Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №766/26472/21 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/26472/21

н/п 2/766/932/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участі секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач у грудні 2021 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту», у якому просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за період затримки виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року по справі № 766/25684/19 за період з 10.04.2021 року по 02.08.2021 року в розмірі 35502,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року визнано незаконним та скасовано наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_1 » на посаді головного фахівця сектору ДКК Херсонської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків з 13.12.2019 року. Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.12.2019 року по 09.04.2021 року в сумі 152153,10 грн. без урахування податків і обов`язкових платежів.

31.05.2021 року Інспекцією з питань підготовки та дипломування морів рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року у справі № 766/25684/19 було прийнято наказ та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного фахівця сектору ДКК Херсонської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків з 13.12.2019 року.

02.08.2021 року наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків звільнено позивача з посади головного фахівця сектору ДКК Херсонської регіональної філії Інспекції за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Цим самим наказом прийнято рішення про виплату компенсації за щорічну відпустку та за додаткову відпустку за період роботи з 13.12.2019 по 02.08.2021 року, зроблено відповідний запис у трудовій книжці.

Позивач зазначила, що про поновлення на роботі Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків не повідомив її. Інформацію про виконання рішення суду та про поновлення позивача на посаді нею було отримано лише 02.08.2021 року, коли їй було вручено копії наказу про прийняття на роботу від 31.05.2021 року та про звільнення з рботи від 02.08.2021 року, а також здійснено записи до трудової книжки № 34 та № 35 (про анулювання запису № 33 про звільнення та внесення запису про звільнення за згодою сторін). За твердженням позивача, жодного листа чи повідомлення від відповідача про видачу наказу про поновлення на роботі та необхідність прибуття з 31.05.2021 року до 02.08.2021 року вона не отримувала.

Як зазначає позивач, постановою Херсонського апеляційного суду від 19.10.2021 року, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року у справі № 766/25684/19 залишено без змін, тобто рішення суду першої інстанції набрало законної сили 19.10.2021 року.

Оскільки рішення про поновлення позивача на роботі, що підлягає негайному виконанню, було ухвалено 09.04.2021 року, а фактично ОСОБА_1 отримала можливість приступити до виконання посадових обов`язків лише 02.08.2021 року, позивач вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягнення середній заробіток за час несвоєчасного виконання рішення в загальному розмірі 35502,39 грн., у зв`язку із чим звернулася до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.12.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний термін на усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.01.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від сторін заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надходило.

09.02.2022 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України, який заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечення проти позову представник відповідача зазначив, що невиконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року зумовлено виключно тривалою відсутністю особистого волевиявлення ОСОБА_1 та її нез`явлення для ознайомлення з наказом № 60/к від 31.05.2026 року. Представником відповідача зазначено, що на момент звернення позивача до органів примусового виконання рішень із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення про поновлення на роботі шляхом її направлення засобами поштового зв`язку, відповідачем вже було прийнято наказ про поновлення на роботі, тобто рішення в цій частині було виконано добровільно. Окрім цього представник відповідача зазначив про безпідставне набуття позивачем у власність грошових коштів в сумі 3754,00 грн., що підтверджується долученими бухгалтерськими документами.

10.02.2022 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла відповідь на відзив за підписом позивача, яка заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково позивач зазначила, що питання відшкодування витрат на відрядження було предметом розгляду по справі № 766/25684/19 та на підставі ухваленого Херсонським міським судом Херсонської області рішення від 09.04.2021 року по даній справі зазначених відповідачем фактів не встановлено.

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено.

Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних Херсонському міському суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, справа №766/26472/21 надійшла до провадження судді Шестакової Я.В.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.10.2024 року прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.01.2025 року замінено первісного відповідача - Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України на належного – Державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту».

