Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №766/6402/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/6402/25

н/п 1-кп/766/2815/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисниці-адвокатки ОСОБА_5 ,

потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025232020000088 від 01.04.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Станіслав, Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, утриманцев не маючого, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуваючого, із середньою освітою, не працевлаштованого, з огляду на ст. 89 КК України, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним та статті КК України, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

1.1. Суд встановив, що ОСОБА_4 , 22.03.2025 року близько 17 год 00 хв, точного часу в ході досудового розслідування встановити неможливо, перебуваючи поруч із супер маркетом «Україна», що розташований за адресою: м. Херсон, просп. Св. Кирила та Мефодія, буд. 23, переслідуючи прямий злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом, направленим на власне збагачення за рахунок заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заволодів мобільним телефоном потерпілого торговельної марки «FOSSIBOT» моделі «F 106 Pro» в корпусі чорного кольору, у робочому стані, без зарядного пристрою, без комплектуючих із незначними потертостями корпусу та сколами на захисному склі, які виникли в процесі його використання та не впливали на його функціональні можливості, ринкова вартість якого, відповідно до висновку експерта на момент 22.03.2025 року могла становити 5255,47 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень сорок сім копійок), після чого, 22.03.2025 року, близько 18 год 30 хв, перебуваючи біля маршрутної зупинки «Аграр 8», що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Стрітенська, розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд шляхом його продажу іншій особі, яка не була обізнана щодо протиправних дій ОСОБА_4 , тим самим, заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 5 255,47 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень 47 коп).

Отже, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною першою ст. 190 КК України, формою об`єктивної сторони якого є заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

ІІ. Позиції сторін кримінального провадження

2.1. Прокурор у судових дебатах вважав, що пред`явлене обвинувачення є доведеним. Вина обвинуваченого ОСОБА_4 також доведена, його дії кваліфіковані правильно, а саме: за ч. 1 ст. 190 КК України.

2.2. Під час судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_4 усі обставини інкримінованого кримінального правопорушення підтверджено в повному обсязі, вину визнано.

2.3. Прокурор просив Суд при призначенні покарання обвинуваченому врахувати його щире каяття, як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України.

2.4. Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

2.5. Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи и в сумі 2387,70 гривень.

2.6. Вирішити питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

2.7. Обвинувачений вину і фактичні обставини кримінального правопорушення визнав. Під час допиту підтвердив обставини, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.

В судових дебатах обвинувачений щодо покарання поклався на розсуд Суду.

Під час останнього слова покаявся, попросив пробачення.

2.8. Захисник проти призначеного покарання не заперечувала.

2.9. Потерпілий в судове засідання не з`явився, звернувся із заявою, в якій просив Суд проводити судовий розгляд кримінального провадження без його участі.

ІІІ. Докази, що досліджені Судом у судовому засіданні

3.1. Визначаючи обсяг доказів, які мають досліджуватись під час судового розгляду цього кримінального провадження, Суд, з`ясувавши позицію сторін кримінального провадження, яка полягала у застосуванні спрощеного порядку дослідження доказів, передбаченого частиною третьою ст. 349 КПК, із зазначених підстав ухвалив:

визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються,

допитати обвинуваченого,

дослідити документів, що підтверджують процесуальні витрати,

дослідити матеріали, що характеризують обвинуваченого.

3.2. При цьому Суд зважає на висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 349 КПК, який полягає в тому, що повне визнання обвинуваченим вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду доказів за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК. (постанова ВС 02.02.2021року у справі №640/4713/19, провадження № 51-2155 км 20)

Суд також бере до уваги й інший висновок Верховного Суду, який вказує на те, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК (постанова об`єднаної палати від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23).

3.3. Суд, дотримуючись вищезазначених висновків Верховного Суду, у судовому засіданні роз`яснив обвинуваченому у доступній, чіткій та конкретизованій формі суть даної норми з метою однакового, правильного і точного розуміння ним її змісту та переконався у добровільності його позиції.

3.4. На переконання Суду, обвинувачений повністю розуміє суть обвинувачення, підтвердив обставини кримінальних правопорушень, інші обставини, що підлягають доказуванню відповідно до частини першої ст. 91 КПК України, позиція обвинуваченого щодо визнання обставин і вини є добровільною.

Мотиви і висновки Суду

3.5. Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, а також проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, Суд доходить висновку про допустимість, належність, достовірність та достатність доказів для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

ІV. Призначення покарання

4.1. Санкцією частини першої ст. 190 КК України передбачено покарання у виді:

штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

громадських робіт на строк від двохсот до двохсот сорока годин,

виправних робіт на строк до двох років,

пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

4.2. Суд зважає на те, що під час судового засідання сторони кримінального провадження визнали щире каяття обвинуваченого обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до частини першої ст. 66 КК України.

4.3. Під час судового розгляду Суд не встановив обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до частини першої ст. 67 КК України.

4.4. Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, та враховує:

- ступень тяжкості правопорушення – згідно із статтею 12 КК України інкриміноване діяння відноситься до кримінального проступку;

- особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, двічі притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП.

- наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

4.5. Також Суд бере до уваги загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України). Оптимальним орієнтиром ефективності застосування покарання є визначення його в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

4.6. Суд вважає, що кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання чи інша міра кримінально-правового впливу, застосована до особи правопорушника, повинні відповідати тяжкості злочину, доведеним обставинам вчинення злочину і особливостям особистості правопорушника.

4.7. Суд також вважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання – відсутні.

4.8. З урахуванням викладеного, Суд погоджується з пропозицією прокурора щодо призначення обвинуваченому покарання за частиною першою ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

4.9. Проте Суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, тобто його припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

4.10. В цій ситуації відіграє значення і позиція сторони обвинувачення, яка підтримує публічне обвинувачення і реалізує відповідну функцію держави в кримінальному провадженні, яка зводиться до можливості застосування статті 75 КК України в правовідносинах, що розглядаються.

4.11. Суд вважає, що наведені аргументи в своїй сукупності є підставою для застосування до обвинуваченого статті 75 КК України, що буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим діянням та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.

4.12. У зв`язку зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

4.13. Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань до обвинуваченого за вчинене кримінальне правопорушення Суд не знаходить.

V. Запобіжні заходи

5.1. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

5.2. Оскільки запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку не обраний, то Суд не вбачає підстав для його застосування до набрання вироком законної сили.

VІ. Вирішення питань, пов`язаних з арештом

6.1. Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

6.2. Доказів щодо наявності арешту майна у кримінальному провадженні №12025232020000088 від 01.04.2025 року не надано.

VІІ. Вирішення питань, пов`язаних з процесуальними витратами

7.1. Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

7.2. Відповідно до обвинувального акта процесуальні витрати за залучення експертів і проведення судово-товарознавчої експертизи №CE-19/122-25/1893-ТВ від 10.04.2025 року становлять 2387 гривень 70 копійок;

VІІІ. Вирішення питань щодо долі речових доказів

8.1. Згідно з частиною дев`ятою статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, Суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження документи, надані сторонами.

8.2. Речові докази: мобільний телефон марки «FOSSIBOT» моделі «F106 Pro», поміщений у сейф-пакет НПУ PSP 2249733 – Суд вважає за необхідне повернути потерпілому.

ІХ. Вирішення цивільного позову

9.1. Доказів подачі цивільного позову матеріали кримінального провадження не містять.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370, 371, 373, 374, 376, 392-395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

2. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

3. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої, пункту 2 частини третьої ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

3.1. періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

3.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3.3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4. Початок іспитового строку щодо ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

5. Запобіжний захід стосовно обвинуваченого до набрання вироком законної сили не обирати.

6. Відповідно до ст. 100 КПК України документи, що надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: мобільний телефон марки «FOSSIBOT» моделі «F106 Pro», поміщений у сейф-пакет НПУ PSP 2249733 – повернути потерпілому.

7. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , процесуальні витрати за проведення експертизи і залучення експертів на користь держави в сумі 2387,70 грн (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень 70 коп.).

8. Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

9. Прокурор, обвинувачений, захисник мають право на апеляційне оскарження цього вироку шляхом подання апеляційних скарг до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

10. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

СуддяОСОБА_1