Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №136/1746/24 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1746/24

провадження № 2/136/422/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,

за участю секретаря судового засідання Мельник В.Р., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шевчука А.А., приватного нотаріуса Мельник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник Марії Василівни про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник Марії Василівни (далі - відповідачі) обґрунтовуючи підставність вимог тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої позивач подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та довідалась, що існує заповіт складений на користь ОСОБА_2 , згідно яким усе своє майно спадкодавець заповіла відповідачу. На думку позивача заповіт складений від імені її матері підписаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Окрім того, зміст заповіту не відповідає її волі, оскільки за станом здоров`я мати не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, причиною чого є ракове захворювання спадкодавця та медикаментозне лікування із застосуванням сильнодіючих препаратів (хіміотерапія тощо), яке вона отримувала впродовж тривалого періоду часу в спеціалізованих закладах охорони здоров`я. Зазначене і стало причиною звернення із відповідним позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В. проти позовних вимог категорично заперечила та вважає, що позов не може бути задоволено із наступних підстав. Заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Судом заповіт визнається недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Заповіт, як інструмент планування спадщини та участь нотаріуса в його посвідченні покликаний допомогти людині у її вільному волевиявленні на будь-якому етапі її життя. Звернула увагу суду на те, що нею було неухильно та сумлінно дотримано виконання усіх матеріальних та процесуальних норм права, що регулюють порядок укладення та нотаріального посвідчення заповіту, що складає предмет спору. Наголосила на тому, що воля заповідача ОСОБА_4 була сформульована вільно, чітко, ствердно, беззаперечно, в повному усвідомленні значення своїх дій та можливістю керувати ними. У спадкодавця були відсутні вади, пов`язані вадами опорно-рухової системи, вади зору, слуху чи порушення мови. Власноручно поставлений підпис свідчить та підтверджує можливість самостійно виконати вимогу ст. 1257 ЦК України. Також звернула увагу суду на те, що ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим законом та іншими законами України. При цьому дотримання принципу свободи заповіту має виключати свавільне ігнорування волі заповідача. Окремо наголосила на тому, що нотаріус не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних правовідносин, пов`язаних із нотаріальною дією.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Шевчук А.А. зазначив, що незадовго до своєї смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 складено заповіт № 58 від 16.01.2023 посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник Марією Василівною, згідно з яким усе своє майно остання заповіла відповідачці. На момент складання заповіту заповідачка перебувала на стаціонарному лікуванні у зв`язку із наявністю у останньої тяжкої онкологічної хвороби. Звернув увагу суду на те, що онкологічне захворювання саме по собі не є підставою для втрати людиною здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 до кінця свого життя залишалася у здоровому глузді, з ясним мисленням і спроможністю приймати зважені рішення. Психічне здоров`я заповідачки залишалося стабільним, а когнітивні функції — збереженими. ОСОБА_3 усвідомлювала свої дії, і жодних ознак порушення здатності до прийняття свідомих рішень або втрати ясності мислення у останньої не спостерігалося. При цьому, спадкодавець не перебувала на обліку чи лікуванні у психіатричних закладах і не страждала хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, слабоумством, тощо, що могло б вплинути на здатність останньої усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, зміст заповіту відповідає попереднім бажанням спадкодавця та логічно узгоджується з її життєвими рішеннями та звичками, що додатково свідчить про здатність останньої до обдуманого та свідомого волевиявлення. Отже, заповідачка повністю розуміла значення своїх дій та могла керувати ними, а наявність в останньої онкологічного захворювання не є підставою для визнання заповіту недійсним. Окрім того, зазначено, що позивачкою не надано жодного належного доказу того, що оспорюваний заповіт підписано не ОСОБА_3 . При цьому, факт особистого підписання заповіту, а також дотримання порядку укладання та нотаріального посвідчення заповіту може бути підтверджено приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області – Мельник М.В., оскільки остання посвідчувала заповіт. Наголосив на тому, що оскільки ОСОБА_3 володіла повною цивільною дієздатністю, тому остання мала право на складення заповіту. Звернув увагу суду на те, що під час складення заповіту від 16.01.2023 року, вищезазначені вимоги дотримано, в т.ч. заповіт підписано ОСОБА_3 особисто та посвідчено приватним нотаріусом – Мельник М.В., а отже підстави для визнання вказаного заповіту недійсним відсутні. Оскільки волевиявлення заповідачки було вільним, у останньої були відсутні фізичні вади, які позбавляли її можливості прочитати заповіт, ОСОБА_3 в момент вчинення правочину абсолютно точно розуміла значення своїх дій, тому заповіт, що був складений останньою є дійсним. Стосовно тверджень позивача про таку підставу недійсності заповіту, як онкологічне захворювання заповідача наголосив на тому, що неспроможність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними повинно бути абсолютно точно встановлена судово психіатричною експертизою. Підсумовуючи вищевикладене зазначив, що підстави для визнання заповіту № 58 від 16.01.2023 недійсним відсутні, оскільки під час складення останнього було дотримано та виконано усіх матеріальних та процесуальних норм права, волевиявлення заповідачки було вільним, у останньої були відсутні фізичні вади, які позбавляли її можливості прочитати заповіт, ОСОБА_3 в момент вчинення правочину абсолютно точно розуміла значення своїх дій, а відтак твердження позивачки у цій частині є безпідставними та необґрунтованими, отже позовна заява задоволенню не підлягає. Також на виконання п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України у даному відзиві надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 30 000 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

