Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №336/4564/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/4564/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/4564/26 Головуючий в 1 інст. Худіна О.О.

Провадження №33/807/1151/26 Доповідач в 2 інст. Коломаренко К.А.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2026 року у справі №336/4564/26 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.05.2026 о 20 годині 55 хвилин на вул. Запорізька, 50 у с. Новоіванівка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ SENS, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився. Про повторність попереджений. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР України. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР України – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 597936 від 07.05.2026, який відповідає вимогам чинного законодавства, складений уповноваженою особою та в якому розкрито обставини вчиненого правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.05.2026, а також Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 868659 від 07.05.2026; відеозаписом з місця скоєння правопорушення, який підтверджує обставини викладені в протоколі (в останньому зафіксовано відмову від проходження медичного огляду з використанням спеціальних технічних засобів, а також у закладі охорони здоров`я).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на наступні обставини.

Посилається, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінки доводам захисту щодо обов`язкового застосування спеціального порядку огляду військовослужбовців, передбаченого ст. 266-1 КУпАП. Будучи діючим військовослужбовцем (про що було повідомлено поліцейських під час зупинки), огляд на стан сп`яніння щодо нього мав проводитися виключно уповноваженою посадовою особою Військової служби правопорядку у ЗСУ (ВСП), а не працівниками поліції, у зв`язку з чим процедура огляду проведена неналежним суб`єктом, є недійсною і не може формувати склад правопорушення. Крім того, висновок суду про нібито «відмову від огляду» повністю суперечить наявному в матеріалах справи відеозапису, на якому чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 висловив готовність пройти огляд та фактично здійснив видих у газоаналізатор «Drager Alcotest 6810». Відсутність результату вимірювання на приладі сталася внаслідок неналежного використання приладу самими поліцейськими (зокрема, торкання мундштука руками, непроведення контрольного забору повітря та неувімкнення ручного режиму відбору проби), що працівники поліції безпідставно ототожнили з відмовою від огляду. При цьому суд незаконно переклав тягар доказування несправності приладу на сторону захисту, ігноруючи відсутність у матеріалах справи обов`язкових документів про його калібрування та технічне обслуговування. Також апелянт зазначає про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки поліцейські змінювали версії підстав зупинки (спочатку несправність світла, яка не підтвердилася, а потім нібито виїзд на зустрічну смугу без надання жодних відео- чи фотодоказів). Поведінка водія на відеозапису була повністю спокійною, послідовною та адекватною, а об`єктивна фіксація ознак сп`яніння в матеріалах справи повністю відсутня.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

Одночасно із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що не приймав участі в судовому засіданні в суді першої інстанції, а від послуг адвоката відмовився, коли дізнався про повернення апеляційної скарги поданої в його інтересах по цій справі, у зв`язку з чим вважає, що строк пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Вважаю за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2026 року, оскільки як убачається з матеріалів провадження, розгляд справи відбувся за його відсутності, копію постанови він не отримував.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, проте 24.09.2026 скерував до суду засобами поштового зв`язку заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі за наявними матеріалами справи та з урахуванням його позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час, дату та місце проведення судового розгляду в суді апеляційної інстанції, наявність заяви про розгляд справи без його участі, а також відсутність клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього, що не суперечить вимогам ч.6 ст.294 КУпАП.

Мотиви прийняття рішення апеляційним судом.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено уповноваженими особами з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року (у подальшому Інструкція № 1395).

У протоколі зазначено дату та місце їх оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення, суть вчинення адміністративного правопорушення.

Апеляційним судом встановлено, що 07.05.2026 о 20 годині 55 хвилин на вул. Запорізька, 50 у с. Новоіванівка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ SENS, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився. Про повторність попереджений. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР України. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 597936 від 07.05.2026 року.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597936 від 07.05.2026 року, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 07.05.2026 о 20 годині 55 хвилин на вул. Запорізька, 50 у с. Новоіванівка керував транспортним засобом ЗАЗ SENS, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився. Про повторність попереджений. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР України. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- у направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР, складеному 07.05.2026 о 21-00 годині;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд не проводився у зв`язку з відмовою;

- у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №868659 від 08.05.2026, за змістом якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП (рухався по зустрічній смузі), яке вчинено 07.05.2026 о 20:55 годині;

- у довідці згідно бази даних «Інформаційний портал Національної поліції України», згідно якої ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 21.09.2023 року, повторності за статтею 130 КУпАП не має, власником транспортного засобу «ЗАЗ SENS», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 ;

- на оптичному носії інформації з відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Так, відповідно до наявних відеозаписів з нагрудних реєстраторів працівників поліції, які апеляційним судом досліджено в судовому засіданні, вбачається рух транспортного засобу та його зупинка на (файл «000VNP2_00TEC420260507205536_0010.MP4», час запису 00:00-00:42), встановлення особи водія (файл «000VNP2_00TEC420260507205536_0010.MP4», час запису 00:55 – 02:00). Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 поліцейський попросив вийти з авто, після чого зазначив, що у ОСОБА_1 вбачається хитка хода та запропонував видихнути повітря в його бік, що ОСОБА_1 також виконав (файл «000VNP2_00TEC420260507205536_0010.MP4», час запису 02:09). Після цього працівником поліції було повідомлено про вбачання у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він погодився (файл «000VNP2_00TEC420260507205536_0010.MP4», час запису 00:00-02:15). Працівниками поліції було роз`яснено порядок проходження огляду, здійснено контрольний задув повітря (файл «000VNP2_00TEC320260507205328_0009.MP4», час запису 03:25). ОСОБА_1 неодноразово намагався пройти огляд (3 рази), проте огляд пройти не вдалось через недостатню кількість видихаємого повітря (файл «000VNP2_00TEC320260507205328_0009.MP4», час запису 03:40-04:55). В подальшому працівником поліції роз`яснено, що у разі якщо ОСОБА_1 не надасть необхідну кількість повітря для отримання результатів приладу, такі дії будуть розцінені як відмова від проходження огляду (файл «000VNP2_00TEC320260507205328_0009.MP4», час запису 05:17). Далі зафіксовано як ОСОБА_1 вчетверте намагається пройти огляд за допомогою алкотестера «Drager», проте взагалі не видихає повітря у мундштук приладу, що працівниками поліції розцінено як відмова від проходження огляду водія на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (файл «000VNP2_00TEC320260507205328_0009.MP4», час запису 05:51). В подальшому працівник поліції тричі пропонує ОСОБА_1 проїхати на огляд на стан алкогольного сп`яніння до медичного закладу в м. Запоріжжя, на що ОСОБА_1 відповдає, що не може проїхати до лікарні, оскільки поспішає по службовим справам, пропонує працівникам поліції замінити його на військовій службі, щоб він проїхав на огляд, а пізніше каже поліцейським, щоб складали стосовно нього протокол (файл «000VNP2_00TEC320260507205328_0009.MP4», час запису 06:05-06:58). ОСОБА_1 було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП. Працівниками патрульної поліції було роз`яснено ОСОБА_1 права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та Конституцією України (файл «000VNP2_00TEC320260507205328_0009.MP4», час запису 07:49), після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Така поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписі подій, вказує на те, що він не мав на меті пройти огляд на стан сп`яніння, а навпаки здійснював активні, свідомі та вольові дії, щоб ухилитись від проходження огляду на стан сп`яніння у повному обсязі, як на місці зупинки, так і в медичному закладі у лікаря-нарколога, та, як наслідок, уникнути відповідальності.

Суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, у суду не виникає сумнівів щодо свідомої відмови з боку водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Посилання ОСОБА_1 на недопустимість доказів з підстав неправомірної зупинки транспортного засобу є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не містить такого елементу як причина зупинки транспортного засобу. Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності.

Більш того, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. А у випадку не згоди водія з причинами зупинки працівниками поліції, передбачена можливість відповідно до п. 2.14 ПДР оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, за яке було його було зупинено на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію України», підтверджується Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 868659 від 07.05.2026, яка на теперішній час є неоскаржуваною та нескасованою.

На посилання в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах справи технічного обслуговування та доказів повірки технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Так, відповідно до пункту 2 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 надав згоду на проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння саме за допомогою газоаналізатору «ALCOTEST DRAGER», проте умисно чотири рази не надав достатню кількість повітря для вимірювання вмісту/наявності алкоголю в повітрі, що видихається. Під час проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 та не пред`являв вимогу про надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку цього технічного засобу.

Чинними нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку долучати відповідну документацію до адміністративних матеріалів, а клопотання про витребування таких документів ані ОСОБА_1 , ані його захисником, який брав участь в судових засіданням в суді першої інстанції, заявлено не було.

Щодо доводів апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених Інструкцією ознак сп`яніння, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу працівника поліції.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано момент виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а саме: хиткої ходи (під час виходу з салону транспортного засобу) та запах алкоголю з порожнини рота (коли на пропозицію працівника поліції він зробив видих у бік поліцейського) (файл «000VNP2_00TEC420260507205536_0010.MP4», час запису 02:09).

Апеляційний суд ставиться критично до доводів апелянта про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння мав бути проведений представниками військової служби правопорядку, з огляду на те, що правопорушник є військовослужбовцем, з огляду на таке.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Разом з тим з матеріалів справи не вбачається, що на момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останній виконував обов`язки військової служби чи перебував на території військової частини.

При цьому, згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до правопорушень, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, то питання, пов`язані із виявленням дій, передбачених ст. 130 КУпАП, відносно військовослужбовців регулюються в загальному порядку. Тобто, проведення огляду та складання протоколу про це правопорушення віднесено до повноважень Національної поліції.

З урахуванням вищенаведеного доводи апелянта щодо проведення огляду неуповноваженою на те особою, є необґрунтованими.

Разом з тим апеляційний суд наголошує, що керування транспортним засобом особою, яка є військовослужбовцем, не усуває її обов`язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху, а чинне законодавство не містить норми щодо проведення огляду на стан сп`яніння саме водія транспортного засобу або складання адміністративних матеріалів стосовно військовослужбовців за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху представниками військової служби правопорядку.

Вказані висновки не суперечать роз`ясненню Верховного Суду від 17.12.2025 р. №748/0/158-25, в якому, зокрема зазначається, що питання стосовно кваліфікації діяння військовослужбовця та порядку проведення його огляду на стан сп`яніння пропонується вирішувати судом у кожному конкретному випадку з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10 – 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення та не наділені повноваженнями складати протокол про передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення, вчинення якого, з-поміж іншого, інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

Суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі досліджених доказів, наданих органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності. Висновки суду ґрунтуються на позитивній оцінці наявних у справі доказів, які підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Наведені у постанові мотиви є результатом виконання судом обов`язку щодо всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів і перевірки обставин справи, що відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.

Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

У процесі доказування вини доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки — дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Разом з тим, при апеляційному розгляді справи було встановлено про те, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові помилково зазначив, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України (замість п.2.5, що інкримінується згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 597936 від 07.05.2026 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі ст.294 КУпАП змінити постанову суду в цій частині, зазначивши, що ОСОБА_1 порушені вимоги п.2.5 ПДР, замість п.2.9 «а» ПДР, як про це помилково зазначено у постанові.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2026 року у справі №336/4564/26.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП змінити, вказавши, що останнім порушені вимоги п.2.5 ПДР, замість п.2.9 «а» ПДР, як про це помилково зазначено у постанові.

У решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду К.А. Коломаренко