Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №766/9441/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/9441/24

н/п 1-кп/766/2497/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року ? ? ? ? ? ? ? ? м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді?: ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_1 ,

за участю секретаря?: ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_2 ,

прокурора?: ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_3 .? ? ? ? ? ? ? ? захисника? :? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 22.04.2024 за № 22024000000000354 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця? ? м. Херсон Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого? ? ч.1 ст. 111-2 КК України,

в с т а н о в и в:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5 , діючи умисно, незаконно, усвідомлюючи та передбачаючи невідворотне настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, підтримуючи діяльність та рішення окупаційної адміністрації держави-агресора у м. Херсон, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів Російської Федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, з метою завдати шкоди Україні, вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки – пособництво державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень і дій окупаційної адміністрації держави-агресора.

Так, після встановлення 24.02.2022 збройними формуваннями рф загального контролю на частині території Херсонської області з метою встановлення окупаційної адміністрації рф, державними органами і структурами рф, функціонально відповідальними за управління тимчасово окупованими територіями, створено підконтрольні рф самопроголошені органи, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували властиві органам державної влади та органам місцевого самоврядування функції, у тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Встановлено, що під час окупації військовослужбовцями збройних сил російської федерації окремих районів Херсонської області 27.05.2022 відповідно до указу окупаційної адміністрації, а саме указу так званого «голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області» № 50-р «Про створення державного унітарного підприємства «Херсонська залізниця» створено так зване «Державне унітарне підприємство «Херсонська залізниця», яке повинно було здійснювати безперешкодне транспортування військової техніки, особового складу збройних сил російської федерації.

Так, громадянин України ОСОБА_5 умисно на шкоду національним інтересам України агітував щодо голосування на псевдо референдумі про приєднання Херсонської області до території рф в середовищі співробітників залізничного транспорту, підбурюючи останніх до надання підтримки, сприяння та співпраці із представниками окупаційної адміністрації рф, тобто з державою-агресором.

При цьому, ОСОБА_5 усвідомлючи, що держава-аресор рф окупувала, серед іншого, частину Херсонської області та сформувала окупаційну адміністрацію для управління вказаними територіями, перебуваючи на вказаній тимчасово окупованій території Херсонської області, у період з червня 2022 року по липень 2022 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, незаконно, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, з метою завдання шкоди Україні, надавав допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора з реалізації та підтримки рішення, а саме указу так званого «Голови Військово-цивільної адміністрації Херсонської області» № 50-р «Про створення державного унітарного підприємства «Херсонська залізниця», за невстановлених обставин був добровільно, призначений у зазначеному псевдопідприємтсві на посаду так званого начальника «Херсонської дистанції шляху ПЧ-15», яка знаходиться за адресою: м. Херсон, Херсонська область, вул. Паровозна, 19.

У створеному псевдопідприємстві «Державне унітарне підприємство «Херсонська залізниця» до його повноважень входило здійснення контролю за своєчасним проведенням планових та непланових видів ремонтів залізничних колій, забезпечення безпеки руху по коліям, які розташовані на території дистанції шляху ПЧ-15,

Надалі у період з червня 2022 року по листопад 2022 року та при невстановлених досудовим слідством обставинах умисно, добровільно, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, допомагав окупаційній адміністрації держави-агресора забезпечувати функціонування залізничного транспорту на окупованій території Херсонської області, для його використання на користь останніх.

Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_5 продовжив умисні дії, спрямовані на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора шляхом проведення зборів працівників Херсонської дистанції шляху ПЧ-15, де закликав присутніх осіб до зайняття посад у підприємстві, утвореному окупаційною владою та обіцяв високу заробітну плату у російських рублях.

Також, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на надання допомоги окупаційній адміністрації держави-агресора ОСОБА_5 починаючи з червня 2022 року по листопад 2022 року, точний час та дата досудовим слідством не встановлено, особисто та шляхом надавання вказівок здійснював ремонтні роботи залізничних колій на території дистанції шляху ПЧ-15, які з подальшим переданням окупаційній владі та збройним силам рф для їх використання останніми під час збройного конфлікту, збройної агресії проти України.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 ч.1 ст. 111-2 КК України, пособництво державі-агресору, тобто умисні дії, спрямовані на допомогу ( пособництво) окупаційній адміністрації державі-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації та підтримки рішень і дій окупаційної адміністрації держави-агресора.

ІI. Застосовані судом правові процедури.

Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від? ? 18.06.2024 було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого та до підготовчого судового засідання, було проведено судові засідання: 17.09.2024,? ? 05.12.2024, 27.01.2025, 21.04.2025, 20.05.2025.

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачений ОСОБА_5 не скористався.

Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до рф, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території з 24.02.2022 року .

Відповідно до ч.4 ст.548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до рф та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території рф та тимчасово окупованої території немає можливості.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-2 КК України, за якими пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 до призначених судових засідань здійснювались шляхом направлення повісток на останню відому адресу проживання в м.Херсоні Херсонської області, а також було опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 .? ?на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

ІІІ. Щодо забезпечення права на захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 21.04.2025 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 22024000000000354 від 22.04.2024 висунуте щодо злочину, передбаченого? ? ч.1 ст. 111-2 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 18.06.2024 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 18.06.2024 ( ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 28.09.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

Захисник обвинуваченого здійснював захист обвинуваченого: приймав участь у дослідженні доказів під час судового розгляду, виступав у дебатах.

За час судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що у нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був проінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_5 про розпочате кримінальне провадження та його відмову від здійснення свого права постати перед Українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, і захищати себе безпосередньо в суді, що свідчить про наявність у нього наміру ухилитись від кримінальної відповідальності. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п «g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченого, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченого належної правової процедури в контексті приписів вимог ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Прокурором долучено у судовому засіданні під час судового розгляду процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового провадження за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

IV. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Просив визнати обвинуваченого? ? ОСОБА_5 винним та призначити максимальне покарання в межах санкції ч.1 ст. 111-2 КК України, застосувавши додаткове покарання? у виді позбавлення права обіймати адміністративні? ? посади строком на 12 років, без конфіскації майна.

Захисник обвинуваченого, під час судових дебатів, вважав, що під час судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами винуватість ОСОБА_5 , у зв`язку із чим просив виправдати обвинуваченого.

V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2024 (справа № 761/20313/24, н/п 1-кс/761/13324/2024), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.

Так вина ОСОБА_5 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які, в тому числі, на підставі постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 22.04.2024 виділені з кримінального провадження № 22023000000000841 від 17.08.2023, а саме оригінали, копії та інші докази, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- протоколом огляду від 01.12.2022, відповідно до якого в ході огляду приміщень адміністративної будівлі за адресою : м.Херсон, вул. Залізнична, 17 в приміщенні кабінетів виявлені документи, що стосуються діяльності «Государственного унітарного предприятия «Херсонская железная дорога», які вилучені згідно переліку за згоди присутнього представника - заступника начальника виробничого підрозділу «Одеська об`єднана дирекція залізничних перевезень «АТ «Укрзалізниця. Так, серед документів: накладні-вимоги, товарна накладна, «Инструкция по охране труда № 1 для монтера пути и обходчика пути», «Перечень всех рабочих мест на ПЧ-15, подлежащих аттестации с указанием дат проведения», «Список профессий для обязательных и периодических медицинских осмотров», «Информация по Херсонской дистанции пути ПЧ 15 по состоянию на 05.07.2022», «Список профессий по Херсонской дистанции пути ГУП «Херсонская железная дорога » для обязательных и периодических медицинских осмотров», «Отчет о выполнении, выявленных нарушений, выявленных в ходе проверки состояния охраны труда в Дистанции пути ПЧ-15 от 08.09.2022 » за підписом ОСОБА_5 ;

- протоколом огляду від 14.02.2023, відповідно до якого проведено огляд групи «База зрадників Херсону» месенджера «Телеграм», а саме: публікції, яка розміщена 14.11.2022 за посиланням- ІНФОРМАЦІЯ_2 , де міститься відеозапис з назвою «Колабораціонізм ОСОБА_6 »;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_7 від? ? 09.06.2023 з додатком у вигляді фототаблиці, довідки до фототаблиці та оптичного диску DVD-R, де свідок ОСОБА_7 за сукупністю ознак зовнішності впізнав на фото № 2 особу обвинуваченого ОСОБА_5 як особу з якою разом працював з 2012 року;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 від? ? 07.06.2023 з додатком у вигляді фототаблиці, довідки до фототаблиці та оптичного диску DVD-R, де свідок ОСОБА_8 за сукупністю ознак зовнішності впізнав на фото № 2 особу обвинуваченого ОСОБА_5 за характерними ознаками? ? як особу яку знає п`ятнадцять років;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_9 від? ? 07.06.2023 з додатком у вигляді фототаблиці, довідки до фототаблиці та оптичного диску DVD-R, де свідок ОСОБА_9 за сукупністю ознак зовнішності впізнав на фото № 2 особу обвинуваченого ОСОБА_5 ;

-? ? протоколом огляду від 12.06.2023 з долученими до нього документами, відповідно до якого слідчим оглянуто речі і документи, які були вилучені в ході проведення огляду? ? 01.12.2022, а саме: ??Список працівників Херсонської дистанції колій (ПЧ-15), на 4 аркушах; Список професій «ХЖД» за підписом ОСОБА_5 на 3 аркушах, Звіт про виконання виявлених порушень під час перевірки стану охорони праці в ПЧ-15 за підписом ОСОБА_5 та ПІБ на1 аркуші; Лист ПІБ з інформацією по ПЧ-15 від 08.08.2022 № 2 за підписом ОСОБА_5 на 1 аркуші: Лист ПІБ з інформацією щодо керівного складу ПЧ-15 від 02.08.2022 на 2 аркушах; Перелік всіх робочих місць на ПЧ-15, які підлягають атестації за підписом ОСОБА_5 на 2 аркушах;

- висновком експерта від 13.03.2024 № 195/1, почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис у графі «Начальник дистанции пути» у листі до ПІБ від 08.08.2022 виконаний ОСОБА_5 ; підпис у графі «Начальник дистанции пути » у документі «Список профессий? ? (34 найменування) виконаний ОСОБА_5 ; підпис у графі «Начальник дистанции пути ПЧ-15» у документі «Отчет о выполнении выявленных нарушений в ходе проверки состояния охраны труда в Дистанции пути ПЧ-15 от 08.09.2022 г.» виконаний ОСОБА_5 ; підпис у графі «Начальник дистанции пути» у листі до ПІБ від 02.08.2022» виконаний ОСОБА_5 ; підпис у графі «Начальник дистанции пути» ПЧ-15? ? у документі «Перечень всех рабочих мест на ПЧ-15, подлежащих аттестации с указанием дат проведения» виконаний ОСОБА_5 ; підпис у графі «Начальник дистанции пути» у документі «Список профессий» (16 найменувань) виконаний ОСОБА_5

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Показаннями свідків, які суду пояснили наступне:

Свідок ОСОБА_10 дав суду показання про те, що знає ОСОБА_5 особисто. До війни ОСОБА_5 займав посаду « майстер шляховий» по станції Херсон-порт. Під час окупації пішов працювати на ворогів, з початку створення «Херсонской унитарной железной дороги», зайняв посаду «начальника дистанции пути». Свідку відомо, що приблизно в травні 2022 року були організовані збори в адміністрації «Дороги» у м. Херсоні, що знаходилась на перехресті вул. Потьомкінська та вул. Залізнична у м. Херсоні. ОСОБА_5 самостійно з`явився на збори та попросився до їхніх лав. Вже коли він став начальником Херсонської дистанції колії, організував збори за адресою: АДРЕСА_2 з метою долучити до співпраці тих, хто працював на залізничній дорозі до повномасштабного вторгнення.

Крім того, вказав, що до нього особисто в серпні 2022 року приїхало дві машини озброєних військовослужбовців рф, на чолі з ОСОБА_5 , який вказав де проживає свідок, які дали останньому добу, щоб виселитися з будинку, забрали автомобіль. Коли військові вийшли за хвіртку ОСОБА_5 особисто підійшов і запропонував роботу, на що свідок відповіді не дав. Ключі від дому забрали, повернули авто та через тиждень викликали на допит в «Управління дороги». Там були присутні співробітники фсб та ОСОБА_5 , які агітували свідка? ? на співпрацю, на що останній відмовився.

Свідок ОСОБА_9 дав суду показання про те, що? ? знає ОСОБА_5 приблизно п`ятнадцять років, той був майстром чотирнадцятого околотку, свідок інженером колії по дванадцятому. Після повномасштабного вторгнення рф,? ? підприємство відправили на простій. Приблизно в червні 2022 свідок в інтернеті побачив відео, з якого дізнався, що ОСОБА_5 пішов на співпрацю з окупаційною? ? адміністрацією. Той давав інтерв`ю, щоб голосували за росію, йшли працювати. ОСОБА_5 .? ? особисто приїзджав до ОСОБА_11 додому та агітував іти працювати, на що останній відмовився. Крім того, обдзвонював інших співробітників, намагався набрати людей. Як ОСОБА_5 особисто виконував роботи свідок не бачив, знає з інтернету та розмов інших співробітників, бо він був начальником дільниці «Херсонской железной дороги», організовував? ? роботу. До його обов`язків? ? скоріш за все? ? входило відновлення колії, заміна шпал, охорона та оплата праці.

Крім того, свідок знає про випадок відібрання житла? ? у ОСОБА_12 за проукраїнську позицію. Це було зроблено за вказівкою ОСОБА_5 зі слів ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_8 дав суду показання про те, що знає ОСОБА_5 особисто, працював разом з ним до періоду повномасштабного вторгнення. Під час окупації свідок не працював, однак знає, що ОСОБА_5 працював керівником Херсонської дистанції колії в м. Херсоні, приблизно з кінця травня 2022 року, агітував на співпрацю, набирав людей та керував ними. Свідок особисто знає осіб, яких ОСОБА_5 вмовив працювати. Це: ОСОБА_13 , працював головним інженером, ОСОБА_14 , працював майстром, ОСОБА_15 , працював бригадиром, ОСОБА_16 , працював бригадиром. ОСОБА_5 слідкував за наявним станом колій, забезпечував безпеку руху для проходу окупаційних потягів та займався ремонтом? ? пошкоджених колій, особисто видавав працівникам заробітну плату в рублях. Працював до де окупації, потім виїхав на лівий берег. Яким чином ОСОБА_5 став співпрацювати з окупаційною владою не знає та при агітації співробітників присутній не був.

Крім того, вказав, що під час окупації йому подзвонив ОСОБА_12 та повідомив, що його виселяють з будинку, попросив, щоб свідок допоміг зібрати речі. Коли він прийшов, прийшло четверо осіб? у? військовій формі, сказали виселятися, ключі від машини і будинку забрали. При цьому був присутній

ОСОБА_5 . Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачений діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу – рф.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

Разом з цим, при кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 111-2 КК України, суд також виходив з наступного.

Стаття 111-2 КК України передбачає відповідальність за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення – тимчасово окупована територія України.

Для кваліфікації за ч.1 ст. 111-2 КК України, в даному провадженні, не має жодного значення, чи призвела підтримка рішень та дій держави агресора, збройних формувань держави-агресора до завдання реальної шкоди чи ні.

Цей злочин спрямований на підрив окремих елементів національної безпеки або одночасно всіх загалом, які у свою чергу виступають по суті засадами української державності; завдання шкоди національним інтересам у розумінні Закону України «Про національну безпеку України».

Злочин, відповідальність за який передбачено ч.1 ст. 111-2 КК України, варто вважати закінченим, в даному випадку, із моменту реалізації чи висловлення підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора незалежно від результатів його вчинення.

При цьому, слід зазначити, що суб`єктивною ознакою злочину, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України є наявність обов`язкового прямого умислу.

Суду не надано доказів, що ОСОБА_5 вчиняв пособництво державі агресору під безпосереднім впливом: а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою); б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави, цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці).

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив.

Об`єктом даного злочину виступають суспільні відносини, що забезпечують захист національної безпеки держави в окремих її сферах: державний суверенітет, територіальна цілісність та недоторканість, демократично конституційний лад та інші національні інтереси України, що підлягають захисту від реальних та потенційних загроз.

Так, під час судового розгляду судом було встановлено те, що ОСОБА_5 добровільно зайняв посаду так званого начальника «Херсонської дистанції шляху ПЧ-15» та, усвідомлюючи, що держава -агресор та окупаційна влада вчиняють дії, які завдають шкоду Україні, її суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу, розуміючи негативні наслідки таких дій, вчинив ряд дій направлених на підтримку російської окупаційної влади, пов`язаних зокрема із закликом осіб до зайняття посад у псевдопідприємстві, утвореному окупаційною владою, із допомогою окупаційній адміністрації забезпечувати функціонування залізничного транспорту на окупованій території Херсонської області, із здійсненням контролю за своєчасним проведенням ремонтних робіт залізничних колій, із забезпечення безпеки руху по коліям, які розташовані на території дистанції шляху ПЧ-15, для його використання на користь держави-агресора, що в свою чергу вплинуло на зміцнення окупаційної влади на окупованій території у період воєнного стану. Крім того, сам факт співпраці ОСОБА_5 з представниками окупаційної адміністрації, свідчить про завдання ним шкоди національній безпеці держави.

Досліджений обсяг доказів у своїй сукупності вказує на добровільність дій обвинуваченого.

Оцінюючи позицію сторони захисту, суд звертає увагу на наступне, у зв`язку із чим, відхиляє доводи сторони захисту щодо недостатності доказів, оскільки наявні у справі докази повністю і детально між собою узгоджуються, доповнюють один одного, викривають обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом – означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Аналізуючи надані сторонами кримінального провадження докази в їх сукупності, суд вважає, що вони є достовірними, допустимими, узгоджуються між собою та в повній мірі доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й здійснюється висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.12.2020 у справі №728/578/19; від 20.10.2021 у справі № 759/14119/17).

При кваліфікації дій обвинуваченого суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 в справі №658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Суд, вважає, що наявні у справі докази повністю і детально між собою узгоджуються, доповнюють один одного, викривають обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки доведена належним та достатнім обсягом доказів, ставити під сумнів які підстав не вбачається.

VIІ. Призначення покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.66 КК України, та таких, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України. Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України, які посягають на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_5 за ч.1 ст. 111-2 КК України, покарання у межах санкції зазначеної статті, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та буде достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.

Позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю є обов`язковим додатковим покаранням, передбаченим санкцією ч.1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, суд враховує таке. За санкцією ч.1 ст. 111-2 КК України визначено альтернативну можливість застосування конфіскації майна, належного особі, яка вчинила відповідне кримінальне правопорушення.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 07.10.2025 справа №953/694/23 зазначив, що Верховний Суд України у постанові від 04.04.2011 зазначив, що при призначенні покарання слід виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й із тих норм Загальної частини КК, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені ч. 2 ст. 59 КК.

Такого правозастосування дотримується і Суд, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у разі відсутності у винного корисливого мотиву для вчинення злочину застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним, навіть за умови, що воно передбачено санкцією статті як обов`язкове, а також, що підставою для застосування додаткового, передбаченого санкцією ст. 111-2 КК України покарання у виді конфіскації майна, є корисливий мотив.

Аналогічної позиції Верховний Суд неодноразово дотримувався і в таких своїх рішенням: постанови від 04.03.2020 у справі №464/6797/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88168806; від 07.11.2018 у справі №418/689/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720745; від 16.11.2021 у справі №149/2140/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101584576; від 10.07.2024 у справі №202/1375/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120370707.

З огляду на викладене, оскільки наявність корисливого мотиву обвинуваченому органом досудового розслідування інкримінована не була, як і не знайшов відповідний мотив свого підтвердження за результатами судового розгляду, підстав для застосування конфіскації майна ОСОБА_5 не вбачається.

VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не застосовувались.

У резолютивній частині вироку серед іншого у разі визнання особи винуватою зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат (ч. 4 ст. 374 КПК України). Процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів (ст. 118 КПК України). Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України (ч. 2 ст. 122 КПК України). У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).

З огляду на викладене, з обвинуваченого підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів в даному кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні відсутні відомості щодо визнання тих чи інших документів або предметів речовими доказами, а тому відповідні питання судом в порядку? ? ст. 100 КПК України не вирішувались.

Керуючись ст. ст. 124, 297-1, 323, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого?? ? ч.1 ст. 111-2 КК України та призначити йому покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права займати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого управління та займатись діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 11 ( одинадцять) років, без конфіскації майна.

Строк відбування призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.

Строк додаткового покарання призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду у м. Києві від 26.10.2023 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 6058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) гривень 24 копійки.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

СуддяОСОБА_1