Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №309/3489/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3489/26

Провадження № 2/309/1897/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Бондаренко В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

08.09.2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Позовні вимоги вмотивовані тим, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі. У них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходяться на повному її утриманні. Також на утриманні позивачки є ще двоє дітей від першого шлюбу. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, жодним чином не допомагає. Також відповідач зобов`язаний утримувати дружину до досягнення дитиною трьохрічного віку.

Посилаючись на викладене просила суд: стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його заробітку щомісячно; стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини його заробітку до досягнення дитиною трьохрічного віку.

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_3 не подавав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов та просив його задовольнити. Вказує, що сторони уклали шлюбу від якого народилася дитина. Дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні, відповідач ніякої допомоги не надає. Позивачці самотужки важко утримувати дитину, і вона просить взагалі мінімальний розмір,я кий батько повинен платити. Також відповідач повинен платити аліменти на дружину до досягнення дитиною трьохрічного віку.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судова влада України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони уклали шлюб, який був зареєстрований 25 січня 2025 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом №39 (а.с.20).

Від даного шлюбу дітей народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27), який зареєстрований та проживає разом з позивачкою (а.с.22, 23).

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.

Так, частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч.8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.

При цьому, статтею 183 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Згідно з вказаною статтею СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оскільки на теперішній час неповнолітня дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, заперечень щодо чого відповідач не надав, то суд вважає, що позивач має право на отримання аліментів від батька дитини, який повинен виконувати свій обов`язок щодо її утримання належним чином.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач відзиву на позов не подавав, жодних доказів чи обґрунтування свого майнового стану не надавав.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітньої дитини, її стан здоров`я, відсутність заперечень відповідача щодо такого розміру аліментів, а також враховує стан здоров`я відповідача, який є молодим працездатним чоловіком, та спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини. Відтак суд визначає розмір аліментів у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) батька щомісячно до досягнення нею повноліття, оскільки такий розмір відповідає встановленому ч.3 ст. 184 СК України мінімальному рекомендованому розміру аліментів на одну дитину і відповідачем жодним чином не спростована можливість надання утримання дитині в такому розмірі. Такий розмір аліментів відповідає вимогам закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування дитини, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини.

З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) батька відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частиною 4 ст. 84 СК України передбачено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

З аналізу даної норми слідує, що наявність у чоловіка можливості сплачувати такі аліменти є обов`язковою умовою для їх стягнення.

Суд констатує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_3 має можливість ще й сплачувати аліменти на дружину, у зв`язку з чим у задоволенні даної вимоги слід відмовити за недоведеністю.

Відтак позов підлягає лише частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.

Щодо заявлених у прохальній частині позовної заяви вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4400 грн, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, позивачем та його представником не надано жодних доказів на підтвердження понесення таких витрат, зокрема не долучено договору про надання правової допомоги.

Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141,258, 259, 263-265,354 ЦПК України, ст.ст. 180-184,Сімейного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 вересня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.