Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №335/7289/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/7289/26 2/335/3798/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого-судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судових засідань Шевченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 22.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 укладено Договір № 361599-КС-001 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 22.07.2021 року направлено ОСОБА_2 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 361599-КС-001 про надання кредиту. 22.07.2021 року ОСОБА_2 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 361599-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_2 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-6315, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 22.07.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_2 було укладено Договір № 361599-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі Правила, а разом - Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,86295 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_9 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а відповідач, у свою чергу, не виконав умов договору, а тому станом на 05.06.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 361599-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 26 084,70 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн; Суми прострочених платежів по процентах - 14 584,70 грн; Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; Суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 0,00 грн; Суми прострочених платежів за комісією - 1 500,00 грн., яку просить стягнути з відповідача, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Ухвалою судді від 09.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

11.08.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, у позовній заяві По-перше, позивачем при поданні позову зазначено, що 22.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі - Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА) та ОСОБА_2 (Далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 361599-КС-001 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами Договору кредиту ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі Правила, а разом - Договір). Відповідач наполягає на тому, що ніяких договорів з позивачем не укладала, грошових коштів не отримувала. Так, в договорі та інших доказах, долучених до позовної заяви, прізвище позивача зазначено « ОСОБА_3 », в той час, як відповідач ще 14.12.2013 року зареєструвала шлюб і змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.12.2013 року. Відповідач привела до відповідність всі особисті документи і отримала новий паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Пологівським РС УДМС України в Запорізькій області 15.01.2014 року. Тобто, на час укладання договору кредиту відповідач більше 7 років мала інше прізвище, отримане нею при укладанні шлюбу. Звертає увагу суду, що в договорі кредиту зазначені дані нового паспорту відповідача, який вона отримала після укладення шлюбу, отже і прізвище повинно було бути зазначено « ОСОБА_4 », а не « ОСОБА_3 ». Не вірно зазначена дата видачі паспорту та орган, який його видав. По-друге, адреса, що зазначена в договорі кредиту відповідачу взагалі не відома. Вона не проживала в м.Запоріжжі на дату укладання договору, вона є внутрішньо-переміщеною особою з 28.08.2023 року і до цього часу проживала в м.Пологи Запорізької області, про що міститься відмітка в паспорті (копія додається). Також вважаю за необхідне зазначити, що і номер телефона зазначений невірний. Відповідач ніколи не користувалась цим номером телефона. По-третє, відповідач ніколи не мала рахунку НОМЕР_4 , зазначеного в Анкеті клієнта від 09.06.2026 року. За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. З врахуванням того, що позивач не укладала спірного кредитного договору, вона вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» є безпідставними. Отже, вважає, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

17.08.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій посилається на те, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає заперечення представника Відповідача необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.

20.08.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких сторона відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 02.09.2026 року клопотання про витребування доказів у цивільній справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Витребувано у АТ «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) : письмовий доказ у вигляді відповіді за підписом уповноваженого працівника банку, у якій будуть зазначені відомості що підтверджують або спростовують факт випуску банком банківської картки № НОМЕР_4 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку); письмовий доказ у вигляді у вигляді відповіді за підписом уповноваженого працівника банку, у якій будуть зазначені відомості щодо особи (із зазначенням її прізвища, ім`я та по батькові, а також РНОКПП та дати народження), на ім`я якої була випущена (емітована) банківська картка № НОМЕР_4 ; письмовий доказ у вигляді пронумерованих читабельних виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_4 за період з 22 липня 2021 року включно по 27 липня 2021 року включно, належним чином завірену копію паспорту особи на ім`я якої випущена банківська картка № НОМЕР_4 .

29.09.2026 року до суду надійшла витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при зверненні із позовом до суду просив про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду. У судовому засіданні 02.09.2026 ОСОБА_5 та її представник -адвокат Радостєва М.В. просять відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_5 ніколи не отримувала кредитні кошти у позивача, а договір про надання фінансових послуг був укладений не позивачем, а невідомими особами з використанням її персональних даних.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

06.10.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та з урахуванням складності справи ухвалив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення - 07.10.2026 року о 15:00 годині.

Заслухавши пояснення відповідача та представника відповідача, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку про те, що цивільно-правовий договір можна вважати укладеним за наявності таких умов: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Момент укладення договору визначено у частині перші статті 638 ЦК України, у якій зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16 (провадження №14-306цс18).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 зазначала, що не укладала жодних кредитних договорів, кредити не брала, а кредитні кошти не отримувала, не домовлялася про істотні умови, абонентський номер мобільного телефону за допомогою якого укладалися кредитні договори за нею не зареєстрований, а також на те, що банківська картка на яку перераховані начебто отримані нею кредитні кошти їй не належить, тобто, укладення вказаних правочинів відбувалося поза її волею, оскільки невідома особа, скориставшись її персональними даними отримала кредит у вищезазначеній установі, яка у свою чергу, не перевіривши надані документи та не встановивши особу, видала кредитні кошти шахраю.

У позовній заяві зазначено, що 22.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 укладено Договір № 361599-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 22.07.2021 року направлено ОСОБА_2 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 361599-КС-001 про надання кредиту. 22.07.2021 року ОСОБА_2 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 361599-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_2 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-6315, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 22.07.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_2 було укладено Договір № 361599-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі Правила, а разом - Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,86295 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_9 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Так, досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження наведених у позовній заяві обставин, судом встановлено, що в договорі та інших доказах, долучених до позовної заяви, прізвище позивача зазначено « ОСОБА_3 », в той час, як відповідач ще 14.12.2013 року зареєструвала шлюб і змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.12.2013 року.Відповідач привела до відповідність всі особисті документи і отримала новий паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Пологівським РС УДМС України в Запорізькій області 15.01.2014 року.