24.02.2025 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» - Стасюк Т.М., яка заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог представником відповідача зазначено, що позивач пропустила встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, оскільки про поновлення на роботі їй було або мало бути відомо раніше, ніж 02.08.2021 року. Вказано, що Інспекцією 31.05.2021 року видано наказ № 60/к про поновлення позивача на роботі, а 15.06.2021 року про його виконання повідомлено державного виконавця, у зв`язку з чим рішення суду вважається виконаним саме з моменту видання відповідного наказу. Представник відповідача наголосив, що законодавство не покладає на роботодавця обов`язку окремо повідомляти поновленого працівника про видання наказу, при цьому позивач не вчиняла дій щодо отримання інформації про поновлення та не надавала трудову книжку. Крім того, зазначено, що вимога про стягнення середнього заробітку за період з 10.04.2021 по 02.08.2021 є необґрунтованою, оскільки належним виконанням рішення про поновлення є видання наказу, а вина відповідача у затримці виконання рішення відсутня.

05.03.2025 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача – адвоката Колесника Ю.В. який зазначив, що позивач не пропустила строк звернення до суду, оскільки спірні виплати пов`язані з оплатою праці та, на думку представника, не обмежуються строком, передбаченим статтею 233 КЗпП України. Зазначено, що про поновлення на роботі позивач фактично дізналася лише 02.08.2021 року, коли їй було надано копію наказу про поновлення та внесено відповідні записи до трудової книжки. При цьому відповідач не повідомляв позивача про видання наказу та необхідність приступити до роботи, а її звернення до відповідача щодо стану виконання рішення суду залишалися без належної відповіді. Представник позивача посилається на практику Верховного Суду та вважає, що належне виконання рішення про поновлення передбачає не лише видання наказу, а й обізнаність працівника та фактичний допуск до роботи. У зв`язку з цим просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 10.04.2021 по 02.08.2021 року в розмірі 35502,39 грн.

11.03.2025 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшло заперечення на відповідь на відзив за підписом представника відповідача – Стасюк Т.М., яка зазначила, що позивач не надала належних доказів своїх тверджень щодо звернень до відповідача з приводу виконання рішення суду. Вказала, що позивач пропустила встановлений законом строк звернення до суду, а також була обізнана про поновлення на роботі та могла отримати відповідну інформацію від державного виконавця. Наголосила, що рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання роботодавцем відповідного наказу, а обов`язку окремо направляти його копію працівнику закон не встановлює. У зв`язку з цим вважала вимоги про стягнення середнього заробітку за період з 10.04.2021 по 02.08.2021 необґрунтованими.

13.03.2025 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшли додаткові пояснення за підписом представника позивача – адвоката Колесника Ю.В., який заперечує проти доводів позивача та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.03.2025 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшли заперечення на додаткові пояснення представника позивача за підписом представника відповідача – Стасюк Т.М., яка вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

11.02.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшло клопотання представника позивача – адвоката Колесника Ю.В., який просить суд при дослідженні доказів звернути увагу на наявні у матеріалах цивільної справи документи. У клопотанні представник позивача зазначає, що рішенням суду від 09.04.2021 року позивача поновлено на роботі, однак наказ про поновлення видано лише 31.05.2021 року без повідомлення позивача та фактичного допуску до роботи. Вказує, що позивач вживала заходів для виконання рішення суду, зверталася до відповідача та органу державної виконавчої служби, а про поновлення на роботі дізналася лише наприкінці липня 2021 року та була ознайомлена з наказом 02.08.2021 року. З огляду на зазначене представник вважає, що рішення суду було належно виконано лише 02.08.2021 року, у зв`язку з чим просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 10.04.2021 року по 02.08.2021 року в розмірі 35502,39 грн.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася повторно, про дату, час та місце судового розгляду справі повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року по справі № 766/25684/19 позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України про визнання незаконними, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 12.12.2019 року № 176/к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного фахівця сектору ДКК Херсонської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України № 87/в від 12.12.2019 року про внесення змін до наказу Інспекції від 10.12.2019 року № 83/в «Про відрядження». Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 недоотримані витрати та заробітну плату за час відрядження у сумі 2643,66 грн. Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.12.2019 року по 09.04.2021 року в сумі 152153,10 грн. без урахування податків і обов`язкових платежів. Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. В решті позовних вимог – відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 19.10.2021 року по справі № 766/25684/19 апеляційну скаргу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року – без змін.

