Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №129/3165/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 129/3165/25

Провадження №11-кп/801/965/2026

Категорія: 387

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого в режимі відеоконференції ОСОБА_7

захисника обвинуваченого – адвоката

в режимі відеоконференції ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12025020090000318, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.07.2025 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 серпня 2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Ніжин Чернігівської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого:

-13.02.2002 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст. 185 ч. 3, 186 ч. 3, 289 ч. 2, 289 ч. 3, 15 ч. 3 – 289 ч. 3, 194 ч. 2, 69, 70 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією майна;

-14.08.2009 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст. 186 ч. 2, 122 ч. 1, 70, 71 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

-26.10.2009 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст. 187 ч. 3, 289 ч. 3, 70 КК України до 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із конфіскацією майна;

-08.12.2017 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

-16.10.2019 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст. 185 ч. 3, 71 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

-01.03.2023 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст. 146 ч. 2 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки;

-01.03.2021 Броварським міськрайонним судом Київської області за ст. 407 ч. 5, 71 КК України до 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі;

-12.07.2024 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст. 146 ч. 1, 187 ч. 4, 70, 71, 78 КК України до 10 (десяти) років позбавлення волі із конфіскацією майна; на підставі ухвали Богунського районного суду міста Житомир від 18.04.2025 відповідно до ст. 81-1 КК України звільнений 21.04.2025 умовно-достроково для проходження військової служби із невідбутим терміном покарання 7 (сім) років 10 (десять) місяців 22 (двадцять два) дні,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України,-

Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.

Вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 серпня 2026 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України та призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі частини першої статті 71, частини четвертої статті 81 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.07.2024 та остаточне покарання визначено у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі частини п`ятої статті 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 зараховано попереднє ув`язнення у межах цього кримінального провадження з 22 липня 2025 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку покарання ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Вирішено питання про забезпечення заходів кримінального провадження у виді арешту майна, а також долю речових доказів.

Судом установлено, що солдат ОСОБА_7 як військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 призначений наказом її командира на посаду стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти цієї військової частини, всупереч положенням статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, знаючи про те, що він повинен проходити військову службу, з особистих мотивів та метою тимчасового ухилення від військової служби, навмисно незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, 06 травня 2025 року без поважних причин самовільно, без дозволу командирів, повторно залишив місце служби та проводив час на власний розсуд, до 22 липня 2025 року.

Суд кваліфікував дії ОСОБА_7 за частиною п`ятою статті 407 КК України як самовільне залишення без поважних причин військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що їх подала.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_9 ставиться питання про скасування вироку Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 серпня 2021 року в частині призначення покарання через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Просить в цій частині ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за пред`явленим обвинуваченням покарання у виді 6 (шести) років обмеження волі, а на підставі частин першої, третьої статті 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання визначити у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при призначенні остаточного покарання з сукупністю вироків місцевий суд не врахував положення частини третьої статті 71 КК України про те, що призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків. При цьому невідбута частина покарання, призначеного вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.07.2024, містила додаткове покарання у виді конфіскації майна. Таке неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність (незастосування закону, який підлягав застосуванню) призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора з підстав, викладених в ній та просив задовольнити її в повному об`ємі.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник – адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає засадам призначення покарання.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями прокурора підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як убачається з оскаржуваного вироку, зазначені положення закону місцевим судом дотримані не у повній мірі, внаслідок чого доводи апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, що потягло призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості (є явно несправедливим) суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Висновки щодо м`якості призначеного основного покарання за сукупністю вироків.

Доводи прокурора в частині м`якості призначеного основного покарання за сукупністю вироків суд вважає необґрунтованими через наступне.

Як убачається із оскаржуваного вироку, місцевий суд призначив покарання ОСОБА_7 за частиною п`ятою статті 407 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі та окрім цього на підставі частини першої статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднав невідбуте покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.07.2024 та остаточне основне покарання визначив у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Прокурор, не оспорюючи призначене судом покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі за частиною п`ятою статті 407 КК України, вказує на м`якість призначеного покарання за сукупністю вироків та просить призначити його у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Положеннями частини першої статті 71 КК України установлено, що у випадку вчинення засудженим нового кримінального правопорушення після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Системний наліз зазначеної норми закону про кримінальну відповідальність (частини першої статті 71 КК) вказує на те, що визначення частини невідбутого покарання за попереднім вироком, яке належить приєднати до покарання, призначеного за новим вироком, належить до дискреційних повноважень суду.

Проте навіть у цьому випадку остаточно призначене покарання за сукупністю вироків має відповідати вимогам статей 50, 65 КК України та сторона обвинувачення, зазначаючи на м`якість призначеного покарання, повинна довести критерії, визначені судом касаційної інстанції у постанові від 09.10.2018 (справа № 756/4830/17-к) про те, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як убачається з апеляційної скарги прокурора та висловлених у ході апеляційного розгляду доводів, такі обставини не неведені, натомість акцентовано увагу насамперед про незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме положень частини третьої статті 71 КК України в частині необхідності призначення додаткового покарання за сукупністю вироків.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що призначене місцевим судом основне покарання за сукупністю вироків у виді восьми років позбавлення волі є таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Висновки щодо застосування частини третьої статті 71 КК України.

За змістом пункту 2 частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання, з-поміж іншого, з урахуванням положень Загальної частини закону про кримінальну відповідальність. Відповідно до положень частини четвертої цієї статті більш суворе покарання, аніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 цього Кодексу.

У цьому провадженні було установлено, що ОСОБА_7 був засуджений 12 липня 2024 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за частино першою статті 146, частиною четвертою статті 187, частинами першою, четвертою статті 70, частиною першою статті 71, частиною третьою статті 78 КК України до остаточного покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі із конфіскацією усього майна, яке є його власністю (арк. 87-97).

Відповідно до ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 18.04.2025 ОСОБА_7 був звільнений 21.04.2025 на підставі статті 81-1 КК України умовно-достроково для проходження військової служби із невідбутим терміном покарання 7 (сім) років 10 (десять) місяців 22 (двадцять два) дні (арк. 134-139).

Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 407 КК України обвинувачений вчинив під час умовно-дострокового звільнення від покарання, призначеного попереднім вироком (Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 липня 2024 року), місцевий суд під час ухвалення оскаржуваного вироку правильно застосував положення частини першої статті 71 КК України, призначивши основне покарання у виді позбавлення волі за сукупністю вироків шляхом приєднання до призначеного покарання частини невідбутого покарання за попереднім вироком.

Проте поза увагою суду залишились положення частини третьої статті 71 КК України про те, що призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Таким чином, оскільки за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 липня 2024 року ОСОБА_7 було призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, таке покарання в силу положень частини третьої статті 71 КК України повинно призначатися особі також за сукупністю вироків.

Таке неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність (незастосування закону, який підлягав застосуванню) в силу пункту 3 частини першої статті 407, пункту 4 частини першої статті 409, пункту 1 частини першої статті 413, статті 414 КПК України тягне за собою скасування вироку в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку у цій частині судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025020090000318, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.07.2025 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Ухвалити у цій частині новий вирок.

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України та призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі частин першої, третьої статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.07.2024 та остаточне покарання визначено у виді 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до суду касаційної інстанції (Касаційного кримінального суду Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення копії вироку.

Відповідно до частини четвертої статті 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Роз`яснити обвинуваченому, його захиснику положення частини третьої статті 376 КПК України про право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові заперечення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Судді: