Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №466/6521/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6521/26

Провадження № 3/466/2153/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Невойт П.С., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ЛКП «Муніципальна варта» про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Львова надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії МВ №9801 від 02.07.2026, згідно з яким 02.07.2026 о 11:45 год. за адресою: м. Львів, вул. Г. Мазепи, 22, гр. ОСОБА_1 здійснювала торгівлю з рук у невстановленому місці промисловими товарами, а саме: газети, пластиковий посуд, на тротуарі без дозвільних документів, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 160 КУпАП.

30.09.2026 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли письмові посянення, в яких остання зазначила, що за вказаним фактом її вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП адміністративною комісією при районній адміністрації, та нею було повністю сплачено накладений штраф. На підтвердження цього надала суду копію квитанцію про сплату.

Дослідивши відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, доданих до нього матеріалах, суд, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, виходить з такого.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст.9 КУпАП одним із елементів складу адміністративного правопорушення є вина правопорушника у формі умислу чи необережності.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАПобов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 КУпАП.

При цьому, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Частиною другою статті 160 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за торгівлю з рук у невстановлених місцях промисловими товарами.

Диспозиція ч. 2 ст. 160 КУпАП має бланкетний характер і відсилає до Постанови Кабінету Міністрів від 15.06.2006 № 833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів", за порушення якого і настає адміністративна відповідальність за вищевказаною статтею.

Зокрема пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» від 15 червня 2006 року № 833(зі змінами), передбачає перелік торговельних об`єктів у сферах оптової та роздрібної торгівлі, зокрема: склад товарний, магазин; павільйон; кіоск, ятка; палатка, намет; лоток, рундук; крамниця-склад, магазин-склад. Крім того, торгівля може здійснюватися на ринках.

Торгівля не у зазначених вище об`єктах це торгівля у невстановлених місцях, за здійснення якої і настає адміністративна відповідальність за ч. 1ст. 160 КУпАП.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 затверджено «Порядок провадження торгівельної діяльності та правилами торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів».

Відповідно до пункту 30 зазначеного порядку продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється із розміщенням тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.

Пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Підпунктом 8 пункту «а» частини 1статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі.

Таким чином, до компетенції органів місцевого самоврядування належить встановлення правил з питань торгівлі та її організація.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме в ньому повинні міститися повні й точні відомості про вчинене правопорушення і його кваліфікацію, що має значення для правильного вирішення справи.

Тому, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії МВ №9801 від 02.07.2026 р. « ОСОБА_1 , 02.07.2026 р. о 11 год. 45 хв., за адресою: м. Львів, вул.Г.Мазепи, 22, здійснювала торгівлю з рук у невстановленому місці промисловими товарами, а саме: газети, пластиковий посуд, на тротуарі без дозвільних документів.»

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 160 КУпАП, тобто торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами.

Слід зауважити, що обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Однак, фабула вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, не містить відомостей стосовно об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст 160 КУпАП, щодо зазначення конкретних фактів порушення ОСОБА_1 приписів Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів.

В таких відсутня вказівка на нормативний акт, який передбачає відповідальність за торгівлю з рук у невстановлених місцях і визначає дане місце як не встановлене для торгівлі, що викликає сумнів у правильному встановленні уповноваженими посадовими особами ключової ознаки об`єктивної сторони правопорушення.

Додатково суд зазначає, що санкція ч. 2 ст. 160 КУпАП за торгівлю з рук у невстановлених місцях промисловими товарами має суворо безальтернативний характер у частині застосування додаткового стягнення та передбачає накладення штрафу з конфіскацією предметів торгівлі.

Відповідно до положень КУпАП, конфіскація як вид адміністративного стягнення полягає в примусовій безоплатній передачі речей у власність держави. Винесення судом рішення про конфіскацію майна, яке не було попередньо вилучено, арештовано, належним чином описано та не перебуває на тимчасовому зберіганні в уповноважених органах, є абсолютно неможливим для виконання. Суд не може прийняти рішення про конфіскацію абстрактних речей, які фізично відсутні в матеріалах справи та не вилучалися у правопорушника під час фіксації події.

Згідно зі статтею 260 КУпАП, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, а також для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов, допускається тимчасове вилучення речей і документів. Про тимчасове вилучення речей складається окремий протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, працівники муніципальної варти предмети торгівлі у встановленому законом порядку не вилучали, протокол огляду та тимчасового вилучення речей відсутній, що унеможливлює виконання вимог закону щодо конфіскації та свідчить про відсутність належної фіксації речових доказів.

Відтак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву свідчили про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.160 КУпАП, оскільки не надано жодних належних доказів її вини.

Таким чином не можуть бути належними та допустимими докази, відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому вст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком.

Отже, коли вина особи не доведена належними доказами, то провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Досліджуючи всі наявні докази, суддя надавши їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступені спростування обставин, що характеризують діяння ОСОБА_1 доходжу висновку про відсутність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.160 КУпАП.

За наведених обставин, вважаю, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.2 ст.160 КУпАП, внаслідок відсутності події і складу вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.160 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя П. С. Невойт