОМЕР_5 ) на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто 01.05.2021 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ), що вбачається згідно полісу АР № 009287510 (а.с. 38).

Згідно копії платіжного доручення № 213982 від 22.09.2021 вбачається, що АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) здійснило перерахування коштів на користь АТ «СК АРКС» у розмірі 38941,20 гривень (а.с. 39).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що розмір заподіяної майну потерпілого шкоди (59969,38 гривень) менше суми встановленого ліміту відповідальності страховика (130000,00 гривень). У матеріалах справи відсутні докази того, що у страховика – АТ «СГ «ТАС» не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Позивач не довів суду належними, допустимими та достатніми доказами наявність підстав для відшкодування шкоди, в тому числі часткового, особою, відповідальність якої застрахована, враховуючи, що розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

У преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № АР9287510 ( в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Натомість відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

З огляду на виплату позивачем страхового відшкодування, до нього (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом пункту 28.12 Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 0314а0оа від 07.07.2020 при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складення кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість матеріалів та ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО з урахуванням рахунків з СТО (згідно з умовами п. 28.13 Договору), а за рішенням Страховика також з урахуванням документів, вказаних у п. 27.2 Договору. Розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи/експертного дослідження/оцінки оцінювача або безпосередньо Страховиком чи упоноваваженою ним особою (в т.ч., але не виключно, експертом, аварійним комісаром, оцінювачем, спеціалістом Страховика).

У будь-якому випадку розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір збитку, завданого Страхувальнику в результаті страхового випадку.

Пунктом 28.23 погоджено перехід до Страховика, що виплатив страхове відшкодування, в межах випалаченої суми права вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За вказаним договором страхування не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування виключно з урахуванням звіту суб`єкта оціночної діяльності, складеним відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Факт здійснення позивачем ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» потерпілій ОСОБА_2 страхового відшкодування у сумі 59969,38 грн згідно калькуляції ремонту від 12.05.2021 підтверджується наявними у справі доказами та ніким по справі не оспорюється.

Також по справі ніким не оспорюється вказана калькуляції відновлювального ремонту на вказану суму.

Згідно розрахунку страхового відшкодування, складеного позивачем, розмір безумовної франшизи – 0.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено, що він на виконання умов договору добровільного страхування № 0314а0оа від 07.07.2020 та на підставі статті 25 Закону України «Про страхування» виплатив страхувальнику страхове відшкодування, отже у нього виникло право у розмірі виплаченого страхового відшкодування пред`явити вимоги до винної особи в ДТП.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, помилково послався на статті Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції закону № 3720-IX, крім того, аналогічні норми, які містяться у Законі № № 1961-IV, що діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, не регулюють виниклі правовідносини між позивачем ПрАТ «СК «АРКС» та відповідачем ОСОБА_1 .

Вказані норми врегульовують відносини саме між відповідачем та його страховиком ПрАТ «Страхова група «ТАС» з урахуванням умов, визначених ними у договорі (полісі) обов`язкового страхування № АР009287510.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV визначений порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Зокрема, згідно з частиною першою статті 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Водночас розмір збитків, які були відшкодовані позивачем потерпілому, визначалися відповідно до реальної вартості запасних частин (матеріалів) та виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля (статті 22, 1192 ЦК України), тобто без урахування фізичного зносу транспортного засобу.

У спірних правовідносинах діє принцип повного відшкодування шкоди, який закріплений у статті 1166 ЦК України, та реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу.

Відповідно до зазначеної норми особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто особа, діями якої завдана шкода та яка застрахувала свою цивільну відповідальність, є належним відповідачем у справі, оскільки у разі недостатності виплаченої потерпілому суми страхової виплати, вона є зобов`язаною особою зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 352/1384/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20.

Враховуючи, що вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений на користь позивача розмір страхового відшкодування, ПрАТ «СК «АРКС» має право вимагати стягнення з ОСОБА_1 різниці між фактичною вартістю ремонту пошкодженого транспортного засобу та страховим відшкодуванням, виплаченим ПрАТ «СК «АРКС», що становить 21028,18 грн.

Суд першої інстанції безпідставно послався як на підставу для відмови в задоволенні позову ПрАТ «СК «АРКС» на охоплення цієї суми лімітом страхового відшкодування страховика винної особи.

При цьому, винуватцем ДТП ОСОБА_1 розмір сплаченого її страховиком страхового відшкодування не оспорювася, і зазначені обставини за умови виплати на користь позивача страхового відшкодування у визначеному страховиком відповідача розмірі не можуть бути предметом судового розгляду в межах позову страховика потерпілої особи до винуватця ДТП про відшкодування матеріальноїшкоди в порядку суброгації.

Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий (чи його страховик) звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди) відповідальності.

Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) та від 09 листопада 2022 року у справі № 497/470/2021 (провадження № 61-20047св21).

Отже, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції помилково вважав, що оскільки фактичний розмір шкоди, завданої майну потерпілої особи, не перевищує ліміт відповідальності страховика відповідача за договором обов`язкового страхування, то підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми збитків немає.

Таким чином, з огляду на те, що ПрАТ «СК «АРКС» виконало свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування потерпілій особі завданих збитків у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що сплачена позивачем на користь потерпілої особи сума матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, яка не відшкодована страховиком відповідача, у розмірі 21028,18 грн підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 в порядку суброгації.

Стягнення різниці між сумою фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією з відповідача, як з винної особи, у даному випадку відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та сталій судовій практиці Верховного Суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статті 141 ЦПК України.

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеса від 27 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні позову ПрАТ «СК «АРКС» підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 3028 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви (т. 1, а.с. 3) та 3633,6 грн (т. 2, а.с. 18) - за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 6661,6 грн судового збору.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» в особі свого представника Хаєцької Олени Сергіївни задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ 20474912, адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ) завдані збитки в розмірі 21028,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ 20474912, адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ) судовий збір у розмірі 6661,6 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 06 жовтня 2026 року

Судді: М.В Назарова

В.В. Кострицький

В.А. Коновалова