17.09.2024 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків – відсутність відомостей щодо дати та року народження відповідача ОСОБА_2 , а також відсутність відомостей та доказів на підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

26.09.2024 позивачем усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 17.09.2024 та подано до суду нову редакцію позовної заяви.

04.10.2024 ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Окрім того даною ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано:

- у приватного нотаріуса Вінницького району Вінницької області Манус В.В. матеріали спадкової справи № 38/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ;

-з КНП «Липовецька міська лікарня» медичну документацію (картки, виписки, тощо) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також інформацію про періоди стаціонарного лікування ОСОБА_4 за рік до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-з ТОВ «Медичний центр «Моє здоров`я» медичну документацію (картки, виписки, тощо) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також інформацію про періоди стаціонарного лікування ОСОБА_4 ;

-з КНП «Липовецька міська лікарня», КП «Липовецьводоканал» Липовецької міської ради, КП «Комунсервіс» Липовецької міської ради, ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ПРАТ «Зернопродукт МХП», Приватного нотаріуса Мельник М.В. документи, які містять підпис ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , створені в період з 01.01.2019 року по 19.01.2023 року.

14.10.2024 від приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В. надійшов лист про неможливість виконання ухвали суду від 04.10.2024, у зв`язку із наявністю у нотаріуса виключно оригіналу заповіту, який є предметом судового спору.

15.10.2024 від ПрАТ «Зернопродукт МХП» надійшли оригінали Договору оренди землі № 11 від 30.01.2011 укладеного із ОСОБА_3 та Додаткових угод до нього № 11 від 20.07.2020, № 11/1 від 18.02.2022 та № 11/2 від 07.10.2022.

16.10.2024 від КП «Липовецьводоканал» надійшов лист про неможливість виконання ухвали суду від 04.10.2024, у зв`язку із відсутністю запитуваних документів.

17.10.2024 від приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Манус В.В. копія спадкової справи № 38/2023.

18.10.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшла пенсійна справа ОСОБА_3 ЕПС № 905230123199.

18.10.2024 від ТОВ «Медичний центр «МОЄ ЗДОРОВ`Я» надійшла запитувана судом інформація та виписка № 91 від 31.08.2022 із медичної карти стаціонарного хворого.

23.10.2024 від приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В. надійшов відзив на позовну заяву.

24.10.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука А.А. надійшло клопотання по відкладення розгляду справи та ознайомлення із матеріалами справи.

28.10.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука А.А. надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про виклик свідка приватного нотаріуса Мельник Марії Василівни.

12.11.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука А.А. про проведення судового засідання за його участі в режимі відеоконференції.

20.11.2024 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні усного клопотання позивача про призначення експертизи, у зв`язку із його необґрунтованістю.

26.11.2024 від КНП «Липовецька міська лікарня» надійшла історія хвороби ОСОБА_3

04.12.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука А.А. надійшли додаткові пояснення до відзиву.

04.12.2024 ухвалою суду задоволено клопотання позивача та призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження по справі.

17.01.2025 від Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» надійшов лист про необхідність надання дисків судових засідань, медичної карти амбулаторного хворого від сімейного лікаря, а також здійснення позивачем ОСОБА_1 попередньої оплати за проведення експертизи.

14.04.2025 Вінницькою філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України повернуто матеріали цивільної справи та ухвалу суду про призначення експертизи без виконання, оскільки не проведена попередня оплата за експертизу.

15.04.2025 ухвалою суду поновлення провадження у справі.

13.05.2025 ухвалою суду письмове клопотання позивача про призначення у справі посмертну судово-почеркознавчу експертизу, - повернуто заявнику без розгляду.

02.06.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука А.А. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених відповідачем витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

04.06.2025 задоволено клопотання позивача про призначення посмертної судово-почеркознавчої експертизи та зупинено провадження по справі. Для проведення експертизи витребувано у приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник Марії Василівни оригінал заповіту від 16.01.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 58, складений ОСОБА_5 .

17.06.2026 від приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник Марії Василівни надійшов оригінал заповіту від 16.01.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 58, складений ОСОБА_5 .

08.07.2025 до суду надійшло клопотання експерта щодо надання додаткових доказів для проведення експертизи та погодження більш розумного строку проведення експертизи понад 90 календарних днів, у зв`язку із чим того ж дня ухвалою суду поновлено провадження у справі.

15.07.2025 ухвалою суду клопотання завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз задоволено та погоджено виконання судової експертизи призначеної ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 04.06.2025 по цивільній справі № 136/1746/24 протягом терміну понад 90 днів. В задоволенні клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи відмовлено. Для проведення експертизи згідно ухвали суду від 04.06.2025 року надіслано експерту матеріали цивільної справи № 136/1746/24. Вказано, що документи необхідні для проведення експертизи, знаходяться в матеріалах справи № 136/1746/24: том 1 - а.с. 39, 41, 43, 45; том 2 - а.с. 3 (заповіт); у пенсійній справі – арк. 9, зобов`язання від 20.01.2003 року, заява про виплату пенсії, анкета відомостей пенсіонера; у медичній документації – заява на переливання крові, добровільна згода пацієнта, запис лікаря приймального відділення, карта стаціонарного хворого. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

10.09.2025 до суду надійшло клопотання експерта, у якому експерт просить вказати, у яких документах містяться достовірно виконані підписи ОСОБА_4 , які надані у якості зразків, у зв`язку із чим 12.09.2025 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

14.09.2025 ухвалою суду у задоволенні клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи відмовлено. Для проведення експертизи згідно ухвали суду від 04.06.2025 року надіслано експерту матеріали цивільної справи № 136/1746/24. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

10.02.2026 до суду надійшов висновок експерта № 1509/25-21 від 06.02.2026 за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 136/1746/24, у зв`язку із чим 12.02.2026 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

04.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука А.А. надійшли додаткові пояснення по справі.

25.03.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті, в яке викликано свідків: ОСОБА_6 , лікаря-гінеколога КНП «Липовецька міська лікарня Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області» та ОСОБА_7 , медичну сестру КНП «Липовецька міська лікарня Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області». При цьому при призначенні справи до розгляду судом було враховано пояснення представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука А.А. про не підтримання поданого ним із відзивом на позовну заяву клопотання від 28.10.2024 про виклик та допит в якості свідка приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу – Мельник Марії Василівни, у зв`язку із відсутністю доцільності проводити допит відповідача, яка надала письмовий відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала поданий нею позов та просила його задовольнити посилаючись на те, що її мати ОСОБА_3 перебуваючи на лікуванні у КНП «Липовецька міська лікарня» із онкологічним захворюванням та отримуючи сильнодіючі препарати була не в змозі прийняти осмислене рішення стосовно визначення спадкоємця після своєї смерті та не була фізично спроможною поставити підпис на заповіті складеному 16.01.2023 приватним нотаріусом Мельник М.В.

Приватний нотаріус Мельник М.В. проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав зазначених у поданому відзиві на позовну заяву. Додатково повідомила суд про те, що в січні 2023 року до неї звернулася донька ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , яка повідомила, що її мати перебуває на лікуванні в КНП «Липовецька міська лікарня» та має невідкладне бажання скласти заповіт. З метою консультування ОСОБА_3 щодо порядку укладення заповіту та виявлення справжності її наміру та волі на складення заповіту, можливих дефектів для особистого підписання заповіту заповідачем, приватним нотаріусом було здійснено виїзд за місцем лікування ОСОБА_3 . В ході особистого спілкування із останньою, яке відбулось 16.01.2023, нотаріусом не було виявлено обставин, які перешкоджали проведенню такої нотаріальної дії як посвідчення заповіту – особа перебувала у свідомому стані та чітко формулювала свій намір та бажання заповісти усе належне її майно лише одній доньці ОСОБА_2 , з метою компенсації понесених нею витрат на лікування ОСОБА_3 . Повернувшись на своє робоче місце нотаріус виклала зміст заповіту на бланку суворої звітності. Надалі з оформленим текстом заповіту нотаріус повернулася до медичного закладу де ОСОБА_3 особисто прочитала його зміст та посвідчила власним підписом, про що зроблено відповідну відмітку у заповіті і лише після цього заповіт було зареєстровано у відповідній книзі та державному реєстрі.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Шевчук А.А. проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у поданих ним відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях. Наголосив на тому, що під час судового розгляду не було встановлено підстав для визнання недійсним заповіту складеного 16.01.2023 ОСОБА_3 , що також підтверджується висновком судового експерта. Підтримав подане ним клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. у разі прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників судової справи, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно й безпосередньо оцінивши зібрані в справі докази, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Липовець Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.4).

Відповідно до заповіту посвідченого 16.01.2023 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Мельник Марією Василівною та зареєстрованого в реєстрі за № 58, ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати їй на момент смерті, заповіла своїй доньці – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.59 на звороті).

Суд звертає увагу на те, що у заповіті міститься запис про те, що він складений о «15» год. «00» хвилин у приміщенні, що є робочим місцем приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Мельник М.В. за адресою: АДРЕСА_1 та підписаний заповідачем у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один із яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В., а другий – видається заповідачеві. У зв`язку із хворобою заповідача, заповіт було підписано за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яку відповідно до матеріалів спадкової справи № 38/2023 прийняли доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка подала 26.06.2023 приватному нотаріусу Вінницького районного нотаріального округу Манус В.В. відповідну заяву (т.1 а.с.51 на звороті) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка подала 04.10.2023 приватному нотаріусу Вінницького районного нотаріального округу Манус В.В. відповідну заяву (т.1 а.с.60).

Родинні стосунки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та спадкодавця ОСОБА_4 підтверджуються наступними доказами:

-свідоцтвом про народження ОСОБА_8 серія НОМЕР_2 , відповідно до якого вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_10 (т.1 а.с.58);

-свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , відповідно до якого 15.10.1995 року укладено шлюб між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с.19);

-свідоцтвом про народження ОСОБА_13 серія НОМЕР_4 , відповідно до якого вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_10 (т.1 а.с.64);

-повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00041691805 від 04.10.2023, відповідно до якого 12.05.1991 року укладено шлюб між ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с. на звороті 65- т.1 а.с.67);

-витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 00047162555 від 25.09.2024, відповідно до якого 06.11.2012 року розірвано шлюб укладений 19.06.1975 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_16 (т.1 а.с.16).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 72962170 від 26.06.2023 у спадковому реєстрі виявлено лише один запис про заповіт (номер у спадковому реєстрі 70147891), стан чинний, бланк - НСТ 669257, номер в реєстрі нотаріальних дій - 58, дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата та час реєстрації – 16.01.2023, 16:05, реєстратор – приватний нотаріус Мельник М.В. (т.1 а.с.56 на звороті – т.1 а.с.57).

Із матеріалів спадкової справи встановлено, що інші спадкоємці окрім позивача - ОСОБА_1 та відповідача - ОСОБА_2 відсутні.

Враховуючи те, що позивач бажає оформити спадщину після смерті своєї матері та не має можливості реалізувати свої права, у зв`язку із наявністю заповіту складеного на ім`я відповідача ОСОБА_2 , який позивач вважає недійсним, зазначене послугувало підставою для звернення до суду.

Статтею 1257 ЦК України визначено підстави для визнання заповіту недійсним. При цьому визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Як роз`яснено в п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В пункті 8 зазначеної постанови Пленуму роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, слід дійти до висновку, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно відомостей медичної карти стаціонарного хворого № 74, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була госпіталізована 12.01.2023 о 16:30 до КНП «Липовецька міська лікарня», 15.01.2023 о 19:00 пацієнтці було введено призначений наркотичний, психотропний лікарський засіб – морфін (аркуш медичної карти 22), а 16.01.2023 з 09:20 по 10:30 було здійснено переливання компонентів та препаратів крові (аркуші медичної карти 4-6), відповідно до записів 19.01.2023 о 02:05 стан погіршився, свідомість відсутня, о 02:35 реанімаційні заходи припинені, констатована біологічна смерть, діагноз: карциносаркома тіла матки IV ст. IV кл. гр. (аркуші медичної карти 35-36).

Суд наголошує на тому, що онкологічне захворювання особи саме по собі не є підставою для втрати людиною здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вищезазначене підтверджується висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року по справі № 552/5808/17: «Сам по собі факт наявності у заповідача тяжкої онкологічної хвороби та встановлення у зв`язку з цим інвалідності не є достатнім доказом її неспроможності розуміти значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту та не спростовує презумпцію психічного здоров`я.»

Також у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 року по справі № 234/11122/18 зазначено: «Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки позивачем не надано доказів абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій. Сам по собі факт наявності у заповідача тяжкої хвороби не є достатнім доказом його неспроможності в межах, необхідних для волевиявлення і складення заповіту, та не спростовує презумпцію його психічного здоров`я».

При цьому, судом враховуються положення ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», якими визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.»

Отже, підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Абзацом 2 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 роз`яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (ст. 145 ЦПК).

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. Під час розгляду справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

При цьому, у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 161/17119/16-ц; від 12.09.2018 у справі № 522/25597/13-ц; від 18.09.2019 у справі № 311/3823/15 зазначається, що розгляд вимог про визнання правочину недійсним на підставі ст. 225 ЦК України здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Отже, неспроможність особи усвідомлювати значення своїх дій та в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними встановлюється на підставі висновку судово-психіатричної експертизи.

Суд наголошує на тому, що 04.12.2024 ухвалою суду було задоволено клопотання позивача та призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, витрати по проведенню експертизи покладено на позивача, однак, 14.04.2025 експертом повернуто матеріали цивільної справи та ухвалу суду про призначення експертизи без виконання, оскільки позивачем не проведена оплата за експертизу.

Таким чином, позивачем не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів тому, що на момент складення спірного заповіту від 16.01.2023 заповідач не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, а отже не спростовано, зауваження відповідачів по справі про те, що ОСОБА_3 до кінця свого життя залишалася у здоровому глузді, з ясним мисленням і спроможністю приймати зважені рішення. Психічне здоров`я заповідачки залишалося стабільним, а когнітивні функції - збереженими. ОСОБА_3 усвідомлювала свої дії, і жодних ознак порушення здатності до прийняття свідомих рішень або втрати ясності мислення у останньої не спостерігалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. При цьому, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 1234 ЦК України право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Частиною 2 ст. 1236 ЦК України встановлено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки в ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_3 володіла повною цивільною дієздатністю, тому остання мала право на складення заповіту.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до ч. 1 якої заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Окрім того, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (ч. 2 ст. 1247 ЦК України). При цьому, у разі якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу (ч. 3 ст. 1247 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 1247 ЦК України заповіти, посвідчені особами, зазначеними у ч. 3 цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою суду від 04.06.2025 було призначено посмертну судово почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: чи виконаний підпис у заповіті від 16.01.2023 року на користь ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 у графі «підпис» особисто ОСОБА_5 чи іншою особою?

Відповідно до висновку експерта № 1509/25-21 від 06.02.2026 року підпис від імені ОСОБА_4 у заповіті від 16.01.2023 року на користь ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ймовірно виконаний тією особою, яка виконала підпис від імені ОСОБА_4 в наступних основних документах: договорі оренди землі № 11 від 30.01.2011 (т.1, а.с.38-39); додатковій угоді № 11 до договору оренди землі № 11 від 30.01.2011 (т.1, а.с.40-41); додатковій угоді № 11/1 від 18.02.2022 (т.1, а.с.42-43); додатковій угоді № 11/2 від 07.10.2022 (т.1, а.с.44-45); заяві про виплату пенсії від 26.06.2000 (пенс. справа, а.с.9); зобов`язанні від 20.01.2003 (пенс. справа, а.с.20); заяві про виплату пенсії або грошової допомоги від 22.10.2018 (пенс. справа, а.с.57) (ГРУПА № 1).

При цьому, підпис від імені ОСОБА_4 у заповіті від 16.01.2023 року на користь ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 – виконаний не тією особою, яка виконала підпис від імені ОСОБА_4 в наступних документах: анкеті відомостей пенсіонера від 27.07.2015 (пенс. справа, а.с.58); згоді на переливання компонентів та препаратів крові від 16.01.2023 (медич. картка стаціон. хворого № 74 с. 20); інформаційній добровільній згоді пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операцій та знеболення від 12.01.2023 (медич. картка стаціон. хворого № 74 с. 24); записі лікаря приймального відділення (медич. картка стаціон. хворого № 74 с. 27-28) (ГРУПА № 2), а іншою особою.

Суд вважає слушними зауваження представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука А.А. та звертає увагу на те, що згідно з дослідницькою частиною висновку експерта, за результатами проведеного попереднього дослідження встановлено, що підпис у заповіті від 16.01.2023 року виконаний рукописним способом. При цьому, експертом чітко зазначено, що ознак застосування технічних засобів або виконання підпису з попередньою технічною підготовкою не виявлено (абз. 1 стор. 8 висновку).

Крім того, у дослідницькій частині висновку експертизи експертом встановлено, що виявлені збіжні ознаки між досліджуваним підписом у заповіті та зразками підписів від імені ОСОБА_3 у документах ГРУПИ № 1, які є стійкими, суттєвими та індивідуальними (абз. 4 стор. 8 висновку).

При цьому, експертом надано вичерпне роз`яснення щодо виявлених часткових розбіжностей: останні можуть пояснюватись природною варіаційністю підписного почерку ОСОБА_3 (тобто є варіантами, що просто не проявилися у наданих зразках), а також об`єктивно зумовлені недостатньою кількістю достовірних зразків підпису, які були б співставними за часом виконання з оспорюваним заповітом (абз. 5 стор. 8 висновку).

Відповідно до п. 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.

Суд наголошує на тому, що висновок судової почеркознавчої експертизи № 1509/25-21 від 06.02.2026 не встановлює факту підробки підпису спадкодавця ОСОБА_4 чи використання технічних засобів для його відтворення.

При цьому судом, враховується також та обставина, що висновок експерта № 1509/25-21 від 06.02.2026 доводить збіг підпису на заповіті від 16.01.2023 із підписами ОСОБА_3 які, містяться саме на документах створених протягом 2000-2022 років: Договорі оренди землі № 11 від 30.01.2011; додатковій угоді № 11 до договору оренди землі № 11 від 30.01.2011; додатковій угоді № 11/1 від 18.02.2022 (т.1, а.с.42-43); додатковій угоді № 11/2 від 07.10.2022; заяві про виплату пенсії від 26.06.2000; зобов`язанні від 20.01.2003; заяві про виплату пенсії або грошової допомоги від 22.10.2018.

Таким чином з урахуванням висновку експерта, досліджених судом доказів та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, про відсутність підстав вважати, що підпис у заповіті № 58 від 16.01.2023 виконано не особисто ОСОБА_5 , а іншою особою.

Також, суд звертає увагу на те, що допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_17 не підтвердили твердження позивача про те, що ОСОБА_3 перебуваючи на стаціонарному лікуванні у КНП «Липовецька міська лікарня» 16.01.2023 не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, та не мала фізичної можливості поставити підпис на заповіті у приміщенні лікарні.

Окремо суд наголошує на тому, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 в якості відповідача визначила також приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В., а приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В. у поданому до суду відзиві на позовну заяву просила змінити її правий статус у справі про визнання заповіту недійсним з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Таким чином, у справі яка перебуває на розгляді суду із позовними вимогами про визнання заповіту недійсним належним відповідачем є виключно особа, на користь якої його складено, а не приватний нотаріус, який посвідчив цей заповіт.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до неналежного відповідача приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник Марії Василівни, слід відмовити прийнявши рішення по суті заявлених вимог до належного відповідача – ОСОБА_2 .

Так, встановлені судом обставини, які перевірені зібраними у справі доказами свідчать, що складений 16.01.2023 ОСОБА_5 заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник Марією Василівною відповідає вимогам законодавства, позивачем не доведено порушень, які би були наслідком недійсності заповіту, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. та здійснена нею попередня оплата за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 13 570 (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 56 коп. – покладаються на позивача.

Вирішуючи ж питання про стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 18.10.2024 було укладено Договір про надання правової допомоги № Б/Н між адвокатом Шевчуком Андрієм Андрійовичем та ОСОБА_2 (т.1 а.с.235-236), відповідно до п. 1.1. якого Адвокат приймає на себе доручення від Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме юридичний супровід Клієнта у справі щодо визнання заповіту недійсним. Згідно п. 2.1. Договір про надання правової допомоги № Б/Н від 18.10.2024 загальна вартість правової допомоги за цим Договором зазначається в актах приймання передачі наданих послуг та інших первинних документах, та включає в себе:

-вартість юридичного супроводу питання, визначеного у п. 1.1 Договору здійснюється у розмірі 10 000,00 гривень без ПДВ у перший місяць, та 3 000,00 гривень щомісячно. При цьому оплата здійснюється до 5 числа кожного поточного місяця (п. 2.1.1 Договору);

-вартість інших юридичних послуг, наданих відповідно до умов цього Договору визначатиметься шляхом укладання додаткових угод до цього Договору (п. 2.1.2 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору оплата Клієнтом послуг згідно з умовами п. 2.1.1 Договору здійснюється щомісячно до повного завершення юридичного супроводу питання відповідно до п. 1.1 Договору незалежно від досягнутого результату.

Відповідно до детального опису наданих адвокатом послуг № Б/Н від 02.06.2025 кількість часу, витраченого Адвокатом на аналіз позовної заяви про визнання заповіту недійсним № Б/Н від 11.09.2024 та інших документів наданих відповідачем, аналіз законодавства та судової практики щодо можливості визнання заповіту № 58 від 16.01.2023 року недійсним, складання та подання до суду відзиву на позовну заяву № Б/Н від 28.10.2024 року, клопотання про виклик свідка № б/н від 28.10.2024 року, додаткових пояснень до відзиву № Б/Н від 04.12.2024 року, заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи № б/н від 22.05.2025 року, надання консультації ОСОБА_2 щодо можливості визнання заповіту № 58 від 16.01.2023 року недійсним, участь в судових засіданнях 04.12.2024 року, 20.11.2024 року, 13.05.2025 року, 22.05.2025 року - 20 годин. Загальна вартість правової допомоги за цим договором становить 25 000,00 грн (1 250,00 грн х 20,0 год). Загальна вартість наданих юридичних послуг відповідно до Договору зазначається в актах приймання-передачі та становить 25 000 грн. 00 коп. (т.1 а.с.237).

Згідно акту № Б/Н приймання передачі наданих юридичних послуг від 02.06.2025 відповідно до Договору про надання правової допомоги № Б/Н від 18.10.2024 Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні юридичні послуги щодо супроводу останнього у справі щодо визнання заповіту недійсним. Аналіз позовної заяви про визнання заповіту недійсним № Б/Н від 11.09.2024 та інших документів наданих відповідачем, аналіз законодавства та судової практики щодо можливості визнання заповіту № 58 від 16.01.2023 року недійсним, складання та подання до суду відзиву на позовну заяву № Б/Н від 28.10.2024 року, клопотання про виклик свідка № б/н від 28.10.2024 року, додаткових пояснень до відзиву № Б/Н від 04.12.2024 року, заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи № б/н від 22.05.2025 року - 13 год 30 хв. Надання консультації ОСОБА_2 щодо можливості визнання заповіту № 58 від 16.01.2023 року недійсним - 2 год. Участь в судових засіданнях: - 20.11.2024 року - 1 год; 04.12.2024 року - 1 год 30 хв; 13.05.2025 року - 1 год 30 хв; 22.05.2025 року - 30 хв. Загальна кількість витраченого адвокатом часу становить 20 годин. Вартість 1 години наданих Адвокатом юридичних послуг: 1 250,00 гривень. Загальна вартість наданих юридичних послуг становить 25 000,00 гривень (1 250,00 грн. х 20 год) (т.1 а.с.238).

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу по даній справі, суд зважає на складність справи та тривалість її розгляду, враховує відсутність заперечень позивача стосовно заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Керуючись ст.ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник Марії Василівни про визнання заповіту недійсним, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідачі:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 );

Приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник Марія Василівна (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 9, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область).

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2026.

Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