Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №314/3850/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 30.09.2026 Справа № 314/3850/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 314/3850/25 Пр. № 22-ц/807/755/26Головуючий у 1-й інстанції: Кіяшко В.О. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Трофимової Д.А.,

за участі секретаря Смокотіної В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, ВІЛЬНЯНСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЗАПОРІЗЬКОМУ РАЙОНІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-42), в якому просила при розгляді справи застосувати правову позицію ВП ВС в постанові від 21.09.2021 року № 910/10374/17, прийняти до відома заяву позивача про можливе подання ним в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України додаткового розрахунку судових витрат та підтвердження їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, - визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 126284 від 10.06.2021 року, вчинений 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення на користь стягувача, Банку, з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № R01.00405.006311034 в розмірі 46252,36 грн, стягнути з Банку на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн, в разі неявки позивача або його представника в судові засідання, розгляд справи проводити без їх участі, проти винесення заочного рішення позивач не заперечує.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що 03.02.2020 року між нею та Банком було укладено кредитний договір №R01.00405.006311034, за умовами якого позичальнику було надано кредит. З мобільного застосунку «Дія» позивачу стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження. Жодних листів від державної виконавчої служби, в яких містилась би інформація про наявне виконавче провадження позивач не отримувала. У зв`язку з потребою у з`ясуванні обставин та отримання кваліфікованої правової допомоги, оскільки позивач не є фахівцем в галузі права, ОСОБА_1 звернулась до Адвокатського Бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого», у зв`язку із чим 18.08.2025 року між адвокатом та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги задля ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Ознайомившись з інформацією на сайті "Автоматизована система виконавчого провадження" та у Єдиному реєстрі боржників було виявлено, що виконавче провадження №66444857 було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса. Адвокатом було направлено адвокатський запит до державної виконавчої служби з метою отримання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено. Державним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з яких було встановлено, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса. Зі змісту наданих документів було встановлено, що 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис №126284 про стягнення на користь стягувача: Банку з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №R01.00405.006311034 від 03.02.2020 року в розмірі 46252,36 грн. В подальшому на підставі вищезазначеного виконавчого напису Вільнянським відділом державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №66444857, накладено арешт на всі рахунки та майно боржника. Позивачка, як боржник про вказане виконавче провадження дізналася лише після того, як було накладено арешт на грошові кошти. Однак, сторона ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження та виконавчим написом, вважає, що останній не підлягає виконанню, оскільки винесений з численними порушеннями законодавства, відомості зазначені в ньому не відповідають дійсності, а стягувана за таким написом сума не є безспірною.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Кіяшко В.О. (а.с. 45-46). Ухвалою суду першої інстанції від 25 вересня 2025 року (а.с. 47-48) провадження у цій справі відкрито, витребувано копію належним чином завірених матеріалів, на підставі яких був вчинений нотаріальний напис, які зберігаються у приватного нотаріуса Остапенка Є.М.

Банк, як відповідач, подав суду першої інстанції відзив на вищезазначений позов позивача у цій справі (а.с. 57-74) в якому у тому числі зазначав, що він, як первісний кредитор, ще 19.12.2023 року уклав договір факторингу № 19/12-2023 з ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (новим кредитором) відносно вищезазначеного боргу за вищезазначеним кредитним договором боржника ОСОБА_1 , та додав до цього відзиву копію вказаного договору факторингу із додатками (а.с.64-69).

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2025 року (а.с.79-86) позов позивача у цій справі задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 126284, про стягнення на користь стягувача - Банку (ЄДРПОУ 19390819) з боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості за кредитним договором № R01.00405.006311034 від 03.02.2020 року у розмірі 46252,36 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з Банку (ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду та заяви про забезпечення позову у розмірі 968,96 грн.

Стягнуто з Банку (ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк, як відповідач, у своїй апеляційній скарзі (а.с.95-99) просив прийняти постанову, якою скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Банку відмовити, вирішити питання щодо розподілу понесених Банком судових витрат; розгляд справи здійснювати за відсутності представника Банку.

