Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №147/802/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 147/802/26

Провадження № 22-ц/801/2084/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Почкіна О. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 147/802/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

за участі секретаря судового засідання Кулішко Б. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області, ухвалене 10 червня 2026 року суддею Почкіною О. М. у с-щі Тростянець, дата складення повного рішення відповідає даті його ухвалення,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі – АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.12.2020 між ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підписано анкету – заяву до договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту.

Мonobank - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, шляхом: верифікації працівником банку дистанційно; ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через бюро кредитних історій, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Пройти віддалену ідентифікацію можливо за такими документами: id карта та РНОКПП (за наявності); закордонний паспорт, РНОКПП (за наявності); посвідки на постійне проживання (для іноземних громадян) РНОКПП (за наявності).

ОСОБА_1 , пройшовши реєстрацію одним із вищезазначених шляхів, надавши один з пакетів документів, підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, шляхом застосування цифрового власноручного підпису та підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови.

Умовами анкети - заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщенні за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 15 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Після підписання заяви відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають у разі використання платіжних карток, згідно Тарифів. Однак, не дивлячись на взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_1 не дотримується даних умов, а саме не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами, Правилами, а також Тарифами.

У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, що становить 170 632,88 грн та складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 148 894,00 грн та заборгованості за пенею в розмірі 21 738,88 грн.

Відтак, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 170 632,88 грн та судові витрати у розмірі 3 328,00 грн.

10 червня 2026 року заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не дослідив механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, і тим самим дійшов передчасних висновків стосовно неознайомлення клієнта з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту.

Звертає увагу на те, що умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Ураховуючи те, що послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком очевидного висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений саме з Умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, зокрема погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому у останнього виникла заборгованість. ОСОБА_1 на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, спрямованої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму «на вимогу».

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Судом установлено, що 22.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим власноручно підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг ( а.с.40).

Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщенні за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.

Відповідно до підписаної анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просив Банк відкрити поточний рахунок у гривні на своє ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов Договору та умов даної заяви. Крім цього, відповідач в Анкеті-заяві беззастережно погодився з тим, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом.

Отже, 22.12.2020 між сторонами укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відповідно до якого позичальник ОСОБА_1 отримав кредит згідно з визначеним банком 22.12.2020 кредитним лімітом в сумі 15 000,00 грн шляхом встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка (а.с. 55).

У Анкеті-заяві, в п. 1 зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг Monobank, з підписанням якого в мобільному додатку договір набуває чинності.

Крім того, ОСОБА_1 відповідно до п. 6 підписаної Анкети-заяви, засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій та визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису.

Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, у анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, Умов і правил обслуговування в АТ "Універсал банк" при наданні банківських послуг щодо продукції monobank (п.5.1.,5.2, 5.3 розділу ІІ Загальні умови випуску та обслуговування Платіжних карток) сума кредитного ліміту встановлюється в межах від 0 до 100000 грн та може бути змінена банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення про це кредитора в мобільному додатку або в текстовому форматі на номер мобільного телефону.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг з додатком у вигляді тарифів та додаток до Умов, паспорт споживчого кредиту, яким встановлено основні умови кредитування, таблиці обчислення загальної вартості кредиту в редакції, яка набула чинності після 11.12.2020.

Відповідно до копії Довідки про розмір встановленого кредитного ліміту шляхом підписання Анкети-заяви банк відкрив позичальнику поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановив 20.12.2020 розмір кредитного ліміту 15 000,00 грн ( а.с. 55).

Відповідно до доданого до позову розрахунку заборгованість позичальника за Договором № б/н від 22.12.2020 станом на 04.02.2026 становить 170 632,88 грн та складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 148 894,00 грн та заборгованості за пенею в розмірі 21 738,88 грн.(а.с.51-54).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між відповідачем та АТ "Універсал Банк" 22.12.2020 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відповідно до якого позичальник ОСОБА_1 отримав кредитний ліміт визначеним банком в сумі 15 000,00 грн на відкритий 22.12.2020 відповідачу поточний рахунок. Підписавши власноручно Анкету-заяву від 22.12.2020, відповідач підтвердив, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що він умови Договору цілком зрозумів та прийняв їх.

Водночас будь-яких доказів того, що банком в односторонньому порядку було збільшено кредитний ліміт на картковий рахунок відповідача понад 15 000 грн в межах кредитного ліміту згідно із паспортом споживчого кредиту (від 0 до 100000,00 грн) матеріали справи не містять.

