Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №446/1156/17 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1156/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді Котормус Т.І.

за участі секретаря судового засідання Струс Л.М.

Справа № 446/1156/17

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство

"Українська залізниця";

представник позивача Соболь Ольга Василівна;

відповідач ОСОБА_1 ;

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця " до ОСОБА_1 про витребування частини земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2017 до суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до ОСОБА_2 в якій позивач просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛВ № 031107 від 03.11.2003 та стягнути з відповідача суму судових витрат.

10.02.2025 дана позовна заяву згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана головуючому судді Котормус Т.І. і ухвалою судді від 26.02.2025 відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою суду від 16.09.2025 замінено сторону відповідача з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та здійснено перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

13.10.2025 до суду надійшла заява АТ «Українська залізниця» про зміну предмету позову, а саме замінену позовну вимогу з визнання недійсним державного акта на витребування частини земельної ділянки.

Ухвалою суду від 18.02.2026 заяву про зміну предмету позову прийнято до розгляду та закрито підготовче засідання, а справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача Соболь О.В. позовні вимоги підтримала, пояснила, що відповідно до технічної документації, яка міститься у матеріалах справи наявне накладання земельної ділянки, яка належить відповідачці на землі залізниці, а тому право власності позивача порушено і таке підлягає захисту, з урахуванням практики суду касаційної інстанції, шляхом витребування частини земельної ділянки.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, хоча неодноразово була повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду, відзиву на позовну заяву не подала, а тому суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання без її участі, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши представницю позивача, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до даних технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га. Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця», земельна ділянка кадастровий номер 4622185400:01:007:0636 із цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» має площу накладання 0,0070 га. (а.с. 12-26).

Актом обстеження земельної ділянки від 16.11.2016 встановлено, що в адміністративних межах смт. Запитів Кам`янка-Бузького району Львівської області виявлено на 17км. + 326-17м. +346 на ділянці «Львів-Ківерці» за ходом кілометрів з лівої сторони від осі головної колії на відстані 20,0-26,0 м. в смузі відведення залізниці знаходиться земельна ділянка ОСОБА_2 . Площа перекриття із суміжним землекористувачем становить 0,0070 га. (а.с. 11).

Листом ГУ Дерземагентства у Львівській області від 26.05.2015 доводиться, що ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 4622185400:01:007:0636, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі державного акту від 03.11.2003 ЛВ031107 (а.с. 27).

Із даних публічної кадастрової карти України видно, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622185400:01:007:0636 має площу 0,1372 га. (а.с. 32).

Як видно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.07.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 4622185400:01:007:0636 площею 0,1372 га. на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 21.03.2017 (а.с. 201).

Розглядаючи даний спір суд виходив із наступних мотивів та положень закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями (пункт «б» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Відповідно до статті 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 «Питання акціонерного товариства «Українська залізниця»» затверджено статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця»» змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця».

Отже, законом визначено, що АТ «Укрзалізниця» належать на праві постійного користування земельні ділянки, що відносяться до земель залізничного транспорту.

З досліджених судом доказів встановлено, що на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» належить земельна ділянки смуги відведення залізниці, яка розташована у адміністративних межах смт. Запитів під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком «Львів-Ківерці».

Також, з наданих суду доказів встановлено, що на такі землі залізничного транспорту накладається земельна ділянка з кадастровим номером 4622185400:01:007:0636 площею 0,1372 га., яка на праві власності належить ОСОБА_1 , попереднім власником якої був ОСОБА_2 .

Дана обставина доводиться наданою суду технічною документацією із землеустрою (а.с. 12), актом обстеження земельної ділянки від 16.11.2016 (а.с. 11), де вказана обставина належно відображена, в т.ч. схематично, а інших доказів на спростування цієї обставини суду не надано.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши існуючі у справі докази суд дійшов переконання, що накладання земельної ділянки відповідачки на землі залізничного транспорту має місце.

Разом з тим, доведення лише такої обставини перед судом не призводить до автоматичного задоволення позовних вимог позивача, оскільки для судового захисту порушеного права володіння земельною ділянкою доведенню підлягають і інші обставини.

Так, у постанові ВП ВС від 22.01.2025 № 446/478/19 сформульовано правовий висновок у справі за аналогічних правовідносин. Зокрема у пунктах 122-124 зазначено, що для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України). У власних висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Суд при вирішенні цієї справи окремо наголошує, що під час судового розгляду представниці позивача було роз`яснено право на проведення такого експертного дослідження як на підставі ухвали суду, так і безпосереднє замовлення учасника справи. Проте, у судовому засіданні 29.09.2026, після відповідної перерви, представниця позивача підтвердила, що такого висновку експерта сторона позивача надати не може, а клопотання про призначення експертизи суду не заявляла.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки стороною позивача не надано суду належного доказу щодо ідентифікації частини земельної ділянки, яка накладається на землі залізничного транспорту, зокрема не визначено координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі, то саме лише доведення площі накладання не може слугувати достатньою підставою для задоволення позову про витребування частини земельної ділянки.

За таких умов, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Одночасно суд на підставі ч. 2 ст.141 ЦПК України покладає понесені судові витрати на позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця " до ОСОБА_1 про витребування частини земельної ділянки – відмовити повністю.

Судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору покласти на позивача Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.І. Котормус