Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №136/265/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/265/26

провадження № 2/136/142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,

за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» (далі - позивач, кредитодавець) звернулося до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 було укладено з АТ «КРЕДОБАНК» Кредитний договір № ПKK/125569. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.11.2023 заборгованість за Кредитним договором складала 61 497,96 грн., в тому числі строкове тіло - 17 477,81 грн., прострочене тіло - 22 217,57 грн. та прострочені відсотки - 21 802,58 грн.

08.11.2023 у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «КРЕДОБАНК» на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАРИН-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 43231894) на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні Досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні.

12.12.2024 рішенням № 12/12/24-1 учасника ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАРИН-ФІНАНС» змінено найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальність «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС».

Згідно пунктів 4.1., 4.2. Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 30,00%. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору. За період з 09.11.2023 р. по 31.12.2025 на суму заборгованості, відповідно до умов Кредитного договору позивачем нараховано відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 31.12.2025 – 33 184,44 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Кредитним договором складає 84 682,39 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ознайомившись із змістом позовних вимог позивача, вважає, що вона є: в частині укладання даного договору дійсною; а в частині стягнення є безпідставною і необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідач підтверджує, що між нею та АТ «КРЕДОБАНК» 17.08.2021 було укладено кредитний договір на відкриття кредитної лінії з максимальним лімітом 200 000,00 грн. Водночас відповідач стверджує, що отримала у кредит лише 11 000,00 грн., при цьому наприкінці вересня 2021 року нею було погашено 10 000,00 грн. кредиту, і після цього вона кредитними коштами не користується.

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач звертаючись до суду із набутим правом вимоги за договором кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021 не посилається і відповідно не додає жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про заборгованість відповідача перед ним. Наголошує на тому, що позивачем не надається розрахунок заборгованості починаючи із дня укладення договору – 17.08.2021, тобто з 17.08.2021 по 08.11.2023 розрахунок відсутній, а відтак, на думку відповідача, заборгованість за кредитним договором відсутня, при цьому відповідно до предмету та умов вказаного договору, у позивача відсутні повноваження самостійно здійснювати розрахунок заборгованості.

Також відповідач зазначає, що позивач не набув, а якщо і набув то втратив право стягнення заборгованості за кредитом, оскільки пройшло три роки позовної давності у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

За наведених обставин відповідач вважає, що судом має бути застосовано позовну давність та у задоволенні позову відмовлено. Окрім того відповідач просить стягнути з позивача понесенні нею витрати на правничу допомогу.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

23.02.2026 Липовецьким районним судом Вінницької області постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом. Окрім того даною ухвалою на підставі ст.ст. 80 та 81 ЦПК України зобов`язано позивача надати суду належний розрахунок заборгованості, виписку по рахунку та документ, який підтверджує передачу коштів позичальнику відповідно до кредитного договору № ПКК/125569 від 17.08.2021 року.

16.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24.03.2026 від представника позивача надійшли витребувані судом документи.

04.05.2026 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача – Альховської І.Б. про її участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції.

13.07.2026 від представника позивача надійшов розширений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 із доказами сплати нею заборгованості в розмірі 10 000,00 грн.

24.09.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

Ураховуючи те, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2021 ОСОБА_1 заповнено Анкету-заяву № 125569 відповідно до якої вона просила АТ «КРЕДОБАНК» встановити їй кредитний ліміт у розмірі 44 000,00 грн., на 36 місяців, із щомісячним платежем 3 336,67 грн., процентна ставка 30% (а.с.25).

Відповідно до Додатку про відкриття кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021 до Заяви-Договору № 26209011496759/980/РКО від 12.03.2021 (а.с.22-24) ОСОБА_1 просила, а АТ «КРЕДОБАНК» зобов`язувався надати банківські послуги, визначені Додатком, а саме: відкрити Рахунок та виконувати операції за Рахунком (не пізніше наступного робочого дня після встановлення Поточного ліміту Кредитної лінії більшого за 0,00 грн (нуль гривень 00 копійок) відповідно до п. 1.3.2.6.2. цього додатку та Правил ФО, а саме: НОМЕР_1 , у валюті – гривня.

Відповідно до п. 1.3.2.1. Додатку максимальний ліміт Кредитної лінії становить: 200 000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 копійок).

Термін (строк) Кредитної лінії: до 16.08.2024 року (включно) (п. 1.3.2.2 Додатку).

Згідно п. 1.3.2.2.1. Додатку процентна ставка: 30,00% (тридцять відсотків) річних з дати видачі Кредиту (Кредитів), крім періоду вказаного у п. 1.3.2.3.2.2. Додатку до дати повернення Кредиту (Кредитів) у повному обсязі.

Відповідно ж до п. 1.3.2.3.2.2. Додатку у разі погашення повного Кредиту (Кредитів) не пізніше останнього дня кожного календарного місяця, наступного за місяцем отримання Кредиту (надалі – Пільговий період) процентна ставка становить 0,00001% ( нуль цілих одна стотисячна відсотки) річних, при цьому Пільговий період не може перевищувати 62 (шістдесят два) календарні дні.

Факт руху грошових коштів на рахунку відповідача підтверджується наданими позивачем Виписками за період з 17.08.2021 по 07.11.2023 (а.с.63-100).

Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

08.11.2023 між АТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАРИН-ФІНАНС» укладено Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами, у відповідності до п. 3.1. якого на умовах цього Договору з дня, наступного за днем, у який Фактором на користь Клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього Договору грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) Ціни Відступлення, (а щодо Прав Вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення) Клієнт відступає Фактору (передає у власність Фактора) Права вимоги в повному обсязі за плату та під фінансування від Фактора, а Фактор з дня, наступного за днем, у який Фактор на користь Клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього Договору грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) Ціни Відступлення, (а щодо Прав Вимоги, які виникнуть в майбутньому, – з дня їх виникнення) набуває (приймає у власність) від Клієнта Права Вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (фінансування) Клієнту (а.с.16-20).

Згідно платіжної інструкції № 1 від 08.11.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАРИН-ФІНАНС» перерахувало АТ «КРЕДОБАНК» 4 420 385,21 грн., як оплату згідно договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за КД та прав за забезп. Договорами від 08.11.2023 укладеними між ТОВ ФК МАРИН ФІНАНС та АТ «КРЕДОБАНК» (а.с.21).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАРИН-ФІНАНС» передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за кредитним договором № ПКК/125569 від 17.08.2021, заборгованість станом на 08.11.2023 становить 61 497,96 грн. (а.с.11 на звороті).

Аналогічна інформація про заборгованість відповідача міститься у наданій позивачем на вимогу суду довідці розрахунку заборгованість за договором кредиту № ПКК/125569 від 17.08.2021, згідно якої станом на 07.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) становила 61 497,96 грн., з яких: 39 695,38 грн. – заборгованість за кредитом та 21 802,58 грн. – заборгованість за відсотками (а.с.61).

Водночас, згідно розрахунку заборгованості за період з 08.11.2023 по 02.12.2025 за кредитним договором № ПКК/125569 станом на 02.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 становила 84 682,39 грн. (а.с.121).

Суд звертає увагу на те, що даний розрахунок заборгованості містить інформацію про здійснену відповідачем 04.04.2024 часткову оплату заборгованості у розмірі 10 000,00 грн., що також підтверджується наданою відповідачем квитанцією № 9338-1381-3191-3355 від 04.04.2024 (а.с.52).

Також судом враховується та обставина, шо згідно рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАРИН-ФІНАНС» № 12/12/24-1 від 12.12.2024 змінено найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» (а.с.28), про що зроблено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.10).

Частинами першою та третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Встановлені судом обставини, які перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги за Договором кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021 укладеного з ОСОБА_1 . На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала Договір кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021, який є предметом цього судового розгляду особистим підписом, з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпцію правомірності договору, отож права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню. При цьому суд наголошує на тому, що у поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідачем визнається факт укладення Договору кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021 із АТ «КРЕДОБАНК».

Згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заборгованості відповідача за Договором кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021, судом звертається увага на наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц.

Згідно умов п. 1.3.2.2. Договору кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021 термін (строк) Кредитної лінії: до 16.08.2024.