31.05.2021 року Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України прийнято наказ № 60/к «Про поновлення на роботі», яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного фахівця сектору ДКК Херсонської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків з 13.12.2019 року. Скасовано наказ Інспекції від 12.12.2019 року № 176/к про звільнення. Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року у справі № 766/25684/19.

31.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження. Факт направлення вказаної заяви на адресу органу примусового виконання підтверджується накладною до поштового рекомендованого відправлення з повідомленням про вручення № 7300311688340 та описом до поштового відправлення № 7300311688340.

08.06.2021 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65717721 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 27.05.2021 року Херсонським міським судом Херсонської області по справі № 766/25684/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного фахівця сектору ДКК Херсонської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків з 13.12.2019 року.

15.06.2021 року за вих. № 1/4-619/01 Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків направлено на адресу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі до відкриття виконавчого провадження ВП № 65717721.

21.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про стан виконання виконавчого листа, виданого 27.05.2021 року Херсонським міським судом Херсонської області по справі № 766/25684/19 про поновлення на роботі.

02.08.2021 року ОСОБА_1 подано на ім`я в.о. начальника Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків заяву про звільнення з посади головного фахівця сектору ДКК за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України з 02.08.2021 року.

02.08.2021 року Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України прийнято наказ № 76/к «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_1 , головного фахівця сектору ДКК Херсонської регіональної філії Інспекції, 02.08.2021 року з займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Наказано виплатити компенсацію за щорічну основну відпустку у кількості 39 календарних днів та компенсацію за додаткову відпустку у кількості 11 календарних днів за період роботи з 13.12.2019 року по 02.08.2021 року. Наказано відділу бухгалтерського обліку та звітності провести повний розрахунок відповідно до діючого законодавства України. Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено заяву ОСОБА_1 .

З копії вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено наявність наступних відомостей про роботу:

Запис № 33 від 12.12.2019 року – звільнено з займаної посади відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України (наказ № 176/к від 12.12.2019 року);

Запис № 34 від 02.08.2021 року – запис № 33 недійсний, поновлена на посаді головного фахівця сектору ДКК Херсонської регіональної філії Інспекції (наказ № 60/к від 31.05.2021 року);

Запис № 35 від 02.08.2021 року – звільнено з займаної посади відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 76/к від 02.08.2021 року).

23.11.2021 року ОСОБА_1 направлено на адресу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України заяву про усунення порушень законодавства. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що позивачем запропоновано відповідачу відшкодувати суму середнього заробітку за період затримки виконання судового рішення в сумі 72385,59 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до частини 9 статті 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Положення КЗпП України не містять визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 76 Закону Ураїни «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61- 12857св18), від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та від 22 листопада 2017 року у справі №299/967/15 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16 рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України, стаття 430 ЦПК України). Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно, з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року по справі № 766/25684/19, наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України від 31.05.2021 року № 60/к «Про поновлення на роботі», поновлено ОСОБА_1 на посаді головного фахівця сектору ДКК Херсонської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України з 13.12.2019 року.

Запис до трудової книжки про визнання недійсним запису, зробленого на підставі наказу від 12.12.2019 року № 176/к, внесено також 02.08.2021 року.

З копії наказу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків міністерства інфраструктури України вбачається наявність на ньому відмітки «З оригіналом згідно. 02.08.2021» та печатки відділу кадрів підприємства. З цього випливає, що ОСОБА_1 була ознайомлена та отримала копію цього наказу лише 02.08.2021 року. Будь-яких доказів на підтвердження направлення на адресу позивача чи отримання нею особисто копії наказу в іншу дату, зокрема, 31.05.2021 року, відповідачем не надано.

