Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №758/10206/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10206/26

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Скитецької І.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Кожиної Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року позивачка звернулася до суду із вищезазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 51 580,69 грн.

В обґрунтування зазначає, що судовим наказом Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року №758/15572/24 стягнуто з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4 , але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 05.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Вказує, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_3.

Відповідно до наданої 06.03.2026 року Подільським відділом ДВС у м. Києві довідки про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, боржник ОСОБА_4 ухиляється від виконання рішення суду, внаслідок чого за період з грудня 2024 року по лютий 2026 року включно, утворилась заборгованість по аліментам у розмірі - 148 834,00 грн.

Крім того, зазначає, що факт тривалого невиконання відповідачем аліментного обов`язку також підтверджується рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04.03.2026 року у справ №758/14051/25, у якому зазначено, що відповідач фактично не сплачував аліменти на утримання дитини.

Позивач зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача.

Посилаючись на ч. 1 ст. 196 СК України, відповідно до якої при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, розмір якої позивач за період з грудня 2024 р. по червень 2025 р. нарахувала у сумі 62 106,50 грн., позивачка звернулася до суду з даним позовом, у якому враховуючи обмеження пені розміром заборгованості, просила суд стягнути на її користь 51 580,69 грн. пені.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

06.08.2026 року від представника відповідача надійшов Відзив на позовну заяву. Представник просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на даний час існує спір щодо визначення розміру аліментів на утримання дитини за період з 18 грудня 2024 по теперішній час. Остаточне рішення у справі №758/14051/25 не прийнято, що об`єктивно перешкоджає встановленню розміру заборгованості зі сплати аліментів за 2024 - 2025 роки. До того ж, у справі №758/14051/25 суд вже надавав оцінку матеріальному та сімейному становищу відповідача, дійшовши висновку , що погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, позивач офіційно не працює та має на утриманні ще одну малолітню дитину. Представник зазначає у відзиві, що відповідач не заперечує обов`язку зі сплати аліментів. На даний час він оспорює їх розмір, реалізуючи своє законне право на зменшення фінансового навантаження, через скрутне матеріальне становище. Відтак, стверджує, що поведінка відповідача не містить ознак свідомого умисного ухилення від виконання свого обов`язку зі сплати аліментів.

10.08.2026 року від представника позивача надійшла Відповідь на відзив, в якій представник вказав, що відповідач у своєму відзиві не заперечує ані існування аліментного обов`язку, ані самого факту заборгованості, а лише оспорює їх розмір. Втім, ОСОБА_4 не наведено жодного факту сплати аліментів за спірний період, жодного альтернативного розрахунку фактично здійснених платежів, не надано жодних заперечень щодо конкретних сум, врахованих державним виконавцем, не надано доказів погашення заборгованості в повному обсязі або частково. Скрутне матеріальне становище не доводить відсутності вини, оскільки відсутність офіційного працевлаштування не є тотожною відсутності доходу та не звільняє батька від встановленого законом обов`язку утримувати дитину. Факт незгоди з установленим розміром аліментів не надає платнику права самостійно визначати, яку суму він вважає справедливою або взагалі припиняти сплату. Крім того розрахунок пені відповідачем фактично не спростований, оскільки відзив не містить власного контррозрахунку пені.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити. Звертав увагу суду на те, що у несплаті аліментів є умисел відповідача, з вини якого не сплачувались аліменти впродовж тривалого періоду. Посилався на відсутність доказів про відсутність вини платника аліментів сплачувати аліменти своєчасно.

У судовому засіданні позивачка вимоги позовної заяви підтримала. Повідомила, що вперше отримала аліменти у розмірі 5 000 грн. 2 вересня 2026р., до цього аліменти не отримувала. Просила позов задовольнити, адже відповідач злісно ухиляється від виплати аліментів.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність вини платника аліментів у сплаті аліментів, адже від дати стягнення аліментів з грудня 2024р. та станом на даний час відповідач ніде не працює, доглядає свою матір, сам потребує матеріальної допомоги, не може сплачувати аліменти на користь позивачки, а відтак не з його вини утворилася заборгованість зі сплати аліментів. При цьому, долучила до матеріалів справи квитанції на підтвердження того, що від імені відповідача здійснювала платежі для погашення заборгованості зі сплати аліментів, такий перший платіж здійснила в серпні 2026р. у розмірі 10 000 грн, в подальшому здійснювала періодичні платежі також.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття ВП НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №758/15572/24, виданого 25 грудня 2024 року Подільським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4 , але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 05.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до копії розрахунку Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 06.03.2026 року заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01 лютого 2026 року наявна заборгованість у розмірі 148 834,00 грн.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19.

Згідно з частинами першою-третьою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Пленум Верховного Суду України в п.22 Постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За правовою природою аліментні зобов`язання це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені). Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо.

Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182, частина перша статті 200 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Встановлене частиною першою статті 196 СК України правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто, формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18), у зв`язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі №569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18).

Так, у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів головного державного виконавця Подільського ВВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) у розмірі 148 834,00 грн. станом на 01 лютого 2026р.

Позивачка додала розрахунок пені на заборгованість зі сплати аліментів у період з грудня 2024 р. по червень 2025 р. на суму 51 580,69 грн. Позивачкою взято для розрахунку суму нарахованих аліментів у розмірі частки з усіх видів заробітку ОСОБА_4 щомісячно та пораховано пеню за кількість днів прострочки щомісячно станом на 1 липня 2026 року.

Пеню позивачка нарахувала на нездійснені платежі за період з грудня 2024 р. по червень 2025 р., коли відповідач не здійснив жодного платежу на утримання дитини.

Відомостей про те, що платник аліментів вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, відповідач не надав.

Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Позивачка пред`явила позов про стягнення пені за несплату аліментів у період з 01.12.2024 року по 30 червня 2025 року, відтак розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

За період з 01.12.2024 року по 30.06.2025р. аліменти нараховувалися щомісячно у розмірі частки з усіх видів заробітку ОСОБА_4 . Відтак, за 7 місяців заборгованість становить 51 580,69 грн.

Саме у такому розмірі підлягає стягненню з платника аліментів пеня на заборгованість зі сплати аліментів, які нараховувалися у період з 01.12.2024 року по 30.06.2025р.

Висновків суду про необхідність стягнення пені не спростовують доводи відповідача про те, що він не винен у тому, що не сплачував аліменти, адже не працює, доглядає матір.

Так, у постанові від 25 квітня 2018 року по справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

З довідки-розрахунку заборгованості від 06.03.2026 року вбачається, що відповідач не сплачував аліменти у спірному періоді взагалі. Сама по собі та обставина, що відповідач не працює, не свідчить про наявність поважних причин для того, щоб не сплачувати аліменти на дитину.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки позивач за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати за період з грудня 2024 року по червень 2025 року у сумі 51 580,69 грн. (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят гривень 69 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

СуддяТ. В. Войтенко