Позивач не надав суду належних, достатніх і допустимих доказів, які б підтверджували факт видачі відповідачу кредиту у зазначеному банком у позовній заяві розмірі (встановлення на рахунку кредитного ліміту), а також розмір кредитної заборгованості.

Крім того, з розрахунку про стан заборгованості за договором від 22.12.2020 вбачається, що пеня нарахована в період часу з 01.10.2025 по 01.02.2026, тобто у період дії воєнного стану. Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 цього Закону визначено, що Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається з матеріалів справи, 22.12.2020 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якою було визначено, що ця Анкета-заява разом із Умовами і правилами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Таким чином, між сторонами 22.12.2020 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитний ліміт, визначеним банком в сумі 15 000,00 грн на відкритий 22.12.2020 відповідачу поточний рахунок.

Суд першої інстанції доцільно звернув увагу на те, що будь-яких доказів того, що банком в односторонньому порядку було збільшено кредитний ліміт на картковий рахунок ОСОБА_1 понад 15 000 грн в межах кредитного ліміту згідно із паспортом споживчого кредиту (від 0 до 100000,00 грн) матеріали справи не містять.

На переконання колегії суддів, у даному разі розрахунок заборгованості, на який посилався в позовній заяві позивач, не є первинним документом, який підтверджує збільшення кредитного ліміту ОСОБА_1 , а отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

У постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав, у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17 (провадження № 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Водночас, окрім розрахунку заборгованості та анкети–заяви до договору про надання банківських послуг позивачем не надано інших доказів на підтвердження використання кредитних коштів, зокрема не надано виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 зроблено висновок, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (постанова Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23).

Із доданого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до позову документу під назвою «розрахунок заборгованості за договором № б/н від 22.12.2020» убачається, що сума тіла кредиту частково ОСОБА_1 погашалася, водночас сума кредиту не зменшувалася на суму внесених коштів.

Сума кредиту збільшувалася у розмірі, понад встановлений банком ліміт кредиту у розмірі 15 000 грн, а доказів збільшення ліміту кредиту на рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Також із розрахунку заборгованості убачається, що відсотки, які банком нараховувалися за користування кредитом, ОСОБА_1 були повністю сплачені, пеня нараховується окремо, що виключає збільшення суми кредиту на суму відсотків та неустойки в порядку п. 5.22 розділу ІІ Загальні умови випуску та обслуговування Платіжних карток Умов і правил обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продукції monobank.

Апеляційний суд вважає, що наданий розрахунок заборгованості за договором № б/н від 22.12.2020 не є належним доказом на підтвердження підстав позову щодо наявності кредитної заборгованості, оскільки він не відповідає вимогам п. 61 Положення № 75, так як не містить інформацію зокрема про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Фактично розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, а є відображенням односторонніх арифметичних обчислень позивача.

За відсутності інших доказів розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у відповідача ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості перед банком.

Відтак, у матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення повного руху коштів по рахунку, який просив відкрити ОСОБА_1 при підписанні Анкети-заяви від 12.12.2020, що унеможливлює підтвердження розміру заборгованості, заявленої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до стягнення.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції вмотивовано вважав, що позивачем не доведено всіх обставин, на які АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилається як на підставу своїх вимог про стягнення з ОСОБА_1 170 632, 88 грн заборгованості за наданим кредитом.

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що вимога АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про стягнення із ОСОБА_1 пені в розмірі 21 738, 88 грн не підлягає до задоволення з огляду на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що сам по собі механізм отримання банківських послуг проекту Monobank, процедура ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту їх отримання відповідачем ОСОБА_1 у мобільному додатку не звільняє позивача від доведення юридично значимих обставин (надання кредитних коштів, їх розмір, обставин збільшення чи зменшення кредитного ліміту, обставин користування позичальником кредитними коштами, а також інших істотних умов кредитного договору).

Апеляційна скарга позивача взагалі не містить доводів, які б спростовували вказані вище висновки суду, натомість містить доводи про те, що суд дійшов передчасних висновків стосовно неознайомлення відповідача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, хоча суд в оскаржуваному рішенні взагалі не посилався на це як на підставу для відмови у позові.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами статті 89 ЦПК України суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» залишити без задоволення.

Заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року залишити без змін.

Понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. С. Панасюк