Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №753/21465/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21465/26

провадження № 2-а/753/313/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши без виклику учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до сержанта поліції Оніпка В.В. про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 753/21465/25 між суддями від 15 вересня 2026 року головуючим суддею обрано Шаповалову К.В.

Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

24 вересня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, а також заява про заміну відповідача з сержанта поліції Оніпка В.В. на ДПП.

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами статті 286 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

5 жовтня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення щодо поданого позову та прохання відмовити у задоволенні позову повністю.

6 жовтня 2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, докази, надані на її обґрунтування, відзив на позов та відповідь на відзив, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши зібрані у справі докази, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7834559 від 5 вересня 2026 року поліцейським УПП в Херсонській області Джурка Д.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, а саме те, що водій, керуючи транспортним засобом, проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3. ПДР.

Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності на накладено на нього штраф в розмірі 510 грн.

Не погоджуючись із такою постановою працівника поліції та звертаючись із відповідним позовом до суду ОСОБА_1 зазначає, що у напрямку Харківської площі, куди він рухався 5 вересня 2026 року, світлофор відсутній, екіпажем патрульної поліції не було надано жодного доказу на підтвердження порушення ним ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначив у своєму відзиві, що поліцейський під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на правопорушення, а факт його вчинення позивачем був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи, а отже постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законною та правомірною.

Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до пункту 8.1. ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Сигнали світлофорів, крім жовтого миготливого, мають перевагу перед дорожніми знаками пріоритету.

Водії та пішоходи повинні виконувати додаткові вимоги регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофорів, вимогам дорожніх знаків і розмітки.

Пунктом 8.7.3 «е» ПДР України визначено, що сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, відповідно тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковані за частиною другою статті 122 КпАП України, проте без зазначення доказів про вчинене ним правопорушення, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за умови, що позивач не погоджується із вчиненим правопорушенням, водночас відповідачем доказів про вчинене ОСОБА_1 правопорушення не надано як і не надано їх як заперечення до поданого позивачем позову.

Суд зазначає, що в оскаржуваній постанові поліцейським зазначено номер бк (№ 70887), на який ймовірно здійснювався запис розгляду справи (чи вчинення правопорушення) позивачем, проте копія такого запису суду до відзиву надана не була.

Суд вказує, що відповідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналогічна за своїм змістом вимога міститься й у статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна також містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими документами.

Тобто, КУпАП зобов`язує суб`єкта владних повноважень, що використовує свої повноваження, перед прийняттям рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, зібрати всі докази, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростувати надані свідчення.

Як зазначив у позові ОСОБА_1 на його прохання на час розгляду справи надати працівником поліції докази проїзду на заборонений червоний сигнал світлофори, такий йому надано не було.

Відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної, поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, як про порушення громадського порядку, Правил дорожнього руху України, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в тому числі порушення, передбачені статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із частиною другою вказаної статті від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17 зазначено, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Для виконання визначених статтею 245 КУпАП завдань на орган чи посадову особу, яка розглядає справи про адміністративні правопорушення, статтею 280 КУпАП покладено обов`язок з`ясувати всі обставини для встановлення істини у справі.

Для доведення того чи іншого факту орган чи посадова особа, уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, повинна навести відповідні докази

Частиною першою статті 251 КУпАП визначено поняття доказів та наведено їх види, а частиною другої цієї статті обов`язок щодо їх збирання покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право в тому числі скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, постанова, яка винесена без додержання вказаних вище норм діючого законодавства, не може бути визнана належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд вважає за необхідне скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 5 вересня 2026 року серія ЕНА № 7834559 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 8, 9, 72-77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову серія ЕНА № 7834559 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 5 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Шаповалова