Відтак, згідно наказу № 60/к від 31.05.2021 року Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України «Про поновлення на роботі» встановлено затримку виконання рішення Херсонського міського суду від 04.01.2024 року в справі № 451/830/23, оскільки відповідача фактично поновлено на роботі лише з 24 грудня 2025 року.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення суду про поновлення позивача на роботі фактично виконано відповідачем лише 02.08.2021 року. Незважаючи на видання 31.05.2021 року наказу № 60/к про поновлення позивача на роботі, матеріали справи не містять належних доказів того, що позивача було своєчасно повідомлено про його видання, ознайомлено з ним та забезпечено можливість фактичного приступлення до роботи. Копія зазначеного наказу містить відмітку про ознайомлення позивача лише 02.08.2021 року, цього ж дня до її трудової книжки внесено запис про поновлення на роботі, після чого позивача звільнено за угодою сторін. Відповідачем не надано доказів направлення позивачу копії наказу про поновлення або повідомлення її про необхідність приступити до виконання трудових обов`язків у період з 31.05.2021 року до 02.08.2021 року. За таких обставин суд вважає доведеним факт затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі з 10.04.2021 року по 02.08.2021 року.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частину першу статті 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025.

З огляду на те, що норма, визнана неконституційною, не може бути застосована судом як правова підстава для обмеження права особи на судовий захист, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування тримісячного строку звернення до суду до спірних правовідносин, навіть якщо на момент виникнення таких правовідносин відповідне положення статті 233 КЗпП України формально було чинним. Відтак позивач не пропустила строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Статтею 236 КЗпП України передбачено право працівника на отримання середнього заробітку за весь період затримки роботодавцем виконання рішення про поновлення, який обчислюється з дня негайного виконання. Відповідне рішення виносить орган, який розглядав спір про поновлення. Таким чином, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно Постанови від 08 лютого 2022 року у справі 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду, з`ясовуючи питання про те, чи можна вважати середній заробіток за час вимушеного прогулу складовою заробітної плати та чи поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення частини першої статті 233 КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду, дійшла правового висновку, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми. У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України). Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. Виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі має відповідач, визначений боржником за виконавчим листом.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 711/8446/16-ц (провадження № 14-37цс19), в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі № 511/1284/19 (провадження № 61-6184св21)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 461/7423/21 (провадження № 61-872св23) зазначено, що: «для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі №560/7496/20 (адміністративне провадження № К/9901/42336/21) зазначено, що: «до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин».

Як вбачається з матеріалів справи, час затримки виконання рішення суду від 09.04.2021 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі становить період з 10.04.2021 року по 02.08.2021 року.

Згідно до вимог статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за весь час затримки.

Слід зазначити, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд дійшов висновку про необхідність його коригування в бік зменшення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2021 року по cправі № 766/25684/19, з урахуванням положень Кодексу Законів про працю України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», перевірено та обраховано середньоденний заробіток позивача, який становить 461,07 грн.

Період з 10.09.2021 року по 01.08.2021 року включно (рішення про поновлення позивача на роботі було виконано відповідачем 02.08.2021 року) є періодом затримки виконання рішення про поновлення на роботі та становить 74 робочі дні, з розрахунку: квітень 2021 року (з 10-го числа) – 14 робочих днів; травень 2021 року – 18 робочих днів; червень 2021 року – 20 робочих днів; липень 2021 року – 22 робочих дні; серпень (1 серпня – неділя, не робочий день) – 0 днів, а разом 74 дні * 461,07 грн. = 34118,18 грн.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Разом з тим, згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 953,70 грн., оскільки позивач при пред`явленні позову був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи часткове задоволення позовних вимог (34118,18/35502,39 * 100 = 96,10%) та ставки судового збору, які діяли на дату звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, на підставі ст.ст. 235, 236 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення про поновлення на роботі за період з 10.04.2021 по 01.08.2021 року в розмірі 34118 (тридцять чотири тисячі сто вісімнадцять гривень) 18 копійок..

Стягнути з Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» на користь держави 953 (дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 70 копійок в рахунок відшкодування витрат за звернення до суду із позовною заявою.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту», юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, буд. 23. ЄДРПОУ: 42615235.

Повний текст рішення складено 17.09.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова