Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №450/5370/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5370/25 Провадження № 2/450/645/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

встановив :

В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, в якому просить суд скасувати стягнення аліментів з мене ОСОБА_1 , РНОКП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , на підставі виданого судового наказу Пустомитівським районним судом Львівської області у справі № 450/4892/25 від 23.10.2025 року, а у випадку необхідності сплати таких змінити спосіб стягнення - проводити виплату на особисті рахунки у відділенні Державного ощадного банку України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої вимоги мотивує тим, він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 7 вересня 2007 року (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ). У шлюбі народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 23 жовтня 2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано судовий наказ у справі №450/4892/25 яким стягнуто з мене аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання наших дітей у розмірі половини заробітку щомісячно. Судовий наказ було видано на підставі поданої заяви дружини в якій нею подано недостовірну інформацію, а саме вказано, що «Боржник ухиляється від утримання наших дітей, матеріальної допомоги добровільно не надає. Боржник працевлаштований та отримує постійний дохід. Усі зароблені кошти він скеровує на вирішення невідомих для мене особистих проблем. Фактично увесь тягар утримання наших дітей ліг на мене». З часу укладення шлюбу і на момент народження дітей та й станом сьогодні проживаю разом з дружиною та дітьми у будинку матері дружини адресою: АДРЕСА_1 про що підтверджено довідкою, а також підтвердить і матір дружини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Протягом 18 років спільного життя я постійно утримував і утримую надалі сім`ю, забезпечував і забезпечую дітей усім необхідним, проводі ремонтні роботи в будинку тещі, сплачував комунальні послуги, купував купую продукти, одяг, оплачував навчання дітей. Наразі ми з дітьми проживаємо у спільному будинку тещі за адресою: АДРЕСА_1 . Діти знаходяться на спільному утриманні обох батьків, і він щодня бере участь у їх вихованні, розвитку та забезпеченні.

Жодним чином не ухиляюсь від утримання дітей, не витрачаю кошти будь які інші цілі як окрім сім`ї і жодного тягара утримання дружина немає, може бути підтверджено як мамою дружини так і особисто нашими дітьми, він в подальшому клопотатиму заслухати як свідків. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою від 14.11.2025 року постановлено відкрити провадження у справі та розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. На підставі даної ухвали відповідачу було надано строк для подачі відзиву або інших клопотань, пов`язаних із розглядом даної позовної заяви.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до судового наказу Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.10.2025 року у справі № 450/4892/25, вбачається, що наказано стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_3 , на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/2 його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21.10.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вказане судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 14.01.2009 року, виданого виконкомом Миклашівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_10 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 05.05.2010 року, виданого Чижиківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_11 народився ОСОБА_4 , батьками якого зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 07.07.2011 року, виданого Чижиківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_12 народилася ОСОБА_5 , батьками якої зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності із ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, змінюючи розмір стягнення аліментів з платника суд має враховувати правила, встановлені ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення

При цьому, суд повинен враховувати встановлені ч. 2 ст. 182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3512 грн.

Позивач просить у разі неможливості скасування аліментів змінити спосіб їх стягнення шляхом перерахування на особисті рахунки дітей в AT «Ощадбанк». Ця вимога є фундаментально неправомірною з двох причин: суб`єктної та матеріальної.

Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, саме одержувачу (стягувачу) аліментів надано виключне право вибору способу стягнення аліментів — у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Платник аліментів не має права ініціювати зміну способу стягнення. Його право обмежене лише можливістю вимагати зміни розміру аліментів у межах того способу, який уже обраний стягувачем. Оскільки відповідачка як стягувач обрала спосіб у частці від доходу (що було реалізовано через судовий наказ), позивач не може вимагати переходу до іншого способу чи механізму виплати.

Позивач не надав суду жодного доказу який би ставив під сумнів цільове використання коштів відповідачкою. Таким чином, вимога про перерахування 100% аліментів на рахунки дітей прямо суперечить закону.

Аліменти є власністю дитини (ст. 179 СК України). Відповідачка, як законний представник, має право розпоряджатися цими коштами виключно в інтересах дитини. Проте, факт того, що відповідачка має власні доходи або витрачає особистий час на відпочинок, не створює презумпції витрачання саме аліментних коштів на ці цілі. У постанові Київського апеляційного суду від 27.10.2022 у справі № 753/25698/21, яка відображає загальну тенденцію, вказано: витрачання матір`ю коштів на власні потреби або відпочинок не свідчить про нецільове витрачання аліментів, якщо дитина при цьому забезпечена усім належним.

Позивач зазначає, що оскільки дітям уже 14, 15 та 16 років, вони можуть отримувати кошти на власні рахунки. Дійсно, частина 3 статті 179 СК України передбачає право неповнолітньої дитини на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України. Проте, це право є можливістю дитини, а не обов`язком, який може нав`язати платник аліментів.

Згідно зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивної і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналізуючи заявлені позовні вимоги у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки такі вимоги сформульовані позивачем суперечливо та без належного процесуального узгодження. Так, звертаючись до суду, позивач одночасно просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений попереднім рішенням суду від 23.10.2025 року, яким аліменти присуджені у розмірі 1/2 його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно та одночасно а у випадку необхідності сплати таких змінити спосіб стягнення - проводити виплату на особисті рахунки у відділенні Державного ощадного банку України, що свідчить про змішування різних способів судового захисту без чіткого розмежування правових підстав кожної із заявлених вимог. При цьому, позивач, посилаючись на наявність судового рішення, не забезпечив належного підтвердження його змісту у встановленому процесуальному порядку, а також не надав жодних матеріалів щодо стадії його виконання, що унеможливлює для суду перевірку фактичних обставин виконання аліментного обов`язку та доцільності зміни способу його реалізації. За таких обставин суд позбавлений можливості надати належну правову оцінку заявленим вимогам у межах принципів диспозитивності та змагальності сторін, визначених ст. 13 ЦПК України, оскільки не вправі самостійно формувати за позивача предмет та підстави позову або виходити за межі заявлених вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені у неналежний спосіб та не можуть бути розглянуті як такі, що відповідають вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити, одночасно роз`яснивши позивачу право на повторне звернення до суду із належно сформульованими вимогами, зокрема шляхом чіткого визначення одного способу судового захисту — або зміни способу стягнення аліментів, або зміни їх розміру (збільшення), з відповідним приведенням позовних вимог у відповідність до способу захисту, передбаченого нормами Сімейного кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180,182,184 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 09.02.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів