Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №450/4849/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4849/26

Провадження № 2-а/450/51/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Глинської У.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пустомити адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Блонський Михайло Андрійович до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

10.09.2026 адвокат Блонський М.А. звернувся до суд з адміністративним позовом та просив скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції серія ЕНА №7851257 від 08.09.2026, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та стягнути судові витрати.

В обґрунтування адміністративного позову зазначає, що не погоджується з постановою інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 08.09.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно з постановою, 08.09.2026 о 18:31:52 на ділянці дороги західний обхід міста Львова в с. Холодновідка позивач, керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 75 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху була виміряна приладом TruCAM LTI 20/20 TC000584.

Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки вимірювання швидкості та використання працівником поліції приладу TruCAM LTI 20/20 TC000584 здійснювалися з порушенням установленого порядку, а отримані за результатами такого вимірювання відомості не можуть бути належним та допустимим доказом у справі.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція має право застосовувати технічні прилади та технічні засоби, зокрема для виявлення та/або фіксації правопорушень. При цьому законом визначено способи закріплення та розміщення таких технічних засобів. У зв`язку з цим істотне значення для вирішення справи має встановлення способу використання приладу TruCAM під час фіксації правопорушення, зокрема чи був він належним чином закріплений або розміщений, чи утримувався працівником поліції в руках під час здійснення вимірювання швидкості.

Позивач посилається на судову практику, відповідно до якої судами надавалась оцінка правомірності використання працівниками поліції приладів TruCAM у ручному режимі та допустимості результатів таких вимірювань як доказів у справах про адміністративні правопорушення, зокрема у справах №461/1766/26, №441/724/25, №335/4130/24, №161/8600/24, №172/2692/25 та №554/1946/21.

Крім того, позивач посилається на наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362, яким внесено зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, зокрема виключено відповідний тип засобів вимірювальної техніки. У зв`язку з цим підлягає встановленню належність та допустимість використання конкретного приладу TruCAM LTI 20/20 TC000584, а також наявність документів, які підтверджують його технічну справність та проходження відповідної повірки на момент здійснення вимірювання.

Також відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, визначено порядок застосування таких технічних засобів, а також зберігання, видачі, приймання та використання інформації, отриманої за їх допомогою. Тому під час розгляду справи підлягає перевірці дотримання працівниками поліції вимог зазначеної Інструкції під час використання приладу TruCAM та оформлення результатів вимірювання.

Позивач зазначає, що ним Правил дорожнього руху не порушувалося, а результати вимірювання швидкості, здійсненого приладом TruCAM LTI 20/20 TC000584, не можуть підтверджувати факт вчинення ним адміністративного правопорушення без належного підтвердження законності використання такого технічного засобу, його справності, проходження повірки та дотримання порядку здійснення і фіксації вимірювання.

З огляду на викладене вважає, що постанова від 08.09.2026 є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

16.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача Терлецький А.З. просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.

В обґрунтування зазначає, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки факт порушення позивачем Правил дорожнього руху підтверджується фото- та відеозаписами з приладу TruCam LTI 20/20 TC000584 та нагрудного відеореєстратора поліцейського. Позивач рухався в населеному пункті зі швидкістю 75 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Прилад TruCam був належним чином повірений та придатний до застосування, а його використання в ручному режимі є правомірним. Під час розгляду справи позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписами. Представник посилається на ст. 72, 73, 76 КАС України та ст. 251 КУпАП, зазначаючи, що надані докази є належними та достатніми для підтвердження факту правопорушення. Також звертає увагу на судову практику щодо правомірності використання TruCam у ручному режимі, зокрема постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 446/501/25 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 759/7502/24. Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. заперечує, посилаючись на необхідність їх обґрунтованості та співмірності відповідно до ст. 134 КАС України. Відтак, вважає постанову законною та обґрунтованою, а підстави для задоволення позову та стягнення витрат на правничу допомогу відсутні.

21.09.2026 від адвоката Блонського М.А. надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що ознайомившись із відзивом сторони відповідача, позивач вважає доводи необґрунтованими, та наполягає, що використання працівником поліції лазерного вимірювача швидкості TruCam у ручному режимі не відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та положенням відповідної Інструкції МВС, оскільки, на його думку, технічні засоби повинні бути закріплені на однострої, службовому транспортному засобі або стаціонарно розміщені. Крім того, позивач вважає, що надані відповідачем відеозаписи не підтверджують належним чином факт вчинення ним правопорушення, оскільки на відео з TruCam не відображено номерний знак транспортного засобу та місце події, а відеозапис із нагрудного реєстратора, на думку позивача, не усуває цих недоліків. Посилаючись на принцип верховенства права та практику ЄСПЛ у справах «Пантелеєнко проти України» і «Рисовський проти України», позивач наголошує на обов`язку державних органів діяти відповідно до закону та встановлених процедур. У зв`язку з цим вважає, що відповідач не спростував підстав позову, та просить задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явилися, просили проводити розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову виходячи із наступного.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Згідно п. 11. ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Судом встановлено, що постановою серія ЕНА №78512587 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови, встановлено, що 08.09.2026 о 18 год. 31 хв. в с. Холодновідка на Західний обхід міста Львова 6 км, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом AUDI Q5 номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 75 км/год, чим перевищив встановлену швидкість руху 50 км, швидкість вимірювалась лазерним приладом Trucam LTI 20/20 TC000584, чим порушив п. п. 12.4 ПДР України. За такі дії передбачена відповідальність за ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Виходячи із змісту пункту 1статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 14 Закону України Про дорожній рух, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюється ПДР.

Згідно п.12.4 ПДР України, передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Таким чином, обмеження швидкісного режиму в 50 км/год встановлено в населених пунктах, відповідальність за перевищення якого встановлена ч.1 ст.122 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 в позові ставив під сумнів достовірність конкретного результату вимірювання швидкості його автомобіля лазерним приладом вимірювання та фіксації швидкості TruСam, а також здійснення вимірювання швидкості з ручного положення.

Суд не може погодитися з твердженнями про те, що прилад TruCAM не може використовуватися працівниками поліції в ручному режимі з огляду на наступне.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, вжите у цій нормі дієслово "може" вказує про надання поліції дискреційних повноважень (права), а не встановлення імперативного обов`язку вчиняти відповідні дії. У правовій системі та законодавчій техніці поняття "дискреція" (дискреційне право) означає можливість суб`єкта владних повноважень самостійно, на власний розсуд, оцінювати доцільність і обирати варіанти поведінки в межах закону. Відтак зазначену норму не можна тлумачити як таку, що зобов`язує поліцію безумовно у всіх випадках монтувати чи розміщувати технічні засоби (прилади) по зовнішньому периметру доріг та будівель.

Крім того, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку. Він належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. При цьому, як видно з матеріалів справи, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху з похибкою ±2 км/год.

Оскільки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, суд приходить до переконання, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватися з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання.

Щодо інших доводів позову суд зазначає наступне.

Місцем вчинення адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові зазначено с. Холодновідка, автодорога Західний обхід міста Львова, 6 км.

Разом з тим, як вбачається з долученого до відзиву відеозапису Trucam LTI 20/20 TC000584, тривалість якого становить ± одну секунду, встановити державний номерний знак транспортного засобу неможливо. Зазначене підтверджується також фотоматеріалами, отриманими за допомогою вищезазначеного технічного засобу, з яких не вбачається можливості ідентифікувати номерний знак транспортного засобу.

Крім того, з долучених до відзиву відеоматеріалів із бодікамери працівника поліції 471171, а саме clip-1 (0:00:18 – 0:00:26), встановлено, що між працівниками поліції відбувається обговорення щодо відсутності фіксації номерного знака транспортного засобу: «…на фотографії нема…». У подальшому, у проміжку часу (0:05:18 – 0:06:50), працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що не впевнений щодо наявності підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення, зазначаючи (0:05:18): «… зараз іду подивлюся, бо як то кажуть, напарнику палець міг зіскочити, якщо там тільки фотографія….». Також на відеозаписі зафіксовано: (0:05:40) «… видно номерний знак чи ні…»; (0:06:24) працівник поліції повідомляє «не видно»; (0:06:38) «на комп`ютері буде видно…?»; (0:06:40) «не знаю».

Таким чином, безпосередньо з наданих відповідачем відеоматеріалів вбачається, що на момент оформлення протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності працівники поліції не мали однозначної впевненості щодо можливості ідентифікації транспортного засобу за результатами його фото- та відеофіксації. Зазначена обставина має істотне значення для вирішення справи, оскільки саме належна ідентифікація транспортного засобу є необхідною передумовою для встановлення зв`язку між зафіксованим технічним засобом фактом перевищення швидкості та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин надані відповідачем матеріали не дають можливості достовірно встановити, що зафіксована технічним засобом Trucam LTI 20/20 №TC000584 швидкість належить саме транспортному засобу, яким керувала особа, притягнута до адміністративної відповідальності. Відсутність можливості ідентифікувати державний номерний знак транспортного засобу унеможливлює встановлення належного та безпосереднього зв`язку між результатом вимірювання швидкості та транспортним засобом, яким керував позивач.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, сам по собі факт наявності відеозапису або показників технічного приладу не може вважатися достатнім доказом вини особи, якщо з такого доказу неможливо достовірно встановити, що зафіксоване порушення вчинене саме транспортним засобом, яким керувала ця особа.

Зазначене має істотне значення з огляду на вимоги статті 283 КУпАП, відповідно до якої постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, та інші відомості, необхідні для вирішення справи. Відповідно до статті 284 КУпАП за результатами розгляду справи має бути прийнято постанову у порядку та з дотриманням установлених законом вимог.

За таких обставин суд не може покладати в основу висновку про винуватість особи припущення щодо того, що зафіксований технічним засобом транспортний засіб є саме транспортним засобом позивача.

Суд також враховує, що доказування вини особи у справі про адміністративне правопорушення має ґрунтуватися на належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах, які у своїй сукупності дають можливість дійти однозначного висновку про наявність події адміністративного правопорушення та винуватість конкретної особи. За наявності невирішених сумнівів щодо належності зафіксованого правопорушення конкретному транспортному засобу такі сумніви не можуть тлумачитися проти особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначений конституційний принцип підлягає застосуванню і під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, коли саме на підставі сукупності доказів має бути встановлено наявність вини особи.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів не підтверджує належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того, що саме транспортний засіб, яким керувал ОСОБА_1 , рухався зі швидкістю, що перевищувала встановлене пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України обмеження більш як на 20 км/год.

За відсутності належної ідентифікації транспортного засобу, а також достовірного та безпосереднього зв`язку між результатами вимірювання швидкості та діями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, об`єктивна та суб`єктивна сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, не можуть вважатися доведеними.

Відтак матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували подію адміністративного правопорушення, його вчинення саме позивачем, а також відповідність фактичних обставин події відомостям, зазначеним в оскаржуваній постанові. Отже, висновок про винуватість позивача ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

09.09.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Блонським М.А. було укладено договір №09/09 про надання юридичних послуг, п. 3.1 якого передбачено, що вартість послуг адвоката визначається за домоленістю сторін з врахуванням, що одна година роботи адвоката оцінюється 2000,00 грн. 09.09.2026 ОСОБА_1 та адвокатом Блонським М.А. підписано акт №1 наданих послуг, яким узгоджено зміст та вартість виконаних та визначено, що замовник оплачує наперед виконавцю за надані послуги по цьому акту у загальній сумі 4000,00 грн. Як вбачається з платіжного доручення АТ «Універсал банк» від 09.09.2026, Туліка С.К. перерахував на рахунок АБ Михайла Блонського кошти у сумі 4000,00 грн.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови та не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. За таких обставин оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Блонський Михайло Андрійович до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задоволити.

Скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції серія ЕНА №7851257 від 08.09.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3.

Суддя: Д. А. Кукса