В автоматизованому порядку 27.01.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Трофимову Д.А. (а.с.101). Ухвалою апеляційного суду від 27.01.2026 року (а.с.102) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 02.02.2026 року (а.с.105). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 03.02.2026 року (а.с.106), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.107), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень; штату суддів Запорізького апеляційного суду взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка – а.с.118), перебування на курсах підвищення кваліфікації у період з 18.05.2026 року по 22.05.2026 року (довідка – а.с.133).

Учасники цієї справи не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

На виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України (з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду передшої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Банку) в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України (суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у порядку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів) апеляційний суд долучив до матеріалів цієї справи з подібної справи ЄУН № 335/5124/24 за участю того самого Банку до іншого боржника, де виконавчий напис вчиняв той самий приватний нотаріус Остапенко Є.М., яка вже була предметом розгляду Запорізького апеляційного перегляду, та з матеріалів якої вже було встановлено (а.с. 134-150, яка у тому числі інформація ця наявна в загальному доступі в Інтернет - ст. 82 ч. 1 ЦПК України), що: наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2021 року № 4722/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30.11.2009 року № 7921 на ім`я Остапенка Євгена Михайловича, анульовано, інформація щодо такого нотаріусу у Єдиному реєстрі нотаріусів відсутня, також, вищезазначеним наказом відповідно до ст. 30-1 Закону приватного нотаріуса Остапенка Є.М. зобов`язано протягом місяця передати документи нотаріального діловодства та архіву до Київського обласного державного нотаріального архіву, проте документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса ОСОБА_3 до Київського державного нотаріального архіву не були передані.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 10.06.2026 року (а.с. 151), не відбувся та був відкладений, з урахуванням відпустки судді-доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року (довідка - а.с. 186), через першу неявку належним чином повідомлених апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи всіх учасників цієї справи, ухвалою апеляційного суду від 10 червня 2026 року (а.с. 152- 155):

-залучив у цій справі ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (ЄДРПОУ 41586256, адреса: 04071 м. Київ вул. Набережно- Лугова б. 8) в якості правонаступника відповідача АТ «ІДЕЯ БАНК» (ЄДРПОУ 19390819); роз`яснив правонаступнику відповідача його право надати апеляційному суду пояснення на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі протягом 15-днів з дня отримання копії цієї ухвали (підтримує чи не підтримує він апеляційну скаргу Банку тощо);

-витребував у Київського державного нотаріального архіву належним чином завірені копії: - виконавчого напису № 126284 від 10.06.2021 року, вчиненого 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення на користь стягувача – АТ «ІДЕЯ БАНК» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № R01.00405.006311034 від 03.02.2020 року в розмірі 46252,36 грн., - та всіх документів, які стали підставою для вчинення вказаного виконавчого напису приватним нотаріусом, для долучення до матеріалів цієї справи.

Київський державний нотаріальний архів на виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду надав інформацію (а.с. 187-188), в якій підтвердив, що станом на 10.06.2026 року архів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. на відповідальне державне зберігання до Київського державного нотаріального архіву не переданий.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 16.09.2026 року (а.с.165-167, 196), не відбувся та був відкладений через першу неявку представника правонаступника Банку – ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ».

Правонаступник Банку – ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (довідка про доставку електронного документу – копії ухвали апеляційного суду від 10.06.2026 року про залучення правонаступника Банку у цій справі та роз`яснення права на відзив – отримана правонаступником 15.09.2026 року – а.с. 195) не скористався своїм правом на відзив на апеляційну скаргу Банку у цій справі.

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи належним чином (а.с.204-207, 209-210), у тому числі позивач ОСОБА_1 додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасники цієї справи не з`явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Навпаки, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційному суду заяву (а.с. 211-213), в якій просила розглядати дану справу апеляційним судом без участі позивача та представника позивача.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: вищезазначені заяви сторін – позивача ОСОБА_1 та Банку задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились.

В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку, правонаступником якого є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 126284 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № R01.00405.006311034 від 03.02.2020 року у розмірі 46252,36 грн (копія - а.с.26).

09.08.2021 року на підставі виконавчого напису та заяви Відповідача, у відношенні Позивача державним виконавцем Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Дніпро) Гавриленко О.М. було відкрито виконавче провадження № 66444857 (копія - а.с.27-28).

Державним виконавцем Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гавриленко О.М. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

09.08.2021 року державним виконавцем Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Дніпро) Гавриленко О.М. винесено постанову про арешт коштів боржника (копія - а.с.34-35).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону).

Цим актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 вказаного Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 названого Закону, визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з пп.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Також, пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. За вказаним Переліком передбачене стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку. Згідно із приписами підпунктів 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Пунктом 1.37 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнта Банком здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного між ними. Тобто порядок, періодичність друкування форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту (п.5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ 04.07.2018 № 75, далі - Положення № 75). Первинний документ банку - це документ, який містить відомості про операцію, складається на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України (на паперових носіях або в електронній формі) (пп.14 п. 3 Положення № 75). Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між Банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п.п.61, 62 Положення № 75).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З наданих позивачем до суду першої інстанції у цій справі письмових доказів судом першої інстанції, що відповідач, звертаючись до нотаріуса, не надав всіх необхідних документів, які підтверджують безспірність заборгованості.

Із викладених вище норм матеріального права слідує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

За таких обставин, суд першої інстанції у цій справі правильно встановив, що у нотаріуса не було підстав вважати, що заборгованість є безспірною. Недотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису викладених вище вимог чинного законодавства, що з урахуванням висновку Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №761/32388/13-ц, є підставою для задоволення позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги, визнавши вищезазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Підстав для відмови у задоволенні таких вимог суд першої інстанції правильно не вбачав.

Доводи апеляційної скарги Банку, правонаступником якого є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», дублюють доводи його заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію Банку, правонаступником якого є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, зокрема витребував копію належним чином завірених матеріалів, на підставі яких був вчинений нотаріальний напис, які зберігаються у приватного нотаріуса Остапенка Є.М. (а.с. 47-48).

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Банк, правонаступником якого є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача у цій справі та, відповідно, у спростування останнього.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України також сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку, як відповідача, правонаступником якого є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», та зокрема: 1) залучав правонаступника відповідача – апелянта; 2) витребував у Київського державного нотаріального архіву належним чином завірені копії у Київського державного нотаріального архіву належним чином завірені копії: - виконавчого напису № 126284 від 10.06.2021 року, вчиненого 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення на користь стягувача – АКЦІОНЕРНГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № R01.00405.006311034 від 03.02.2020 року в розмірі 46252,36 грн., - та всіх документів, які стали підставою для вчинення вказаного виконавчого напису приватним нотаріусом, для долучення до матеріалів цієї справи; 3) запропонував правонаступнику відповідача – апелянта надати апеляційному суду пояснення на вищезазначену апеляційну скаргу Банку, як первісного кредитора (а.с. 152-155, 184-188); 4) відкладав розгляд цієї справи через першу неявку представника правонаступника відповідача – апелянта у цій справі тощо. Оскільки, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та Банком, як відповідачем, правонаступником якого є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Зайві додаткові помилкові посилання суду першої інстанції у цій справі в обґрунтування оскаржуваного рішення про визнання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса від 10.06.2021 року таким, що не підлягає виконанню, на висновок, викладений ВП ВС у постанові від 21.09.2021 року в іншій справі ЄУН № 910/10374/17, не призвели до неправильності вирішення цієї справи судом першої інстанції, та, відповідно, не можуть бути підставою для скасування вказаного рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційним судом за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги сторони відповідача.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку, як відповідача, правонаступником якого є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ»,не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови Банку, як відповідачу, правонаступником якого є ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК», правонаступником якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 06.10.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С.Кухар С.В.Трофимова Д.А.