Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №299/3388/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3388/26

Номер провадження 2/299/1645/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Кашуба А.В.

при секретарі судового засідання – Вашкеба С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В :

23.07.2026 представник позивачки адвокат Худоян О.В. подав до суду вказану позовну заяву.

Позивачка просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання двох дітей у розмірі однієї третини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, у тому числі доходів, отриманих за межами України, на кожну дитину щомісячно.

Позов обґрунтовано тим, що сторони зареєстрували шлюб 02.08.2008 у виконавчому комітеті Неветленфолівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, Актовий запис №05. У шлюбі народили двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне сімейне життя подружжя ОСОБА_5 фактично припинено через втрату взаємних довіри, розуміння, поваги, підтримки, суттєві розбіжності у поглядах на сімейне життя, ведення спільного господарства, виконання подружніх обов`язків. Позивач вживала заходи для збереження сім`ї, однак безрезультатно. Сторони проживають окремо. Діти проживають разом із матір`ю, яка їх виховує і утримує. Відповідач працює і живе в Угорщині, офіційно працевлаштований, отримує стабільний дохід. Добровільно відповідач належну матеріальну допомогу на утримання дітей не надає.

Ухвалою суду від 01.09.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Відзив не подано.

Представник позивачки подав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив задоволити у повному обсязі.

Судова повістка про виклик направлена відповідачу за адресою реєстрації місця проживання – повернута без вручення через відсутність адресата за вказаною адресою.

Причин неявки не повідомлено. Заяв не надходило. Відзив не подано.

На підставі ст.ст.280-282 ЦПК України проведено заочний розгляд справи.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши подані на їх підтвердження докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 02.08.2008 у виконавчому комітеті Неветленфолівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, Актовий запис №05. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_5 .

У шлюбі подружжя ОСОБА_5 народили двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі слів позивачки, спільне сімейне життя подружжя ОСОБА_5 фактично припинено через втрату взаємних довіри, розуміння, поваги, підтримки, суттєві розбіжності у поглядах на сімейне життя, ведення спільного господарства, виконання подружніх обов`язків. Позивач вживала заходи для збереження сім`ї, однак безрезультатно. Сторони проживають окремо. Діти проживають разом із матір`ю, яка їх виховує і утримує. Відповідач працює і живе в Угорщині, офіційно працевлаштований, отримує стабільний дохід. Добровільно відповідач належну матеріальну допомогу на утримання дітей не надає.

Суд пересвідчився, що рішення позивачки розірвати шлюб є остаточним.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

З огляду на наведені вище обставини та відповідні їм норми сімейного права, шлюб слід розірвати.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття. Тому, позовні вимоги у частині стягнення аліментів слід задовольнити, оскільки встановлено, що батько проживає окремо від дітей, діти проживають разом із матір`ю, а після розірвання шлюбу майнові правовідносини між колишнім подружжям змінюються, слід захистити законні інтереси дітей.

Зі слів позивачки, батько дітей не бере добровільної матеріальної участі у їх утриманні, а проживає окремо.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно ст. 183 ч.1 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3--1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3--2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд не має об`єктивної інформації про працевлаштування відповідача, про характер та розмір його активних доходів, наявність пасивних доходів, інформації про його стан здоров`я та наявність інших утриманців.

Відповідач є молодим за віком. Зі слів позивачки, відповідач є здоровим, працездатним, інших утриманців не має.

При цьому, суд не сумнівається, що відповідач усвідомлює свій обов`язок та розуміє розмір витрат на матеріальне утримання дітей, витрат на піклування про їх здоров`я, фізичний та інтелектуальний розвиток.

Зі слів позивачки, відповідач працевлаштований і має стабільний дохід.

Обмеження розміру аліментів ст.182 СК України (прожитковий мінімум для дитини відповідного віку) аж ніяк не відповідає ані реальним потребам дитини, ані сучасному рівню життя, ані принципу справедливості. Прожитковий мінімум в Україні – величина, яка давно не відповідає реальним витратам на життя людини. Це загальновідома обставина, яка не викликає сумнівів.

При визначенні розміру аліментів суд в першу чергу врахував права та інтереси дітей: аліменти є власністю дитини, а батьки – основним, якщо не єдиним, джерелом матеріального існування. Суд врахував також ту обставину, що діти проживають разом із матір`ю, яка зайнята організацією їх побуту, забезпечує навчання, виховання, піклування про їх здоров`я та розвиток, що значно знижує її можливості отримувати активний дохід власною працею порівняно з іншим із батьків, який проживає окремо від дітей.

Позивачка просить стягувати аліменти на утримання дітей у частці від заробітку відповідача (одна третя на кожну дитину щомісячно), що передбачено ст.183 СК України.

Відповідно до ч.2 ст.183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Отже, суд зобов`язаний визначити єдину частку. За змістом позовних вимог така становить дві треті від заробітку (доходу) батька дітей.

Відповідно до ч.5 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

З урахуванням того, що інформація про розмір доходів відповідача, його стан здоров`я, наявність інших утриманців, у суду відсутня, позов в частині розміру аліментів на утримання дітей слід задовольнити частково – у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, і не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При поданні позовної заяви позивачка сплатила судовий збір за звернення до суду із вимогою про розірвання шлюбу у розмірі 1331,20 грн. Просила судові витрати позивача залишити за позивачем.

Позивачку звільнено від сплати судового збору за звернення до суду із вимогами про стягнення аліментів (п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»).

Тому, у зв`язку із задоволенням вимог позову про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн за звернення до суду із майновим позовом про стягнення аліментів у 2026 році, а судові витрати позивачки у сумі 1331,20 грн – покласти на позивачку за її заявою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, 280-281, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задоволити частково.

Шлюб, зареєстрований 02.08.2008 у виконавчому комітеті Неветленфолівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, Актовий запис №05, між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та громадянкою України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , – розірвати.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третьої (1/3) частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, і не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно.

У задоволенні позову у іншій частині – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей у сумі платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви про стягнення аліментів у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп).

Судові витрати позивачки ОСОБА_1 у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп) – покласти на позивачку.

Відповідач може подати до суду, який розглянув справу, заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду або протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

Головуючий Кашуба А. В.