Водночас відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021 (а.с.121) заборгованість ОСОБА_1 становить 84 682,39 грн., яка нарахована з 17.08.2021 по 02.12.2025, тобто всупереч зазначеним вище умовам укладеного Договору кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021.

На думку суду, оскільки строк користування отриманими у кредит коштами є чітко визначеним умовами договору, а відтак відсотки повинні бути сплачені за строк користування такими коштами, а саме відповідно до п. 1.3.2.2. Договору кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021, тобто до 16.08.2024.

Ураховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кредитні кошти у повному обсязі та в добровільному порядку не повернуті, зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України (за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав), беручи до уваги, що договір є дійсним, відповідач користувалася кредитними коштами, враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем перед позивачем у розмірі 10 000,00 грн., а також зважаючи на обставини встановлені вище судом, що підтверджують набуття прав вимоги позивачем за вказаним кредитним договором до відповідача, суд дійшов висновку про доведеність позивачем позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу за Договором кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021 у розмірі 39 695,38 грн, а також заборгованості за відсотками у розмірі 20 982,80 грн. (21 802,58 грн. - заборгованість за відсотками станом на 08.11.2023 + 9 180,22 грн. - заборгованість за відсотками за період з 09.11.2023 по 16.08.2024 (39 695,38 грн. *30% річних/365 днів * 282 дні) за мінусом сплачених відповідачем 04.04.2024 коштів у розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021 становить 60 678 (шістдесят тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 18 коп.

При цьому судом відхиляється клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки відповідно положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, з агальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої згідно положень частини п`ятої статті 261 ЦК України починається зі спливом строку виконання (за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності). Таким чином, виходячи із предмету спору та встановлених судом обставин перебіг строку позовної давності з вимогою про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021 розпочався 16.08.2024 та станом на момент подання позову до суду 11.02.2026 не закінчився. При цьому підстави для застосування спеціальної позовної давності передбаченої статтею 258 ЦК України судом не встановлено.

За таких обставин, суд задовольняє позов частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 103 від 10.02.2026 в сумі 2 662,40 грн. (а.с.1) який відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог (60 378,18 грн. з 84 682,39 грн., що становить – 71,65%), а отже з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.*71,65% задоволених позовних вимог, що становить 1 907 (одна тисяча дев`ятсот сім гривень) 61 коп.

Окрім того, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги № 06/01/2026 від 06.01.2026 укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» та адвокатом Альховською Іриною Богданівною (а.с.13-14) та Акт наданих послуг № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 06.01.2026 № 06/01/2026 (а.с.15) відповідно до якого вартість наданих позивачу правничих послуг становить 6 000,00 грн.

При цьому відповідачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано: Договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.03.2026 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Власюком Анатолієм Володимировичем (а.с.48) відповідно до п. 2.2 якого послуги адвоката становлять 3 500,00 грн, а також квитанцію № 07 від 14.03.2026 про отримання адвокатом Власюком А.В. від ОСОБА_1 гонорару у розмірі 3 500,00 грн. (а.с.50).

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно частин другої – п`ятої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно частина шоста статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, суд зважає на те, що ні представник відповідача, ні представник позивача не висловили аргументованих заперечень стосовно заявлених позивачем та відповідачем розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, а тому вважає за необхідне стягнути такі витрати з відповідача у заявленому позивачем розмірі - 6 000,00 грн., а з позивача у заявленому відповідачем розмірі 3 500,00 грн. Саме такі розміри витрат, на переконання суду, є об`єктивними, співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатами роботою у ній.

При цьому, відповідно до статті 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог - у розмірі 6 000,00 грн.*71,65% задоволених позовних вимог, що становить 4 299 (чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять) гривень 00 коп., а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до відмовлених позовних вимог - у розмірі 3 500,00 грн.*28,35% відмовлених позовних вимог, що становить 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 25 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» заборгованість за Договором кредитної лінії № ПКК/125569 від 17.08.2021 у розмірі 60 678 (шістдесят тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 18 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» судовий збір у сумі 1 907 (одна тисяча дев`ятсот сім) гривень 61 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 299 (чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 25 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Академіка Лазаренка Є., буд. 4, каб. 4, м. Львів, Львівська область, ЄДРПОУ: 43231894);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2026.

Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