Тобто, на час укладання договору кредиту відповідач більше 7 років мала інше прізвище, отримане нею при укладанні шлюбу.

У договорі кредиту зазначені дані нового паспорту відповідача, який вона отримала після укладення шлюбу, отже і прізвище повинно було бути зазначено « ОСОБА_4 », а не « ОСОБА_3 ». Не вірно зазначена дата видачі паспорту та орган, який його видав.

По-друге, адреса, що зазначена в договорі кредиту відповідачу не відома. Вона не проживала в м.Запоріжжі на дату укладання договору, вона є внутрішньо-переміщеною особою з 28.08.2023 року і до цього часу проживала в м.Пологи Запорізької області, про що міститься відмітка в паспорті. Також відповідачем зазначено, що і номер телефона зазначений невірний. Відповідач ніколи не користувалась цим номером телефона. По-третє, відповідач ніколи не мала рахунку НОМЕР_4 , зазначеного в Анкеті клієнта від 09.06.2021 року.

У серпні 2026 року ОСОБА_6 звернулась до АТ «ТАСКОМБАНК», який повідомив, що станом на 17.08.2026 відсутні рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_5 вона не є і не була клієнтом АТ «ТАСКОМБАНК».

Згідно до листа 02.09.2026 року ТОВ «Бізнеспозика» від АТ «ТАСКОМБАНК» наведені дані про успішне зарахування коштів 22.07.2021 22:45 на картку НОМЕР_5 у розмірі 10000,00 грн.

Разом із тим, на виконання ухвали суду від 02.09.2026 року надано відомості про фізичну особу ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ), якому в АТ «ТАСКОМБАНК» було оформлено зазначену в Ухвалі віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_4 , яка існувала в цифровій формі, без фізичного носія ПІБ ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повідомлено, що ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в АТ «ТАСКОМБАНК» закрито поточний рахунок НОМЕР_7 в гривнях, операції по якому могли здійснюватись за допомогою зазначеної в Ухвалі банківської платіжної картки № НОМЕР_4 . Документи, що підтверджують відкриття вищезазначеного рахунку у вигляді Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування від 12.07.2021, надається. виписку про рух коштів по вищезазначеному рахунку ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) за визначений в Ухвалі період з 22.07.2021 по 27.07.2021 надано.

Згідно наданої виписки на рахунок клієнта ОСОБА_7 22:07.2021 о 22:45 зараховано 10000 грн. кредитова частина перерахування.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) суд зробив висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_5 не виявляла свою волю до вчинення спірного правочину, укладення договору № 361599-КС-001 про надання кредиту від 22.07.2021 року відбувалося поза її волею, оскільки невідома особа невстановленим способом оформила позику з ТОВ «Бізнеспозика» .

З наданих ТОВ «Бізнеспозика» документів, вбачається, що при оформленні кредиту, особисті дані зазначені зловмисниками в заявах, не відповідають дійсності. Судом також встановлено що грошові кошти ніби-то позика на ім`я ОСОБА_2 зараховувалися на рахунки ОСОБА_7 , в установі банка , в яких відповідач ОСОБА_5 рахунків не мала, що на думку суду, також підтверджує факт шахрайських дій з використанням особистих даних відповідача.

Вищевказані обставини також підтверджують факт того, що договір про надання фінансових послуг № 361599-КС-001 про надання кредиту від 22.07.2021 року був укладений не відповідачем, а невідомими особами з використанням її персональних даних.

Таким чином у сторони договору - позичальника було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору, даний договір не було підписано позичальником, тобто договір договору про надання фінансових послуг, не містить усіх істотних умов, що вказує про неукладеність спірного договору.Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі № 383/1354/18.У випадках оспорювання самого факту укладення договору, слід формувати позовні вимоги шляхом визнання саме неукладеного договору, оскільки недійсність договору говорить про зовнішній прояв волевиявлення, але вчинений ним, вже в належній формі.

Відтак, ураховуючи, що ОСОБА_5 не укладала з ТОВ «БізнесПозика» договір про отримання грошових коштів, які були перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить, рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_5 в АТ «ТАСКОМБАНК» відсутні, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку що при укладенні Договору для якого законом визначена обов`язкова письмова форма (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа), не було дотримано вимог ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію`та положень ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір та ідентифікації особи позичальника ,а також сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним.

Позивач у справі не надав суду належних доказів на підтвердження укладення спірного кредитного договору, вчиненого в електронній формі, саме між ТОВ «Бізнеспозика» та ОСОБА_5 . Відсутні докази отримання позивачкою кредитних коштів та докази користування нею цими коштами, а відтак, суд дійшов висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та не вважається укладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що договір № 361599-КС-001 про надання кредиту від 22.07.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 є неукладеним, а відтак, позивачем недоведено наявності правових підстав для стягнення грошових коштів з ОСОБА_5 в заявленому розмірі, а тому в задоволенні позову суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення судового рішення, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження за адресою: м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована як внутрішньопереміщена особа : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Повне рішення суду складено та підписано 07.10.2026 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова