Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №489/7169/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/7169/26

Провадження № 2/489/3842/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів,

встановив:

В серпні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі судового наказу Ленінського районного суду м. Миколаєва № 2-н/489/803/25 від 24.04.2025, за яким з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.04.2025 до досягнення дитиною повноліття, на стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 5 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі даної заяви до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що вона та відповідач є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно судового наказу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2025 у справі № 489/3050/25 (провадження № 2-н/489/803/25) з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.04.2025 до досягнення дитиною повноліття. З часу призначення аліментів відповідач вказане рішення виконував не в повному обсязі,сплачуючи аліменти лише в розмірі 1 756,00 грн. – з отримуваної ним пенсії по інвалідності. На теперішній час матеріальний стан відповідача покращився, оскільки він працює неофіційно газоелектрозварювальником. ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач отримує регулярний дохід, проте приховує свої заробітки. Між тим на теперішній час син сторін досяг шкільного віку. Потребує значних коштів на власне утримання, збільшились його потребу в зв`язку із забезпеченням належного рівня його навчання і розвитку. Через перелічені обставини позивач ОСОБА_1 вважає доцільним та обґрунтованим зміну способу стягнення аліментів.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 12.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, 07.10.2026 подала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів та оголошенням, розміщеним на сайті «Судова влада». Направлена на його адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

Згідно судового наказу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2025 у справі № 489/3050/25 (провадження № 2-н/489/803/25) з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.04.2025 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з часу стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ним сплачувались аліменти в сумі 1 756,00 грн. щомісячно, що суперечить інтересам дитини, оскільки цієї суми недостатньо для утримання сина, забезпечення його потреб. На теперішній час відповідач працевлаштований неофіційно, отримує регулярний дохід, який приховує.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже як позивач, так і відповідач зобов`язані утримувати своїх дітей.

Частина 2 статті 51 Конституції України визначає обов`язок батьків утримувати своїх дітей. Цей же обов`язок закріплено в статті 180 СК України, за якою на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац 2 частини 3 статті 181 СК України).

За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей, зокрема статті 182, 183, 184 СК України, саме про таке застосування цих норм сімейного права визначається у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на встановлені обставини та надані докази, суд виходить з інтересів та потреб дитини, враховує, що відповідач є працездатною особою, здатний забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і неповнолітньої дитини, відомості про інших утриманців відсутні.

Ті обставини, що з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає син, на його утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказування.

Суд визнає, що змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку дитини, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про зміну способу їх стягнення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів обґрунтовані та підлягають задоволенню. Разом з тим, у відповідності до положень ст. 192 СК України, вимоги про період стягнення аліментів у зміненому розміру підлягають частковому задоволенню. А саме з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн. підлягають стягненню з дати набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Надаючи перевагу найкращим інтересам дитини, з метою забезпечення її потреб та захисту її прав на належне утримання з боку батька, приймаючи до уваги, що розмір аліментів, стягнутий раніше, не забезпечує реальних потреб дитини станом на теперішній час, враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, інших утриманців не має, - суд вважає за можливе розглянути вказану справу за відсутності відповідача та задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів – задовольнити частково.

Змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, які були стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2025 по цивільній справі № 489/3050/25 (провадження № 2-н/489/803/25).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили до повноліття дитини. Визначений розмір аліментів щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

Відкликати судовий наказ Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2025 по цивільній справі № 489/3050/25 (провадження № 2-н/489/803/25), після набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 07.10.2026.

Суддя Г.А. Микульшина